В умовах світової фінансової кризи поки що торгівельні підприємства не коментують перспективи зміни цін, але вже зараз ТОВ «Мелікс» оголосила про зниження на 10% цін на всю продукцію. Очевидно, в такий спосіб вони сподіваються збільшити об'єм продажів в самий «рибний» період – перед святами. ТОВ «Мелікс» останні декілька років наполегливо розвивала преміум сегмент і майже відмовилася від виробництва дешевої продукції.
Загалом, можна зробити підсумок, що цінова політика ТОВ «Мелікс» націлена не на отримання надлишкового прибутку, особливо в умовах кризи, а орієнтується на попит з боку споживачів та ціни конкурентів. Пріоритетними напрямками вдосконалення цінової політики фірми є скорочення продажу низькорентабельної продукції, та збільшення долі продажу високорентабельної продукції в межах споживчого попиту. Така політика фірми допоможе втриматися на ринку під час кризи, та заволодіти ще деякими сегментами ринку.
ТОВ «Мелікс» використовує в своїй діяльності наступні види знижок.
1. Бонусні знижки – ці знижки діють для регіональних представників фірми в регіонах та постійним покупцям залежно від обороту продаж.
2. Прогресивні знижки також надаються регіональним представникам за кількість, обсяг покупки, серійність.
3. До деяких регіональних представників або інших оптових постійних покупців застосовуються спеціальні знижки, які можна тлумачити як зацікавленість корпорації у співпраці з цим покупцем.
Загалом для нових продуктів широко використовується так звана тактика «зняття вершків» («price-skimming»). У цьому випадку розрахунок полягає в тому, що існує достатня кількість покупців, що бажають платити більшу ціну за марку товару.
Також фірмою широко застосовується так звана тактика проникаючого ціноутворення (peneration), зміст якої полягає в тому, щоб генерувати первісний попит шляхом установлення низької ціни на продукт, що вводиться знову на ринок. [11] Надалі, коли товар буде визнаний на ринку, ціна на нього підвищується. Дилерські знижки надаються з метою підтримки в регіоні певного рівня цін і також можуть варіюватися в досить широкому діапазоні, починаючи від 10% і вище. Для дилерів крім гнучкої системи знижок нерідко використовується й оплата по відкритому рахунку. Це означає, що регіональний представник може одержувати продукцію й рахунки за неї хоч щодня, а оплачувати її один раз на місяць.
ТОВ «Мелікс» використовує престижну рекламу, що є комерційною пропагандою позитивного образа підприємства. Престижна реклама звернена до громадськості в самому широкому змісті. Завдання престижної реклами полягають у тому, щоб створити сприятливе враження про фірму, а також переконати громадськість, що діяльність корпорації є суспільно корисною.
ТОВ «Мелікс» використовує інформативну рекламу, основним завданням якої є донесення до споживачів інформації про нові товари та нововведення. Таким чином фірма має переваги з введення нового товару на ринок та формування первинного попиту на цій товар.
Також фірма використовує такі види реклами як реклама в пресі, друк рекламно-комерційної літератури (довідники, каталоги, буклети), зовнішня реклама на білбордах, банерна реклама, радіо реклама. Також розповсюдженим видом реклами є брендування власного та іншого транспорту (вантажні автомобілі доставки товару).
З позиції мінімізації видатків на рекламу товарів розташування каналів інформації має такий вигляд: аудио-візуальна, в основному теле- і радіореклама; зовнішня реклама (рекламні щити, що біжить хвиля, плакати й т. п.): реклама на транспорті.
ТОВ «Мелікс» в своїй політиці стимулювання збуту активно використовує такий розповсюджений вид реклами, як реклама в інтернеті.
Окрім цього велике значення для просування продукції та збільшення продажу для ТОВ «Мелікс» має участь у виставках, проведення різноманітних презентацій нового товару, дегустацій продукції, одноразових розіграшів та лотерей.
Інновація, нововведення, інноваційна діяльність та інноваційна політика – це нові категорії, які з'явилися в економічному розвитку нашої країни на етапі формування ринкових відносин. Як слушно зауважила доктор економічних наук О. Лапко, «в той час, як на Заході теорії інноваційного розвитку вивчались, аналізувались і вдосконалювались, в Україні, як і в усіх країнах колишнього Радянського Союзу, теорії інновацій вважалися антикласовими. У 80-ті роки в індустріально-розвинутих країнах світу теорію інтенсифікації замінила теорія інноваційних процесів, як підґрунтя нової моделі економічного зростання» [15].
Вичерпання чинників екстенсивного економічного розвитку обумовлює постійне посилення уваги до пошуку нових факторів прискорення економічної динаміки, адекватних сучасному стану розвитку світової економіки. Відтак запровадження в Україні інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання з політичної мети перетворюється на об’єктивну необхідність, альтернативою якій є занепад національної економіки, втрата економічного, а, можливо, й національного суверенітету[29].
Глобалізація, яка стала однією з визначальних характеристик світової економіки кінця ХХ – початку ХХІ століть, поставила перед урядами багатьох країн проблему пошуку нових форм і методів адаптації національного економічного та політико-правового середовища до сучасних вимог здійснення міжнародних економічних відносин. Швидкі зміни чинників, які визначають конкурентоспроможність фірм на світових ринках, динамічний розвиток глобального середовища змушують уряди при формуванні умов економічного зростання і процвітання нації дедалі більш активно звертатися до проблем забезпечення національної конкурентоспроможності у глобальному масштабі. Досвід останніх десятиліть дає змогу зробити деякі висновки щодо змісту основних чинників конкурентоспроможності національної економіки. Серед них[31]:
· ефективна координація та співпраця між транснаціональними корпораціями (ТНК) та країнами, в яких здійснюється їхня діяльність. Внаслідок значного зростання цінової конкуренції в сучасному світі надпотужні корпорації вдаються до запровадження нової тактики розширення ринків збуту, включаючи й активну «гру» на державному рівні. Мета цієї «гри» – максимально можливе підпорядкування національних ресурсів країни інтересам корпорації;
· орієнтація державної політики на консолідацію суб’єктів економічних відносин в межах країни, а також стимулювання виходу корпорацій на світову арену. На корпоративному рівні підтримання конкурентоспроможності відзначається дедалі глибшим об’єднанням фінансового та виробничого капіталів, формуванням виробничо-збутових та виробничо-інноваційних мереж;
· моніторинг та визначення урядом критичної межі, за якою збільшення прибутковості окремих суб’єктів всередині країни починає погіршувати умови роботи інших, внаслідок чого виникає загроза пригнічення розвитку перспективних напрямів. Ще Дж.М. Кейнс відзначав, що умови процвітання окремої фірми не ідентичні умовам процвітання економіки в цілому, внаслідок чого виникають суперечності, які слід вирівнювати за допомогою «реанімації» порушених загальноекономічних пропорцій. Спрямування корпоративного розвитку у річище, сприятливе для розвитку суспільства, є одним з визначальних орієнтирів стратегії провідних країн світу на межі тисячоліть;
· відстеження з боку урядів та передбачення загроз, які виникають внаслідок підвищення відкритості економіко-правового середовища, з запровадженням важелів, які дозволяють нівелювати негативні для економіки наслідки. Це посилює необхідність підвищення ефективності моніторингу можливих наслідків уніфікації законодавства або інших механізмів інтеграції, та створення нових конкурентних переваг для національних виробників;
· посилення уваги до механізмів інноваційно-промислової політики, покликаних забезпечувати конкурентоспроможність в стратегічній перспективі. Посилення спеціалізації країн у міжнародному поділі праці та їхнє прагнення розмістити на власній території переваги, які стануть визначальними у конкурентній боротьбі третього тисячоліття, вказують на відведення цим перевагам чільного місця в державній стратегії;
· поширення політики сприяння розвитку «людського капіталу». Політика доходів, зокрема, спрямовується на недопущення зниження рівня та якості життя населення. За допомогою «інвестицій в людину» держава зменшує витрати національних компаній на освіту та охорону здоров’я найманих робітників, а також розширює ємність внутрішнього ринку збуту.
Як слідує з викладеного вище, країни у сучасному світі змушені здійснювати пошук прийнятної моделі економічного розвитку, яка б забезпечувала національну конкурентоспроможність і орієнтувала національну економіку на довгострокове зростання. Невдачі та прорахунки на цьому напрямі призводять до перманентних кризових потрясінь та збільшення диференціації.
Аналіз проблем, пов’язаних як з визначенням стратегічних напрямів розвитку держави, так й з інтегруванням України в Європу і світове співтовариство змушує нас форсувати перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку нашої країни. Адже виробництво конкурентоздатної продукції в сучасних умовах можливо лише на інноваційній основі, а матеріальну базу сучасної економіки створює інвестиційний потік.