Від зручності розташування, оформлення, обладнання вчительської, класів, кабінетів та інших шкільних приміщень багато в чому залежить ефективність праці кожного члена педагогічного колективу, не говорячи вже про учнів. Тому; приступаючи до виконання своїх службових обов'язків, директор, у першу чергу, має потурбуватися про створення відповідних умов для висококваліфікованої роботи своїх колег.
При цьому необхідно враховувати сучасні вимоги до інтер'єру службових і класних приміщень, уникати всього зайвого, пам'ятаючи, що простота і діловитість в оформленні кожного кабінету повинна узгоджуватися з комфортабельністю, оснащенням необхідною літературою, оргтехнікою й іншим обладнанням, що допомагає оптимізувати роботу керівників школи, педагогів та учнів.
Директор сучасної школи – це не просто посада керівника, але й велике педагогічне мистецтво. Робота керівника будь-якого колективу складна і відповідальна, у директора школи – особлива місія. Сьогодні він покликаний поєднувати в одній особі вчителя, методиста, державного інспектора, господарника, організатора навчально-виховного процесу, чуйного й уважного наставника дитячого і дорослого колективу. Це вимагає не тільки всебічних знань, досконалого володіння наукою управління, але й високої професійної культури, справжньої самовідданості і безмежної відповідальності за доручену справу [91, 62].
Робота директори школи сьогодні потребує нового мислення, що пов'язане з проникненням менеджменту в управлінську діяльність керівників загальноосвітніх навчальних закладів. З позицій внутрішньо–шкільного менеджменту важливими є переорієнтація управління з освітніх процесів на розвиток людського потенціалу, що здійснює ці процеси. Важливим є створення своєрідної “кадрової політики” навіть у маленькій школі. Першорядне значення має формування внутрішньо-шкільної культури: бачення своєї місії, усвідомлення цілей, створення своєї системі цінностей, що має соціальне значення, забезпечення високої вмотивованості управлінських дії тощо. Для цього, перш за все, треба надати кожному керівнику загальноосвітнього навчального закладу відповідну управлінську освіту.
Таким чином, до особливостей управлінської діяльності загальноосвітніх навчальних закладів слід віднести залежність мети управління від соціально-економічних відносин, ідеології, єдність централізованих і децентралізованих чинників; залежність ціннісної орієнтації до праці педагогічного колективу.
З якими ж проблемами оптимального функціонування управлінської діяльності в ЗНЗ стикається керівник цих закладів?
Це ми розглянемо у наступному розділі.
1.2 Проблеми оптимального функціонування управлінської діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах
Сучасність потребує якісних перетворень загальних і цільових функцій. Цей процес добре осмислений у роботі Л. І. Даниленко. Автор зв'язує зміну функцій з тенденцією оновлення управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу. Вона називає процес оновлення модернізацією, а функції модернізованими. Модернізація пов'язується з появою вимог проводити аналіз оточення школи в більш широкому масштабі та передбачати розвиток школи у зв'язку зі змінами оточуючого середовища. Це завдання виконує прогнозуюча функція. Необхідність представляти школу у різних офіційних колах у зв'язку з наданням їй самостійності у встановленні різнопланових контактів спричинила появу представницької функції [26, 47].
Управління навчально-виховними закладами стає більш оптимальним, змінюється стиль управління, кожному вчителю, адміністратору надається можливість творити, виразити свою індивідуальність, узяти безпосередню участь у створенні мікроклімату в колективі, створити певний імідж навчального закладу.
Важливою, на нашу думку, є виділення функції, яка націлює на осмислення й відтворення у своїй діяльності зовнішньої і внутрішньої політики держави, національної культури, історії нашої країни тощо. Це політико-дипломатична функція.
Консультативна функція виникла як потреба при самоуправлінні, самоорганізації діяльності педагогічної системи школи. Менеджерська функція посилює увагу до керівництва педколективом і забезпечення системності цього процесу, використання методів ситуативного управління.
Ці функції здобули подальшого розвитку у роботі О. І. Зайченко з модернізації діяльності районного відділу освіти за сучасних умов. Розкриваючи наукові засади цього процесу, автор використовує такі пріоритетні модернізовані функції, як: діагностична, прогностична, консультативна, менеджерська, представницька, політико дипломатична. Вона показує механізм визначення цільових функцій представників апарату рай(міське)ВО в межах кожної модернізованої функції. Таким чином, відбувається якісна зміна цільових функцій управління в системі загальної середньої освіти [34, 53].
Можна відзначити, що розвиток цільових функцій обумовлюється їх кількісними та якісними змінами.
Кількісні зміни протікають під впливом внутрішніх факторів переосмислення й усвідомлення сутності кожної функції і вимогами введення нових напрямків діяльності при зміні профільності школи або зміщення рівноваги в централізації чи децентралізації управління, що вимагає перерозподілу цільових функцій. Якісні зміни відбуваються під впливом змін у зовнішньому середовищі, які висувають нові завдання перед школою, котрі раніше школа не виконувала.
Таким чином, розвиток цільових функцій управління відбувається при їх якісних і кількісних змінах, що обумовлюються факторами зовнішнього й внутрішнього середовища.
Загальні функції управління наповнюються певним змістом тільки при їх застосуванні для рішення завдань існування конкретної системи (наприклад загальноосвітнього навчального закладу) [14, 76]. Сукупність цих завдань складає зміст управлінської діяльності адміністрації школи, педагога, учня й утворює їх цільові функції [16, 89]. Кожна цільова функція в управлінському процесі проходить всі його етапи (збір та аналіз інформації, визначення критеріальної моделі результату, передача мети та її адаптація до умов виконання, організація діяльності для досягнення мети, встановлення комунікативних зв’язків з поточним корегуванням, контроль результату, прогнозування подальшого розвитку). Розвиток цільових функцій обумовлюється їх кількісними та якісними змінами. Кількісні зміни протікають під впливом внутрішніх факторів переосмислення та усвідомлення сутності кожної функції і вимогами введення нових напрямків діяльності при зміні профільності школи або зміщення рівноваги в централізації чи децентралізації управління, що вимагає перерозподілу цільових функцій. Якісні зміни відбуваються під впливом змін у зовнішньому середовищі, які висувають нові завдання перед школою, котрі раніше школа не виконувала. В умовах входження нашої країни в європейські освітні відносини природно змінюються цілі і завдання управління загальноосвітнім навчальним закладом. Так з’явились завдання , які вимагають урахування зовнішніх зв’язків загальноосвітньої середньої школи, прогнозування її розвитку, створення умов для процесів самоорганізації і самоуправління керованих об’єктів. Це у свою чергу викликає появу нових підходів, способів і засобів реалізації загальних функцій управління.
Сучасне управління передбачає розвиток кооперації праці, стратегічне планування, яке допускає поточне переформулювання цілей, в ієрархічній вертикалі контакт з нижчим та вищим рівнями, які безпосередньо стикаються, не втручаючись у справи більш віддалених щаблів, оптимальне поєднання управління та самоуправління. Ще до недавнього часу процес шкільного управління характеризувався п’ятьма функціями: педагогічний аналіз, планування, організація, контроль, регулювання. Зараз простого педагогічного аналізу занадто мало для управління сучасною школою, яка існує в нестабільних умовах. Тому необхідно аналізувати не тільки внутрішній стан школи, а й вміти визначати причини перетворення через аналіз зовнішніх зв’язків школи і впливів зовнішнього середовища. Шляхом визначення внутрішніх та зовнішніх збуджуючих факторів можна одержати необхідну інформацію для поточного корегування і прогнозування розвитку школи. Отже функція педагогічного аналізу в сучасних умовах доповнюється і збагачується, тому, що передбачає не тільки пошук недоліків, але й невикористаних резервів, які створюють основу прогнозування розвитку загальноосвітнього навчального закладу. Це дає змогу визначити мету управління.
Тому першу функцію доцільно назвати "цілевстановлення і прогнозування" і визначити такі складові цієї функції: внутрішній і зовнішній аналіз умов існування школи та поточного стану її діяльності; визначення мети і завдань діяльності школи, перспективних ліній її розвитку, шляхів поточного коригування роботи, способів вимірювання проміжних та кінцевих результатів. Функція планування модернізується, вбираючи в себе цільове стратегічне планування. Стратегічний план визначає методи досягнення заданих цілей. При остаточному виборі загального підходу конкретизуються цілі окремих операцій, тільки після цього визначаються виконавці, і перед ними висуваються завдання. Цільовий підхід допомагає конкретизувати завдання і послідовність їх виконання за допомогою побудови дерева цілей. При цьому визначається декілька варіантів стратегії в залежності від розвитку ситуації. Використання альтернативних варіантів забезпечує можливість поточного переформулювання цілей. Для досягнення висунутої мети розробляється модель бажаного результату, визначаються її параметри і критерії вимірювання. Таку функцію краще назвати "планування і програмування".