ДТ КТ
| С– до на початок місяця (наявність ДТ заборгованості) | С– до на початок місяця (наявність КТ заборгованості) |
Збільшення ГЗ (ДТ заборгованість) (+) Зменшення ДГЗ(КТ заборгованість) (-) | Зменшення ГЗ(ДТ заборгованість) (-) Збільшення ДГЗ (КТ заборгованість) (+) |
| Оборот по ДТ | Оборот по КТ |
| С– до на кінець місяца |
4. Суть подвійного запису
Спосіб відображення господарчих операцій на рахунках бухгалтерського обліку називається подвійним записом.
Суть подвійного запису полягає в тому, що кожну господарчу операцію відображають не менше як на двох рахунках. За ДТ одного рахунка і КТ другого, і обов’язково в однаковій сумі.
Рахунки на яких відображають господарські операції називають кореспондуючими, а зв’язок між цими рахунками – кореспонденцією.
Визначення кореспондентських рахунків і суми, яка на них відображена, називають бухгалтерською проводкою.
Бухгалтерські проводки бувають прості і складні.
Простою називається бухгалтерська проводка де кореспондуються не більше 2-х рахунків.
Складні бухгалтерські проводки, де кореспондується більше 2-х рахунків, (один за ДТ, інший за КТ) або (кілька за ДТ, і один за КТ).
При цьому сума за ДТ рахунку (рахунків) повинна дорівнювати сумі, відображеній за КТ рахунків (рахунку), тобто не повинен бути порушений принцип подвійного запису.
При складанні бухгалтерських проводок необхідно використовувати слідуючу схему:
1. визначити характер операції (які об’єкти обліку змінюються)
2. визначити характер рахунків (активні, пасивні, активно-пасивні)
3. визначити характер зміни (збільшення, зменшення)
4. визначити кореспонденцію рахунків.
5. Синтетичний і аналітичний облік
В управлінні господарською діяльністю підприємства використовують як узагальнюючу, так і деталізовану інформацію про об’єкти бухгалтерського обліку, тому залежно від ступеня деталізації інформації бухгалтерські рахунки поділяють на:
синтетичні,
аналітичні,
субрахунки.
Синтетичними називаються рахунки, що дають узагальнені показники, про господарчі засоби, джерела їх формування і господарчі процеси, за за економічними однорідними групами в грошовому виразі.
Аналітичні деталізований зміст синтетичних рахунків за окремими видами господарчих засобів, джерел їх формування і господарчих процесів.
Проміжне місце між синтетичними і аналітичними рахунками займають субрахунки, з їх допомогою здійснюють:
— додаткове групування даних аналітичного обліку для узагальнення даних межах певного синтетичного рахунку,
На синтетичному рахунку і субрахунку об’єкти відображають тільки в грошовому вимірнику.
На аналітичних рахунках об’єкти бухгалтерського обліку зокрема з обліку товаро – матеріальних цінностей відображаються як у натуральній так і у грошовій вимірниках.
Не всі синтетичні рахунки можна поділити на субрахунки і аналітичні рахунки. Окремі синтетичні рахунки не мають субрахунків, а мають аналітичні рахунки.
Між синтетичним рахунком, його субрахунком і аналітичним рахунками існує взаємозв’язок:
1. сума записів на субрахунках дорівнює запису на синтетичному рахунку до якого вони відкриті,
2. сума записів на аналітичних рахунках дорівнює записам на субрахунках або синтетичному рахунку до якого вони відкрити.
Відображення об’єктів на синтетичному рахунку називається синтетичним обліком.
Відображення об’єктів на аналітичних рахунках називається аналітичним обліком.
6. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
Рахунки є засобом групування поточного обліку і контролю засобів, запасів, грошових коштів, розрахунків, джерел.
Групування господарчих засобів та їх джерел, господарчих процесів та їх результатів здійснюється відповідно до їх економічного змісту. Всі рахунки за змістом можуть бути зведені у відповідні групи і види. Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи рахунків бухгалтерського обліку й найважливішою ознакою їх класифікації.
Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку, які об’єкти бухгалтерського обліку відображенні в ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни однорідних об’єктів.
Бухгалтерські рахунки за своїм економічним змістом складаються з таких груп:
1. Рахунки для обліку господарчих засобів (ресурсів),
2. Рахунки для обліку джерел утворення господарчих засобів.
Рахунки для обліку господарчих засобів (ресурсів) складаються з рахунків, на яких обліковані основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, і рахунків, на яких обліковані кошти, рахунки та інші активи.
Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунка і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5-ть груп:
1. Основні.
2. Операційні,
3. Регулюючі,
4. Результативні,
5. Позабалансові.
1-а група: Основні рахунки до складу яких належать інвентарні, рахунки власного капіталу та рахунки розрахунків. Інвентарні рахунки використовуються для обліку майново-матеріальних цінностей і готівкових коштів. Рахунки власного капіталу використовують для обліку джерел власних засобів підприємства. Рахунки розрахунків використовуються для обліку розрахункових, кредитних і господарсько-правових відносин підприємства з іншими підприємствами, організаціями, особами.
2-а група: Операційні рахунки, використовуються для обліку витрат, визначення собівартості. Операційні витрати – це витрати пов’язані з діяльністю з реалізації продукції та управлінням підприємством. Операційні витрати як правило поділяють на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати пов’язані з науково-дослідними та конструкторськими роботами.
Адміністративно-управлінські витрати – це витрати пов’язані з управлінням підприємством як цілісним комплексом.
Калькуляційні рахунки використовуються для підсумків різних витрат і виявлення собівартості за операціями заготівлі матеріалів, виробництва продукції, виконання будівельних робот і так далі.
3-я група: Регулюючі рахунки, призначені для уточнення, корегування оцінки засобів, коштів, обліковуваних на інвентарних рахунках капіталу і рахунках розрахунків.
Залежно від того, збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють:
Додаткові,
Контрарні регулюючи рахунки
Додаткові — завжди збільшують оцінку основного рахунку. Якщо основний рахунок буде активним, то додатковий також буде активним і навпаки.
Контрарні — уточнюють оцінку основного рахунка в бік зменшення і в балансі відображаються з знаком “ - ”. Якщо основний рахунок, буде активний, то контрарний – пасивним.
4-а група: Результативні рахунки, поділяються на:
Фінансово – результативні,
Розподільчі.
Фінансово – результативні рахунки призначені для обліку прибутків і збитків. На них відображаються кінцеві, підсумкові фінансові результати господарської діяльності підприємства.
На дебеті показуються збитки.
На кредиті показуються прибутки.
Розподільчі рахунки — використовуються для виявлення розміру витрат і доходів кожного звітного періоду окремо і рівномірного розподілу цих витрат у відповідному періоді. Ці рахунки використовують для обліку витрат у поточному звітному періоді за рахунками майбутніх звітних періодів і доходів, одержаних у поточному періоді, але тих, що належать до доходів майбутніх звітних періодів.
5-а група (клас 0): Позабалансові рахунки, це рахунки, на яких обліковуються цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві й не належать йому.
На позабалансових рахунках операція відображається тільки на Дебеті, або тільки на Кредиті.
7. План рахунків бухгалтерського обліку
План рахунків бухгалтерського обліку — це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків та субрахунків бухгалтерського обліку, що використовується для відображення діяльності підприємства, установи, організації.
План рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України № 291 від 30.11.99. (зареєстровано в Міністерстві Юстиції України №892 / 4185 від 21.12.99). В плані рахунків за десятковою системою наведені коди (номери), й найменування синтетичних рахунків (рахунків 1-го порядку) і субрахунків (рахунків 2-го порядку).
Першою цифрою коду визначено клас рахунків
Другою – номер синтетичного рахунка
Третьою – номер субрахунку
Нові синтетичні рахунки можуть уводитись до плану рахунків Міністерством Фінансів України за відповідними клопотаннями щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій. Субрахунки використовуються підприємствами виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків із затвердженням кодів субрахунків.
8. Узагальнення даних поточного обліку
Окремий рахунок містить інформацію, що характерізує кожний об'єкт. Зокрема періодично виникає потреба в узагальненій інформації про об'єкти обліку, взаємозв'язку між ними. Для цього використовують таблиці певної форми, що називаються відомостями.