Виходячи зі схеми вантажопотоків і обсягу перевезень у кожній групі вантажів, вибирають транспортні засоби і розраховують потребу в них.
Кількість транспортних засобів (ТЗ), необхідних для зовнішніх і міжцехових перевезень, може бути визначена за однією з формул:
- при однобічному маятниковому маршруті руху
де
— кількість виробів j-го типорозміру (найменування), перевезених протягом планового (розрахункового) періоду, шт.;j — номенклатура виробів, що підлягають перевезенню (j = 1, 2, ..., п);
— маса одиниці виробу j-го типорозміру виробу, кг;q — вантажопідйомність одиниці транспортного засобу;
— коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу (завантаження); — ефективний фонд часу роботи одиниці транспортного засобу для однозмінного режиму, год; — кількість робочих змін на добу;L — відстань між двома пунктами маршруту, м;
— середня швидкість руху транспортного засобу, м/хв; і — час на одну навантажувальну й одну розвантажувальну операції за кожен рейс, хв;- при двосторонньому маятниковому маршруті руху
Для кільцевих перевезень кількість транспортних засобів розраховується за формулами:
- з наростаючим вантажопотоком
;- з загасаючим вантажопотоком
;-з рівномірним вантажопотоком
,де
— кількість вантажно-розвантажувальних пунктів;L — довжина всього кільцевого маршруту, м.
Ваговий обсяг вантажу, перевезеного за одну зміну, визначається за формулою:
,де
— річний вантажообіг на даному маршруті, кг, т; — кількість робочих днів у році; — кількість змін на добу; — коефіцієнт нерівномірності перевезень (придатний =Час пробігу транспортного засобу заданим маршрутом розраховується за формулою:
.Час, затрачуваний транспортним засобом на проходження одного рейсу, становить:
абоКількість рейсів, здійснених одиницею транспортного засобу за добу, розраховується за формулою:
де
— коефіцієнт використання фонду часу роботи транспортного засобу.Продуктивність одного рейсу визначається за формулою:
Для внутрішньоцехових перевезень кількість транспортних засобів визначається за однією з наведених нижче формул.
Кількість конвеєрів для перевезення штучних вантажів (деталей, складальних одиниць і т. д.):
де
— сумарна маса вантажу, що транспортується, протягом доби, кг; — крок конвеєра, м; 3,6 — постійний коефіцієнт; — швидкість руху конвеєра, м/с; – маса одного виробу, що транспортується, кг; — тривалість зміни.Кількість вантажних гаків на підвісному конвеєрі:
,де
— кількість виробів, що транспортуються протягом доби, шт.; — довжина робочої частини конвеєра; — кількість виробів, що навішуються на один гак, шт.Кількість електрокар для внутрішньоцехових перевезень:
,де
— середня кількість передач партії деталей між операціями, на склад і зі складу за зміну.Годинна продуктивність конвеєра визначається за формулами:
-у разі переміщення вантажу на підвісному гаковому конвеєрі
;-при переміщенні штучних вантажів у спеціальній тарі по р штук на потоковій лінії
,де р — величина транспортної партії, шт.
Залежно від ролі в загальному процесі виготовлення готової продукції розрізняють основні, допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси (рис. 1.3.7).
Рис. 1.3.7. Структура обслуговуючих процесів у складі виробничих
Основні процеси спрямовані на зміну основних предметів праці і надання їм властивостей готових продуктів. У цьому випадку частковий виробничий процес пов'язаний або з реалізацією якоїсь стадії обробки предмета праці, або з виготовленням деталі готового виробу. Залежно від стадії (фази) виготовлення готового виробу основні виробничі процеси поділяють на:
- заготівельні, які здійснюються на стадії створення поковок, відливок, заготовок (наприклад, на машинобудівному заводі вони охоплюють розкрій та порізку матеріалу, ливарні, ковальські і пресові операції; на швейній фабриці — декатирування і розкрій тканини; на хімічному комбінаті — очищення сировини, доведення її до потрібної концентрації). Продукція заготівельних процесів використовується в різних обробних підрозділах;
- обробні, що відбуваються на стадії перетворення заготовки або матеріалу в готові деталі шляхом механічної, термічної обробки, а також обробки з застосуванням електричних, фізико-хімічних та інших методів (наприклад, у машинобудуванні обробка здійснюється металообробними дільницями і цехами; у швейній промисловості — пошивними; у металургії — доменними, прокатними цехами; у хімічному виробництві — за допомогою крекінгу, електролізу та ін.);
- складальні, які характеризують стадію отримання складальних одиниць або готових виробів та процесів регулювання, доведення, обкатки (наприклад, у машинобудуванні — це складання і фарбування; у текстильній промисловості — фарбувально-оздоблювальні роботи; у швейній — оздоблення і т. д.).
Допоміжні процеси створюють умови для нормального перебігу основного процесу виробництва. Допоміжні процеси спрямовані на виготовлення або відтворення виробів, що використовуються в основному процесі, але не входять до складу готового продукту (наприклад, виробництво і передавання енергії, пари, стиснутого повітря для свого виробництва; виготовлення і ремонт інструменту, оснащення для власних потреб; виробництво запасних частин для власного устаткування і його ремонт тощо).
Структура і складність допоміжних процесів залежать від особливостей основних процесів та складу матеріально-технічної бази підприємства. Збільшення номенклатури, різноманітність і ускладнення готового продукту, підвищення технічної оснащеності виробництва викликають необхідність розширення складу допоміжних процесів: виготовлення моделей і спеціальних пристосувань, розвитку енергетичного господарства, збільшення обсягу робіт ремонтного цеху. Деякі допоміжні процеси (наприклад, виготовлення технологічного оснащення) також можуть складатися з заготівельної, обробної та складальної стадій.
Обслуговуючі виробництва спрямовані тільки на забезпечення належного здійснення основних і допоміжних процесів на своєму підприємстві. Вони призначені для переміщення (транспортні процеси), збереження в чеканні наступної обробки (складування), контролю (контрольні операції), забезпечення матеріально-технічними та енергетичними ресурсами і т. ін.