довгострокове кредитування тощо.
Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими проводяться в короткий термін, що не перевищує двох робочих днів, називають операціями спот.
Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються після двох робочих днів від дати укладання відповідного контракту до дати, зазначеної в контракті, називають форвардними операціями.
13.2. Загальні вимоги до обліку операцій в
іноземній валюті
У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою.
Найпоширеніші з них такі:
метод обліку за курсом на дату закриття (closing rate method), відповідно до якого всі операції з іноземною валютою відображаються в обліку за курсом на дату балансу;
метод оборотно-необоротної оцінки (Current/Non-current method), відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові – відображаються за історичною вартістю;
монетарно-немонетарнийметод (Monetarn/Non-monetary method) –
розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою;
темпоральний метод (Temporal method) полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю, – відповідно за курсом на дату відображення в обліку.
В Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 21 не поширюється на:
операції хеджування статей з іноземної валюти;
відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.
В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод.
Передусім це стосується застосування принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, які на рівні синтетичних рахунків забезпечують інформацією у розрізі видів банківської діяльності (операцій). На рівні аналітичних рахунків формується деталізована інформація, яка є предметом статистичної звітності.
Балансова вартістьіноземної валюти визначається як вартість іноземної валюти в грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом).
Усі статті балансу, за якими відображаються операції в іноземній валюті та валютні цінності, поділяються на монетарні та немонетарні.
Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Немонетарні статті – статті інші, ніж монетарні статті балансу.
Операції з іноземною валютою за балансовими рахунками відображаються за такими курсами:
а) за офіційним валютним курсом на дату валютування відображається
іноземна валюта в подвійній оцінці – за номіналом та в гривневому еквіваленті (доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валют; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунка, у тому числі внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта тощо);
б) за ринковим курсом гривні в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні;
в) за офіційним валютним курсом гривніна дату нарахування, отримання і сплати доходів та витрат в іноземній валюті. У разі здійснення виправних проведень за рахунками доходів і витрат сума в гривнях за проведенням «сторно» має дорівнювати сумі в гривнях за помилковим проведенням;
г) за офіційним валютним курсом на дату укладення установчого договорув разі внеску в іноземній валюті до статутного капіталу гривні відображаються за рахунком 3630 П «Внески за незареєстрованим статутним капіталом».
Різниця, що виникає при оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату внесення коштів в іноземній валюті та оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату укладення установчого договору у процесі формування статутного капіталу з участю іноземних інвесторів (а в разі збільшення статутного капіталу банку – на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу), відображається за рахунком 6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».
ґ) за офіційним валютним курсом на дату сплати авансу (попередньої
оплати) гривні відображаються в разі придбання за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та отримання робіт і послуг.
Дебіторська заборгованість з придбання основних засобів є монетарною статтею і відображається за офіційним валютним курсом на дату сплати авансу. Оприбуткування основних засобів здійснюється за курсом на день здійснення розрахунків.
Головною особливістю сучасного обліку валютних операцій банків, як уже згадувалося вище, є принцип мультивалютності. Зв’язок між операціями в іноземній валюті та національній забезпечується використанням технічних рахунків:
3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;
3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».
Технічний рахунок –рахунок, який не несе економічного навантаження і використовується для технічного здійснення операції. Формування фінансової звітності здійснюється без урахування залишків за технічними
рахунками 3800 АП та 3801 АП.
У кореспонденції з технічними рахунками відображаються операції банку, що впливають на розмір валютної позиції банку.
Рахунок 3801 АП «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» є контррахунком рахунка 3800 АП «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» для обліку гривневого еквівалента позиції щодо іноземної валюти та банківських металів.
Наприкінці кожного операційного дня суми в гривневому еквіваленті на технічних рахунках 3800 та 3801 мають бути однаковими.
Різниця між сумами залишків у відповідній іноземній валюті за аналітичними рахунками 3800 (за офіційним курсом) та 3801 (за курсами договорів) того самого коду іноземної валюти відображається за балансовим рахунком 6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».Курсова різниця від переоцінки грошових коштів та інших монетарних статей в іноземній валюті теж зараховується на цій рахунок (перерахунок гривневого еквівалента залишків іноземної валюти усіх монетарних статей в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного валютного курсу).
Серед валютних операцій, безумовно, є ті, які відображаються на позабалансових рахунках.
До них належать:
вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк зазнає ризику;
документи й цінності.
Усі угоди, за якими в банку виникають вимоги або зобов'язання, відображаються у балансі за датою операції. Залежно від потреб банку в аналітичній інформації, можливостей програмного забезпечення банк самостійно визначає порядок ведення аналітичного обліку за технічними рахунками та технічні аспекти переоцінка рахунків в іноземній валюті.
У фінансовій звітності немонетарні статті, зарахування яких до балансу
пов’язане з операціями в іноземній валюті, відображаються в гривнях за валютним курсом на дату здійснення операції.
Дебіторська заборгованість за авансами з придбання основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо відображаються у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.
Кредиторська заборгованість з придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей і дебіторська заборгованість з продажу за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей є монетарними (грошовими) статтями балансу, тобто підлягають сплаті та одержанню у визначеній в іноземній валюті сумі і тому переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.
Довгострокові вкладення в іноземній валюті в асоційовані та дочірні
іноземні підприємства, які обліковуються за вартістю їх придбання (історичною вартістю) на рахунках груп 410 «Вкладення в асоційовані компанії» та 420 «Вкладення в дочірні компанії», відображаються за офіційним валютним курсом на дату здійснення операції так само, як і інші немонетарні статті, що відображаються за їх історичною вартістю.
Довгострокові інвестиції в іноземні підприємства, у яких банк не бере істотної участі, що обліковуються на рахунках групи 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції», відображаються за офіційним валютним курсом на дату визначення їх справедливої (ринкової) вартості.
Цінні папери в іноземній валюті, що придбані з метою продажу, обліковуються в тій, валюті, у якій виражено їх вартість, на рахунках групи 310 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж» та переоцінюються в порядку, визначеному для монетарних статей в іноземній валюті.