Ядро законодавчого корпусу інноваційно-інвестиційної моделі розвитку складають насамперед Закон України «Про інвестиційну діяльність», закони з питань оподаткування, закони про створення спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку тощо. Тому має сенс особливу увагу звернути на те, як працюють ці закони, наскільки вони сприяють поліпшенню інвестиційного клімату в Україні.
Неупереджений аналіз свідчить про системний, інтегральний характер процесів, що відбуваються в інвестиційній сфері. Іншими словами, законодавчий компонент є лише одним з чинників, хоча й дуже важливим.
Власне сфера інновацій регулюється законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» і нарешті прийнятого минулого року закону «Про інноваційну діяльність».Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Згідно із цим Законом державну підтримку одержують суб’єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. Звичайно, оскільки в повному обсязі закон набрав чинності з 1 січня поточного року, ще рано говорити про його позитивний вплив на реальний процес інноваційного розвитку. Проте, аналіз норм цього закону дає підстави для принаймні поміркованого оптимізму. Йдеться насамперед про розділ «Особливості в оподаткуванні та митному регулюванні інноваційної діяльності» та розділ «Фінансова підтримка інноваційної діяльності». Законодавець створив певні правові передумови для надання потужного імпульсу, здатного суттєвим чином змінити ситуацію на краще. Втім, не все передбачив і він. Наприклад, щодо підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури, державних інноваційних фінансово-кредитних установ[29].
Безумовно, слід згадати про закон «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», який визначає правові, економічні та організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.
Для ефективного розвитку інноваційного ринку потрібна реалізація широкого спектру заходів: забезпечення фінансування ресурсами пріоритетних напрямів наукових розробок, розширення джерел фінансування на основі спеціальних цільових, венчурних фондів, створення механізмів державного стимулювання ефективного використання приватних та іноземних інвестицій у наукоємні галузі, у пріоритетні науково-технічні розробки, зменшення імпортозалежності економіки, а також розширення форм інфраструктури інноваційного ринку (технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, наукові центри, торговельні інноваційні біржі, використання можливостей малого та середнього бізнесу).
Державне регулювання інноваційного ринку (в рамках максимальної гармонізації законодавства України до міжнародних стандартів, прийнятих в розвинутих країнах світу) передбачає: пільгове оподаткування і кредитування інноваційної діяльності, що і зобов’язаний зробити законодавець.
Якщо проаналізувати перелік позитивних тенденцій, то вони з'явилися не завдяки виваженій державній політиці по підтримці і розвитку інноваційних процесів, а завдяки саморегулюючим ринковим механізмам. Держава у даному процесі не займає провідних позицій. Саме відсутність тісної ефективної кооперації державних органів з наукою, бізнес-освітою та ринковими структурами не лише не дозволяє розв'язувати існуючі проблеми, а й сприяє породженню нових проблем, що ще більше ускладнює ситуацію з забезпеченням розвитку інноваційних процесів в Україні.
Проблеми, що стримують розвиток інноваційних процесів в Україні [29]:
· відсутність науково-методологічної бази формування інноваційної системи;
· відсутність системності у здійснюваних державою заходах щодо реалізації інноваційного потенціалу національної економіки;
· державне управління інноваційною діяльністю здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, інтегралу її реалізації, послідовної на виваженої зовнішньої та внутрішньої економічної політики;
· відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери:
· пріоритети інноваційного розвитку проголошені cуто формально, механізми їх реалізації не відпрацьовані;
· неготовність апарату державного управління до предметної діяльності, спрямованої на інноваційний розвиток економіки;
· державне управління інноваційною діяльністю забезпечується за галузевим принципом;
· нескоординованість дій суб'єктів інноваційної діяльності;
· недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок:
· незважаючи на деякі успіхи в стабілізації макроекономічних показників, не вдається домогтися відчутних результатів в створенні сприятливих умов для інноваційної діяльності вітчизняних виробників, що зокрема відбивається на показниках експорту інноваційної продукції;
· інноваційна сфера нашої країни і досі не стала по-справжньому привабливою для вітчизняних та іноземних інвесторів. Значною мірою такий результат пов'язаний з обмеженими можливостями держави в спрямуванні фінансових потоків в інноваційний розвиток економіки і недостатнім державним стимулюванням інноваційної діяльності;
· в Україні не завершились процеси перерозподілу власності;
· недовершеність нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності;
· незважаючи на те, що базове законодавство, необхідне для формування в Україні розвиненого ринку інноваційної продукції, вже значною мірою створено, його практичне використання стримується вкрай недостатньою інфраструктурою, нерозвиненістю системи захисту інтелектуальної власності;
· повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції;
· спроби здійснення галузевих «технологічних стрибків» за умов збереження загальної несприятливості підприємницького та інвестиційного клімату в країні, надмірного фіскального тиску, неефективності інституційної структури економіки, що обертаються втратами інших секторів економіки. Продукція високотехнологічних галузей не знаходить збуту в інших галузях через великий технологічний відрив і відсутність мотивації до її використання, що суттєво знижує синергетичний ефект інновацій, відтак, ефективність таких «точок зростання» нівелюється в суспільному масштабі.
З огляду на існування поряд з проблемами, які можна розглядами по-різному, – і як позитив і як негатив, позитивних тенденцій розвитку інноваційних процесів, спробуємо віднайти шляхи для розв'язання та вирішення даних проблем [26].
Реалізація інноваційно-інвестиційної моделі розвитку України неможлива без зміцнення банківської системи. Інвестування завжди пов’язано з ризиками, інноваційна діяльність найбільш ризикована. Це одна з основних причин того, що банки неохоче кредитують інноваційні проекти.
З огляду на те, що головними завданнями стратегії інноваційної політики України є забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного, виробничого та підприємницького потенціалів, розробка та впровадження механізму активізації інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва, поширення інновацій в усіх сферах національної економіки, національна стратегія, орієнтована на формування інноваційної моделі розвитку, повинна поєднувати:
· безпосередні заходи національного та регіонального рівнів, здійснювані за прямого бюджетного фінансування, які сприятимуть поліпшенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу, інтенсифікації опановування науковими знаннями та новими технологіями, всебічному розвиткові людського капіталу;
· здійснення суб'єктами національної економіки інноваційної діяльності та інвестицій інноваційного спрямування в конкурентному середовищі, збільшення пропозиції інноваційних продуктів, технологій та знань.
Наголошуючи на збалансованій взаємодії всіх суб'єктів господарювання, варто було б наголосити ще й на консолідації для забезпечення цієї взаємодії зусиль виконавчих державних інституцій з метою становлення системи нормативно-правового, організаційного, інформаційно-аналітичного та фінансового забезпечення інноваційних процесів в Україні. А забезпечення виконання даної місії закріпити за такою структурою Кабінету Міністрів як Державне агентство України з інвестицій та інновацій, виходячи з його основних завдань згідно Положення про Держінвестицій, а саме:
1. формування державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності;
2. забезпечення реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності;
3. створення національної інноваційної системи для забезпечення проведення ефективної державної інноваційної політики;
4. координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності.
Основними консолідованими завданнями, які сприятимуть інноваційному розвитку на рівні держави є:
· формування інноваційно-орієнтованої структури національної економіки;
· покращення організаційно-фінансової інфраструктури інноваційної діяльності;
· цілеспрямована підготовка кадрів високої кваліфікації для високотехнологічних галузей, а також менеджерів інноваційної діяльності;