ДОКЛАД НА ТЕМУ «УкраїнаіСОТ»
Особливо важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі на сучасному
етапі її розвитку відіграє Світова організація торгівлі (СОТ),
Міжнародний валютний фонд (МВФ), Всесвітня митна організація (ВМО).
Метою своєї діяльності СОТ проголосила сприяння зниженню торговельних
перешкод на шляху обміну товарами та послугами між країнами. Політика,
яку постійно проводить ця організація, спрямована на постійне зменшення
імпортних тарифів і методичне усунення нетарифних методів регулювання
міжнародних економічних відносин. У той же час СОТ дозволяє вживати
захисних заходів у ситуаціях, коли іноземна конкуренція завдає значних
збитків певним виробництвам чи галузям вітчизняної економіки.
Провідну роль у СОТ, МВФ, інших впливових міжнародних економічних
організаціях та угодах відіграють економічно розвинені країни. Вони
несуть і головний тягар витрат щодо функціонування цих організацій.
Користуючись своїм положенням і опираючись на могутній економічний
потенціал, вони диктують вигідні для них умови іншим країнам –
слаборозвиненим країнам, країнам що розвиваються, і з перехідною
економікою.
Високорозвинені країни, які створили могутній експортний сектор і
зацікавлені в імпорті дешевої сировини, напівфабрикатів, відстоюють ідеї
лібералізації міжнародної торгівлі. Вони вимагають від інших країн
обмеження регулювання зовнішньоекономічної діяльності, вбачаючи в цьому
регулювання дискримінацію демократії. Дійсно, після Другої світової
війни ключовою тенденцією світового господарського розвитку став
послідовний перехід багатьох країн від замкненості національних
господарств до економіки відкритого типу, відкритої зовнішньому ринку.
Але відстоювання «свободи торгівлі», «відкритості економіки», а часто і
примусове нав’язування цих правил поведінки на світовому ринку, перш за
все з боку США – наймогутнішої торговельної держави світу, було,
насамперед в інтересах таких же економічно потужних держав.
Максимальна відкритість національних ринків різних країн значно полегшує
експансію на ці ринки фірм і корпорацій розвинених країн, які мають
конкурентоспроможну економіку, що не потребує захисту з боку держави від
іноземної конкуренції. Така відкритість економік полегшує доступ до їх
природних ресурсів підприємствам розвинених країн, забезпечує останнім
значно вигідніші умови інвестування своїх капіталів в економіку цих
країн. Світова організація торгівлі фактично від імені розвинених країн
постійно ініціює зниження імпортних митних тарифів, виступає взагалі за
відмову від застосування експортних мит, за обмеження та повне
скасування державного регулювання процесів міжнародного інвестування.
Щодо економік країн, що розвиваються, і країн з перехідною
економікою, то в них зовсім інші проблеми. Значно менш
конкурентоспроможна економіка цих країн об’єктивно потребує допомоги та
захисту з боку держави. Таким захистом від іноземної конкуренції є більш
високі імпортні митні тарифи, державне субсидування національних
товаровиробників, надання їм пільгових кредитів і податкових пільг. Лише виробників, надання їм пільгових кредитів і податкових пільг. Лише
за умови зростання ефективності виробництва, підвищення
конкурентоспроможності економіки країн, що не стали ще економічно
розвиненими, може бути корисним зменшення імпортних обмежень. Тому
проблема вступу країни до СОТ є неоднозначною. Цей крок може надати
країні певні вигоди, але одночасно створить і додаткові труднощі.
Відповідно до положень статутних документів вступ України до СОТ
юридично відкриє перед українськими виробами ринки країн – членів
Світової організації торгівлі, що сприятиме українському експорту.
Будуть усунені деякі дискримінаційні заходи, що застосовуються до
українських товарів. Але, з іншого боку, виникнуть проблеми які можуть
перекреслити всі переваги від вступу України до СОТ. Прибічники вступу в
цю організацію звертають увагу тільки на переваги для України і майже
замовчують про вагомі негативні наслідки. А вони мають два аспекти:
імпортний та експортний.
Надії на розширення українського експорту можуть бути значно
перебільшеними. Юридично Україна отримає такі широкі можливості, але
фактично, позитивні результати лише очікуються. Перша проблема полягає в
тому, що отримати право увійти на закордонний ринок ще не означає, що на
цьому ринку вдасться продати привезений товар. Для того, щоб реалізувати
свій товар останній повинен бути конкурентоспроможним.
Щодо імпортного аспекту, то тут наслідки від вступу України до СОТ
можуть бути значно негативнішими. Якщо у сфері власного експорту Україна
може не отримати очікуваного позитиву, то у сфері імпорту Україні може
бути завдано великих економічних збитків. Але прихильники вступу до СОТ
говорять тільки про додаткові ринки, які відкриваються перед Україною ,
але замовчують про те, що Україна повинна буде відкрити і свій
національний ринок перед товарами інших країн. В Україні з’явиться
безліч імпортної конкурентоспроможної продукції з різних країн, яка
витіснятиме з національного ринку українські товари, що призведе до
скорочення вітчизняного виробництва. Це може поставити Україну в таку
залежність від інших країн, яка загрожує її національній безпеці.
Тому здається доцільним відкласти вступ України до СОТ до того часу,
коли очевидним і відчутним стане економічне зростання України,
підвищиться рівень добробуту населення і буде ліквідовано зовнішню
заборгованість держави.