В найзагальнішому вигляді ціннісна орієнтація людини до діяльності розуміється як сукупність соціальних потреб, що спонукають людину до здійснення певних дій. Ці потреби перебувають зовні і усередині людини і примушують її усвідомлено або ж не усвідомлено скоювати деякі вчинки. При цьому зв'язок між соціальними потребами і діями людини опосередкований дуже складною системою взаємодій, внаслідок чого piзні люди можуть абсолютно по piзному peaгувати на однакові дії з боку потреб. Більш того, поведінка людини, здійснювані нею дії у свою чергу також можуть впливати на її peaкцію на дії, внаслідок чого може мінятися як ступінь впливу дії, так і спрямованість поведінки, що викликається цією дією [62, 45].
Беручи до уваги сказане, можна спробувати дати визначення ціннісної орієнтації, що більш деталізується. Ціннісна орієнтація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, задають межі і форми діяльності і додають цій діяльності спрямованість, орієнтовану на досягнення певної мети. Вплив ціннісної орієнтації на поведінку людини залежить від безлічі чинників, багато в чому індивідуально і може мінятися під впливом зворотного зв'язку з боку діяльності людини.
Перший підхід грунтується на дослідженні змістовної сторони теорії ціннісних орієнтацій. Такі теорії базуються на вивченні потреб людини, які є основним мотивом її поведінки, а отже, і діяльності. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрама Macлоу, Фредеріка Герцберга і Девід Мак Клелланд. Розглянемо докладніше ці теорії [74, 507].
Теорія ціннісної орієнтації за Macлоу, отримала назву “ієрархія потреб Macлоу”. Суть її зводиться до вивчення системи потреб людини. В основі поведінки лежать потре6и людини, які можна розділити на п'ять груп: фізіологічні потреби, необхідні для виживання людини: в їжі, у воді, у відпочинку і т.д.; потреби в безпеці і упевненості в майбутньому – захист від фізичних і інших небезпек із сторони навколишнього світу і упевненість в тому, що фізіологічні потреби задовольнятимуться і в майбутньому соціальні потреби – необхідність в соціальному оточенні. В спілкуванні з людьми, відчуття “ліктя” і підтримка; потреби в пошані, у визнанні оточуючих і прагненні до особистих досягнень потреба самовираження, тобто потреба у власному зростанні і в peaлізації своїх потенційних можливостей.
Перші дві групи потреб первинні, наступні три вторинні. Згідно теорії Macлоу, всі ці потреби можна розташувати в строгій ієрархічній послідовності у вигляді піраміди, в підставі якій лежать первинні потреби вершиною є вторинні.
Значення такої ієрархічної побудови полягає в тому, що пріоритетні для людини потреби більш низьких piвнів і це позначається на його мотивації. Іншими словами, в поведінці людини більш визначаючим є задоволення потреб спочатку низьких piвнів, потім, у міру задоволення цих потреб, стають стимулюючим чинником і потреби більш високих piвнів. Цим він хотів показати, що потреби нижніх рівнів вимагають задоволення і, отже, впливають на веління людини перш, ніж на мотивації почнуть позначатися потреби більш високих рівнів. У кожен конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для нього є більш важливою або сильною. Перш ніж потреба наступного рівня стане найбільш могутнім визначальним фактором у поводженні людини, повинна бути задоволена потреба більш низького рівня [74, 475].
Оскільки з розвитком людини як особистості розширюються її потенційні можливості, потреба в самовираженні ніколи не може бути цілком задоволена. Тому процес мотивації поводження через потреби нескінченний.
Для того, щоб наступний, більш високий рівень ієрархії потреб почав впливати на поводження людини, не обов'язково задовольняти потребу більш низького рівня цілком.
Маслоу відзначає: “Дотепер ми говорили, що ієрархічні рівні потреби мають фіксований порядок, але насправді ця ієрархія не така “тверда”, як ми думали. Це правда, що для більшості людей, з якими ми працюємо, їхні основні потреби розташовувалися приблизно в тім порядку, як ми вказали. Однак був і ряд виключень. Є люди, для яких, наприклад, самоповага є більш важливим, чим любов” [124, 46].
Теорія Маслоу внесла винятково важливий внесок у розуміння того, що лежить в основі прагнення людей до дії. Керівники різних рангів стали розуміти, що мотивація людей визначається широким спектром їхніх потреб. Для того, щоб мотивувати конкретної людини, керівник повинний дати йому можливість задовольнити його найважливіші потреби за допомогою такого образа дій, що сприяє досягненню цілей всієї організації. Ще не дуже давно керівники могли мотивувати підлеглих майже винятково тільки економічними стимулами, оскільки поводження людей визначалося, в основному, їхніми потребами нижчих рівнів [124, 73].
Слід зазначити, що з розвитком економічних відносин і вдосконаленням управління значна роль в теорії ціннісних орієнтацій відводиться потребам більш високих piвнів. Представником цієї теорії вважається Девід Мак Клелланд. Згідно його твердженню структура цінностей вищого piвня зводиться до трьох чинників: прагненню до успіху, прагненню до влади, до визнання. При такому твердженні успіх розцінюється не як похвала або визнання з боку колег, як особисті досягнення в результаті активної діяльності, як готовність брати участь в ухваленні складних piшень і нести за них персональну відповідальність. Прагнення до влади повинне не тільки говорити про честолюбство, але і показувати уміння людини успішно працювати на piзних piвнях управління в організаціях, прагнення до визнання – його здатність бути неформальним лідером, мати свою власну думку і уміти переконувати оточуючих в його правильності. Цінність влади виражається як бажання впливати на інших людей. У рамках ієрархічної структури Маслоу цінність влади попадає кудись між потребами в повазі і самовираженні. Люди з ціннісною орієнтацією до влади найчастіше виявляють себе як відверті й енергійні люди, що не бояться конфронтації і прагнуть відстоювати первісні позиції. Керування дуже часте залучає людей з потребою влади, оскільки воно дає багато можливостей виявити і реалізувати неї [78, 211].
Аналізуючи різні можливі способи задоволення потреби влади, Мак-Клелланд відзначає: “Тих людей, у яких найвищої є потреба влади і відсутня схильність до авантюризму або тиранії, основною цінністю є потреба до прояву свого впливу, треба завчасно готувати до заняття вищих керівних посад...” [73, 8].
Потреба успіху також знаходиться десь посередині між потребою в повазі і потребою в самовираженні. Ця потреба задовольняється не проголошенням успіху цієї людини, що лише підтверджує його статус, а процесом доведення роботи до успішного завершення.
Люди з високорозвиненою потребою успіху ризикують помірковано, люблять ситуації, у яких вони можуть узяти на себе особисту відповідальність за пошук рішення проблеми і хочуть, щоб досягнуті ними результати заохочувалися цілком конкретно.
Фредерік Герцберг створив модель двохчинника, яка показує задоволеність роботою. Ця теорія з'явилася у зв'язку з необхідністю з'ясувати вплив матеріальних і нематеріальних чинників на мотивацію людини, що росте.
Другий підхід до ціннісної орієнтації базується на процесуальних теоріях. Тут мова йде про розподіл зусиль працівників і вибір певного виду поведінки для досягнення конкретних цілей. До таких теорій відносяться: теорія очікувань, або модель мотивації за В. Врумом; теорія справедливості і теорія, або модель Портера – Лоулера.
Теорія мотивації Л. Портера – Е. Лоулера. Ця теорія побудована на поєднанні елементів теорії очікувань і теорії справедливості. Суть її в тому, що введені співвідношення між винагородою і досягнутими результатами. Л. Портер і Э. Лоулер ввели три змінні, які впливають на розмір винагороди: зусилля, особові якості людини і його здібності і усвідомлення своєї ролі, що затрачують, в процесі праці. Елементи теорії очікування тут виявляються в тому, що працівник оцінює винагороду відповідно до зусиль, що затрачують, і вірить в те, що ця винагорода буде тим, що адекватно затрачує їм зусиллям. Елементи теорії справедливості виявляються в тому, що люди мають власну думку з приводу правильності або неправильності винагороди в порівнянні з іншими співробітниками і відповідно і ступінь задоволення. Звідси важливий висновок про те що саме результати праці є причиною задоволення співробітника, не навпаки. Згідно такої теорії результативність повинна неухильно підвищуватися [117, 13].
У своїй теорії мотивації Дуглас Макгрегор проаналізував діяльність виконавця на робочому місці і виявив, що кepiвник може контролювати наступні параметри, що визначають дії виконавця:
- завдання, які одержує підлеглий;
- якість виконання завдання;
- час отримання завдання;
- очікуваний час виконання задачі;
- засоби, що є для виконання задачі;
- колектив, в якому працює підлеглий;
- інструкції, одержані підлеглим;
- переконання підлеглого в посильності задачі;
- переконання підлеглого у винагороді за успішну роботу;