1.3. Сутність і критерії оцінки ефективності роботи персоналу в ресторанах
Ефективність процесу управління визначається тим, хто конкретно і як керує. Запорукою ефективності менеджменту ресторанного бізнесу є реалізація його контролюючої функції. Дієвий і надійний контроль з боку керівництва є важливою й вирішальною умовою ефективного управління, якщо здійснюються три основні його стадії: встановлення фактів, критична їх оцінка й розробка заходів щодо вдосконалення діяльності підприємства.
Найважливішим завданням менеджменту у ресторанному бізнесі є організація виробництва та надання послуг високої якості з урахуванням інтересів споживачів.
Ефективність - це оціночний критерій діяльності колективу працівників у будь-якій сфері, включаючи управління. Тому забезпечення високої ефективності управління є складовою частиною загальної проблеми підвищення економічної ефективності [27,с. 125]. Визначають її на основі загальних методологічних принципів, прийнятих в економіці.
Існують різні підходи до визначення ефективності управління.
1) Розраховують синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності тощо).
2) Фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо).
3) Застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів.
4) Застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.
Залежно від характеру розроблених заходів об'єктом оцінки ефективності управління можуть бути: управління в цілому (система, організація, методи), його структура, рівень використання управлінської праці, ефективність роботи кожного структурного підрозділу.
Для оцінки ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них — оперативність роботи апарату управління, надійність і оптимальність систем управління.
Надійність системи управління виявляється у безпосередньому її функціонуванні, яке забезпечує досягнення цілей виробництва. Показники надійності системи такі: безвідмовність (безперервне збереженні працездатності), готовність (ефективне збереження працездатності), відновлюваність (швидке усунення збоїв у роботі і відтворення здатності функціонувати у заданому режимі) [4, с.29]. На практиці висока надійність управлінської системи підприємництва (об'єднання) забезпечується при науково обґрунтованій структурі управління та інформаційної системи, раціональній технології процесів управління, правильному підборі і розстановці кадрів, ефективному стилі управління тощо.
Оптимальність системи управління характеризується рівнем застосування сучасних економіко-математичних методів для розробки управлінських рішень, обґрунтованістю співвідношення централізації і децентралізації управління, керованістю підприємства та ін. [6,с. 52].
Ефективність організації управління можна оцінити за іншими загальними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві:
а) коефіцієнтом якості використання управлінських робіт;
б) коефіцієнтом стабільності кадрів;
в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва і витратами на управління.
Як часткові показники, що характеризують організацію праці управлінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робочого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнт умов праці і організації робочих місць та ін. На підставі зазначених коефіцієнтів визначають зведений коефіцієнт рівня організації управлінської праці [6,с. 55].
На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників:
1) загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства — валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва тощо;
2) показники продуктивності управлінської праці — виробництво валової продукції на одного управлінського працівника або на 1 людино-день, затрачений в управлінні, вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управління, сума прибутку на 1 людино-день, затрачений в управлінні, тощо;
3) показники економічності апарату управління — питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції тощо.
Для визначення ефективності роботи кожного структурного підрозділу використовують дані про виконання конкретних завдань і рівень досягнення поставлених перед ними цілей [9, с.168].
Практичним результатом удосконалення системи управління може бути зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату управління і підвищення продуктивності праці. Проте не будь-яке вдосконалення управління призводить до зниження питомих витрат на управління. Оскільки управління є складовою виробничо-фінансової діяльності підприємств, то свідченням підвищення його ефективності може бути зростання економічних показників господарювання при незмінних або навіть дещо зростаючих витратах на управління.
Оцінюючи ефективність заходів удосконалення організації управління виробництвом, слід врахувати, що фактичний ефект від такого удосконалення значно вищий суми економії витрат на управління. Удосконалення системи управління не тільки призводить до підвищення продуктивності праці управлінського персоналу, а й сприяє кращій організації і підвищенню результативності праці всіх працівників підприємства, зростанню виробітку, скороченню простоїв людей, техніки тощо. Крім того, підвищується загальна культура виробництва і управління, зміцнюється дисципліна праці, поліпшуються умови, за яких людина в повній мірі може розвивати свої здібності [21,с. 163].
Ефективність окремих заходів, пов'язаних з раціоналізацією системи управління (зміна структури управління, норм управління і обслуговування, забезпеченості кваліфікованими кадрами тощо), можна оцінити за допомогою факторного аналізу. При цьому треба обов'язково забезпечити елімінування впливу інших факторів на формування кінцевих результатів виробничо-фінансової діяльності підприємств (якість земель, забезпеченість основними фондами, робочою силою, характер спеціалізації тощо).
На ефективність управління впливають рівень підготовки кадрів, використання спеціалістів згідно з їхньою кваліфікацією, наукова організація праці та інші фактори.
Підставами для виділення чинників, що впливають на досягнення результатів управління, служать положення по відношенню до суб'єкта управління (чинники зовнішні і внутрішні), а також вектори активності суб'єкта (структурні і активізуючі). Кожна організація, кожен суб'єкт мають свої зовнішні і внутрішні чинники впливу на ефективність управління ситуацією. Вони приведені в таблиці 1.2.
Управління структурними чинниками для суб'єкта означає перш за все управління справами, а активізуючими – людьми.
Таблиця 1.2
Чинники, що впливають на ефективність управління
| Зовнішні чинники | Внутрішні чинники |
| 1 | 2 |
| Активна політика конкурентів | Психологічний клімат в колективі |
| Раптові зміни в економічному стані клієнтів | Нерівномірність, неритмічність постачань і перевантаження в роботі |
| Економічні, політичні кризи, що впливають на ефективність роботи підприємства | Прогули працівників, невмотивовані пропуски і втрати робочого часу |
| Суспільно значущі події | Хвороби керівників і співробітників |
| Структурні зміни в суспільстві | Заходи, що проводяться профспілковим рухом. |
| Несприятливі погодні умови | Виробничі конфлікти |
| Положення на ринку праці: надлишок фахівців, безробіття, недостатня кваліфікація працівників | Звільнення або прийом на роботу нових співробітників |
| Заходи уряду щодо регулювання соціальних процесів за рахунок працедавців | Розширення або скорочення діяльності організації |
| Репресивне і агресивне до підприємництва законодавство | Несправності машин і устаткування, оргтехніки, засобів зв'язку |
| Міграційні процеси, погіршуючі якість населення | Кримінальна поведінка клієнтів або персоналу. |
Продовження Таблиці 1.2
| 1 | 2 |
| Різкі коливання на фінансових ринках | Дії впливових осіб, що сприяючих або заважають діяльності організації (лобі) |
| Несподівані зміни кон'юнктури на ринках енергоресурсів і сировини | Чинники охорони майна і безпеки праці |
| Зміни в співвідношенні політичних сил, що впливають на промислову політику держави | Соціальні ініціативи колективу, винахідництво і раціоналізація |
| Нові технології виробництва товарів і послуг | Розробка стратегій управління, узгодження з колективом планів розвитку |
| Вимоги профспілок до техніки безпеки і умов праці | Адміністративний контроль, система заохочення і стягнення |
| Вплив засобів масової інформації на формування іміджу підприємства і його керівництва | Позитивна мотивація творчої і продуктивної праці співробітників |
Структурні чинники управління вимагають раціонального підходу, логіки, об'єктивності і систематизації. Володіння активізуючими чинниками припускає домінанту творчого підходу, знань в області людської поведінки, чуття ситуації і проблеми. Позитивна діяльність можлива, коли керівник професійно володіє методами управління обома типами чинників. Добрий результат забезпечується ефективною діяльністю лише на короткому відрізку часу. Наше дослідження показало, що казахстанські керівники достатньо успішно впливають на структурні чинники, і в той же час їх готовність до застосування активізуючих чинників досить низька[2, с.29].