6. створення в колективі нетерпимого ставлення до порушників дисципліни і намагань приховати недоліки в роботі, виховання в людях добросовісності та принциповості;
7. прояв волі та настирливості з метою своєчасного і якісного виконання завдань.
Таким чином, при дотримані цих вимог керівник в роботі з персоналом зможе вийти на новий рівень обслуговування споживачів, що позитивно позначиться на імідж ресторану і підвищить його прибутковість.
ВИСНОВКИ
Таким чином, можна зробити висновок, управлінська діяльність є специфічним різновидом трудового процесу і для неї є характерними всі притаманні йому елементи. Принципи управління підприємством, і зокрема процесом обслуговування в ресторанах, визначають вимоги до системи, структуру організації процесу управління. А сьогодні, при посилення ролі приватної власності, розвитку фондового ринку, активізації зовнішньоекономічної діяльності, гостро виникає потреба удосконалення механізму управління організаціями, пошуку ефективних стилів керівництва як найважливішого чинника впливу на працівників з метою досягнення поставлених цілей.
Ефективність управління залежить від комплексного застосування багатьох факторів і не в останню чергу від стилю керівництва обраного управлінцем, і його практичного втілення в життя. Традиційно дослідники розрізняють три класичні стилі управління: авторитарний, демократичний і ліберальний.
Останнім часом в теорії управління прийшло розуміння, що оптимальний той стиль управління, який приносить підприємству більше прибутку забезпечує стабільність виробництва, поступальний характер розвитку фірми. Вся більша увага приділяється суб'єктивним, психологічним особливостям прояву професійної активності керівника, його особовим характеристикам.
Існує декілька конкретних показників, які вказують на ефективність управління персоналом і емпірично перевіряються. Виділяють п'ять груп таких показників, перші три з яких характеризують економічну ефективність, четвертий і п'ятий - соціальну:
1) ефективність результатів діяльності (загальна економічна ефективність, індикаторами вимірювання якої є прибуток, рентабельність, продуктивність, зростання обороту, якість задоволення попиту);
2) матеріальна ефективність виробничого процесу (індикатори вимірювання: відхилення від плану, брак, рекламації, своєчасність постачання, якість продукції);
3) нематеріальна ефективність виробництва (індикатори вимірювання: точність і час вирішення проблеми, готовність до інновацій, подолання, зняття невпевненості, визначеність мети, точність і своєчасність інформації і ін.);
4) установки на працю (задоволеність працею, ініціатива, втрати робочого часу, скарги, здатність брати на себе відповідальність і ін.);
5) установки на відносини з іншими індивідами (сприйняття впливу, готовність до кооперації, дружба, згода, шана, довіра, групова згуртованість і ін.). Функціями управління персоналом є основні напрями цього роду діяльності, орієнтовані на задоволення певних потреб підприємства.
В ході дослідження впливу стилів керівництва на ефективность роботи персоналу ресторану «Харків», було встановленно, що демократичний стиль керівництва більш впливовий та ефективний. За роки управління персоналом саме демократичним стилем значно покращилась робота персона, що позитивно позначилось на іміджі підприємства і підвищило його прибутковість.
Отже, на прикладі роботи ресторану «Харків» визначено, що сучасні розробки проблеми стилів керівництва можна згрупувати по декількох напрямах: традиційне - експериментування з трьома або двома (демократичним і авторитарним) стилями керівництва, і іноваційне , присвячене пошуку залежності між керівником, персоналом, і ситуацією в організації. Можна стверджувати, що саме індивідуально-ситуативний стиль управління відображає індивідуальність керівника і використання позитивних орієнтирів його діяльності. Це розширює можливості використання системного підходу і виводить керівника на новий рівень особового розвитку і його професійної діяльності.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНШИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ
2. Азоев Г.Л., Баранчеев В.П. и др. Управление организацией. - М.: ИНФРА, 2007. – 380 с.
3. Андреев В.И. Саморазвитие менеджера. – М.: Народное собрание. 2006. – 160 с.
4. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. «Основи менеджменту». – Львів: «Світ», 2008. – 296 с.
5. Аникин Б.А. Высший менеджмент для руководителей. – М.: Инфра-М. – 2007. – 136 с.
6. Афонин А. С. Основи мотивации труда: организационно-зкономические аспекти. - К.: Украинская знциклопедия, 2005.- 460 с.
7. Блау П. Исследование формальных организаций // Американская социология: Перспективы. Проблемы. Методы.- М., 2006. – 960 с.
8. Беклешов Д. В. Манеры и поведение делового человека, Н. Уренгой: Бизнес социальная психология. – 2004 – 113 с.
9. Білоус О.Г., Панченко Є.Г. Менеджмент: конкурентноздатність і ефективність. – К.: Т-во «Знання України». – 2008. – 40 с.
10. Бовыкин В.И. Новый менеджмент: (управление предприятиями на уровне высших стандартов, теорія и практика эффективного управления). – М.: ОАО «Издательство «Экономика». – 2007. – 368 с.
11. Брэддик У. Менеджмент в организации. – М.: «ИНФРА-М». – 2007. – 344 с.
12. Веснин В. Р. Основы менеджмента: Учебник. – М: ИМПЭ. Изд. «Триада, Лтд». – 2007. – 384 с.
13. Волков Ю.Е. Социальное управление как вид управленческой деятельности в общественных системах // Соц.-полит. журнал. 2006. - №3.- 15 с.
14. Дроньє А.Основні принципи успішного керівництва установою.–К.: УАДУ, 2005.– 80с.
15. Завадський Й.С. Менеджмент: - Т.1 – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу. – 2007. – 543 с.
16. Кнорринг В.И. Искусство управления. М.: БЕК. – 2004. – 288 с.
17. Кредісов А.І., Панченко Є. Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Товариство Знання, 2003. – 556с.
18. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ. – 2007. – 248 с.
19. Обэр-Крис Дж. Управление предприятием / Пер. с фр. Ф.Р. Окунева, А.П. Сизова. – М.: Сирин. – 2007. – 257 с.
20. Пономорьов О.С., О.Г.Романовський, В.М.Бабаєв. Проблеми формування особистості лідера –Х.: Майдан, 2004. – 208с.
21. Питер Ф. Друкер Эффективный управляющий, пер. А. Мкервали СП «Бук Чембэр Интернэшнл». – 2009. – 265 с.
22. Удальцов М.В. Социология управления. – М., 2008.- 415 с.
23. Фалмер Р.М. Энциклопедия сучасного керування. – М.: 2004. – 765 с.
24. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища шк. – 2005. – 351 с.
25. Черкасов В.В., Платонов С.В., Третяк В.И. Управленческая деятельность менеджера: Основы менеджмента. – К., 2008. – 470с
26. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. –К.: «Знания». – 2008. – 145 с.
27. Щекин Г.В. Практична психологія менеджменту: Науково-практичний посібник. – К.: Україна. – 2007. – 399 с.
28. Щёкин Г.В. Теория социального управления. – К., 2006.- 574 с.
29. www.yurist-online.com/ukr/uslugi/biznes/reg/015.php