КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Курсова робота
з «Інформаційного менеджменту»
на тему:
Інформаційний менеджмент як ефективна технологія організації управлінської діяльності
Київ 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Управлінська діяльність як система менеджменту
1.1 Етапи прийняття управлінських рішень
1.2 Специфіка інформаційного забезпечення управління
РОЗДІЛ 2. Вплив якості інформаційного забезпечення управління на продуктивність управлінської діяльності.
2.1 Види інформаційно-аналітичної діяльності
2.2 Роль експертних оцінок в організації управлінської діяльності
ВИСНОВКИ
СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення. У сучасних умовах світового соціально-економічного розвитку, особливо важливою областю стало інформаційне забезпечення процесу управління, що складається в зборі і обробці інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Розвиток науки і техніки, поява якісно нових інформаційних потреб підвищують роль інформаційного чинника у процесах прийняття управлінських рішень. Інформаційна діяльність є типом інфраструктурних галузей людської діяльності, питання виникнення і розвитку якої нерозривно пов’язані із процесом розподілу праці. Реальна потреба у діяльності інформаційних служб, функціонально включених до структури підприємств і організацій, широкий спектр інформаційних завдань, які перед ними постають, потребує підготовки спеціалістів інформаційно-управлінського профілю.
Обрана мною тема дуже цікава та актуальна, тому що знання як правильно та логічно прийняти управлінські рішення в наш час є необхідністю. Специфіка інформаційного забезпечення менеджменту покращить управлінську діяльності.
Мета дослідження полягає у вивченні закономірностей і принципів прийняття управлінських рішень, від яких залежить продуктивність управлінської діяльності та якість інформаційного забезпечення управлінської діяльності.
Для досягнення мети слід виконати наступні завдання: їх вплив на етапи прийняття управлінських рішень, специфіку інформаційного забезпечення управління. Вплив інформаційно – аналітичної діяльності на прийняття рішень та роль експертних оцінок в організації управлінської діяльності.
Робота складається з двох розділів. В першому розділі розкриваються сутність прийняття управлінських рішень, фактори, етапи, стадії, обставини, альтернативи вирішення рішень.
У другому розділі розкриваються вплив якості інформаційного забезпечення управління на продуктивність управлінської діяльності. Види інформаційно-аналітичної діяльності, чим саме вона є характерною, перелік видів інформаційно – аналітичної діяльності. Роль експертних оцінок в організації управлінської діяльності – мета, проблема, завдання.
Ціль інформаційного менеджменту управління складається в підвищенні практичної значимості досліджень, орієнтованих на розробку принципів і методів, що дають можливість практично вирішувати в тих чи інших умовах управлінські рішення.
У сучасних умовах широко поширена думка про те, що процес управління є мистецтво, суть якого складається в застосуванні науки до реальності ситуації, а отже, до практики. Без знання інформаційного менеджменту в сучасних умовах неможливо ефективно приймати управлінські рішення.
РОЗДІЛ 1 Управлінська діяльність як система менеджменту
1.1 Етапи прийняття управлінських рішень
В управлінні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень. Виділяють два рівні рішень в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому – інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу.
Відмітними рисами прийняття рішень в організації є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована на фактах і ціннісних орієнтирах; процес взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління. Результатом роботи менеджера є управлінське рішення. Від того, яке буде це рішення, залежить уся діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов’язано з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив. Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою – проблемою вибору, що зробити не незавжди легко. Проблема – це ситуація, що представляє собою перешкоду для досягнення цілей, поставлених організацією. Якби життя було монотонне і передбачуване, то не виникало б ніяких проблем і не довелося б приймати рішення по їх подоланню. Але не можна відразу вгадати, як складеться та або інша ситуація, і тому в процесі планування не можна врахувати усі відхилення бажаної ситуації від дійсної. У результаті цих відхилень і з’являються проблеми. Прийняття неефективних рішень – часто результат відсутності навичок мислити логічно. Украй необхідно підходити до прийняття рішень як до раціонального процесу. Ціль ухвалення рішення – зробити оптимальний вибір з декількох наявних можливостей, щоб домогтися визначеного результату.
Існує багато підходів до виділення різних етапів і стадій процесів ухвалення рішення. Більшість розходжень виникає з питання про включення в процес стадії, пов’язаної з виконанням рішення. У багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконання рішення. Будь – яке управлінське рішення проходить через три стадії :
1. Зясування проблеми – збір інформації, зясування актуальності, визначення умов при яких ця проблема буде вирішена.
2. Складання плану рішення – розробка альтернативних варіантів рішення, зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами, оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках, оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності, складання програм рішення, розробка і складання детального плану рішення.
3. Виконання рішення – доведення рішень до конкретних виконавців, розробка заохочень і покарань, контроль за виконання рішення.
Перша стадія процесу складається у визнанні необхідності рішення і включає наступні етапи: визнання проблеми; формулювання проблеми; визначення критеріїв успішного рішення. Кожне нове рішення в керуванні виникає на основі раніше зробленого рішення, дія по якому або завершилася, або відхилилася від спочатку обраного варіанту. Відхилення ситуації від заданого стану в процесі ухвалення рішення виявляється менеджером не відразу. На практиці це відхилення являє собою розрив між цілями організації і способами їхнього досягнення.
Швидкість виявлення цієї розбіжності залежить від двох факторів: 1) здатності системи керування робити це в режимі саморегулювання; 2) досвідченості й індивідуальних характеристик менеджера.
Етап вивчення ситуації спрямований на визнання або не визнання існуючої в організації проблеми. Процес буде йти по-різному для структурованих і неструктурованих проблем. У першому випадку визнання проблеми буде відбуватися досить прямолінійно. Якщо виробниче завдання виконане на 70%, то для її керівника зовсім очевидно, що проблема існує і проблему треба вирішити. В другому випадку визнання проблеми саме стає проблемою. Це трапляється тоді, коли мається неясна і неадекватна інформація про розвиток і тенденції в організації й у її зовнішньому середовищі. Прикладом такого рішення може бути введення нової продукції на ринок на основі інформації, отриманої з відділу маркетингу.
Визнання або не визнання проблеми багато в чому залежить від рівня її сприйняття. При цьому можливі помилки, зв’язані з наступними обставинами: - проблема дана кимось зверху й у менеджера немає вибору крім як «визнати» її; - бажано швидке рішення проблеми,що виникла, і не залишається досить часу на її визнання; - припустиме рішення низької якості, проблема може повторюватися; - проблема добре знайома і до неї застосовується старе рішення; - немає попереднього досвіду по проблемі і її визнання може не відбутися; - проблема є дуже складною й її ідентифікація ускладнена.
Визнання проблеми є необхідною умовою для її рішення, тому що якщо проблема не існує для того, хто приймає рішення, то ухвалення рішення не відбудеться.У разі,коли проблема визнана, то наступний етап у розглянутому процесі – це інтерпретація і формулювання проблеми.
Інтерпретація проблеми – це додання значення і визначення тієї проблеми, що визнана. Проблема може бути визначена як можливість, як криза або як рутинна. Перший тип проблеми необхідно знайти і розкрити. Другий і третій виявляються самі і вимагають утручання менеджера. Рутинні, або повторювані, проблеми відносяться до категорії структурованих, а можливості і криза до неструктурованого. Відповідно кожне з них буде вимагати різного типу рішень: структуровані – програмованих; неструктуровані – непрограмованих.