6) податковий примус поєднує стягнення податкових платежів (тобто в тих розмірах, що зумовлені певними податковими обов'язками платників) і стягнення податків (з урахуванням санкцій за прострочення, відхилення тощо, тобто відхилення від виконання податкових обов'язків).
Реалізація примусу в сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється державними органами, контролюючими правильність обчислення і внесення податків. Припинення пов'язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припинення операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов'язані з відшкодуванням збитків, причинених податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів, пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні податків і платежів.
2. Підстави застосування відповідальності за порушення податкового законодавства
Проблеми відповідальності за податкові правопорушення є однієї з найбільш дискусійних сфер податкового права. Якоюсь мірою це пояснюється, мабуть, певною комплексністю виникаючих при цьому питань. Адже санкції за податкові провини і злочини додатково до фінансового регулюються й адміністративним, і трудовим, і карним правом.
Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що відрізняється відповідними ознаками. Докладно ми не будемо зупинятися на їхній характеристиці, оскільки вони традиційні для будь-якого правопорушення:
а) протиправність виражається в порушенні певних податкових норм;
б) караність, особливістю якої в податкових санкціях є відрив (у деяких випадках) стягнення (покарання) від провини платника (на цьому ми зупинялися вище);
в) винність (у формі дії або бездіяльності);
г) причинний зв'язок між протиправною дією і наступили в результаті його негативними наслідками.
Податкове правопорушення — протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) особи, зв'язана з невиконанням або неналежним виконанням обов'язків по сплаті податку, за яке встановлена юридична відповідальність. Відповідальність у цій галузі не обмежується невиконанням тільки фінансових зобов'язань, адже несвоєчасна здача звіту платником теж тягне за собою штраф, а це можна з дуже великою натяжкою віднести до фінансових зобов'язань.
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов'язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб'єктами податкових правовідносин.
Суб'єктом правопорушення виступає особа, що відповідно до закону зобов'язано сплачувати податки у відповідному розмірі й у встановлений час. Переважно суб'єктом податкового правопорушення виступає платник податку, але тільки у тому випадку, коли на ньому лежить обов'язок обчислювати і сплачувати податок. Коли ж ці обов'язки лежать на підприємстві, що виплачує доход (при перерахуванні прибуткового податку з громадян), суб'єктом відповідальності (за неправильне числення, утримання податку, несвоєчасне перерахування його в бюджет) є підприємство-джерело виплат. Саме тому вчасно не утримані або не перераховані в бюджет суми податків, що підлягають утриманню в джерела виплати при прибутковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, що виплачують доходи фізичним особам, у безперечному порядку з накладенням штрафу.
Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями:
а) у залежності від об'єкта:
— приховання доходу;
— заниження доходу;
— відсутність обліку об'єкта оподатковування або ведення його обліку з порушенням установленого порядку:
— несвоєчасна сплата податку;
— ненадання документів і іншої інформації і т.д.;
б) у залежності від спрямованості діянь.
— правопорушення проти системи податків;
— правопорушення проти прав і воль платників податків;
— правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності;
— правопорушення проти контрольних функцій податкових органів і т.д.;
в) у залежності від характеру санкцій і галузей, їх регулюючих:
— фінансова;
— адміністративна;
— карна;
— дисциплінарна;
г) у залежності від ступеня суспільної небезпеки:
— податкові злочини;
— податкові правопорушення.
У залежності від характеру дій податкові злочини і правопорушення можна згрупувати в три групи:
А. Правопорушення, що припускають карну і фінансову відповідальність:
— відхилення від постановки на облік у податкових органах;
— відхилення від подачі податкової декларації;
— відхилення від ведення обліку;
— дії, спрямовані на зменшення податків (зборів);
— дії, спрямовані на неправомірний залік або повернення податку або збору;
— відхилення від оподатковування.
В. Податкові злочини:
— розголошення податкової таємниці;
— утрата документів, що містять податкову таємницю.
С. Правопорушення, що припускають адміністративну і фінансову відповідальність:
— порушення платником податків порядку постановки на облік у податкових органах;
— порушення порядку представлення в податкові органи відомостей, необхідних для ведення обліку платників податків;
— порушення порядку представлення інформації про відкриття рахунка в банку;
— порушення порядку представлення податкової декларації;
— порушення порядку ведення обліку;
— порушення порядку збереження документів, зв'язаних з оподатковуванням;
— відмовлення від видачі документів і інших відомостей;
— порушення банком порядку відкриття рахунка платникові податків;
— недотримання порядку користування майном, на яке накладений арешт;
— образа посадової особи податкового органа;
— відмовлення свідка від дачі пояснень;
— незаконний вплив на податковий орган і інші.
Критерії класифікації податкових правопорушень:
В основі подібної класифікації лежать дві групи критеріїв, які і дозволяють віднести конкретне правопорушення до певного виду:
1. Кількісні:
- термін відхилення, непредставлення (наприклад: відхилення від постановки на облік протягом більш 180 днів припускає відповідальність відповідно до карного законодавства. Якщо подібний термін перевищує 60 днів, але не досягає 180, платникові податків грозять фінансові санкції);
- розмір несплачених, прихованих сум податків, зборів (так, податковим злочином буде розглядатися відхилення від постановки на облік у податкових органах, якщо сума податків або зборів перевищить певну встановлену законодавством України суму).
2. Якісні — обставини, що характеризують суспільну небезпеку правопорушення. Одним з основних критеріїв у цій галузі законодавець звичайно виділяє форму провини. Так, навмисне непредставлення, відхилення від подачі податкової декларації карається відповідно до карного законодавства. Ненавмисне (через недбайливість і т.д.) припускає більш м'які санкції.
Наприклад, відповідно до кодексу внутрішніх державних доходів США, запізнення з подачею податкової декларації може кваліфікуватися як карний злочин. У випадку доказу в суді, що податкова декларація була не представлена навмисне, можливе позбавлення волі на термін: до 1 року. Якщо ж буде доведено, що платник навмисне намагався ухилитися шляхом представлення помилкової декларації, то злочин відноситься до категорії фелоній, і обвинувачуваний може бути присуджений до позбавлення волі на термін у 5 років[3].
3. Види відповідальності за порушення податкового законодавства.
Попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливу важливість здобуває регулювання покарання за здійснення податкових провин і злочинів. Застосування санкцій можна класифікувати по декількох підставах:
А. По характеру впливу:
1. Безпосереднє покарання — санкції, що впливають безпосередньо на платника, його майновий стан (позбавлення волі, штраф, конфіскація об'єктів обкладання і т.д.):
2. Опосередковане покарання — санкції, що безпосередньо не заподіюють майнових утрат платнику, але зменшують його надходження в перспективі або обмежуючі його діяльність (арешт рахунка, призупинення діяльності підприємства і т.д.).
Б. По галузевому характеру:
1. Кримінальна відповідальність
Карні санкції застосовуються за податкові злочини. Передбачається законодавче закріплення восьми складів податкових злочинів при прийнятті Податкового кодексу. В даний час подібні діяння регулюються ст. 1482 Кримінального кодексу України (ухиляння від сплати податків); ст. ст. 1622 і 1633 (кримінальна відповідальність за приховання доходів (прибутку) або інших об'єктів оподатковування у великих і особливо великих розмірах або особою, що раніше вже вчинила цей злочин). Уперше кримінальна відповідальність за податкові правопорушення, що зазіхають на встановлений порядок стягування податків, була встановлена в 1986 році статтею 168' КК СРСР «Відхилення від подачі декларації про доходи».
Кримінальна відповідальність за даними складам характеризується деякими особливостями :
— суб'єктами є фізичні особи (платники податків чи посадових осіб);
— регулюється кримінально-правовими нормами;
— здійснюється тільки в судовому порядку;
— характеризується певними процесуальними особливостями.
Якщо поняття об'єкта і суб'єкта злочину не викликає особливих проблем, то елементи характеристики суб'єктивної сторони податкового злочину більш складні при конкретизації. Законодавче регулювання форми провини не дозволяє визначити, з якою формою провини відбувається приховання об'єкта оподатковування. Деякі ґрунтуються на граматичному тлумаченні, тобто виходять з того, що приховання припускає усвідомлення суб'єктом того факту, що він ховає об'єкт або його частину, бажає вчинити і здійснює це діяння в активній формі.