Особливі професійні і суспільні функції керівника школи: необхідність бути завжди на виду в най об’єктивніших суддів – своїх вихованців, зацікавлених батьків, колег, широкої громадськості – пред'являють підвищені вимоги до особистості директора, його морального обличчя.
Практична управлінська діяльність лише наполовину побудована на раціональних технологіях, друга її половина – мистецтво. Тому перша вимога до сучасного керівника школи – наявність здібностей до управлінської діяльності.
Педагог, керівник – це перш за все і завжди великий трудівник. Тому найважливішими професійними якостями педагога, керівника мусять бути визнані: працелюбство, працездатність, дисциплінованість, уміння визначити мету, вибрати шляхи її досягнення, організованість, наполегливість, систематичне і планомірне підвищення свого професійного рівня, відповідальність, прагнення постійно підвищувати якість своєї праці [119, 2].
В умовах переходу до ринкових відносин особливої значимості набувають людські якості керівника школи, які стають професійно значущими передумовами створення сприятливих стосунків у педагогічному процесі загальноосвітньої школи.
До цих якостей належать: людяність, доброта, терплячість, порядність, чесність, відповідальність, справедливість, обов'язковість, об'єктивність, щедрість, повага до людей, висока моральність, оптимізм, емоційна урівноваженість, потреба в спілкуванні, інтерес до життя педагогів, співробітників школи і вихованців, доброзичливість, самокритичність, дружелюбність, стриманість, гідність, патріотизм, релігійність, принциповість, чуйність, емоційна культура тощо. Керівник повинен бути, лідером здатним вести за собою підлеглих, використовуючи свій авторитет, професіоналізм, позитивні емоції. Повинен бути дипломатом, успішно долати внутрішні та зовнішні конфлікти. Насамперед керівник – це просто людина, яка володіє глибокими знаннями та вміннями, рівнем культури, чесністю, рішучістю характеру і в той же час розсудливістю, здатна бути в усіх відношеннях зразком для оточуючих [113, 157].
Особистість керівника школи, його загальна ерудиція, професійна підготовка, такт, енергійність, організаторські здібності визначають обличчя школи, діяльність педагогічного та учнівського колективів.
Кожний директор має свої особливості і достоїнства. Однак є ряд особливих якостей, необхідних для формування керівника школи. До них належать:
Висока культура, бездоганна моральність. Сучасний директор школи повинен мати фундаментальну загальноосвітню підготовку, стежити за найважливішими подіями в Україні та за її межами, йому притаманна висока принциповість, особистого життя. Грунтовне знання сучасної педагогіки і психології, майстерність педагога, компетентність у питаннях науки і культури, тонкий художній смак надають особистості директора школи особливої привабливості й не дозволяють йому опуститися до рівня пересічного господарника.
- Керівник школи повинен уміло розподіляти обов'язки, створювати сприятливі умови для роботи, організувати належну допомогу, контроль і керівництво, забезпечити високу ділову активність колективу і постачання школи необхідними матеріалами й посібниками, виявляти твердість, рішучість і вимогливість.
- Нині справедливо приділяється багато уваги принципам гуманізації праці. Це особливо важливо у сфері педагогічної праці. Керівник школи просто зобов'язаний бути великим оптимістом, гуманною людиною, поважати людей, любити дітей [105, 53].
Таким чином, для молодих керівників загальноосвітнього навчально-виховного закладу є дуже важлива власна модель, програма розвитку особистості менеджера освіти і удосконалення у здійсненні управлінської діяльності на посаді керівника школи.
Зупинимося на тих принципах, які особливо необхідні в теперішній період інтеграції до європейських структур: компетентність, гуманізація та демократизація управління навчально-виховним процесом.
Компетентність є результатом ґрунтовної базової підготовки та неперервного підвищення світоглядного, професійного та загальнокультурного рівня у різноманітних формах і, головне, через самоосвіту [96, 32].
Принципи науковості управління, структурно-функціонального аналізу, ситуаційного підходу пов'язані саме з компетентністю, тобто з готовністю керівника навчального закладу виконувати свої професійні обов'язки відповідно до сучасних теоретичних поглядів, дотримуватися світових вимог до менеджменту.
Компетентність – це поєднання такого рівня науки та практики в діяльності конкретного менеджера навчально-виховного процесу, яке дає змогу досягати високого кінцевого результату з мінімальними витратами нервової та фізичної енергії людей, ефективно організовувати особисту працю та працю керованого колективу.
Компетентний керівник школи чи ВНЗ спирається передусім на практичні рекомендації щодо забезпечення всебічного розвитку особистості, творчих здібностей, використання діагностичних методик, запобігання конфліктам, стимулювання та об'єднання колективу, вдосконалення стилю керівництва [76, 61].
Реалізуючи ідеї демократизації та гуманістичного світогляду з орієнтацією на європейські та загальнолюдські цінності, треба пам'ятати про національні та регіональні особливості України, враховувати регіональний менталітет населення, творчо підходити до концепцій освіти.
Принцип гуманізації ґрунтується на увазі до кожної особистості, з якою менеджер навчально-виховного процесу вступає в ділове спілкування: до викладача, учня, випадкового відвідувача. Людина розглядається не як ресурс, а як кінцева ціль, заради якої здійснюється управлінська діяльність, і водночас як важливий фактор, від якого залежить кінцевий результат [42, 104].
Режим функціонування, в якому за звичкою працюють численні навчальні заклади, веде, особливо в перехідний період, до занепаду. Щоб вижити в кризових умовах, школі треба переходити до режиму розвитку.
Демократизація передбачає децентралізацію, самостійність освітніх закладів, право педагогів на творчий пошук, широкі права учнів та студентів.
Завдяки демократизації актуалізуються педагогічні альтернативи, полегшується тягар на бюджет, суспільство все ширше переймається розвитком освіти. Однак є і недоліки: боротьба освітніх закладів за виживання в умовах нерегульованого ринку, вимушений педагогічний егоїзм, розвал єдиної системи неперервної освіти та освітянського простору, комерціалізація за природою своєю некомерційної сфери суспільного господарства [44, 14].
Принципи компетентності, гуманізації освіти і демократизації управління нею допомагають менеджеру навчально-виховного процесу розробити успішну стратегію та навчального закладу на основі проблемно-орієнтованого аналізу разом з колективом формує план реалізації змін. Інтегральна характеристика педагогічного колективу – рівень його розвитку (рівень зрілості) визначається як здатність колективу ставити актуальні та реалістичні загальні цілі, формувати структуру індивідуальних цілей, інтегрованих із загальними цілями, будувати та гнучко змінювати структуру взаємодій та взаємовідносин, що забезпечують досягнення поставлених цілей з максимально можливою ефективністю [55, 37].
Питання про здібності до управлінської діяльності, як і про педагогічні цінності, перебуває в сучасній педагогічній науці у стадії розробки. Здібності до педагогічної діяльності – це цінності особистості, що інтегровано виражаються в природних нахилах до роботи з людьми, дітьми, любові до дітей і своїх колег педагогів, отримання задоволення від спілкування з ними.
На наш погляд, слід погодитися з авторами які виділяють такі головні групи цінностей:
- Організаторські. Виявляються в умінні згуртувати колектив учителів, учнів, допоміжний персонал школи, залучити їх до праці, розподіляти обов'язки, спланувати роботу, підвести підсумки зробленому і т.д.
- Дидактичні. Уданому випадку керівник школи має бути учителем учителів. Він повинен дати чітку й конкретну відповідь на будь-яке запитання будь-якого учителя, пов'язане з процесом освіти і навчання учнів.
- Перцептивні, що виявляються в умінні проникати в душевний світ кожної людини, об'єктивно оцінювати її емоційний стан, виявляти особливості психіки.
- Комунікативні цінності, які виявляються в умінні встановлювати педагогічно доцільні стосунки з учнями, їх батьками, колегами, керівниками громадських, державних, освітніх та інших установ і організацій.
- Сугестивні цінності, які виявляються в умінні здійснювати емоційний вплив на своїх колег, учнів, їхніх батьків та ін.
- Дослідницькі цінності виявляються в умінні пізнавати ї об'єктивно оцінювати педагогічні ситуації і процеси.
- Науково-пізнавальні цінності передбачають засвоєння наукових знань у своїй галузі [84, 11].
Багато спеціалістів поділяють думку про те, що відсутність яскраво виражених здібностей може бути компенсована розвитком інших важливих професійних якостей – працелюбства, чесного і серйозного ставлення до своїх обов'язків, систематичної і постійної роботи над собою.
Сучасна наука стверджує, що здібності до педагогічної діяльності (талант, покликання, задатки) – це важлива передумова оволодіння педагогічною діяльністю, однак не є вирішальною професійною якістю. Можна мати гарні задатки, але так і не розкрити їх, і, навпаки, здавалося б, людина й не виділялася видатними здібностями, але при наполегливій, цілеспрямованій, творчій праці зміцніла, піднеслася до вершин педагогічної й управлінської майстерності [90, 29].
Вступ до Болонського процесу вимагає перегляду концептуальних засад навчального процесу на всіх рівнях. Особливо це стосується середньої загальноосвітньої школи, оскільки саме вона закладає підвалини нашої країни, життєву компетентність її випускників. Саме зі школи розпочинаються витоки нових технологій, нових напрямків наукового знання, нового світо уявлення і світорозуміння громадян. Школа започатковує духовне відродження українського народу, формує нову особистість, що здатна активно і творчо реалізовувати як власний так і загальнодержавний потенціали. Саме у школі закладаються основи українського громадянського суспільства, правової держави, основи прав і свобод кожної людини, що прагне до саморозвитку і духовного вдосконалення.