Назва реферату: Банківський менеджмент
Розділ: Банківська справа
Банківський менеджмент
1
ПЛАН
| Вступ ............................................................................................... | 3 | |
| 1. | Загальна характеристика банківського менеджменту................ | 4 |
| 2. | Принципи організаційної побудови банку.................................. | 6 |
| 3. | Планування діяльності банку...................................................... | 13 |
| 4. | Особливості реорганізації структури банку............................... | 15 |
| 5. | Висновок ......................................................................................... | 17 |
| 6. | Література ...................................................................................... | 18 |
ВСТУП
Менеджмент - це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності, спрямованої на досягнення в ході будь-якої господарської діяльності комерційного підприємства, що діє в ринкових умовах, певних намічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій та методів економічного механізму менеджменту. Інакше кажучи, менеджмент - це управління в умовах ринкової економіки.
Отже, банк1вський менеджмент - це управління банком в умовах ринку, що означає:
- орієнтацію банку на попит і потреби ринку, на запити клієнтів та створення таких банківських продуктів і послуг, які користуються попитом і можуть дати банкові запланований прибуток;
- постійне прагнення до підвищення ефективності банківської діяльності з метою зменшення витрат і одержання оптимальних результатів;
- коригування цілей, завдань і програм банку залежно від кон'юнктури ринку;
- необхідність використання сучасної інформаційної бази (комп'ютерних мереж та зв'язків з валютною і фондовою біржами, іншими кредитно-фінансовими інститутами) з метою здійснення багатоваріантних розрахунків для прийняття обґрунтованих і оптимальних рішень;
- раціональний добір персоналу та його ефективне використання.
Термін „менеджмент” за своєю сутністю є синонімом терміну управління. Термін управління дуже широкий, оскільки використовується стосовно різних видів людської діяльності. Терміном „менеджмент” позначається управління соціально-економічними процесами на рівні підприємства, фірми або банку, що діють у ринкових умовах. Термін „менеджмент” американського походження і українською мовою дослівно не перекладається.
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Розглядаючи сутність поняття "банківський менеджмент", важливо з'ясувати деякі положення, що входять до його складу.
Банківський менеджмент як самостійний вид фахової діяльності передбачає, що менеджер може не мати капітал у банку, в якому працює. Він може володіти акціями банку, а може і не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера. Праця менеджера - це продуктивна праця, що виникає в умовах комбінування високотехнологічного банківського процесу з високим
рівнем спеціалізації працівників і забезпечує зв'язок та єдність усього процесу банківської діяльності на рівні банку в цілому, філії або відділення.
Дедалі більші вимоги до управління зумовлені збільшенням розмірів банків, складністю банківських технологій, необхідністю професійного володіння управлінськими навиками. В сучасних умовах усі рішення з фінансових, організаційних та економічних питань готуються і приймаються професіоналами у сфері організації управління, котрі здійснюють також нагляд і контроль за виконанням прийнятих рішень.
Під банківською діяльністю у визначенні банківського менеджменту розуміється діяльність банку з метою одержання прибутку. Змістом банківської діяльності є забезпечення банківського процесу всіма необхідними ресурсами и організація технологічного циклу в цілому (наприклад: розробка і вдосконалення банківських технологій, забезпечення необхідного рівня банківських продуктів і послуг, виконання всіх видів банківських операцій, матеріально-технічне оснащення для здіснення банківської діяльності, забезпечення персоналом, підтримання ліквідності та прибутковості банку).
Банківська сфера потребує такого стилю роботи, в основі якого лежать постійний пошук нових можливостей, уміння залучати й використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел, домагаючись підвищення ефективності й одержання максимально можливого результату за мінімальних витрат.
Визначення цілей діяльності банку на найближчу і подальшу перспективи - це основне у менеджменті. Управління шляхом постановки цілей здійснюється з урахуванням оцінки потенційних можливостей банку і забезпечення їх відповідними ресурсами.
Розрізняють загальні та специфічні цілі. Загальні (стратегічні) цілі відображають концепцію розвитку банку в цілому, специфічні - розробляються в рамках загальних цілей з основних видів банківської діяльності.
Банківський менеджмент має власний економічний механізм. Механізм банківського менеджменту складається з трьох ланок:
- внутрішньобанківське управління;
- управління операціями;
- управління персоналом.
Використання механізму банківського менеджменту спрямоване на вирішення конкретних проблем взаємодії в реалізації соціально-економічних технологічних, соціально-психологічних завдань, що виникають у процесі банківської діяльності. Механізм менеджменту об’єктивно зумовлений здійсненням банківської діяльності в ринкових умовах, коли результати управлінської і господарської діяльностей одержують оцінку на ринку в процесі обміну.
Кінцева мета банківського менеджменту – забезпечення прибутковості в діяльності банку шляхом раціонального організації виробничого процесу, включаючи управління банком і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу з одночасним підвищенням кваліфікації, творчої активності та лояльності кожного працівника
Одним із найважливіших компонентів банківського менеджменту є управління підприємницьким середовищем банку. Банк діє в дуже мінливих умовах, спричинених розмаїттям відносин, що складаються між ним та різними економічними суб’єктами. Сукупність цих відносин і утворює поняття підприємницького середовища банку. Підприємницьке середовище банку розглядають у двох напрямах: аналіз мікросередовища і аналіз макросередовища.
Отже, тільки в результаті ретельного аналізу міросередовища банку з обов'язковим урахуванням усіх чинників макросередовища можна скласти уявлення про підприємницьке середовище банку. Розуміння його і управління зазначеними взаємозв'язками - одне з найважливіших завдань банківського менеджменту.
2.ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПОБУДОВИ БАНКУ
Способи організації і структури будь-якої компанії визначаються предметом її діяльності, її суспільно-економічною сутністю, її цілями та історією.
У загальному вигляді предметом діяльності банків є обслуговування фінансових операцій суб'єктів економічних відносин.
Основні типи операцій комерційних банків: розрахункові та касові операції (ведення рахунків), платіжні операції, депозити (зберігальні) операції, кредитні операції, операції з цінними паперами. Структура і організація діяльності будь-якого банку мають давати можливість здійснювати все ці операції. Ця вимога, як правило, прямо відображається у структурі банків, визначаючи назви банківських підрозділів: каса, управління розрахункових операцій (операційне керування), кредитне керування, відділ депозитних операцій, відділ міжнародних платежів, департамент операцій з цінними паперами.
Комерційний банк, виявляє не одну, а безліч суспільно-економічних сутностей. По-перше, банк є інструментом здійснення фінансових операцій суб'єктів економічних відносин. Наприклад, проводячи розрахунки між клієнтами, банк лише обслуговує їхні угоди, залишаючись непричетним до мотивів здійснення та результатів таких угод. По-друге, банк сам є суб'єктом економічних відносин. Так, видаючи кредити, банк вступає в угоди зі своїми
клієнтами, самостійно приймає рішення про їх проведення, піклується про результат проведення операції (повернення позики та процентів). По-третє, банк є накопичувачем коштів.
Приймаючи їх від населення за допомогою депозитів, інтегруючи залишки на розрахункових рахунках клієнтів, одержуючи в керування (траст) активи компанії і приватних осіб, банки створюють, накопичують сумарний фінансовий потенціал, що може бути використаний для досягнення цілей, не пов'язаних із накопиченням - у будівництві, виробництві, сфері послуг, торгівлі. По-четверте, спрямовуючи кошти в кредитування або поповнюючи портфель цінних паперів, вибираючи позичальників, банк є розподільником коштів. По-п'яте, банк є інформаційним центром. Інформація про операції клієнтів, їх стан, події на грошових і товарних ринках накопичується банком і використовується ним для прийняття рішень про здійснення тих чи інших операцій. Перелічені банківські одиниці визначають можливість, а в деяких випадках і необхідність створення банківських підрозділів, що їх обслуговують.
Цілі комерційного банку поділяють на стратегічні і тактичні, довгострокові і короткострокові, загальні і локальні. Для досягнення цих цілей, як правило, також необхідно створювати відповідні банківські підрозділи. Керівництво таких підрозділів відповідає за досягнення цих цілей. Досягнення або видозміна цілей найчастіше приводить до реорганізації цих підрозділів. Слід зазначити, що саме цілепокладання часто вимагае створення такого штабного підрозділу, що дає змогу акціонерам і керівництву банку ефективно ставити і фіксувати різноманітні завдання, які визначають розвиток банку.
Основні принципи організаційного процесу в банку такі:
- функціональна побудова;
- відповідність меті банку;