Стратегічний контроль.Контроль — це процес забезпечення досягнення людиною своїх цілей. Він дає змогу утримувати життєдіяльність у певних межах і спрямовувати її до заданих кінцевих станів (орієнтирів). Це діяльність з обліку, оцінки інформації про відхилення дійсних значень від заданих. Контрольна інформація використовується для аналізу, синтезу висновків, регулювання.
Практика ефективного виконання функції контролю свідчить про необхідність його відповідності таким вимогам:
-стратегічної спрямованості (відображає загальні пріоритети системи життєвих цінностей людини, її життєдіяльності);
-спрямованості на кінцеві результати, що досягається інтеграцією контролю над іншими функціями самоменеджменту;
-відповідати контрольованому виду діяльності, реалізованій функції
управління;
-своєчасності (контроль повинен бути адекватним контрольованому явищу) і гнучкості (пристосовування до змін, що відбуваються), а також простоті щодо його призначення.
Отже, як стратегія життя визначає тактику, так і стратегічний самоменеджмент визначає життєдіяльність і діяльність. Він зумовлений процесами життєдіяльності та діяльності людини як біосоціальної та духовної системи, визначає їхній плин, напрямок і темпи в межах заданих параметрів.
Висновок
Уміння ладнати з людьми- це менеджмент, уміння ладнати з часом – самоменеджмент. Причому якість останнього визначає ефективність першого. Самоменеджментом називають послідовне і доцільне використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці, для того, щоб оптимально і з сенсом використовувати свій час.
Самоменеджмент є послідовним і цілеспрямованим використанням випробуваних методів роботи в повсякденній практиці, для того, щоб оптимально і з сенсом використовувати свій час.
Основна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб максимально використовувати власні можливості, свідомо управляти перебігом свого життя (тобто самовизначатися) і долати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистомужитті.
Щоденне розв'язування різного роду завдань і проблем можна представити у вигляді різних функцій, які перебувають в певній взаємозалежності між собою і, як правило, здійснюються в певній послідовності. Процес самоменеджменту в аспекті послідовності виконання конкретних функцій охоплює такі фази:
1.постановка мети;
2.планування;
3.прийняття рішень у конкретних справах;
4.організація і реалізація;
5.контроль;
6.інформація і комунікація.
7.самомотивація та інш.
У роботі були розглянуті прогресивні методики планування, практичні поради і рекомендації по ефективній організації своїй діяльності, плануванню робочого часу, встановленню пріоритетів в роботі. Практичні рекомендації щодо складання розпорядку дня і організації трудового процесу в цілях досягнення поставленої мети. Контроль за результатами служить поліпшенню, а в ідеальному випадку – оптимізації трудового процесу.
Розглянули поняття мотивація та самомотивація. Мотивація - спонукання до чого-небудь. Нас може хтось спонукати до певної діяльності або ми спонукаємо до неї самі себе, і тоді йдеться про самомотивацію. Самомотивацію нині розглядають як частину соціального інтелекту людини. Його визначає те, наскільки швидко людина адаптується в швидко змінній ситуації, чи може пред'явити себе в суспільстві, наскільки він емоційно чутливий до змін в поведінці співрозмовника і так далі.
Практика менеджменту виробила ряд критеріїв, що дозволяє активізувати діяльність працівників в процесі управління. В нашій роботі ми розглянули деякі з них, а саме: будь-які дії повинні бути осмисленими, більшість людей переживають радість від роботи, кожен на своєму робочому місці хоче показати, на що він здатний, кожен прагне виразити себе в праці, практично кожен має власну точку зору на те, як можна поліпшити свою роботу, її організацію та багато інших.
Також було визначено, що для забезпечення складних, скоординованих, ефективних дій потрібні компетентні, високоорганізовані, наполегливі і сміливі керівники, менеджери. Вони повинні мислити глобально, діяти, орієнтуючись на міжнародні стандарти. Для забезпечення ефективної роботи менеджер повинен уміти використовувати різні інструменти впливу на виконавців.
Особливість сучасного погляду на керівника як лідера колективу полягає в тому, що він розглядається як носій інноваційної організаційної культури, як основний ініціатор послідовних змін в організації. Найважливіші риси сучасного керівника: професіоналізм, здатність вести за собою колектив, прагнення створювати і підтримувати хороший психологічний клімат неможливо без роботи над собою, без самоменеджменту.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - Львів: Світ, 1995.
2. Антропов В.Л. Организация управления подготовкой кадров промышленности. - Екатеринбург: УГТУ, 1995.
3. Антропов В.Л., Пиличев А.В. Современные проблемы управления персоналом предприятий. - Екатеринбург: Институт экономики УрО РАН, 2001.
4. Бакшанский В.П., Менеджмент вашего здоровья. – М.: ПЕРСЭ,2000
5. Балацький О.Ф., Кузьменко СВ., Лук'янихін В.О. Опорний конспект лекцій з курсу «Основи менеджменту». - Суми: Видавництво СумДУ, 2001.
6. Бандурка А.М., Бочарова СП., Землянская Е.В. Психология управления. -Харьков: Фортуна-пресс, 1998. - 464 с.
7. Вайсман Р.С. Связь межличностных отношений с групповой эффективностью деятельности // Вопросы психологии. - 1977. - № 4.
8. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой работе. - М.: Юристъ, 1998.
9. Гаузер Н., Иванов Н., Михина М. Стратегия развития человеческих ресурсов в условиях перехода к рынку // МЭМО. - 1992. - № 9.
10. Генкин Б.М. Экономика и социология труда. - М.: Изд. группа «Норма -Инфра-М», 1998.
11. Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х.-мл. Организации: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. - М.: Инфра-М, 2000.
12. Глухов В.В. Менеджмент: Учебник. - СПб.: СпецЛит, 2000.
13. Гольдан М.И. Актуальные проблемы развития трудового потенциала общества // Вопросы философии. - 1982. - № 7.
14. Давыдов И. Модели управления. Какая лучше? // Персонал. - 1995. - № 3. 15. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: Монография. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002.
16. Диалектика процесса познания. – М.: Изд-во МГУ,1985
17. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент: цільове управління персоналом організацій: Навч. посіб. - К.: МАУП, 1998.
18. Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке: Пер. с англ.: Учеб. пособ. - М.: Издательский дом «Вильяме», 2001.
19. Друкер П. Новые реальности. - М.: Бук Чембэр Интернэшнл, 1994.
20. Друкер П. Эффективное управление. - М.: ФАИР-Пресс, 2003.
21. Друкер П. Практика менеджмента: Пер. с англ.: Учеб. пособ. - М.: Изд. дом «Вильяме», 2000.
22. Дятлов В.А., Кибанов А.Я., Пихало В.Т. Управление персоналом: Учеб. пособие для студентов экономических вузов и факультетов / Под ред. А.Я. Киба-нова. М.: Издательство «ПРИОР», 1998.
23. Іванова І.В. Менеджер - професійний керівник: Навч. посіб. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001.
24. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления: Учебник для вузов по специальности «Менеджмент». - М.: Издательская группа «Норма - Ин-фра-М», 1999.
25. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1999.
26. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами/ За ред. В.М. Вакуленка, О.П. Товстенка. - К.: Юрінком Інтер, 1998.
27. Козоріз В.П. Основи кадрового діловодства: Практ. посібник для керівників і працівників кадрових служб. - К., 2003
28.Козьменко С.Н., Козьменко О.В., Лукьянихин В.А., Науменкова СВ. Управление персоналом организаций (конспект лекций). - Сумы: УАБД, 1996.
29. Колесник М. Менеджмент (конспект лекцій). - М.: ПРИОР, 1999. 30 Колот А.М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Навч. посіб. - К.:КНЕУ, 1998.
30. Колпаков В.М. Організація праці мнеджера. – К.: МАУП, 2005
31.Кузьмин И.И. Психотехнология и эффективный менеджмент. - М.: Россмен,1995. - 491 с. *4. Кузьмін О.С, Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академ-видав, 2003.
32. Кулаков В. Рынок рабочей силы: основа теории функционирования и прогнозирования // Экономист. - 1992. - № 11.
33. Курс для высшего управленческого персонала / Под ред. проф. В.И. Терещенко. - М.: Экономика, 1971.
34. Курс практической психологи, или Как научиться работать и добиваться успеха: Учебное пособие для высшего управленческого персонала / Автор-сост. Р.Р. Кашапов. - Ижевск.: Изд-во Удм. ун-та, 1996.
35. Лагутін В.Д., Карлін М.І., Коропчук Т.І. Ринок інтелектуальної праці в Україні: проблеми становлення та перспективи // Економіка України. - 1995. -№ 2
36. Лукашевич М.П. Теорія і практика самоменеджменту: Навч. посіб. - К.: МАУП, 1999.
37. Лукьянихин В.А., Тархов П.В., Петрушенко Н.Н. Тенденции развития мотивации в мире и в Украине // Весник СумГУ. Серия «Экономика». - 2002. -№ 7
38. Льюис Д. Стресс-менеджер: Пер. с англ. - М.: Изд. «Рефл-бук», ООО «Фирма «Издательство АСТ», 2000. - 266 с. (Серия «Технологии управления и менеджмента»).
39. Мазаракі А.Л. та ін. Економіка торговельного підприємства: Підручник для вузів/ За ред. проф. Н.М. Ушакової. - К.: Хрещатик, 1999.
40. Менеджмент для магистров: Учеб. пособ. / Под ред. проф. А.А. Епифанова, проф. С.Н. Козьменко. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003.
41. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. -М.: Дело, 1998.
42. Мікловда В., Лечига Р. Соціально-трудові відносини в умовах ринкових трансформаційних процесів // Регіональна економіка. - 1998. - № 2.
43. Минцберг Г. Структура в кулаке: создание эффективной организации / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. - СПб.: Питер, 2001.
44. Мирясов Ю.А. Затраты работодателя на рабочую силу // Бизнес-информ. -1998. - № 5.
45. Мошек Г.С, Гомба Л.А., Шддубна Л.П. Менеджмент підприємства: Підручник - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002.
46. Мурашко МЛ. Менеджмент персоналу: Навч.-практ. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002.