Якщо до цього часу управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.
Управлінський облік як самостійна наука. Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.
Під управлінським обліком розуміють процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.
Великий обсяг первинної інформації не дозволяє менеджерам повністю її осмислити, проаналізувати і використовувати в своїй роботі. Менеджери для виконання своїх обов'язків повинні використовувати короткі огляди і іншу згруповану інформацію. Облікова інформація, спеціально підготовлена для керівників різних рівнів управління, називається управлінською обліковою інформацією.
Управлінський облік використовує оперативну (первинну) інформацію незалежно від її кількісного виміру, наприклад, відгуки покупців про якість продукції. Але більша частина первинної інформації не задовольняє запитів керівників. Так, головного конструктора не цікавлять питання про те, скільки заробив сьогодні або тиждень тому певний робітник механічного цеху. Він зацікавлений у підсумкових даних: повністю чи ні задоволена його заявка на матеріали, яка сума виділена бюджетом підприємства на роботи, пов'язані зі зміною конструкції виробу або освоєнням нових видів продуктів.
Отже, в роботі менеджери використовують як деталізовану, так і підсумкову інформацію.
2. Основні теорії фінансового обліку
Організація управлінського обліку має забезпечити ідентичність інформації та розрахунків, зроблених на основі фінансового обліку.
Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.
Суть фінансового обліку – накопичення інформації про всі аспекти діяльності підприємства. Це офіційний облік, який обов’язково ведеться на підприємствах відповідно до чинних нормативних та інструктивних документів.
Функції фінансового обліку:
а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;
б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;
в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.
Фінансовий облік має забезпечувати:
- повне й неперервне відображення всіх господарських операцій, що відбулися у звітному періоді;
- складання встановленої фінансової звітності;
- надання користувачам інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Облікові документи, що формуються в системі фінансового обліку, мають бути зрозумілими всім учасникам ринкової економіки. Бухгалтерський фінансовий облік поширюється передусім на діяльність підприємства в цілому, а не на окремі його підрозділи.
Існує кілька груп зовнішніх користувачів інформації: акціонери, інвестори, кредитори, аудитори, інспектори податкових служб та ін..
Підприємства зацікавленні в залученні нових інвестицій для розвитку виробництва і, отже, у створенні привабливого іміджу фірми. За даними фінансового обліку акціонери, інвестори і кредитори визначають прибутковість виробництва і приймають рішення ,чи варто вкладати в нього грошові та інші ресурси.
Акціонерам та інвесторам важливо знати: наскільки ефективно і прибутково використовується власний капітал власників підприємства; потрібні фірмі нові інвестиції чи їхній обсяг слід зменшити; чи може фірма бути прибутковою в майбутньому і за яких умов.
Кредиторів цікавлять питання: чи потребує підприємство позики; чи здатне воно своєчасно виплачувати відсотки за кредит, а відтак у строк розрахуватися з боргами.
Для покупців продукції та клієнтів важливою є інформація: чи відповідає реклама дійсності; наскільки обґрунтованими є ціни та товари; чи зможе фірма протягом певного часу забезпечити гарантійне і після гарантійне обслуговування.
Державні органи контролю мають знати: чи повно й правильно визначено прибуток і обчислено податки, чи не порушує підприємство антимонопольне і валютне законодавство, чи не завищується вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються державою та ін..
Відповіді на ці та інші питання містяться у фінансовому обліку і звітності, що складається на його основі. Держава законодавчо і нормативно регулює цей облік.
3. Організація управлінського виробничого обліку
Одним із завдань управлінського виробничого обліку є облік витрат на виробництво та вміння застосовувати відповідні методи і прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Під обліком витрат на виробництво відповідно до ДСТУ 2962 - 94 розуміється сукупність облікових операцій, що забезпечують повне та своєчасне виявлення витрат на виробництво і розподіл їх за елементами кошторису витрат на виробництво.
Результатом накопичення та обліку витрат на виробництво має бути виробнича собівартість, її структура та розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи.
У відповідності до вищезгаданого стандарту розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат з урахуванням місця їх виникнення та призначення називається калькуляцією в залежності від призначення складають планові, нормативні та звітні фактичні калькуляції.
Метою калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є визначення ефективності виробництва.
Завданнями калькулювання є:
1. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво.
2. Складання планової і нормативної калькуляції.
3. Визначення фактичної собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).
4. Контроль за виконанням планової собівартості, додержанням норм і нормативних витрат.
5. Визначення ціни та рентабельності продукції.
6. Оцінка ефективності підрозділів основного, допоміжного, підсобного та побічного виробництв.
7. Забезпечення внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством інформацією для аналізу і пошуку резервів зниження собівартості продукції (робіт, послуг).
Основними принципами калькулювання є:
1) визначення об'єктів витрат. Під об'єктами витрат розуміється продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат;
2) визначення об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;
3) наявність науково-технічно обґрунтованих норм витрат на виробництво;
4) вибір методів оцінки матеріальних цінностей при їх відпуску у виробництво;
5) вибір методів обліку і калькулювання виробничої собівартості калькуляційної одиниці;
6) вибір бази розподілу накладних витрат;
7) розрахунок ставки накладних витрат і вибір методів розподілу накладних витрат;
8) розмежування витрат за періодами.
Добре організований облік витрат на виробництво та вміння застосовувати відповідні методи і прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання дають можливість приймати ефективні управлінські рішення.
Предметом розгляду цього розділу є викладення методів і прийомів в процесі обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на прикладі позамовного методу складання фактичної калькуляції. Цей метод є сьогодні найпоширенішим серед таких існуючих, як нормативний, попередільний та вже згаданий позамовний.
4. Порівняльна характеристика фінансового, управлінського та виробничого обліку
Сучасне підприємство зі своєю складною структурою виробництва виступає в економіці динамічним об’єктом господарства і представляє закінчену (завершену) систему з певними (визначеними) внутрішніми і зовнішніми цілями. Вони визначають склад і зміст інформації, котра формується і обробляється на підприємстві.
Управлінський облік, будучи продовженням фінансового обліку, має з ним реальний, справжній взаємозв’язок і певні відмінності.
Взаємодія управлінського і бухгалтерського обліку досягається на основі наступності (послідовності) і комплексного використання первинної інформації, єдності норм і нормативів, а також єдності нормативно-довідкової інформації в цілому, доповнення інформації одного виду обліку даними другого, одноразової фіксації всієї вихідної змінної інформації в первинному обліку, взаємопроникнення методів або їх елементів, наближення облікової інформації до місць прийняття рішень, єдиного підходу до розробки задач управлінського і фінансового обліку виробництва при проектуванні або удосконаленні систем автоматизованого управління виробництвом.
Між внутрішньогосподарським та фінансовим бухгалтерським обліком є дуже багато спільного. Насамперед ідеться про такі характеристики:
1) єдина система первинного обліку;
2) єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;
3) єдине професійне середовище та інші.
І управлінський, і фінансовий облік ґрунтується на єдиній системі збирання і первинної обробки облікової інформації: цю систему називають також «первинним обліком» або «обліком першого поверху». Саме на рівні первинного обліку відбувається реєстрація окремих господарських подій або фіксація певних чинників, пов’язаних з цими подіями. Надалі ця інформація узагальнюється і обробляється у системах управлінського та фінансового обліку відповідно до їх цільового призначення.