Амортизація политики предприятия (стр. 14 из 16)

Примітно, що пільги від прискореної амортизації підприємство одержує тільки після здійснення реальних інвестицій. Тому використання прискореної амортизації, на думку авторів, краще стимулює інвестиції у відновлення виробництва порівняно зі зниженням ставки податку на прибуток, хоча те й інше, за інших рівних умов, приводить до збільшення обсягів валового самофінансування, що включає в себе чистий прибуток і амортизаційні відрахування, а отже, і інвестиційні можливості. Річ у тім, що додатково отримані кошти від зниження ставки податку на прибуток ніяк не пов’язані з вартістю введених в експлуатацію засобів праці за звітний період.

Додаткові ж амортизаційні відрахування в результаті застосування прискореної амортизації, а отже, і пільги по податку на прибуток прямо й безпосередньо залежать від вартості введених в експлуатацію засобів праці за період, що передує звітному, тобто від зроблених інвестицій. Чим більше інвестує підприємство у періоді, який передує звітному, тим більше пільг по податку на прибуток воно одержить. Слід також врахувати, що у другій половині строку служби засобів праці підприємство буде нарахувати менше амортизації, ніж за неприскореною системою, й більше сплачувати податків. У цьому зв’язку розробка податкової політики держави повинна здійснюватися паралельно з амортизаційною політикою з метою вироблення раціональної, погодженої податково-амортизаційної політики.

Економічний ефект прискореної амортизації одиниці засобу праці за період Т для рентабельних підприємств Е_Т може бути визначений за такою формулою:

За допомогою цього методу був разрахований економічний ефект від застосування прискореної амортизації для промислової електричної індукційної грубної системи Eges, що була придбана на одному з підприємств м. Харкова у 2006 році, використовуючи такі вихідні дані: первісна вартість з урахуванням витрат на монтаж та налагодження – 3106 тис. грн, ліквідаційна вартість – 35 тис. грн., економічно раціональний термін служби (термін корисного використання) – 12 років. За іР =1 інтегральний економічний ефект згідно з рис. 1 становив 459,34 тис. грн. Як свідчать розрахунки, на початку амортизаційного періоду сума амортизації при застосуванні прискореного методу зменшуваного залишку в 10 разів вища, ніж при використанні прискореної амортизації прямолінійним методом (рисунок). Так, в першому році нарахування амортизації приведений економічний ефект від застосування прискореної амортизації становив 154,26 тис. грн, що дорівнює 33,6 % від інтегрального економічного ефекту, а за два роки ця сума зросла до 56,7 %.

Отже, підприємство одержує у своє розпорядження значні додаткові кошти за рахунок зниження суми податку на прибуток. У другій частині амортизаційного періоду відрахування за неприскореною системою рівномірним методом перевищують відрахування за прискореною амортизацією. Тоді підприємство починає відшкодовувати отриманий на початку періоду безпроцентний «податковий кредит». До кінця нормативного терміну служби пічної системи підприємство повністю відшкодує недонараховану в першій частині терміну служби за рахунок прискореної амортизації суму податку на прибуток. Однак за рахунок того, що підприємство може використовувати отримані в перші роки експлуатації грубної системи додаткові кошти, як мінімум, поклавши їх на депозит у банку, що і відображає коефіцієнт дисконтування, утворюється інтегральний економічний ефект від прискореної амортизації.

Інтегральний економічний ефект рентабельного підприємства від прискореної амортизації всього парку устаткування чи всіх основних фондів ЕTS складається з суми приведених до року tр річних ефектів від прискореної амортизації окремих його груп (коли єдина норма амортизації встановлюється для основних фондів кожної групи, як зараз в Україні) чи одиниць, для яких застосовується або планується застосування нарахування прискореної амортизації

Формула для розрахунку інтегрального ефекту для парку устаткування така:

де п – кількість груп чи одиниць устаткування, для яких застосовується прискорена амортизація, шт.; Т – тривалість періоду, за який розраховується ефект, років; Atyi, Ati – сума нарахованої амортизації в році t по і-й групі чи одиниці засобу праці при використанні відповідно прискореної і неприскореної систем, грн.; tр – рік, до якого приводиться ефект; t – рік, для якого розраховується ефект.

Тривалість розрахункового періоду під час визначення ефекту для парку устаткування не обмежується періодом амортизації певного об’єкта основних фондів і теоретично може бути будь-якою, залежно від мети розрахунку ефекту.

Так, для розрахунку ефекту з метою обґрунтування застосування прискореної амортизації доцільно прийняти як розрахунковий період максимальну тривалість нормативного терміну служби тих об’єктів основних фондів, для яких планується застосування прискореної амортизації. При визначенні фактичного ефекту як розрахунковий період необхідно прийняти період, що минув з моменту введення прискореної амортизації.

Економічний ефект прискореної амортизації може бути визначено й у квартальному чи місячному перерізі для цього слід відповідно модифікувати розрахункову формулу.

За допомогою формули (3) можна визначати річний ефект або втрати підприємства від будь-якого перегляду норм і правил амортизації як щодо окремих груп, так і щодо всієї сукупності основних виробничих фондів ЕTS :

де t Н – коефіцієнт, що відповідає ставці податку на прибуток у цьому році; кр – квартал, до якого приводиться ефект або втрати підприємства від перегляду норм і правил амортизації; Ек –квартальний коефіцієнт дисконтування 1 1 4 - + = E EK ; Aкі1, Aкі2 – сума нарахованої амортизації за квартал к по групі і чи одиниці засобу праці відповідно нормі та правилам до і після їх перегляду, грн.; n – кількість груп основних виробничих фондів чи об’єктів; кр – розрахунковий квартал, до якого приводяться розрахунки ефекту або втрат підприємства; к – квартал, ефект або втрати якого приводяться до розрахункового.

У тому випадку, коли для розрахунку інтегрального ефекту використовуються суми амортизаційних відрахувань у порівнянних цінах на момент часу (tp), до якого приводиться цей ефект, то як норму дисконтування (Е ) необхідно використати коефіцієнт, що відповідає середній величині реального річного банківського процента (тобто без урахування інфляційної складової).

Цей підхід слід застосовувати для визначення розрахункового інтегрального економічного ефекту від застосування прискореної амортизації для новопридбаного устаткування. При цьому доцільно приводити ефект на початок амортизаційного періоду, оскільки відпадає необхідність прогнозувати величини темпів інфляції.

За річних темпів інфляції близько 10 % реальна банківська процентна ставка з достатньою точністю може бути визначена як різниця між номінальною банківською процентною ставкою і темпом інфляції за відповідний період. За вищих темпів інфляції зв’язок між номінальною і реальною банківськими процентними ставками виражається формулою Фішера:

де Бр, БН – відповідно величини річних реального й номінального відсотків, у частках одиниці; И –річний темп інфляції, у частках одиниці.

За таких умов розрахунок дає величину ефекту в грошових одиницях першого року й за умови, що уся сума ефекту отримуватиметься одразу.

У разі розрахунку фактичної величини інтегрального ефекту від застосування прискореної амортизації слід використовувати фактично нараховані амортизаційні суми в поточних грошових одиницях (цінах). Тоді як коефіцієнт дисконтування необхідно застосувати середню величину номінального річного банківського процента для кожного року розрахункового періоду. Наводити фактичний ефект у цьому випадку зручніше на кінець амортизаційного періоду з тієї самої причини, що й очікуваний ефект – на початок амортизаційного періоду [30; c.18].

Це дає змогу отримати величину ефекту в цінах (грошових одиницях), які діють на момент здійснення розрахунку.

Після запровадження в дію 1.07.1997 р. закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” масштаби використання методів прискореної амортизації в державі різко збільшилися. Однак було допущено багато грубих помилок через те, що реформування амортизаційної політики не ґрунтувалося на глибокому аналізі закордонного досвіду й було проведено без належного теоретичного обґрунтування.

Так, прискорений метод амортизації був нав’язаний як рентабельним, так і збитковим підприємствам. Додатково амортизаційні відрахування, які нараховуються, оголошувалися «капітальним доходом» і обкладалися податком, що зводило до нуля можливі вигоди прискореної амортизації для рентабельних підприємств. Таке рішення не має аналогів у світовій практиці й суперечить економічній теорії. А якщо врахувати, що річний індекс інфляції за індексації вартості діючих основних коштів було штучно занижено й дотепер продовжують занижуватися на 10 % за досить високих темпів інфляції, то виникає питання чи склалася взагалі система прискореної амортизації на основі прискореного методу амортизації. Не можна визнати обґрунтованим, що рекомендується пунктом 8.3.3 нині чинного закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” метод щорічної переоцінки балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів за допомогою коефіцієнта індексації, коли темп інфляції, нижчий за 10 % у рік, необґрунтований взагалі і до розрахунку не береться, хоча це вже висока інфляція. На жаль, ця рекомендація збережена і у проекті Податкового кодексу, який зараз розробляється. Не можна погодитися з тим, що у разі використання методу прискореної амортизації для основних фондів 3-й групі індексація їх вартості заборонялася. Крім того, при встановлені законом норми амортизації у 1997 і 1998 рр. застосовувались з нічим не обґрунтованим занижувальним коефіцієнтом – 0,7. До 2000 р. не було зроблено размежування між фіскальною й економічною амортизаціями.