Отже, за період з 1965 року загальні площі виноградних насаджень у країні скоротились у 3,4 рази, у тому числі в плодоносному віці - в 3,2 рази. Нестійкою була й урожайність винограду.
Найвищий валовий збір винограду - 1187 тис. тонн - одержано в Україні в 1975 році, коли було зібрано по 67,6 ц з кожного гектара на площі 195 тис. га. У зв'язку із скороченням площ виноградних насаджень і зниженням урожайності валові збори винограду в 2001-2004 роках становили 336-374 тис. т. Тільки у 2003 році на площі 85,5 тис. га при урожайності 59 ц з гектара було зібрано 505 тис. т.
Розглянемо показники економічної ефективності виробництва винограду в досліджуваному підприємстві.
Таблиця 2.15 Економічна ефективність виробництва винограду на ВАТ «Більшовик» с. Долинка Саратського району Одеської області
| Показники | 2004 | 2005 | 2006 | 2006/2004, % |
| Вихідні дані: | ||||
| Площа посіву, га | 502 | 512 | 506 | 100,8 |
| Валовий збір продукції, ц | 27681 | 25115 | 25435 | 91,9 |
| Затрати праці, тис. люд-год | 197 | 188 | 273 | 138,6 |
| Реалізована продукція, ц | 27681 | 25115 | 25435 | 91,9 |
| Виручка від продажу, тис. грн | 2143 | 3215 | 4305 | 200,9 |
| Повна собівартість продукції | 1786 | 2655 | 3477 | 194,7 |
| Розрахункові дані: | ||||
| Урожайність, ц/га | 55,14 | 49,05 | 50,27 | 91,2 |
| Затрати праці на 1 ц | 7,12 | 7,49 | 10,73 | 150,8 |
| Повна собівартість 1 ц, грн | 64,52 | 105,71 | 136,70 | 211,9 |
| Ціна реалізації 1ц, грн | 77,42 | 128,01 | 169,25 | 218,6 |
| Прибуток, тис. грн | 357 | 560 | 828 | 231,9 |
| Продовження таблиці 2.15 | ||||
| в т. ч.: на 1 ц. грн | 12,90 | 22,30 | 32,55 | 252,4 |
| на 1 га, грн | 711,16 | 1093,75 | 1636,36 | 230,1 |
| Вартість ВП, тис. грн | 4566,9 | 4651,3 | 3994,7 | 87,5 |
| в т. ч.: на 1 га посіву, грн. | 9097,38 | 9084,54 | 7894,51 | 86,8 |
| на 1 грн витрат грн. | 2557,05 | 1751,90 | 1148,87 | 44,9 |
| на 1 люд-год грн. | 23,18 | 24,74 | 14,63 | 63,1 |
| Рівень рентабельності, % | 19,99 | 21,09 | 23,81 | 119,1 |
Аналізуючи економічну ефективність виробництва винограду, потрібно зазначити, що кількість реалізованої продукції у 2006 році зменшилась на 8,1% порівняно з 2004 роком, так, у 2004 році було реалізовано 27681 ц винограду, у 2005 році – 25115 ц, у 2006 – 25435 ц. Щодо повної собівартості виробництва, то вона також зросла. Найвищою повна собівартість була у 2006 році –3477 тис. грн., взагалі порівняно з 2004 роком у 2006 році повна собівартість зросла майже в 2 рази. Аналогічно, повна собівартість 1ц зерна збільшувалась протягом трьох років. Найвищою вона була у 2006 році – 136,7 грн., що в 2 рази більше, ніж у 2004 році.
Варто відмітити і позитивні зрушення у показниках економічної ефективності. Так, виручка від продажу зросла вдвічі, або на 2162 тис. грн. (з 2143 до 4305 тис. грн.) порівняно з 2004роком.
Прибуток від реалізації в 2004 році дорівнював 357 тис. грн. У 2006 р. прибуток від виробництва винограду становив 828 тис грн. Це на 130% більше, ніж у 2005 році. Прибуток в розрахунку на 1ц аналогічно збільшився у 2006 році цей показник становив 32,55 грн. на 1 ц, у 2005 році – 22,30 грн. на 1 ц, і в 2004 – 12,90 грн.
За рахунок збільшення прибутку рівень рентабельності у 2006 р. зріс до 23,8%, . Даний рівень рентабельності протягом двох років збільшився, але є не досить високим. Якщо проаналізувати дану ситуацію, то можна помітити, що таке різке збільшення прибутку мало б зробити виробництво більш рентабельним. Цьому завадило стрімке зростання собівартості продукції. Отже можемо зробити висновок, що повна собівартість реалізованої продукції обернено пропорційно впливає на рівень рентабельності підприємства, а прибуток і дохід від реалізації - прямо пропорційно.
Розділ 3. Проект підвищення ефективності виробництва винограду
3.1. Рівень інтенсивності та продуктивності виноградарства
Одним з визначальних напрямів розвитку виноградарства є перехід від екстенсивного до інтенсивного шляху розвитку, що забезпечить раціональне використання всіх видів ресурсів, дозволить знизити трудомісткість та собівартість продукції, підвищити її якість і конкурентоспроможність. Підвищення в 2 - 4 рази обсягів виробництва й урожайності сільськогосподарських культур у розвинутих країнах свідчить про більш інтенсивний характер виробництва продукції, зокрема за рахунок впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.
Інтенсифікація сільського господарства - е такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.
Мета інтенсифікації сільського господарства — збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.
У сучасних умовах для сільськогосподарського виробництва, зокрема для виноградарства, інтенсифікація набуває особливого значення. Вона повинна бути спрямована на:
– Підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення виробництва і раціонального використання органічних та мінеральних добрив, біологічних і хімічних засобів захисту рослин від шкідників та хвороб;
– Впровадження комплексної механізації та прогресивної технології;
– Поглиблення спеціалізаціїта концентрації виробництва.
Інтенсифікація була, є і залишиться найголовнішим чинником розвитку виноградарства. Мета інтенсифікації - збільшення виробництва винограду та виноробства, а засіб - додаткові вкладення праці та коштів. Інтенсивний шлях розвитку не можна зводити лише до витратної концепції, тобто вважати збільшення затрат живої й уречевленої праці єдино можливим проявом процесу інтенсифікації. Першочергове значення в інтенсифікації мають не витрати ресурсів, а окупність комплексу всіх залучених ресурсів - земельних, трудових і матеріально-технічних.
Економічна ефективність виробництва винограду значною мірою залежить від рівня цін реалізації. Частка столових сортів винограду, які реалізуються за більш високими цінами, у середньому становить 12%. Тому ціна реалізації 1ц винограду в середньому за 3 роки тут була на 26,2% вищою.
Система закупівельних цін стимулює реалізацію винограду високої якості. За 1 т столових сортів винограду першого товарного сорту виплачується на 20% більше, ніж другого сорту. Ціна реалізації винограду промислових сортів встановлюється залежно від його цукристості. Так, у господарствах Криму при підвищенні цукристості винограду з 17-18 до 21-22% ціна за 1 т продукції може зрости вдвічі. Господарства країни реалізують виноград заготівельним організаціям і переробним підприємствам за цінами домовленості з урахуванням якості продукції.
Розглянемо шляхи підвищення економічної ефективності виноградарства.
Збільшення виробництва винограду в Україні відбуватиметься двома шляхами: екстенсивним за рахунок розширення площ виноградників та інтенсивним на основі підвищення врожайності завдяки додатковим вкладенням засобів виробництва на одиницю площі насаджень. Урожайність винограду в спеціалізованих господарствах може досягати 70-90 ц,га за рахунок ліквідації зріджених плантацій, підбору сортового складу насаджень, оптимального внесення добрив, застосування зрошення, впровадження системи заходів щодо поліпшення якості винограду, особливо його цукристості.
У зв'язку з великою трудомісткістю галузі велике значення має впровадження комплексної механізації і прогресивної технології. Рівень механізації у виноградарстві нині становить близько 30%. Механізація виробничих процесів є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції у виноградарстві. Застосування машин для укривання і розкривання лози підвищує продуктивність праці в 2,5-3 рази, на збиранні врожаю - в 10 разів. У господарствах дедалі ширше впроваджується механізація таких трудомістких робіт, як обрізування кущів, підв'язування зелених пагонів, збирання винограду технічних сортів. Засоби механізації можна застосувати також при формуванні кущів винограду. при встановленні насаджень на шпалеру підвищується врожайність винограду (на 12-15%) та його цукристість.
Високоефективним є зрошення виноградників, яке забезпечує стале підвищення врожайності винограду. Досвід передових господарств показує, що в умовах зрошення на основі високого рівня агротехніки можна одержати 150-250 ц винограду з гектара. в сільськогосподарських підприємствах урожайність зрошуваних виноградників підвищується у середньому в 1,5-2 рази, а прибуток з 1 га зростає в 2-3 рази.
Економічна ефективність виноградарства значно підвищується з поглибленням спеціалізації і концентрації виробництва. Встановлено, що зі збільшенням площі плодоносних виноградників у господарствах з 210 до 730 га їх урожайність підвищується в 1,6 рази, продуктивність праці - вдвічі, а собівартість 1 ц винограду зменшується майже на 70%. Наукові дослідження і практика передових господарств свідчать, що за раціонального розміру площі плодоносного винограднику найбільш ефективно використовуються виробничі ресурси.
Специфічні особливості вирощування і переробки винограду зумовлюють розвиток агропромислової інтеграції на основі створення агропромислових підприємств та виробничих об'єднань. Продукція галузі мало транспортабельна і швидко псується, тому виноград як сировину для виробництва вина і соків треба негайно перероблювати. Переробка винограду на місцевих підприємствах і тривале зберігання його в промислових холодильниках господарств значно підвищує економічну ефективність виноградарства. Урожайність винограду в агропромислових підприємствах і о'єднаннях збільшується на 25-30%, а продуктивність праці - на 40-60%. Тому важливим напрямом підвищення економічної ефективності виноградарства є зосередження основного виробництва винограду, його переробки і зберігання в спеціалізованих господарствах, а також у міжгосподарських підприємствах і агропромислових об'єднаннях південних областей України.