відповідно до режиму рахунку і банківського законодавства.
В Україні порядок залучення комерційними банками коштів юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки регламентується «Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів», затвердженими Постановою правління НБУ від 30.06.98. № 250.
Згідно з цими правилами депозитна операція – це операція із залучення коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.
Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, а також кредитори – власники коштів.
Об’єктом депозитних операцій є кошти, передані комерційному банку на умовах, визначених довгосторонньою угодою (з виплатою процентів
або на безпроцентній основі).
Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними, так і активними.
Активні депозити – розміщення банківських коштів на вклади в інші банки. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку.
Пасивні депозити – це кошти, залучені банком.
Класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є:
вид і статус вкладника;
термін вкладу.
За першою ознакою розрізняються вклади юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів.
За строками використання коштів депозити поділяються на:
депозити до запитання;
депозити на визначений строк (строкові);
ощадні вклади.
Депозити до запитання – це кошти на поточних, бюджетних рахунках, кошти підприємств і організацій у розрахунках; кошти на кореспондентських рахунках за розрахунками з іншими банками, кредитні залишки на рахунках іноземних банків – кореспондентіві які використовуються їх власниками для здійснення розрахунків, платежів та на інші потреби. Залишки на цих рахунках постійно змінюються, мають короткостроковий характер. Умови сплати процентів за залишками коштів на цих рахунках визначаються у двосторонніх угодах щодо їх відкриття.
У більшості банків вклади до запитання становлять найбільшу частку в структурі залучених коштів. Це найбільш дешеве джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який момент вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок зменшення частки менш ліквідних, але таких, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не завжди покриває ці витрати.
Найбільш стабільними під кутом зору прогнозування рівня залишків і визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити).
Строкові вклади (депозити) – це гроші, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін із виплатою обумовлених процентів. Комерційний банк зацікавлений у залученні вкладів на визначений термін, тому що вони є стабільні й дають змогу банку використовувати кошти вкладників протягом тривалого часу.
За терміном строкові депозити класифікують:
депозити терміном до 1 місяця;
депозити терміном від 1 до 3 місяців;
депозити терміном від 3 до 6 місяців;
депозити терміном від 6 до 12 місяців;
депозити терміном більше 1 року;
депозитні сертифікати.
Якщо вкладник продовжує зберігати гроші на депозитному рахунку після обумовленого терміну, він може розпоряджатися ним як поточним рахунком.
Вклади коштів юридичних і фізичних осіб на депозитний рахунок банком оформлюються шляхом:
відкриття строкового депозитного рахунку з укладанням договору
банківського вкладу (видачею ощадної книжки);
видачі ощадного (депозитного) сертифікату.
Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності обліковуються за рахунками 2-го класу розділу 26 «Кошти клієнтів банку» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.Рахунки цього розділу групуються за двома основними ознаками:
за характером клієнтів банку (суб’єкти господарської діяльності чи фізичні особи);
за терміном депозитів (кошти до запитання і строкові кошти).
Згідно з названими ознаками розділ 26 містить 6 груп рахунків.
260 «Кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності»;
261 «Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності»;
262 «»Кошти до запитання фізичних осіб»;
263 «Строкові кошти фізичних осіб»;
264 «Кошти виборчих фондів»;
265 «Кошти небанківських фінансових установ».
В аналітичному обліку банки можуть вести окремі особові рахунки за видами вкладів, а також у розрізі вкладників.
Ощадні вклади населення слугують власникам для накопичення грошових заощаджень.
12.2. Правила бухгалтерського обліку депозитних операцій
Бухгалтерський облік депозитних операцій ґрунтується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах:
безперервності діяльності;
обережності;
поділу звітних періодів;
дати операції;
окремого відображення активів і пасивів;
переваги змісту над формою;
оцінювання активів і пасивів.
Бухгалтерський облік депозитних операцій здійснюється за правилами, викладеними в «Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України», що затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.99 р. № 418 (зі змінами та доповненнями).
Облік номіналу депозиту.
Депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення. Залежно від методу виплати процентів за депозитами – за період або на період (авансом) – змінюється сума, що надходить від депонента.
У будь-якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігається.
За умовами виплати процентів за період проценти сплачуються періодично або в кінці терміну, визначеного депозитним договором. Згідно з умовами договору при сплаті процентів за період на дату залучення коштів здійснюється така проводка:
Д-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок».
К-т «Депозити».
Проценти авансом сплачуються одночасно із внесенням коштів на
депозит. Таким чином, номінал депозиту буде більшим, ніж сума, отримана від депонента, на суму сплачених авансом процентів. У разі сплати процентів авансом на дату залучення депозиту здійснюється така проводка:
Д-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок» – за вирахуванням сплачених авансом процентів;
К-т «Витрати майбутніх періодів» – на суму сплачених авансом процентів;
К-т «Депозити» – на суму номіналу.
Процентні витрати.
Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором.
Для розрахунку нарахованих процентів комерційні банки можуть використовувати номінальну або фактичну процентну ставку.
При використання номінальної процентної ставки сума процентів за депозитом розраховується шляхом множення номіналу депозиту на процентну ставку, що вказана в депозитному договорі.
За допомогою фактичної процентної ставки сума процентів визначається за певний період з урахуванням раніше сплачених процентів шляхом застосування номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів.
Незалежно від методу накопичення процентів загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення терміну дії депозитного договору не змінюється.
Банк може залучати депозити за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. У разі залучення депозитів за плаваючою процентною ставкоюбанк (згідно з умовами договору) може застосовувати середньозважену або процентну ставку, що діяла на дату нарахування. Нарахування процентів за середньозваженою процентною ставкою здійснюється з урахуванням процентних ставок, що діяли протягом терміну
депозитного договору.
Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності. Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки «Нарахованих витрат», на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.
Нарахування процентів за депозитами відображається проводкою:
Д-т «Процентні витрати»;
К-т «Нараховані витрати».
Якщо дати нарахування і сплати процентів збігаються, то банк, згідно з умовами договору та з урахуванням внутрішньої облікової політики може безпосередньо відносити відповідну суму процентів на рахунки витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:
Д-т «Процентні витрати»;
К-т «Поточний рахунок клієнта».
Сплачені авансом проценти не рідше одного разу на місяць протягом терміну депозиту амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:
Д-т «Процентні витрати»;
К-т «Витрати майбутніх періодів».
Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує проценти, то згідно з умовами договору несплачені нараховані проценти приєднуються до депозиту або враховуються за рахунками нарахованих витрат.
Проценти за депозитом можуть сплачуватися:
в момент погашення депозиту;
періодично;
авансом.
Якщо проценти сплачуються на дату погашення депозиту, то банк здійснює такі проводки:
Д-т «Нараховані витрати» – на суму процентів;
Д-т «Депозит» – на суму номіналу депозиту;
К-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок».
У разі сплати процентів періодично після дати нарахування, банк здійснює таку проводку:
Д-т «Нараховані витрати»;