План — це система заходів, спрямованих на досягнення мети і завдань.
Плани, як і мета, поділяються на кілька взаємопов'язаних рівнів. Кожному рівню мети відповідає свій рівень планів, у яких виробляються (намічаються) конкретні шляхи досягнення відповідної мети.
На практиці існує багато критеріїв класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують такі:
1. за критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні й оперативні плани;
2. за критерієм часового горизонту планування плани поділяють на довгострокові й короткострокові;
3. за ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири.[9]
Система внутрішньофірмового планування включає комплекс планів (виробничі, фінансові, капітальних вкладень, збуту, НДДКР, організаційного розвитку і т. ін.), складених з урахуванням стратегії та мети фірми, її виробничого профілю і специфіки діяльності на ринку. Основу внутрішньофірмового планування складають такі підходи: врахування у планах усіх взаємозв'язків між виробничою, збутовою й обслуговуючою діяльністю фірми; ієрархічність планів від стратегічних до індивідуальних; послідовне проходження планової документації і багатоступеневість процесу планування — від вищого керівництва фірмою до робочого місця і навпаки.
Розробка планів є також одним з основних засобів контакту з оточуючим середовищем: постачальниками, покупцями, дистриб’юторами, кредиторами, інвесторами. Від довіри контрагентів залежить вартість активів підприємства та можливість їх ефективної діяльності, тому фінансовий план повинен бути ретельно продуманий та серйозно обґрунтований.Система планів формуєтьсяз окремих складових, які класифікують за горизонтом планування та рівнем управління. [10]
Нині є декілька способів складання планів, або методів планування: балансовий, нормативний і математично-статистичний.
Балансовий метод грунтуються на взаємозв'язку ресурсів, які мають бути в організації, та 'їх потребою в межах планового періоду. Якщо ресурсів у порівнянні з потребами недостатньо, то доводиться вишукувати додаткові джерела, які б дозволили покрити дефіцит.Якщо ж ресурсів є в надлишку, то необхідно розв'язувати зворотну проблему - розширювати їх споживання або позбавлятися від надлишку.
Балансовий метод реалізується через складання системи балансів -матеріально-речових, вартісних і трудових. Бапанс - це двостороння бюджетна таблиця, в лівій частині якої відображаються джерела ресурсів, а в правій - їх розподіл.
Cуть балансової рівністі полягає в тому, що сума залишків ресурсів на початок періоду та їх надходження із внутрішніх і зовнішніх джерел повинна дорівнювати сумі їх витрат (поточного споживання та продажу на стороні) і залишку на кінець періоду. Важливу роль тут відіграє досягнення їх оптимальної структури, яка б забезпечувала найбільшу ефективність діяльності організації.
Другий метод планування - це нормативний метод. Суть його втому, що в основу планових завдань на певний період закладаються норми витрат різних ресурсів на одиницю продукції (сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу, грошових засобів тощо). Таким чином, нормативний метод планування використовується як самостійно, так і в ролі допоміжного щодо балансового методу.Норми танормативи, які використовуються в плануванні, можуть бути натуральними, вартісними і часовими.
Третю групу методів планування складаютьматематичні, які зводяться до оптимізаційних розрахунків на основі різного роду моделей. До найпростіших моделей належать статистичні, наприклад, кореляційні, які відображають взаємозв'язок двох змінних величин.
Методи лінійного програмування дозволяють на основі вирішення системи рівнянь і нерівностей визначити їх оптимальні величини у взаємозв'язку. Це допомагає за заданим критерієм вибрати найбільш оптимальний варіант функціонування або розвитку об'єкта управління, щоб забезпечити максимальний прибуток, зменшити витрати тощо. [6]
1.3. Заходи підвищення якості планування в організації
Ефективна система планування ґрунтується на таких принципах:
· єдність фінансово-економічних, маркетингових, науково-технічних і соціальних завдань розвитку підприємства;
· взаємозв’язок і узгодженість стратегічних та поточних цілей та напрямів діяльності підприємства;
• альтернативністьвизначення, всебічне обґрунтування способів досягненняпоставлених завданьі вибір оптимальних рішень;
• бюджетна й ресурсна забезпеченість розроблених планів;
· комплексність, безперервність як взаємозв’язок і послідовність, змінність у плануванні;
· гнучкість і еластичність як адаптивність планів щодо можливих відхилень або зміни внутрішнього чи зовнішнього середовища. [7]
Планування передбачає формування комплексу планів, які мають різне спрямування за цілями, предметом, рівнями, змістом і періодом планування:
· за цільовим призначенням:
· стратегічні;
· оперативні;
· часовим горизонтом планування:
· довгострокові;
· середньострокові;
· поточні (короткострокові);
· ступенем деталізації:
· загальнофірмові;
· плани підрозділів;
· функціональною сферою:
· маркетингові;
· виробничі;
· НДДКР;
· збутові;
· фінансові;
· з управління персоналом;
· міжфункціональні;
· інші;
· кінцевим результатом:
· продуктові;
· техніко-технологічні;
· організаційні;
· з інформаційних технологій;
· соціальні;
· економічні;
· інші;
· змістовим спрямуванням:
· тематичні плани (портфель проектів);
· бізнес-плани (обґрунтування інновацій);
· проектні плани (реалізації проектів).
Удосконалення планування й організації виробництва відображає розвиток систем управління виробництвом, функціональними сферами діяльності й підприємством у цілому. Це напрями, пов’язані з удосконаленням форм і методів організації виробництва, його спеціалізацією, кооперацією, аутсорсингом; упровадженням сучасних інструментів управління функціональними сферами, наприклад, системи бюджетування, формування ефективної системи звітності в межах управлінського обліку, розвиток тих чи інших форм збутових мереж, упровадження нової системи оплати праці, компенсаційного пакета тощо.
Заходи, які націлені на підвищення якості планування приодночасному зменшенні отриманих ресурсів. Типові заходи є наступними: включення зовнішньо - орієнтованого бенчмаркенгу в планування, яке вводиться з посиленим використання відносних цілей планування. Значне зменшення деталізації планування, як і сильніший зв’язок стратегії і оперативного планування.Це досягається через втілення немонетарних величин у планування іперевіркою процесу прогнозування. [8]
РОЗДІЛ 2. Практична частина
2.1. Загальна характеристика“Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ”
2.1.1. Характеристика підприємства, його діяльності та продукції
Коломийська дослідна станція була створена в 1956 році як Івано-Франківська державна сільськогосподарська станція, на базі радгоспу “Коломийський”. Це одна із наймолодших науково-дослідних установ України.
В 1985р. її було перейменовано у науково-виробниче об’єднання “Еліта”.
З 1999р. і по сьогоднішній день її найменування є “Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ”. Місцезнаходження – Івано-Франківська область, Коломийський район, с. П’ядики, вул. Наукова 16.
Коломийська дослідна станція розташована на північному заході від районного центру м. Коломия, що знаходиться на відстані 7 км. Дана дослідна станція розташована на відстані 70 км від обласного центру міста Івано-Франківська. Дослідна станція попри шосейну дорогу з асфальтовим покриттям м. Івано-Франківськ з м. Чернівці. Таке розташування дослідної станції є досить економічно вигідним для неї і при цьому створюються сприйнятливі умови для реалізації виробленої сільськогосподарської продукції даною дослідною станцією. До найближчої залізничної станції відстань становить 7 км.
Мета створення станції – забезпечення наукового супроводження агропромислового виробництва, виконання науково-дослідних робіт державного і регіонального значення, які доручає Українська академія аграрних наук (Академія) та Івано-Франківський інститут АПВ (Інститут).
Основні напрями діяльності даного підприємства:
- розробка, освоєння та впровадження регіональних систем землеробства та ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур;
- освоєння та впровадження науково-обгрунтованих систем ведення тваринництва;
- насінництво зерноих, кормових та інших сільськогосподарських культур;
- впровадження організаційно-економічних заходів функціонування агропромислових формувань області;
- інша діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України і Статуту Академії.
Коломийська дослідна станція є державною бюджетною науковою установою з правом здійснення господарської (госпрозрахункової) діяльності.
Вона є юридичною особою, має майно, самостійний баланс, поточні рахунки з бюджетних та позабюджетних коштів, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, бути позивачем і відповідачем в судах.
Дане підприємство засноване на державній власності на основні фонди, інше майно, закріплене за нею Академією, та придбане за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів.
Коломийська дослідна станція здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, Статуту Академії, статуту Інституту, якому вона підпорядкована, та свого Статуту.
Вона на добровільних засадах, але за погодженням з інститутом, може брати участь у наукових та господарських об’єднаннях, якщо це сприяє поліпшенню її діяльності та оснащенню.
З метою підтримки основної діяльності і зміцнення експериментальної бази Станція здійснює господарську діяльність.