Готова продукція може мати кількісні та якісні характеристики. Наприклад, кількість виражається масою, довжина – метрами, якість – сортом. Але завжди продукція матиме якісну характеристику.
При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.
За формою вона є уречевлена і результати виконаних робіт, наданих послуг. За ступенем готовності: готова, напівфабрикати, неготова (незавершене виробництво).
За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За свойми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначаються аналогічно основній продукції.
Супутня продукція отримується в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.
Побічна продукція утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.
В поточному обліку продукція (робота, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги [10, 195].
На ЗАТ “Рівне-Борошно” до готової продукції відносяться: борошно вищого гатунку, борошно другого гатунку, борошно першого гатунку.
Одиницею бухгалтерського обліку товарів є їх найменування або однорідна група (вид.).
До товарів на ЗАТ “Рівне-Борошно” належать: борошно вищого ґатунку, борошно другого ґатунку, корми для тварин та ін.
Дебіторська заборгованість поділяється на дебіторську заборгованість за товар, роботи та послуги і іншу поточну дебіторську заборгованість. Визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.
Величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи [6].
До дебіторської заборгованості на ЗАТ “Рівне-Борошно” відносяться: розрахунки за послуги, дотації, розрахунки з вітчизняними покупцями, розрахунки з іншими дебіторами. Основними дебіторами на ЗАТ “Рівне-Борошно” виступають: ВАТ “Рівне елеваторбуд”, ТзОВ “Хлібодар”, ТОВ “Хлібна гавань”, ПП “Агроніка”.
Одними з представників іншої поточної дебіторської заборгованості на ЗАТ “Рівне-Борошно” є: Якобчук Володимир Олександрович, Дзядик Макола Васильович, Романюк Іван Олексійович.
Фінансові інвестиції поділяються на довгострокові, які розглядаються як необоротні активи, і короткострокові – поточні активи [10, 251].
До поточних відносяться інвестиції на строк, що не перевищує один рік, або які утримуються виключно для продажу, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. В складі поточних інвестицій окремо виділяються еквіваленти грошових коштів, тобто короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певну суму грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості [16, 91].
Для придбання виробничих запасів, оплати праці і господарських потреб, здійснення платежів фінансовим органам та іншим установам, організаціям та підприємствам необхідні грошові кошти [16, 29].
До складу грошових коштів не належать гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання впродовж терміну, що перевищує рік. Їх треба відображати у складі необоротних активів як інші фінансові інвестиції.
Кошти в касі пов'язані з касовими операціями. Операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, пов'язаними з прийманням і видачею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, становлять касові операції.
Відкриття поточних та інших рахунків у банках регламентується Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті. Інструкція визначає порядок відкриття, переоформлення та закриття поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України.
Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору.
До поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками.
Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений термін без зазначення такого терміну під визначений процент і підлягають поверненню клієнту.
Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду господарського товариства (на ЗАТ “Рівне-Борошно” у національній валюті) та один поточний рахунок (на ЗАТ “Рівне-Борошно” у національній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.
За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій.
Загальні принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, їхні форми, зразки первинних документів і порядок їхнього обігу визначає Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.04.2004 № 22.
Безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахунки банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками.
Акредитив – договір, що містить зобов'язання банка-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконавчому) банку здійснити цей платіж.
Інкасо – здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами для одержання платежу, передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу або розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах.
Грошові кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, відображають у ІІ розділі Активу "Оборотні активи" Балансу за рядком "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті".
До інших оборотних активів належать грошові документи в національній валюті, грошові документи в іноземній валюті, податкові зобов'язання.
Інші оборотні активи відображаються в ІІ розділі активу Балансу "Оборотні активи" за рядком "Інші оборотні активи".
Розглянемо вимоги до оцінки оборотних активів в обліку та звітності (табл. 2.1):
Табл. 2.1
Вимоги до оцінки оборотних активів в обліку та звітності на ЗАТ “Рівне-Борошно”
| Вид (клас, група) об’єкта обліку | Оцінка | |
| в обліку | в звітності | |
| 1. Запаси: | Придбані або виготовлені запаси обліковуються за собівартістю. | За собівартістю. |
| 2. Дебіторська заборгованість за товари роботи та послуги | Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги оцінюється за первісною вартістю. | Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за первісною вартістю. |
| 3. Поточні фінансові інвестиції | Фінансові інвестиції первинно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за с/в. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. | Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за собівартістю. |
| 4. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті | В грошовому виразі. | В грошовому виразі. |
3. Первинний облік оборотних активів