Мир Знаний

Виховання учнів у науковій літературі

РОЗДІЛ1

СТАНПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГОВИХОВАННЯ

УЧНІВУ НАУКОВІЙЛІТЕРАТУРІ


    1. Поняття“естетичнакультураособистості”,його зміст тарівні сформованості


В суспільствіпостійно здійснюєтьсярозвиток ізміна явищматеріальноїі духовноїкультури увзаємодії їхзмісту та форми.Людина відображаєреальну дійсністьу єдності іпротилежностіне тількираціонально,за допомогоюузагальненьі понять, а йемоційно, шляхомстворенняхудожніх образів.Їх естетичнеставленняхарактеризуєтьсякатегоріямипрекрасного,піднесеного,трагічного,комічного,потворного.Естетика якнаука вивчаєсуть і закономірностірозвитку естетичнихявищ в природі,суспільствіі людськійдіяльності.

Реально оцінитиоточуючі явища,дати їм своюоцінку зможетільки людиназ високим рівнемсформованостіестетичноїкультури.

Термін “культура”(від лат. cultura –оброблення,виховання,освіта, розвиток,шанування),специфічнийспосіб організаціїі розвиткулюдськоїжиттєдіяльності,уявлень в продуктахматеріальноїі духовноїпраці, в системісоціальнихнорм і закладів,в духовнихцінностях, всукупностіставлення людейдо природи, міжсобою і до самихсебе. Культурахарактеризуєтакож особливостісвідомості,поведінки йдіяльностілюдей в конкретнихсферах суспільногожиття (“культурапраці, екологічнакультура, політичнакультура”), -так тлумачитьце поняттяфілософськийенциклопедичнийсловник [46. –С.293].

В культурі можефіксуватисяспосіб життєдіяльностівсього суспільствав цілому (суспільнакультура), соціальноїгрупи (наприкладкультура класу),чи спосібжиттєдіяльностіокремого індивіду(особиста культура).Поняття “культура”пройшло довгийчас, з`явившисьв європейськійсуспільнійдумці лише вдругій половиніXVIII ст. Спочаткувоно являлособою цілеспрямованийвплив людинина природу,потім вихованняй освіту самоїлюдини, пізнішевоно сталопоказникомособистоїдосконалостілюдини. В епохуВідродженняпід досконалістюкультури почалирозумітивідповідністьгуманістичномуідеалу людини,а надалі – ідеалупросвітителів.

Як свідчатьвідомі вчені-філософиБулка О.В., АверинцевЕ.О., ІллічовЛ.П., для домарксистськоїфілософіїхарактернеототожненнякультури зформами духовногоі політичногосаморозвиткусуспільстваі людини. ФранцузькіпросвітителіXVIII ст. Вольтер,Тюрго, Кондорсезводили змісткультурно-історичногопроцесу дорозвитку людського“розуму” івимірювалисукупністюдосягнень вгалузі наукиі мистецтва.Мета культури,- на їх думку,- зробити всіхлюдей щасливими,такими, що живутьв злагоді ззапитами іпотребами своєї“натуральної”природи.

Німецькі жфілософи пошукикультури продовжилив сфері “духу”,в сфері моральної(Кант), естетичної(Шиллер, романтизм)або філософської(Гегель) свідомостіі вона постаєяк галузь духовноїсвободи людини.

Вивчення спеціальноїнаукової літературипереконує, щопоняття “культура”розвивалосяфілософамиі в рамкахантропології,і етнографії,і неокантіанства.

Марксистськаконцепціякультури заснованана принципахісторичногоматеріалізму.Культура єспецифічноюхарактеристикоюсуспільстваі виражає досягнутийлюдством рівеньісторичногорозвитку, щовключає в себепевне ставленнялюдини до природиі суспільства,а також розвитоктворчих силі здібностейособистості.

Культура включаєв себе не тількипредметнірезультатидіяльностілюдей (машини,технічні споруди,результатипізнання, творимистецтва,норми правай моралі), а йсуб`єктивнілюдські силиі здібності,що реалізуютьсяу діяльності(світогляд,знання й уміння,виробничі йпрофесійнінавички, рівеньінтелектуального,естетичногоі моральногорозвитку, способиі форми взаємногоспілкуваннялюдей в колективіі суспільстві).

Культуру зазвичайподіляють наматеріальнуі духовну відповіднодо двох основнихвидів виробництва– матеріальногоі духовного.Найбільшецікавить духовнакультура людини,а точніше –естетичнакультура, щоє предметомдослідженняестетики. Являючисьфілософськоюнаукою, естетикавивчає двавзаємопов`язанікола явищ: сферуестетичного,як специфічневиявленняціннісногоставленнялюдини до світуі сферу художньоїдіяльностілюдей. Естетика– наука пронаціонально,класово, історичнозумовлену сутьзагальнолюдськихцінностей, їхстворення,сприйняття,оцінку і опанування[2. – С.9]. Згідно зположеннями,висловленимив “Естетиці”,автором якоїє Ю.Б.Борев, природаестетичногоі його різноманітністьу реальностіі мистецтві,принципи естетичногоставленнялюдини до світу,суть і закономірностімистецтва –такі основніпитання естетики.Тільки людиназ високим рівнеместетичноїкультури пізнаєсвіт за найбільшзагальнимипринципамиопануваннясвіту за законамикраси. Якщорозглядатиестетичнукультуру якчастину культурисуспільства,то слід зазначити,що вона характеризуєстан суспільстваз точки зоруйого здатностізабезпечуватирозвиток мистецтвай естетичнихвідносин. Естетичнакультура –системне утворення,що має складнуструктуру.“Системоутворюючимелементоместетичноїкультури являютьсяестетичнівідносини івідповіднаїм системаестетичнихцінностей. Доструктурно-функціональнихелементівестетичноїкультури належать:сукупністьфункціонуючихв суспільствіхудожніх цінностей,в яких об`єктивованіестетичнівідносини іцінності;професійно-спеціалізованагрупа діячівкультури, щозабезпечуєїх функціонування;технічні засобивиробництва,тиражуванняі комунікаціїхудожніх цінностей;інститути, щознаходятьсяпід контролемсуспільства(музеї, театри,бібліотеки,клуби), що забезпечуютьфункціонуванняестетичноїкультури йуправліннянею”. [56. – С.169]. Вчені,філософи, педагоги,літературознавцісходяться втому, що функціональнуструктуруестетичноїкультури слідвідрізнятивід її складу,який утворюютьсамостійнісфери естетичноїдіяльності.Ядром естетичноїкультури ємистецтво, якдіяльність,що породжуєхудожні іоб`єктивізуєестетичніцінності. Елементамиестетичноїкультури єхудожня самодіяльність,народне мистецтво,фольклор,архітектура,дизайн, художнялітератураі таке інше.Естетичніпринципи, виробленів дизайні,поширюютьсяна організаціюприродногосередовища,ландшафти якоїнабувають ісамостійнуестетичнуцінність, таквиникає логічнаестетика. ВченіО.О.Бєляєв,Н.І.Киященко,Н.Л.Лейзеровзазначають,що естетичнакультура охоплюєй соціальнусферу життєдіяльностілюдей: культурупобуту, дозвілля.Як бачимо, естетичнакультура характеризуєне тількисуспільство,а головне –індивіда. “Длятого, щоб статисуб`єктом естетичноїкультури, людинаповинна оволодітисистемою естетичнихвідносин іцінностей, щосклались” [56.– С.170]. Як частинакультури суспільстваестетичнакультура соціальнообумовленай наділенапевною стійкістютрадицій іцінностей.Естетичнакультура передбачаєзверненнямистецтва доінтересів іпотреб народу,забезпеченнядержавою умовдля вільноїхудожньоїтворчостікожній людині,для всебічногозалучення врізні видиестетичноїдіяльності,перетворенняцінностейсвітової художньоїкультури вдуховний здобутокнароду.

Останнім часому філософськійлітературіпоняття “естетичнакультура”утвердилосьяк загальнахарактеристикарівня засвоєнняй перетвореннясвіту й самоїлюдини за законамикраси. Вонаорганічновключає в себеяк всі елементиестетичногодуховногоспоглядання,так і всі здібностіестетичноїтворчості. Взагальномувигляді визначаючиестетичнукультуру, можнапогодитисьз філософомМ.С.Каганом,який розглядаєїї як систему“засобів іпродуктів, задопомогою якихлюдина естетичноопановує світ”[12. – С.18].

Естетичнеопануваннясвіту об`єднуєв своєму змістітакі тіснопов`язані процеси, як його сприйняття,духовна переробкай практичнеперетворенняу відповідностіз потребамисуб`єкта. Виходячиз цього, ми будеморозглядатиестетичнукультуру особистостіяк органічнуєдність розвиткуестетичноїсвідомостілюдини і їїздібностейдо естетичноїтворчості врізноманітнихвидах життєдіяльності.Таким чином,структуруестетичноїкультури складаєестетичнасвідомістьі естетичніздібності дотворчості.

Розвиненаестетичнасвідомістьособистостівключає в себеперш за всерозвиненуестетичнучуттєвість(естетичнесприйняття,емоції, переживання,почуття і чуттєвачастина естетичногосмаку) і естетичнорозвиненийрозум, або інтелект(раціональначастина естетичногосмаку, естетичнийідеал, естетичніпотреби, погляди,переконання).

Досвід науковихпошуків О.В.Гулиги,котрі висловленів його праці“Принципиестетики”,свідчить, щоестетичнесприйняттярозвиваєтьсяуспішно, колиздійснюєтьсясистематичнеспілкуванняз творами мистецтва.В процесі естетичногосприйняттянерідко виникаютьсудження пропобачене іпочуте. Естетичнісудження пов`язаніз генетичноюоцінкою всьоготвору, йогозмісту, втіленняв художніхобразах. Естетичнісудження фіксуютьв словах те, щоявляєтьсяджерелом ісуттю естетичнихпереживань.В естетичномусприйманнітвору мистецтвавизначаєтьсядві властивості:

  1. безпосередністьестетичногосприймання;

  2. йогоцілісність.

Безпосередність– важлива якістьповноцінногоестетичногосприймання.Адже саме наочне,чуттєве, образневираження ідеїу словах, у звуках,кольорах складаєспецифікумистецтва впорівнянніз науковимпізнанням.

Підцілісністюсприйманнятвору розуміютьосягнення йогояк єдності.Людина, що сприймаєхудожній твір,повинна вмітизавжди відчуватиу творі єдинулінію розвитку,яка втілюєідейний зв`язококремих частин,епізодів подій.Естетичнесприйманняучнів розвиваєтьсяпо мірі зростанняйого загальноїкультури, розширеннякола знань вкультурі, науці,літератури,мистецтві. Дляестетичногосприйманнямає значенняі розумовезростанняшколяра, йогонавички аналізу,синтезу, порівняння.

Безпосередністьестетичногосприйняттятісно пов`язаназ чуттєвістюлюдини.

Розвиненаестетичначуттєвістьзабезпечуєлюдині можливістьчуттєво пізнавати,засвоюватитакі життєвоважливі длянеї властивостіпредметів, вяких їх сутьвиражаєтьсяз найбільшоюповнотою,впорядкованістю,організованістю,тобто забезпечуєможливістьпізнання іоцінки предметаодночасно.Причому такечуттєве пізнання-оцінказдійснюєтьсянезалежно відбезпосередніхутилітарнихцілей. Як правило,такого родуестетичнеопануваннясвіту здійснюєтьсяна стадії спогляданняактивностіособистості,чуттєвого йогосприйняття.

Тонкістьпочуттів, переживань,емоційно-естетичногоставлення дооточуючогосвіту і до самогосебе залежитьвід культурипочуттів ісприйняття.Чим тонші почуттяі сприйняття,чим більшебачить і чуєлюдина в оточуючомусвіті відтінків,тонів, напівтонів,тим глибшевиражаєтьсяемоційна оцінкафактів, предметів,явищ, подій,тим ширшийемоційнийдіапазон, якийхарактеризуєдуховну культурулюдини [44. – С. 48].

Аналізжиттєвих ситуаційсвідчить проте, що одна іта ж подія однулюдину вимушуєхвилюватись,переживатиестетичнунасолоду, а йіншу залишаєбайдужою, невикликає ніякихемоцій. Що ж цетаке – емоції?

Емоційнасфера як складнеі багатограннеявище вивчаєтьсяв психологіїз різних сторін,проблематикадослідженьдосить широка.Питання провиникненняі функції емоційвивчалисьУ.Джемсом,Ж.П.Сартром,П.К.Анохіним,П.В.Симоновим,П.В.Якобсономта ін. НаприкладО.С.Никифороврозглядаєемоції, як“узагальненічуттєві реакції,що виникаютьу відповідьна різноманітніза характеромекзогенні (ті,що виходятьіз власнихорганів і тканин)сигнали, щообов`язковоспричиняютьпевні змінив фізіологічномустані організму”[27. – С.10].

К.К.Платоновна відміну відпопередньоговизначення,вважає, що емоціївідбиваютьпевні об`єктивнівідносини міжпредметамиі явищами реальногожиття та потребамилюдини і томув свідомостівони викликаютьне образ предмета,а переживання.

П.В.Симоноввідноситьемоції до людськихпотреб. Вінвважає, що емоції– це відображеннямозком людиниі тварини якоїсьактуальноїпотреби людини(її якості йвеличини) івірогідності(можливості)її задоволення,яку мозок оцінюєна основі людськогоі раніше набутогоіндивідуальногодосвіду [41. - С.179].

Аналізпсихологічноїлітературидозволяє говоритипро те, що рядвчених не розрізняютьспецифікиемоцій і почуттів,тому визначаютьїх як синоніми.Емоціями абопочуттяминазиваютьсясвоєрідніпереживання,що відтворюютьставленнялюдини до предметівоточуючогосвіту (Н.Д.Левітов),переживаннямлюдиною свогоставлення додійсності(Т.І.Єготов),психічні стани,що відображаютьсуб`єктивнівідношенняіндивіду дооточуючогосередовищаі самого себе(В.Я.Семке).

Останнімчасом психологивиступаютьпроти ототожненняемоцій з почуттямиі дотримуютьсядумки про те,що емоції –поняття, ближчедо потреб, апочуття - ближчедо переживань.Ми дотримуємосядумки К.К.Платоновапро те, що почуття- складна формавідображення,властива тількилюдині, узагальнюючаемоційне відображенняй поняття. Вонивідображаютьставленняпредметів іявищ до вищихпотреб і стимулівдіяльностілюдини якособистості.Почуття, доструктури якихвходять і емоції,і поняття, соціальнозумовлені йісторичносформовані.Вони відображаютьпевні суспільнівідносини ітому загальнідля всіх видівдіяльності,в тому числій естетичної.До них належать:радість віддіяльності,любов до неї,задоволення,естетичнийінтерес і т.ін. [34. – С.111].

Якщоемоції регулюютьвзаємовідносинилюдини як організмуз середовищем,то почуттярегулюють їївідносини якособистостіз іншими людьми,з суспільством..

Надумку К.К.Платонова,почуття поділяютьсяна моральні,інтелектуальніабо пізнавальній естетичні.Пізнавальніпочуття виражаютьсяв допитливостіі цікавості,подиві й ваганні,впевненостій сумнівах, взацікавленостіновим і боязнійого.

Естетичніпочуття – цепочуття красиабо, навпаки,потворного,брутального;почуття величіабо низості,непристойності;почуття трагічногоі комічного.Естетичніпочуття тіснопов`язані зморальними(ставленняоднієї людинидо інших людей,до справи, додіяльності,до себе, патріотизм,віра та ін.)

Завпливом нажиттєдіяльністьвсі емоціїподіляютьсяна дві групи:

  • стенічні,що підвищуютьжиттєдіяльністьорганізму ідієздатністьлюдини;

  • астенічні,що знижуютьдієздатністьлюдини.

Добреорганізованимнавчальнимзаняттям притаманністенічні емоції,але в певнихумовах і в окремихучнів можутьвиявлятисьі астенічніемоції. Емоційнийтонус і переважаннястенічних абоастенічнихемоцій можезакономірновиявлятисяв учнів внайрізноманітнішихвидах діяльності,іноді перетворюючисьв їх особистіснуй характерологічнурису.

Слід розрізнятитри пари найбільшпростих емоційнихпереживань:задоволення– невдоволення;напруга – вирішення;збудження –заспокоєння.

Емоції задоволенняабо невдоволеннябіологічнорозвивалисьяк відображеннязв`язку організмуз зовнішнімсередовищемі встановленнямв процесі цьогозв`язку вимог,які людинаставить дооточуючогосередовища.В основі найпростішихемоцій лежатьбезумовнірефлекси. Більшскладні переживання“приємного”і “неприємного”розвиваютьсяу людини попринципу умовнихрефлексів, якпочуття. Емоціїзадоволенняі невдоволення,що супроводжуютьвиконаннябудь-яких дій,відіграютьосновну рольу перетворенніїх в звичку.

Звичайно,в жодному зпереживаньучнів не доводитьсязустрічатисьтільки з однієюіз зазначенихемоцій, алебачити їх дужекорисно длярозумінняемоційногожиття учнів.Педагогічнаробота повиннапроводитисьв напрямкуформуваннявищих позитивнихморальних,пізнавальнихі естетичнихпочуттів івитісненняними негативних.Чим змістовнішенаше естетичнесприймання,тим змістовнішей почуття, щойого супроводжує.

Якщо витвірмистецтвазвинувачує,висміює зле,відстале вжитті, що викликаєвідразу, вономоже викликатиестетичнунасолоду відяскравостій майстерностіхудожньогозвинувачення.

Емоційнийвідгук на витвірмистецтвазавжди своєріднозабарвлений.При сприйманнітвору мистецтва– радість, обурення,сум (за героїв),ненависть (дозлодія), глибокехвилюванняз приводу подій,що стались,потрясінняз приводу трагічноїрозв`язки обов`язковопов`язані зісвоєрідноюхудожньоюрадістю відглибокоговтілення вдосконалійформі близькоїй важливоїідеї.

Таким чином,естетичнанасолода, щовиникає в зв`язкуз досконалістюхудожньогообразу, тобтоєдності ідеїй її втілення– обов`язковаумова естетичногосприймання.

Раціональначастина естетичноїсвідомостіособистостідозволяє людиніінтелектуальнопояснити йобґрунтуватисвоє чуттєвесприйманнясвіту, датийому оцінку,виробити ідеальнийтеоретичнийобраз сприйнятогооб`єкту. Найбільшповно і специфічноця частинаестетичноїсвідомостівиявляєтьсяв умінні визначатизакономірнийзв`язок кількіснихі якісних сторінпредметів іявищ. Причомусуспільнапрактика самавиступає важливимджерелом мислення,всієї пізнавальноїдіяльностілюдини, основнимкритерієм їїістинності.Розумна людина– це людина,яка вміє думати,розмірковувати,самостійноробити висновкипро речі, людей,події, фактиз точки зорувищих норм ікритеріївлюдської духовноїкультури, виявляти“силу судження”,- за словамиІммануїла Канта.

Для того, щобжити, люди повиннізадовольнятирізноманітніпотреби. “Потреба– це необхідністьлюдини в певнихумовах життяі розвитку”[28. – С. 81]. ПсихологВ.В.Богословськийстверджує, щопочуття підштовхуютьлюдину до активності.Щоб жити людистворюють ірозвиваютьматеріальній духовні цінності.Потреби впливаютьна переживання,мислення й волюлюдини. В зв`язкуз задоволеннямчи незадоволеннямпотреб, в залежностівід способіві засобів їхзадоволеннялюдина переживаєемоції напруженостіабо заспокоєності,задоволеннячи невдоволення.

Потреби –основна збуджуючасила пізнавальноїта практичноїдіяльностілюдини. Згрупувавшипотреби, можнавиділити матеріальні,духовні й суспільніпотреби. В основітакої класифікації– принципспрямованостіособистостіна той чи іншийоб`єкт.

Духовніпотреби – специфічнолюдські потреби.До них належатьпотреби в пізнанній естетичнійнасолоді. Потребив пізнаннібувають загальні(пізнання світуяк цілого) йприватні (пристрастьдо пізнанняспецифічнихявищ дійсності).На основі потребив пізнанніутворюєтьсясамостійнапотреба в творчості.В цьому випадкупізнання стаєне метою, а засобомзадоволенняпотреби в творчості.

Потреба вестетичнійнасолоді посідаєв житті людинизначне місце.Дякуючи їйлюдина прагнезробити працю,відпочинок,своє життякрасивим. Милуванняестетичнимицінностямив дійсностіі мистецтвіоблагороджуєособистість,підносить її.Це милуванняможе переростив потребу художньоїтворчості: тоділюдина не тількиоволодіваєготовими естетичнимицінностями,а й створює їхза законамимистецтва. “Ідуховні, і біологічніпотреби маютьяк мінімальний,життєво необхіднийдля людинирівень вдоволення,так і більшвисокий, життєвоне необхідний,наприклад“естетичні”рівні. Останніє розкошем длялюдини, вонивиникають лишепри наявностісприятливихумов життя”[49. – С.33].

Причетністьлюдини до вдоволеннясвоїх естетичнихпотреб збагачуєїї індивідуальнежиття, а завданняшколи – формуванняцих потреб.Найвища естетичнацінність –краса – цемаксимальнавідповідністьпредмета людськоїпотреби вдосконалості.Деякі вченіестетичніпотреби, таксамо, як і смаки,судження, погляди,естетичнуоцінку включаютьдо змісту естетичногопочуття [7. – С.31].Більшість жеестетичнепочуття вважаютьреакцією людинина естетичнівластивостіпредметівдійсності іявища мистецтва;естетичнийсмак – як конкретневираженняестетичногопочуття в оцінціестетичнихявищ дійсностіі мистецтва;погляди – якприйняті людиноюдостовірніідеї, знання,теоретичніконцепції йприпущення.Вони слугуютьестетичниморієнтиромв поведінці,діяльності,відносинах.“Переконання– якісно вищийрівень поглядів.Це такі знання,ідеї, концепції,теорії, гіпотези,в які людинавірить, як вістину. Вонавважає реалізаціюїх в житті необхідноюі тому емоційнообстоює їх,готовий задляних постраждати,прагне захопитиними іншихлюдей, робитьвольові зусилляі практичнідії з метою їхздійснення.Органічноювластивістюпереконаньє почуття.Відстоювання,захист, втіленняпереконаньв життя тіснопов`язані земоційнимипереживаннямилюдини” [23. –С.118]. Естетичніпогляди виражаютьсяв естетичнихсмаках і судженнях.Власне, судженняі є конкретнимта прямим вираженнямцих поглядів.В естетичнихпоглядах –передових чивідсталих,науково обґрунтованихчи ні, неминучеприсутнє усвідомленерозуміння того,що людина вважаєпрекраснимчи потворним,естетичнодосконалимчи вульгарним.Однак усвідомленістьі логічно-аналітичнаструктураестетичнихсуджень не єїх єдиною ознакою.На відміну відестетичнихсмаків, вониє елементамисвітоглядулюдини.

Творчийхарактер естетичногопочуття людинипроявляєтьсяяк в матеріально-виробничійдіяльності,так і в ідеальній,уявній формі- в її естетичнихідеалах. Наявністьостанніх свідчитьпро доситьвисокий розвитокестетичногопочуття, уявленьі фантазіїлюдини, про їїпевний досвіду розумінніпредметногосвіту, людей,їх поведінки,взаємовідносинміж індивідами,а також міжними і суспільствомв цілому.

В ідеалахлюдини знаходятьнайбільш завершенез точки зоруконкретноїособи вираженняїї інтересів,мети її розумінняпрекрасного.Естетичнийідеал – частиназагальнокультурногоідеалу, соціального,моральногой пізнавального.Істина, добро,краса – трискладові ідеалу.В усі віки вцих словахвтілювалосьуявлення провищі духовніцінності.

Істина – цеправильнезнання, відповідністьпоняття предмету.Теоретико-пізнавальнерозумінняістини доповнюєтьсяпрактично-предметним.Предметнаістина – втіленеблаго. Істинуслід не тількипобачити, а йздійснити.Людині потрібнане тільки соціальнапрограма, а йідеал, особистий,повсякденний,щось непорушне,як закони моралі.Фундаментомдля такогоідеалу можутьстати зразкилюдяності,самовідданості.

Визначенняпоняття “ідеалу”подає Н.І.Кондаков,його поглядипідтримують більшістьвчених вчених-філософівта психологіві узагальнюєО.В.Гулига. По-перше,це високийзразок, високамета. По-друге,ідеал – досконалість,що виходитьза межі реального.Ідеалізувати– значить представитищось краще, чимвоно є насправді[9. – С.155].

Ідеал трактуєтьсяматеріалізмомяк висока програмареальної суспільноїдіяльності(соціальнийідеал), як високийзразок поведінки(моральнийідеал) і як високакраса (естетичнийідеал). Разомз тим такийпідхід до ідеалуне зняв проблемимрії і фантазіїв ідеалі. У людиниповинен бутиособистийідеал, щосьвисоке, надземне,що кличе здійнятись“вище сонця”,- яскравий вражаючийобраз.

На думкуО.В.Гулиги, відеалах людинизнаходятьнайбільш завершенез точки зоруконкретноїособи вираженняїї інтересів,мети, її розумінняпрекрасного.Слід відзначити,що так, як пов`язанез добрим, такі моральнийідеал пов`язанийз естетичним.Однак, говорячипро естетичнодосконале, слідпідкреслитите, що відповідаєнашим уявленнямпро прекрасне.Моральне захопленняіноді викликаютьі люди, які зовсімне відповідаютьнашим естетичнимуподобанням,- це загальновідоміречі. І хоч такілюди такожможуть подобатись,але не з точкизору ідеалупро прекрасне.Ми не відмовимоу наших найщирішихсимпатіяхдобрим і самовідданимлюдям, коливони не маютьдостатньоїосвіти, не розвинутіфізично, алеми їх не обираємоза зразок естетичнопрекрасного.В пошуках особистогоідеалу ми звертаємосьдо історії, доісторії культури.Але в цьомупошуку найбільшадуховна міцьлітератури,а літературніобрази стаютьморальнимий естетичнимиідеалами.

Про естетичнувихованістьособистостікрім естетичноїсвідомостій естетичногоінтелектусвідчать такожестетичніздібності. Впсихологіїпоки ще немаєєдиного розумінняздібностей.Але найчастішеїх визначаютьяк синтезвластивостейособистості,що відповідаєвимогам діяльностій забезпечуєдосягненняв ній (С.Л.Рубінштейн,Б.Г.Ананьєв,В.М.Мясищев,О.Г.Ковальов,Г.С.Костюк таін.).

К.К.Платонову своїх науковихпрацях відзначає,що за своєюструктуроюздібностібувають простими,елементарнимиі складними.Здібностіпроявляються,формуютьсяй розвиваютьсятільки у відповіднійдіяльності.Специфікадіяльностівизначає, яківластивостінеобхідні дляїї опануванняй успішноговиконання. Крімтого розрізняютьздібностіспеціальні(наприклад домузики чи літератури)і загальні.Серед загальнихздібностейназиваютьнайчастішеформи відображенняабо розумовіздібності(сприймання,мислення, фантазія,пам`ять, воляі т. ін.), що виявляютьсяу всіх видахлюдської діяльності.К.К.Платоноввідносить сюдиморальну іправову здібність,а також здібністьдо мистецтва.Але якщо зробитиуточнення, тослід розглядатимистецтво, яквид естетичноїдіяльності,а здібностідо мистецтвав такому випадку– це естетичніздібності [34.– С.125-127].

А.Б.Щербо,Д.Н.Джола вважають,що естетичневихованняповинне сприятиформуваннюу людини такогопідходу досвіту, якийпередбачаєпотребу вудосконаленнівсього життєвогосередовища.Таке ставленнявиявляєтьсяв процесахестетичногосприймання,оцінки, естетичноїдіяльності.Значить, якщорозглядатипсихолого-педагогічномуаспекті тівнутрішні умовиабо можливостіособистості,які забезпечуютьустановленняестетичногоставлення їїдо світу, моваповинна йтипро здібностідо естетичногосприймання,оцінки й естетичноїдіяльності.Саме вони можутьрозглядатисьяк складовіелементи складноїестетичноїздібності.

Кожна з переліченихздібностейвідіграє особливуроль в структурізагальноїестетичноїздібності. Аджеестетичнимсприйманнямпостачається“матеріал”для естетичноїоцінки; оціночназдібністьзабезпечуєзіставленнясприйнятогоз естетичноюпотребою; дякуючитворчій здібностівідбуваєтьсяматеріалізація,предметневивчення естетичногоставлення,естетичневдосконаленнялюдськогосвіту.

Складовимичастинамиздібності доестетичногосприйманнявиступаютьтакі властивостіособистості,як зацікавленість,допитливість,витримка, терпінняі т. ін. Вонисприяють формуваннюуміння бачити,чути, спостерігати.

Як бачимо,здатністьестетичногосприйманнядає змогу людині,не відриваючисьвід конкретно-чуттєвихособливостейпредмета співставитиїх з розуміннямйого змістуі створити всвоїй свідомостінайбільш повний,цілісний образпредмета.

Естетичнеставлення досвіту передбачаєпевне ставленнясприйнятихявищ до людськоїпотреби вдосконалостііншими словами– оцінку їх якпрекраснихабо потворних,піднесенихабо комічних.Таким чиномвиникають певнінорми уявленняпро існуючіпозитивно цінніявища. Естетичнінорми – образи,в яких узагальненіхарактерніознаки потрібноїлюдям досконалості.В цих образах– критеріїдосконалостінайбільш характерні,типові. Так,еталон (символ)рівної, чистоїповерхні –скло, дзеркало;критерій легкості– пушинка; образ“ракета” сьогоднівтілює в собікритерій швидкостій потужностіруху. Окремікритерії можутьтворчо синтезуватисьв складні еталонніобрази-стереотипи.Наприклад,образ “червонакалина” існуєв свідомостілюдей у виглядіасоціацій: яксимвол України,як мамина хата,обсадженакалиновимикущами, і гарнадівчина, яккалина. Здійсненийнами цілеспрямованийаналіз спеціальноїнаукової літератури,дозволяє зробитивисновок, щовся сукупність,система естетичнихкритеріїв,нормативівскладає змістестетичногосмаку особистості.Як політичнапозиція, яксовість в моралі,смак – суб'єктивнаестетичнапозиція особистості.В формуванніестетичногосмаку великуроль відіграютьздібностіуявлення(репродуктивногоі творчого),здатністьмислити, усвідомлюватисвій і чужийдосвід.

Таким чином,ведучою властивістюв оціночнихздібностяхявляєтьсяобразне мислення,оперуванняобразами сприйманняі естетичнимиуявленнями,зразками. Результатоціночногопроцесу відображаєтьсяв естетичнихпочуттях ісудженнях.Емоційна оцінкаможе стимулюватилюдину до активноїдіяльності:зберегти, передатиіншим те, відчого вона отрималаестетичнунасолоду, запобігтитрагедії, змінитите, що не задовольняє.Зрозуміло, щоестетичнадіяльністьне може існуватиокремо відінших видівдіяльності.Тому, коли людинадіє в будь-якійсфері діяльності,вона прагнещось покращити,керуючисьсвоїми уявленнямий судженнямипро красу, причому мета діяльностіне відкидається,а поєднуєтьсяз естетичноюметою. В моральнійсфері естетично-оціночнеставлення досвоєї й чужоїповедінки можепродовжуватисьв свідомомупрагненні чинити красиво.Іншими словами,естетичнадіяльністьтут полягаєв пошуку оптимальноївнутрішньоїі зовнішньоїформ високоморальноговчинку. Найбільшспецифічнаформа естетичноїдіяльності– художня творчість,а найбільшвисокий рівеньестетичнихздібностей– творчі здібності,здібності доствореннячогось нового,незвичайного.

В результатіпредставленоговище етапутеоретичногодослідження,аналізу, поширенихв науковійтеорії підходівдо аналізупоняття “естетичнакультураособистості”,ми маємо можливістьзробити такіузагальнення:

Таблиця1.1

Критеріїта показникиестетичноїкультури


Критерії

Показники

Естетичнасвідомість
  • почуттякрасивого,потворного,високого,низького,трагічного,смішного;

  • естетичнеставленнядо людей, досебе, до справи;

  • почуттяпатріотизму,радості відсвоєї діяльності;

  • обурення,сум, хвилювання,потрясіння;

  • задоволеннявід сприйманняабо навпаки;

  • напруга-послаблення;

  • збудження,заспокоєння

Естетичнийінтелект

  • потребав естетичнійнасолоді,пізнанні, вудосконаленнісвіту, у художнійтворчості;

  • естетичніідеї, теоретичніконцепції,припущення;

  • естетичніінтереси,естетичнамета;

  • розумінняпрекрасного;

  • наявністьестетичнихпереконань;

  • естетичнийідеал;

  • фантазія

Естетичніздібності
  • уміннябачити, чути,спостерігати,зіставляти,порівнювати;

  • наявністьестетичнихнорм;

  • образнемислення;

  • вміннядавати естетичнуоцінку;

  • усвідомленнясвого й чужогоестетичногодосвіду;

  • воля,витримка;

  • творчіздібності


Оскільки,завдання нашоїроботи не обмежуютьсятеоретичниманалізом понятьі явищ, а передбачаютьпрактичнуреалізаціюзмісту естетичноговиховання, томи усвідомлюємонеобхідністьвизначеннярівнів сформованостіестетичноїкультури особистості.

Таблиця 1.2

Рівнісформованостіестетичноїкультури особистості

Рівні

Показники
Високий Почуттякрасивого;естетичнеставлення долюдей, до себе,до справи; почуттяпатріотизму;в діяльностіперевага стенічнихемоцій; збудження,радість задоволення,хвилювання,потрясіння;стенічні емоціїперетворюютьсяв якості особистості;потреба вестетичнійнасолоді,пізнанні,естетичномуудосконаленні;естетичнамета; естетичніідеї, інтереси;розумінняпрекрасного,естетичнафантазія;використанняеталонів,символів;розвиненафантазія уміннябачити, чути,зіставляти,порівнювати;наявністьвласних естетичнихсуджень; усвідомленнясвого і чужогоестетичногодосвіду; воля,витримка вдосягненнімети; творчіздібності;образне мислення;естетичнийідеал
Середній Почуттякрасивого;естетичнеставлення долюдей, себе,справи; перевагастенічнихемоцій: радості,хвилювання;естетичніпотреби внасолоді,пізнанні;естетичніідеали; естетичніпоняття; уміннязіставляти,порівнювати,фантазувати;естетичнаоцінка на рівніустановленихнорм; усвідомленнячужого естетичногодосвіду; здібностідо аналізу;естетичнийідеал
Низький Невміннявідрізнитикрасиве відвульгарного,байдуже ставленнядо людей, досебе, до діяльності;перевага удіяльностіастенічнихемоцій: спокій,байдужість,невдоволення,відсутністьестетичногоідеалу, естетичнихнорм; розумінняпрекрасногона рівні уявлень;В оцінці прекрасного– відсутністьвласних суджень;відсутня естетичнамета діяльностіі потреба вній; невмінняаналізуватиподії

Такимчином, проведенанами роботазабезпечилатеоретичнеобґрунтуванняоціночноїсистеми, безякої неможливобуло б проведенняпрактичногодослідження.

Однак,перш ніж вдатисядо цього, намнеобхідновизначитисукупністьшляхів і методівпідвищенняефективностіроботи з естетичноговиховання, яківже утвердилисяу практиці істали надбаннямнаукової теорії.Саме цьому йбуде присвяченонаш наступнийетап дослідження.

    1. Шляхи таметоди підвищенняефективностіроботи з естетичноговихованняучнів


Формуванняестетичноїкультури - цепроцес цілеспрямованогорозвитку здатностіособистостідо повноцінногосприйняттяі правильногорозумінняпрекрасногоу мистецтвій дійсності[30. – С.263]. Він передбачаєвиробленнясистеми художніхуявлень, поглядіві переконань,забезпечуєзадоволеннявід того, що єдійсно естетичноцінним. Одночасноз цим у школяріввиховуєтьсяпрагнення йуміння вноситиелементи прекрасногов усі сторонибуття, боротисьпроти всьогопотворного,низького, атакож готовністьдо посильноговиявлення себеу мистецтві.

Естетичнакультура формуєтьсяу процесі естетичноговиховання, щоє складовоючастиною виховногопроцесу іпредставленесистемою заходів,спрямованихна виробленняі вдосконаленняу людини здатностіестетичносприймати,правильнорозуміти, оцінюватиі створюватипрекрасне тависоке у життіі у мистецтві.

Самепоняття “естетичневиховання”є багатогранним.На думку багатьохвчених, зокремаКучерука Д.Ю.,Левчука Л.Т.,Русина М.Ю., поняття“естетичневиховання”,що склалосяна сьогодні,містить безлічпротиріч. Воноє багатоструктурниму своєму внутрішньомузмісті. По-перше,естетичневиховання, якпоняття відбиваєсвоєріднийаспект усіхінших видіввиховання.По-друге, у йогозміст включаєтьсяспорідненіпоняття (художнєвиховання;естетична іхудожня освітата ін.). Розбіжностіу поглядахвчених полягаютьу тому, що вищеназвані авторивважають, щоу ролі кінцевогорезультатуестетичноговиховання маєбути естетичнакультура у всійїї багатоаспектності.Інші вченіперевагу віддаютьформуваннюестетичногоставленняособистостідо світу. Мидотримуємосятого, що кінцевамета естетичноговиховання –формуванняестетичноїкультури. Усвоїх працяхпедагог і психологШевченко Г.П.підкреслює,що естетичневиховання слідрозглядатикомплексно,бо воно є частиноюморального.трудового,розумового,фізичноговиховання.Естетичневиховання маєвести за собоюестетичнийрозвиток –результатцілеспрямованогоестетичноговпливу на школяра,що здійснюєтьсярізними шляхами– єдністю процесівнавчання івиховання,самовиховання,навчальної,позакласноїі позашкільноїроботи; єдністюдій школи, сім`їта культурнихзакладів.

Проблемаместетичноговиховання,пошуку йоговдосконаленняприсвяченіроботи такихпедагогів, якВ.М. Шацької,Б.Т.Ліхачова,О.В.Гулиги,К.В.Гавриловця,М.В.Гончаренка,М.П.Капустіна,А.Б.Щербо таД.М.Джола. Наїх думку, існуєбагато шляхівестетичноговиховання, аленайефективніший– це мистецтво.У своїй праці“Проблемивиховання”педагог М.В.Гончаренкозазначає, щознання мистецтва,його історії,культури різнихчасів, епох –це той шлях,який веде вглиб,зближує сучасней минуле, даєключі для роздумів,для розуміннякраси і принадності,художньоїспадщини [7. –С.111]. Цінністьмистецтва утому і полягає,що воно частозображає тісторони дійсності,побачити якілюдина не маєзмоги. “Життякоротке – мистецтвовічне”, - говоритьлатинськеприслів`я. Іхоч у наш часмистецтвозалишаєтьсяоднією з найбільшпопулярнихі поширенихформ естетичноговиховання,суспільство,що дбає прокультуру людей,намагаєтьсяякнайповнішевикористатидля цієї метирізні форми,прагнучи одночаснодо різноманітностейметодів виховання.

Надумку вченого,до форм естетичноговихованнявідносятьнасампередту сферу практичноїдіяльностііндивідів абоколо їх духовнихінтересів,складові елементичи якості якихможуть бутивикористаніз метою виховання.З цієї точкизору формиестетичноговихованнязбігаютьсяз формами діяльностіі її типами.Методи естетичноговиховання, які методи будь-якоговиховання, - цесукупністьприйомів, шляхівта засобів длянайкращогоі найповнішогодосягненняпоставленоївихованняммети.

Науковецьособливо відзначаєвплив на естетичнийрозвиток людинине тільки мистецтва,а й праці, спорту,природи, тобтовін поєднуєраціональнета емоційне.Особливу увагувін акцентуєна тому, що всііснуючі методивихованнястосуютьсявиховання уширокому розумінняслова, однакспецифікаестетичноговиховання ненастількивідрізняє йоговід загальноговиховання, щобзагальні методивиховання зпевними поправкамине були використанів естетичномувихованні. Тимбільше, що надумку теоретиківпедагогікитеоретичнеє тим важливимкомпонентомметодів педагогічноговпливу, що надаєїм особливоїефективності.

Вчений-педагогБ.Т.Ліхачов тежособливої увагинадає виховнимможливостямпраці, красиприроди, мистецтвау формуванніестетичноїкультури учнів.У своїй праці“Естетикавиховання”[23] він особливоуважно розглядаєдва шляхи естетичноговихованняучнів:

  1. естетичневиховання упроцесі навчання;

  2. естетичневиховання упозакласнійта позашкільнійроботі.

Середметодів естетичноговиховання вінвиділяє тригрупи:

  1. методизабезпеченняестетичногосприймання(демонстрація,аналіз, повторнесприйняття);

  2. методипрактичногонавчання (пояснення,показ, вправи);

  3. методихудожньо-творчоїдіяльності(обґрунтуваннязадуму, виконаннятворчих завдань,критичнийаналіз твору).

Освітаза своїм змістомполягає у тому,щоб дати підростаючомупоколіннюзнання законіврозвитку природиі суспільства,можливістьуспішно увійтиу трудове життя,оволодітиуміннями інавичками,необхіднимидля творчостів галузі виробництвай культури,навчити їхдіяти за законамикраси і добра.Відповідноцим завданнямвчений і розподіливосновні предмети,що вивчаютьсяу школі, на групи.На його думку,що висловленау книзі “Естетикавиховання”[23. – С.78-79], в однугрупу увійдутьті предмети,основна метавивчення якихзаключаєтьсяу розкриттіперед учнямиоб`єктивнозакономірногохарактеру розвитку природиі суспільства,у забезпеченнінауковогопізнання,теоретичногоставлення досвіту. Це математика,фізика, хімія,історія, біологія,географія.

Другагрупа включаєк себе предметигуманітарно-художньогоциклу: літературу;музику; образотворчемистецтво;факультативнікурси з історіїживопису, музики,театру, кіно.

Щеодну групускладаютьпредмети, завданняяких – розвинутипрактичнеставлення досвіту, датишколярам практичнінавички творчості,навчити піклуватисяпро здоров`я,побут, - маєтьсяна увазі роботау шкільнихмайстернях,фізкультура,виробниченавчання.

Найбільшогозначення вестетичномувихованнівченим надаєтьсядругій групіпредметів, аособливо –літературі.

Іншийвчений, ГулигаА.В., у своїй праці“Що таке естетика”зазначає, що“Особливістьлітературияк виду мистецтвав її доступностій безмежностірозповсюдженості:де людина, тамі книга” [10. –С.146].

Другаособливістьлітератури– близькістьдо понятійногомислення. Ценайбільш“комунікативний”вид мистецтва,який більшчітко, ніж інші,формулює думку.Мова – витвірісторії, незміннийзасіб людськогоспілкування,що виробилосьу ході соціальногорозвитку істало могутнімїї стимулом.Слово вимовленеі написанездатне викликатипереживаннякраси. Саметому літератураслужить основоюряду іншихмистецтв. Театрпочинаєтьсяз п`єси, кіно –з літературногосценарію, операй балет – з лібрето.

Літературнийобраз позбавленийнаочності,виникає наоснові понять,він вимагаєзнань і створюєтьсяуявою. Далеконе все, що висловлюєтьсямовою, можнапередатиобразотворчимизасобами.

Прозаі поезія – дваосновні різновидилітератури.У минуломупоезією називаласьвся художнялітература.Пізніше цимтерміном сталивизначатилітературуу віршах, щомала ритм ірифму, протиставляючиїї прозі, щоявляє собоюзвичайну,неорганізованумову. Хоча цейподіл і відносний,бо іноді гарнапроза звучить,як поезія і дієна людину, якпоезія.

Художнітвори впливаютьна людину черезобрази. В істинномумистецтві змісті форма художньогообразу злитівоєдино. Художнійобраз виростаєз образів чуттєвих,первинних,подібно томуяк із них виникаєпоняття. Первиннийчуттєвий образ– результатроботи органівпочуттів. Художнійобраз – творіннятворчого мислення,уяви й естетичноїкультури, вінвідрізняєтьсявід первинногоперш за всесвоєю особогороду емоційноюнасиченістю,що робить йогоздатним викликатипереживаннякраси. Художнійобраз неповторнийі, не дивлячисьна це, являєсобою стійкеутворення: вінживе у віках.у художнійлітературіце образи людей,природи, цілогонароду, алегоричніобрази тварин,тобто всьогооб`єктивногосвіту. самечерез образилюди знайомлятьсяз минулим свогонароду, з добромі злом, з красивимі потворним,з моральнимі аморальним,стверджуєавтор.

“Черезкрасиве – долюдського”,- цю думкуВ.О.Сухомлинськогопідтверджуютьу своїх роботахО.Б.Щербо, Д.Н.Джола,К.М.Гавриловець,І.І.Казимирська.Заслуговуєна увагу працяО.Б.Щербо і Д.Н.Джола“Краса виховуєлюдину” [54. – С.36].Здібності, щоформуютьсяу процесі естетичноговиховання,автори пов`язуютьз певними якостямиособистості.Наприклад,високо розвиненауява обумовлюєтаку рисуособистості,як натхнення,вся діяльністьтакої людини,ставлення їїдо життя емоційнопіднесені.Людина повнаоптимізму,схильна бачитинове й прекраснев оточуючомусвіті, що дозволяєлюдині житицілеспрямованимі внутрішньозмістовнимжиттям у звичайних,повсякденнихумовах.

Нашчас – це не тількивік атому,кібернетики,а й вік спілкування.Тому особливогозначення авторинадають формуваннюуміння людиниспілкуватисьз іншими людьми,розвитку такоїякості характеру,як товаристськість. Це якість моральна.Вона передбачаєне тільки знанняетикету, а йповагу до людини,здатність досамооцінки,доброзичливість,чуйність таінше.

Становленняцих рис характерулюдини вченіпов`язують зуявою. Щоб бутичуйним, потрібнона основі знаньпро життя іхарактери людейуявити собіїї душевнийстан у данийчас. А тактовністьпередбачаєздатність нетільки відтворитив уяві настрійі переживанняіншої людини,а й передбачити,яке враженняможуть справитина неї нашіслова або дії.Здібностіуявляти, розумітиі співпереживатинастрій і почуттяіншої людинилежать в основіспівчуття.

Естетичновихована людина,що вміє бачити,розуміти красу,відрізняєтьсяй більш високимжиттєвим тонусом,оптимізмом,оскільки утверджуєсебе як людину– творця життя.

Виходячиз цього, авторивказують нате, що естетичніздібностісприятливовпливають навсі духовні,творчі можливостіособистості.

Думкупро взаємовпливі єдність духовностій естетичноговихованнярозвиваютьу праці “Морально-естетичневиховання”К.В.Гавриловецьі І.І.Казимирська.Вчені зазначають,що “прекраснеу житті відкриваєтьсяіз всією повнотоютій особистості,у якої розвиненаморальна сфера,у якої сформованотонке, ніжнеставлення довсього живого,почуття обов`язкуперед людьми і батьківщиною,ціннісне ставленнядо дружби, кохання,материнства,батьківства”[6. – С.6]. Як і попередніавтори, вониакцентуютьувагу на тому,що в естетичномувихованнівизначна рольналежить здатностіособистостіспівпереживати.Механізм їїрозвитку, які багатьохінших моральнихякостей, виступаєуява. Без неїнеможливіемоційніпередбачення,переживаннярадості іншоїлюдини і співчуттяїй. Ефективнізасоби длярозвитку уявиучнів надаютьрізноманітнівиди естетичноїдіяльності.У цій роботівчені дотримуютьсяособистісно-діяльнісногопідходу доестетичноговиховання ізазначають,що “естетичнадіяльністьє незамінноюумовою формуванняі розвиткутворчого потенціалуособистості”[6. – С.6]. Вона вчитьдитину прийматиоригінальні,нешаблоннірішення в усіхвидах життєдіяльності.

Розвиненийтворчий потенціалвиступаєуніверсальнимзасобом самоствердженняособистостіна моральнійоснові. Наявністьцих взаємозв`язківпереконує, щоефективністьяк морального,так і естетичногорозвитку школярівзалежить відуміння вчителясинтезуватиїх у реальномунавчально-виховномупроцесі. Своюувагу вченізосереджуютьна морально-естетичномувихованні учніву позакласнійроботі. Вонипідкреслюють,що в організаціїморально-естетичноговихованнякласний керівникповинен спиратисьна знання йуявлення, отриманіучнями на уроках,збагачуватиїх, стимулюватиперехід знаньу переконання.У своєму дослідженнівчені теж нерозводятьпонять “форма”і “метод” вихованняі наголошуютьна тому, кращешколярамипрекраснеусвідомлюєтьсятоді, коли вонизнайомлятьсяз великимитворіннямилюдськогорозуму і одночасноз особистістютворця, з процесомйого творчості.У цьому випадкупрекраснеасоціюєтьсяз творчістю,напруженоюпрацею, мужнімподоланнямтруднощів,бережливимставленнямдо результатівтворчості, алінь, бездіяльність,бездуховністьоцінюєтьсяяк антиестетичнеу людині. Середформ і методівестетичноговиховання вонивиділяють:розповідьвчителя, бесіду,усний журнал,диспут, обговореннякниг, фільмів,спектаклів,документальнихнарисів, тематичнівечори та вечоризапитань івідповідей,зустрічі звідомими людьми,виставки-диспути,екскурсії таін.

Перевагувчені віддаютьдіалогічнимформам і даютьметодичнірекомендаціїщодо педагогічногокерівництвата дотриманняповних вимогв їх організації.Основною вимогоюі запорукоюуспіху вонивважають активністьсамих учнів:“Колективнийаналіз, обміндумками – цешлях взаємозбагачення,накопиченняморальногой естетичногодосвіду” [6. –С.68]. Особливуроль К.В.Гавриловецьта І.І.Казимирськавідводятьучасті учніву виступах,оскільки вонизбагачуютьмову учнів,навчають їхвиразному таемоційномучитанню, збагачуютьїх внутрішнійсвіт в цілому,розширюютьїх кругозірі знання промистецтво. Але,не дивлячисьна глибинудослідженняможливостейпозакласноїроботи, вченівсе ж наголошуютьна тому, що основнізнання учніотримують науроках.

Цієїж думки завждидотримуваласьвчена В.Н.Шацька.У своїй книзі“Загальніпитання естетичноговиховання ушколі”, створенійразом з науковимиспівробітникамиінститутівхудожньоговиховання,психологіїі педагогіки,вона стверджує,що навчанняє основнимшляхом естетичноговиховання ушколі. Охоплюючивсіх учнів безвинятку, цейсуворо організованийнавчальнийпроцес протікаєу системі класнихуроків. Вінозброює учнівпевною сумоюзнань, умінь,навичок, поглядів,тобто основамихудожньоїосвіти. У результатінавчання вучнів виховуєтьсястійка, постійнапотреба у мистецтві[51. – С.140]. Завданняпроцесу навчання,на думку вченої,полягає у тому,щоб допомогтиучню своєчасноі з дотриманнямнеобхіднихумов йти безперервновперед, накопичуючизнання, збагачуючирозумовийрозвиток,вдосконалюючимислення йчуттєво-емоційнесприймання,озброюючи учняефективнимиметодами зізнаннядійсності.

Призначеннявчителя вонавбачає у тому,щоб він зуміворганізуватипроцес засвоєнняучнями творумистецтва такимчином, щоб вонине затримувалисьдовго на стадіїживого співгляданнятвору, осмисленняйого змісту,форми і їївідповідностіідейному задумутвору, йогоестетичнимякостям.

В.Н.Шацькавказує на вимогищодо застосуванняметодів навчанняна заняттяхз літератури,музики, образотворчогомистецтва вцілому. Методиповинні сприятивиразності,ясності, повноті,цілісностій естетичнійглибині сприймання.

Навчаннявідтвореннюсприйнятого(повторення,переказ), діяльність,що завершуєпроцес сприймання,розгортаєтьсяяк найбільштривалий етапнавчання уньому поєднуютьсятакі моменти:

  1. аналізі закріпленнясприйманнята його повторення;

  2. закріпленняй перевіркаякості усвідомленняі аналізусприйнятого;

  3. вправи,виробленнявмінь і навичокз необхідниместетичнимрезультатом.

Упроцесі художньоговихованнянабуваютьвеликого значенняпринципи навчання.Автор книгинаводить приклади,у яких доводить,що естетичневиховання упроцесі навчаннябазується надидактичнихпринципах.Перевагу вонавіддає тимметодам навчання,які збуджуютьдумку й почуття,це і аналіз,порівняння,протиставлення.У літературіпорівнюютьсяі співставляютьсярізні жанри,різні твори,у тому числіодного і тогож письменника,ті чи інші образиодного і тогож твору. Рольвчителя В.Н.Шацькавбачає у тому,що він, навчаючидітей, виховуєїх естетичнісмаки, спрямовуєїх , поступовоприщеплює їмпевну системуестетичнихсуджень, якістають міцнимитільки тоді,коли вони станутьусвідомленими,стануть їхвласнимипереконаннями.На думку вченої,методи роботизумовленізавданняминавчання івиховання, атакож змістомпредмету. Оскількикожен предметхудожньоговиховання маєсвої особливості,тому й методинавчанняобразотворчогомистецтва,музиці, літературібудуть дещовідмінні одинвід одного.

Проблемоюестетичноговиховання учнівна уроках українськоїлітературизаймалися таківчені-методистияк: ЦимбалюкЛ.М., ЧепуркоО.М., БугайкоТ.Ф., СтеценкоВ.П., МірошніченкоЛ.Ф., ЛупейкоО.В., СтепанишинВ., ПасічникЕ.А.

Оскількипитання, якомуприсвяченанаша роботана сучасномуетапі набуваєякісно новогозмісту, вважаємодоцільнимвиявити поглядикількох вченихз цього питання.

Таку статті “Новіпідходи довикладанняукраїнськоїлітератури”[43. – С.20] СтепанишинВ. Зазначає, щонові підходидо викладанняв школі українськогомистецтва словаґрунтуєтьсяна загальнійконцепціїлітературноїосвіти, себтона філософських,історичних,культурологічних,народознавчих,соціологічних,етичних, психологічних,літературознавчих,естетичнихі мовних засадах.

Зестетики, надумку методиста,літераторичерпають засадихудожньогоосвоєння життя,мистецькогопізнання дійсності,загальнізакономірностіі тенденціїрозвитку мистецтва.Без естетичногоосмисленнялітературноготвору ученьне засвоїтьтаких понять,як піднесенеі низьке, героїчнеі буденне, комічне,драматичнеі трагічне.

Устатті авторчітко окреслюєголовні завдання,що стоять передсловесникамина сучасномуетапі. Такимиє:

  • вихованняактивної самостійноїособистості,свідомогогромадянинаУкраїни;

  • формуваннязасобами художньоїлітературимайбутніхматерів, батьків,чоловіків,дружин;

  • розвитокрозумових сил,багатствамови, логічногомислення уваги,відтворюючоїуяви, образногомислення;

  • плекатисучасногокваліфікованогочитача з аналогічнимдо літературноготвору, самостійнимпоцінуваннямйого змістута форми;

  • розвиватиемоційну сферуучнів, високукультуру почуттів,цілеспрямованістьі твердістьпереконань.

Цікавоюдля нас є працяЦимбалюка Я.М.“Формуванняособистісногоставленнястаршокласниківдо художньоготвору в процесівивчення українськоїлітературив старших класах”[48. – С.29]. Як зазначаєавтор, художнітвори – важливийзасіб естетичногорозвитку школярів,удосконаленняїх особистості.Цимбалюк Я.М.вважає, щоособистіснеставлення долітературине тільки передбачаєрозумінняпрочитаного,а й забезпечуєестетичнесприйманнялітератури,справжнє вивченняякої неможливебез вихованняпочуття прекрасного,насолоди художнімобразом.

Провиховну функціюлітературиговорить ЧепуркоО.М. у праці“Естетичневиховання учнівпід час бесідз позакласногочитання” [50. –С.32].

Вченийвважає, що великийвплив має предметлітературина формуванняестетичнихідеалів школярів.Художні твориє багатим матеріаломдля роздумів.Учні маютьможливістьобразно осмислитипроблеми людськогобуття, що сприятимеформуваннюу них відповіднихпоглядів, переконань,естетичнихпотреб.

ЗпоглядамиЦимбалюка Я.М.та Чепурко О.М.перегукуєтьсяконцепціяестетичноговиховання учнівБутенко В.Г.Так автор статті[4. – С.22] наголошуєна важливостіобов`язковогооволодінняучнями знаннямиз естетики.Бутенко В.Г.виділяє таківиди естетичноїінформації:

а)відомості проестетичніякості художньоїформи;

б)обізнаністьз законамикраси;

в)знання проестетичнудовершеністьтворів мистецтва.

БерхінН.Б. у науковійстатті [1. – С.17]прослідковуєта аналізуєшляхи формуванняхудожніх знань.Методист зазначає,що на урокахлітературиформуютьсядва види знань:наукові (літературознавчіта мистецтвознавчі)і художні. Першівиникають впроцесі засвоєнняза допомогоюлогічногомислення змістулітературознавчихі мистецтвознавчихконцепцій.Другі – у процесібезпосередньосамостійногосприйняттяконкретно-чуттєвогозмісту твору.

Спираючисьна дослідженняпсихології,вчений зазначає,що при сприйманніхудожньогообразу виникаєособлива художняемоція – співпереживанняобразу. Ця емоціяздатна викликатиасоціації, яківідповідаютьнайбільш вагомимустановкам.

Сутьвзаємодіїчитача з художнімтвором полягаєв тому, щобознайомленняз текстом сталовідкриттямдивного в собі,а це в свою чергує важливимстимулом змінитисебе самого.

Підсумовуючисвої дослідження,Берхін Н.Б. зазначає,що на урокахлітературиповинні формуватисяособливі художнізнання, що маютьв своїй основіпсихологічнуприроду.

Насьогодні залишаєтьсяне розв`язаноюпроблема сутностіестетичногоаналізу твору.Саме ці питанняпорушують усвоїх статтяхБорис Степанишинта Зоя Кучерява[21. – С.24].

СтепанишинБ. і КучеряваЗ. Зазначають,що аналіз текстуне може зводитисялише до бесідиза фабулоютвору. Недостатнімє і просто визначеннятеми, художніхособливостей,характеристикиобразів. Ученьповинен увійтиу світ письменника,злитися з йогогероями. І тоді,через естетичне,відбуваєтьсявплив на морально-естетичнусферу.

КучеряваЗ. Пропонуєорієнтованіплани аналізупоетичногоі прозовоготвору, які дозволяютьторкнутисяі побачитикрасу творупри його аналізуванні.

ПоглядипопередніхметодистівпідтримуєУкраїнець С.Так у статті“Елементипсиходрамина уроках літератури”[45. – С.41] авторзазначає, щоважливим є етап“вживання”в роль, наслуховуваннясвого внутрішнього“я”. Головнамета, зауважуєУкраїнець С.,сприйнятижиттєвий досвідлітературногоперсонажа невідчужено, аврости в ньогочуттям, свідомістю,душею. Добревписуєтьсяв контекст цієїроботи такапсиходраматичнаметодика, якмонолог. Вчительпропонує відтворитиі проказативголос текстгероя. Під часвідтвореннявідбуваєтьсядіалог із незримимсвітом, в якомукожен залишивсвоє коріння.На думку методистапроказуваннямонологу героя– один з результативнихшляхів до розкриттяскладного світулітературногоперсонажа.

Зогляду на проблему,що розглядається,вагомою, нанашу думку, єпраця СтеценкаВ.П. “Проблемаестетичноговиховання учніву методичнійконцепціїТ.Ф.Бугайко”[43. – С.32].

Усвоїй роботіСтеценко В.П.простежуєрозвиток багатьохметодичнихідей Т.Ф.Бугайко.Щодо естетичноговихованняучнів, то Т.Ф.Бугайкоу багатьохсвоїх працяхуточнює поняття“естетичневиховання”та “художнєвиховання”.Під естетичнимвихованням(за Т.Ф.Бугайко)слід розумітивихованняестетичноїчуйності, естетичногоставлення доявищ, предметів,об`єктивногосвіту. Це невід`ємначастина виховання,яка також включаєв себе формуванняестетичнихпочуттів таестетичнихсуджень людини.Художнє виховання,на думку методиста,засіб здійсненнязагальнихзавдань естетичногорозвитку учнів.

Усвоїх працяхБугайко Т.Ф.,накреслюєконкретні шляхиестетичноговихованняшколярів науроках літератури.На її думку,необхіднокожний урокзробити виховуючим,творчим. Важливопобудуватироботу так, щобшколярі, сприймаючитвір, перш завсе глибокорозуміли йогоідейний зміст,відчували красулюдських взаємин,усвідомлювалигромадськуспрямованістьроботи письменника.Учитель повиненвиховуватив учнів високийестетичнийсмак, почуттясправжньоїкраси. БугайкоТ.Ф. підкреслює,що на вчителяпокладаєтьсявелике завдання– навчити учніврозбиратисьу своїх естетичнихоцінках і судженнях,разом з естетичнимпочуттям вчительповинен формуватиестетичнийсмак учнів.

БугайкоТ.Ф. обґрунтовуєсистему такоїроботи на урокахлітератури:

У 4-5класах урокилітературимають підготовчийхарактер. Їхмета – прищепитиучням любовдо краси художньогослова. Учительповинен акцентуватиувагу учнівна художніхприйомах, засобах,що використовуютьсяавтором. Твірповинен бутипрочитанийу класі, щобкожен ученьспробувавпоспілкуватися,поговоритиз учителем.

Длястарших класівнеобхіднимє заглибленняучнів у твір,перечитуванняйого епізодів,літературознавчийаналіз. Такаробота не знижуєемоційно-естетичневраження відтвору, а поглиблюєйого.

БугайкоТ.Ф. вбачаєнеобхідноюумовою естетичногосприйняттятвору безпосередністьвражень учнів.Коли учні сприймаютьлітературногогероя як живулюдину, то вінвикликає у нихестетичнепочуття, стаєулюбленимгероєм. Колиучень хвилюється,читаючи твір,коли образ стаєйого улюбленим,значить йомурозкривсяідейно-естетичнийзміст образу.

Ціннимиє думки БугайкоТ.Ф. про вивченняобразів дійовихосіб.

Згідноз її концепцієюсаме у взаємовідношенняхдійових осіб,у їх боротьбірозкриваєтьсяідейно-естетичнийзміст художньоготвору. Важливо,щоб учні могливмотивуватилогіку поведінкигероїв твору,їх переживання,бо саме на прикладахлітературнихгероїв вонивчаться розбиратисяу людях, виробляютькритерії оцінкиякостей людини,вчаться бачити,як формуєтьсялюдина у конкретнуісторичнуепоху. Отже,згідно з концепцієюБугайкоТ.Ф., естетичносприйнятилітературнийобраз – значитьсприйняти йогов усій повнотій багатогранності.

Такимчином, естетичномувихованню учнівзасобами літературиу педагогічнійконцепціїБугайко Т.Ф.надаєтьсяособлива увага.У її методичнійсистемі нетільки проголошуютьсяпевні принципи,а вказуютьсяі конкретніметоди їх реалізації.

Сутьметодів навчанняна уроках літературирозкриваєЕ.А.Пасічник,але при цьомувін зазначає,що системувикладанняне можна розглядатияк застиглунорму. Викладаннялітературиу школі – “цепостійнийпошук, творчість”[29. – С.129].

Упроцесі роботинад словомставлятьсяінтегральнізавдання, пов`язаніз естетичнимвихованнямучнів, - показатикрасу людськихстосунків упраці, побуті;красу людськоїдуші, природи,красу слова,твору літературита естетичнихідеалів письменника.Вчитель можевикористовуватинайрізноманітнішіметоди навчання,поєднуватиїх, головне –викликативідгук у дитячійдуші.


    1. Педагогічніумови ефективноїреалізаціїшляхів і методівестетичноговиховання уроботі з учнями


Пошукшляхів та методівзабезпеченняефективностіестетичноговиховання учнівобумовив необхідністьвизначенняоптимальноїсистеми, щосприяла б формуваннюестетичноїкультури школярів.Оскільки миу своєму дослідженнірозглядаємо передовсімвиховні можливостілітературиу формуванніцього складногоутворення, тоі з визначеннямоптимальнихумов ми зупинимосьна процесівивчення літератури.

Однимз найважливішихзавдань вивченнялітературив школі є формуванняв учнів естетичнихпотреб. Це –потреби у спілкуванніз прекрасниму всьому багатствійого виявів– в естетичнійнасолоді, діяльностіу різних сферахлюдськогобуття. Їх вихованнюу школі приділяєтьсяособлива увага,оскільки зрозвитком їхпотреб пов`язуєтьсядуховне збагаченняучня, культурайого почуттіві переживань.

Вихованняпрекрасногоозначає не лишеформуваннявідповіднихкритеріївоцінки естетичнихсмаків, а йгуманізаціюлюдини.

Упроцесі роботинад словомставлятьсяінтегральнізавдання, пов`язаніз естетичнимвихованнямучнів, - показатикрасу людськихстосунків.Спілкуванняна уроках тав позаурочнийчас буде цьомусприяти, якщостосунки міжвчителем таучнями будутьпобудованіна гуманнійоснові.

Проблемагуманізаціїшколи хвилювалавчених в усічаси. Ще Ян АмосКаменськиймріяв перетворитизвичайну школуу школу людяності;В.О.Сухомлинський– у майстернюрадості; І.С.Ферне– у “школу серйознихсправ і творчості,школу розвагта ігор”. Проблемагуманізаціїшколи й відносинміж вчителемі учнем є активноюу наш час. Ційпроблемі присвяченіпраці такихвчених, якБ.М.Неменського,Л.П.Буєвої,Є.Б.Євладової,Ш.О.Амонашвілі,Ю.І.Мальованого,Л.В.Кондрашовоїта інших педагогів.Основні положеннягуманізаціїнавчально-виховногопроцесу викладеніу працях Л.В.Кондрашової“Гуманізаціянавчально-виховногопроцесу школи:історія, теорія,пошуки” та“Методикапідготовкимайбутньоговчителя допедагогічноївзаємодії зучнями”. Вченавважає, що підгуманізацієюслід розумітивведення донавчально-виховногопроцесу людськихкритеріїв іперш за всеморальності,духовностій краси. Гуманістичнапедагогіка– система науковихтеорій, що стверджуєвихованця вролі активного,свідомого,рівноправногоучасниканавчально-виховногопроцесу, якийрозвиваєтьсявідповіднодо своїх можливостей.

Зпозицій гуманізму,кінцева метавихованняполягає в тому,щоб кожнийвихованецьміг стати повноважнимсуб`єктом діяльності,пізнання іспілкування,вільною самодіяльноюособистістю.Ступінь гуманізаціївиховногопроцесу визначаєтьсятим, наскількицей процесстворює передумовидля самореалізаціїособистості,розкриття всіхнаявних у нійприроднихзадатків, їїпрагнення досвободи, відповідальностіі творчості.Гуманізаціюнавчально-виховногопроцесу слідрозуміти яквідмовувід авторитарноїпедагогіки[17. – С.23].

Демократичнийстиль керівництвапередбачаєналежну гнучкістьу стосункахз учнями, врахуванняїх інтересів,духовних запитів,цінніснихорієнтацій.

Длядемократичногостилю спілкуванняє характернешироке залученняшколярів доактивної взаємодіїв класі, намаганнязробити їх нелише об`єктамипедагогічноговпливу, а йсуб`єктами дії.Учителі подібногостилю вміютьстворити сприятливийпедагогічнийклімат, атмосферуневимушеноїрозмови, доброзичливо,щиро ставлятьсядо своїх вихованців,прагнуть укріпитиу кожній дитинівіру в своїсили, справедливій об`єктивнів оцінці їхніхзнань. Спілкуючисьз учнями, вонине нав`язуютьготових судженьпро художнійтвір та творчістьписьменника,а прагнуть довиробленняколективноїдумки. Демократичнийстиль керівництвабудується наповазі досуверенітетучужої життєдіяльностіі свідомості.

Длятого, щоб взаємодіявчителя й учнябула ефективною,необхіднотурбуватисяпро те, щоб їхсумісна діяльністьприносилазадоволення,намагатись,щоб мотиваційне,ціннісне ставленнядо сумісноїроботи переходилов особистіснийплан. Чим глибшаудоволеність,тим вища ефективністьспівпрацівчителя й учнів.

Педагогічнавзаємодіявчителя й учнівдосягне прогнозованихпедагогом цілейза умови забезпеченняактивної позиціїобома сторонамипедагогічногопроцесу. Діти,за своєю природою,істоти активні,тому необхідностворити умови,що дозволяютьїм виявлятисамостійність,приходити допізнавальнихвідкриттів,відчуватирадість пізнання.При цьому важливопіклуватисьпро емоційнийфактор, оскількитільки відчуваючипозитивніемоції (почуттяуспіху, радостівід подоланнятруднощів таінтелектуальнихперемог), Ученьпрагнутимедо активноїучасті в навчальнійі виховнійроботі, у ньогоне згасне бажаннявчитись, працювати,діяти в колективнихсправах, спрямованихна організаціюїх праці, відпочинкуй дозвілля.

Емоційнеблагополуччяв співпрацівчителя й учнівзабезпечуєтьсяпозитивноюоцінкою дійі вчинків учнівз боку вчителяй оточуючихдорослих. “Втому, що коженхотів, щоб пронього думалидобре і говорилидобре і полягаєвиховна силаколективу”,- писав В.С.Сухомлинський.

Школяріхочуть бачитивчителя нетільки як провідникадо знань, вонипотребуютьдопомоги відвчителя і всвоєму особистісномута соціальномуставленні. Вірадорослого урозвиток особистостішколяра, у йогопотенційне“я” – кращаумова довірливостіу стосункахз ним.

Вцілому “установкана створенняпозитивногопсихологічногоклімату” допомагаєвчителю засвоїтиосновні правиласпілкуванняз гуманістичноїпсихології:установка нааутентичність(справжність),щирість у почуттяхі поведінці,безцінністьучня як особистості,конструктивність,сприйняттяінших, підтримка.Колективнадіяльністьучнів позитивновпливає наформуванняестетичноїкультури тоді,“коли коженучень включаєтьсяв процес колективноївідповідальності,взаємодопомоги,взаємоконтролю;якщо створенав навчальномупроцесі сприятливаморальна ідемократичнаобстановка,що сприяє виявленнювсього кращого,що має в потенціалісвого розвиткуособистістьшколяра” [7. –С.206].

Спілкуванняз мистецтвомвиключає диктант,грубе нав`язуванняістин, неувагудо власноїдумки. Моральніцінності, якінав`язані, алевнутрішньоне прийнятілюдиною, - бездійові.Авторитарністьзгубно впливаєна розвитоктворчих можливостейдітей. Як зауваживпсихолог А.Харам,авторитарнийстиль керівництватак чи інакшепов`язаний ізвтручаннямв сферу чужоїсвідомості.Авторитарністьґрунтуєтьсяна антагоністичномупротиставленнісвого – чужому,себе – іншому.Авторитарністьчасто породжуєу дітей негативніемоції, створюєатмосферупригніченості,викликаєнезадоволеннянавчальнимпроцесом, пасивність,нерішучість,невпевненістьу собі. Спостерігаєтьсяпсихологічназагальмованість,відособленістьучня від учителя.Страх веде догальмуваннярозумовихпроцесів, невипадкововидатний фізіологІ.Павлов вважавоптимальнимтакий психологічнийстан, за якогонайбільш успішновідбуваєтьсярозумова діяльністьі розвиваєтьсявольова активністьіндивіда, колиє нормальнабадьора рівновагаміж збудженнямі гальмівнимипроцесами.

Сучаснийурок літературидіалогічниму тому розумінні,що вчитель іучні створюютьєдиний ансамбль,в якому двісторони зацікавленіу пошуку істини.Вдумливийучитель прагнеприслухатисьдо думки учнів,дипломатичнозробить ту чиіншу думкунадбаннямусього колективу.

Вивченнялітератури– людинознавчийкурс, завдякиякому дітикраще пізнаютьсвіт людей ісебе, а знанняіндивідуальнихі віковихособливостейучня вчителем,їх естетичногосприйняття,допоможе вчителюу формуванніестетичноїкультури учнів.

Використаннянайновітнішихметодів формуванняестетичноїкультури учнівбуде успішнимза умови доцільногоїх використанняв певні віковіперіоди. Знаннявчителем певноговіку школяразабезпечуєефективністьнавчально-виховногопроцесу.

ПсихологІ.С.Кон, характеризуючиособливостіюнацького віку,вважає, що глибокоусвідомленеестетичнесприйняттямистецтваможливе лишев юнацькомувіці, колиціннісно-орієнтаційнасистема набуваєу школярівнайповнішоговиявлення івже належнимчином сформованівисокі критеріїоцінки мистецькихявищ, коли цікритерії внаслідокінтеріоризаціїстали складовоючастиною їхдиспозиційнихструктур, тобтовже виробилисястійкі естетичнісмаки, естетичніпогляди і уподобання.Тільки тодіпри сприйняттімистецтваестетичніпотреби можутьставати домінуючимив загальнійієрархії потребі виступатина першомуплані. Молодшіта середніпідлітки щене можуть всебічнооцінити твірз позиції естетичногоідеалу митцяза законамикраси. Такимчином, найбільшсенситивнийперіод з поглядуестетичногопідходу довсебічногоаналізу мистецькихявищ припадаєна старші класи.У більшостіучнів він починаєтьсядесь на межіміж 9-ми і 10-микласами. Алене слід думати,що молодші ісередні підліткизовсім позбавленіестетичногосприйняттяхудожніх явищ.Визнати це –означає нехтуватидинамікою їхестетичногорозвитку.Закономірно,що критеріїмистецькоїоцінки художніхявищ повинніформуватисяв учнів поступовона всіх етапахїхнього навчанняв школі. Коженетап естетичногорозвитку маєсвої неповторніособливостіі свої оптимальнімежі. МетодичнірозробкиЄ.А.Пасічникадоводять, щобезпідставновважати, щокожна новастадія розвиткув усіх відношенняхкраща відпопередньої.Проте в багатьохметодичнихпрацях саметак трактуєтьсяпроблема естетичногосприйняттятвору учнямирізних віковихкатегорій.Дитяче сприйняттявважаєтьсянижчою, примітивнішоюстадією у порівняннізі сприйняттямлітературидорослим читачем.Подібні твердженнянауково необґрунтовані.Очевидно, вартоговорити нестільки провищий і нижчийрівні сприйняттятвору дорослимта дитячимчитачем, як прорізні якіснійого характеристики.Звичайно, чимстарший учень,тим більшенових можливостейвідкриває передним література.

Новіможливостісприйняттялітературивідкриваютьсяперед учнямив ранній юності.Це роки подальшогорозвитку фізичнихта духовнихсил людини,період активногостановленняїї емоційноїсфери. В раннійюності складаєтьсясистема цінніснихорієнтирів,таким чином,формуютьсясприятливіумови для активногоформуванняхудожніх смаків.Юність – вікшукань, схвильованихроздумів, високихпрагнень іпоривань, вікінтенсивногоформуваннясвітогляду.В роки юностічи не найголовнішиму житті є нелише самоствердитися,самовиразитися,пізнати самогосебе як індивіда.У цьому віцігостро постаєпитання провибір майбутньоїпрофесії, просвою суспільнусамореалізацію,соціальнесамоствердження.

Юністьзвернена вмайбутнє. Професійнесамовизначенняпомітно впливаєна ставленнядо предметівшкільногоциклу. Відбуваєтьсяпроцес своєрідноїпереоцінки,їх практичногозначення, оскількивони сприймаютьсявже в новомуконтекстіжиттєдіяльності.На перший планвиступаютьмотиви самовизначенняі самоосвіти.Під впливомцього формуютьсянові психологічніструктури.Відбуваютьсязміни в системімотивів. Навчальніінтереси іспонукальніфактори набуваютьбільш диференційованогоі усвідомленогохарактеру. Ценовий якіснийстрибок у художньомуосвоєнні моральнихцінностей.

Відбуваєтьсяі переакцентаціяхудожньогосприйманнятворів. У старшихкласах великоюпопулярністюкористуютьсяті художнітвори, в якихставлятьсяважливі моральніпроблеми людськогобуття, психологічноосмислюютьсястосунки людиниз суспільством,порушуютьсяпитання проморальні нормитощо. У художнійлітературіучні 9-11 класівшукають відповідіна ті проблеми,які їх найбільшехвилюють, осмислюючиі своє місцев житті. Улюбленітвори старшокласників– поезія і прозависокогогромадянськогозвучання. Середпісень – передусімтвори про кохання.

Учністарших класівдуже люблятьчитати такітвори, в якихзмальованопозитивнихгероїв. Їмподобається“сміливий,чесний, сильний,справедливий,життєрадісний”герой, “розумний,з лагідноюніжною вдачею,який любитьмистецтво,музику”, “людинавольова, уважнадо інших, з активноюжиттєвою позицією”,“той, хто цінуєдружбу, кохання,з ким є про щопоговорити”.Старшокласниківприваблюєпсихологічнийаспект художніхтворів, моральністосунки міжперсонажами,проблеми дружби,любові, щастя,духовної свободиі соціальноїсправедливості.

Навідміну відучнів середньогошкільного віку,в яких еталономможе виступатиконкретнийобраз, геройтвору, його діїі вчинки, устаршокласників,крім конкретнихобразів, взятихза зразок длянаслідування,може виступатиі моральнийідеал узагальненогохарактеру. Це– своєріднийеталон, на основіякого людинарегулює своювласну поведінку.Наслідуванняідеалів – вищійпрояв моральноїзрілості людини.Таке психологічнеутворення єрезультатомінтеріоризаціїрізноманітнихвпливів, включаючий результатиактивноговпливу художніхобразів, щовідповідаютьвнутрішнімпотребам особистості.

Сприйманняхудожніх творіву світлі ідеалів,цінніснихорієнтиріввимагає певногопідходу доїхнього аналізу.У старших класахнеобхідноособливу увагузосереджуватина вихованніцінностейнаціональногохарактеру,прищеплюватистійкий інтересдо історіїнароду. Літературапокликанасприяти відродженнюнаціональнихтрадицій,усвідомленнюукраїнськогонародногохарактеру, йогоменталітету.

Укурсі літературимає виразновиявитисянаціональнаідея. Урокилітературив старших класахповинні бутиуроками роздуміві моральнихпрозрінь. Тутособлива увагавідводитьсяпитанням ізавданнямпроблемногохарактеру.

Старшокласникивиявляютьвисоку самостійністьі критичністьсуджень. Їхніоцінки явищжиття, змальованихписьменникомвідзначаютьсявмотивованістюта аргументованістю.У старшокласниківє вже необхіднийжиттєвий досвід,що допомагаєосмислити певніжиттєві факти.У зв`язку з розвиткомабстрактногомислення посилюєтьсяінтерес дотеоретичнихпроблем, виявляєтьсяздатність дошироких узагальнень.Учні цього вікуменше надаютьперевагу тимметодам роботи,які ґрунтуютьсяна зовнішнійцікавості. Вонипрагнуть проникнутив суть явищ.Відбуваютьсяі певні змінив характерікомунікативнихпотреб. Старшокласникисхильні вступатив довірливеспілкуванняне так з учителем,як зі своїмитоваришами.

У рокиюності розвиваєтьсяпотреба всаморефлексії,потреба побутина самоті. Потребав саморефлексіїспонукає ушколярів довласної поетичноїтворчості.Цьому сприяєі певна романтичнапіднесеність,яка властиваюності. Найбільшетака потребапроявляєтьсяна межі 9-10 класів.Багато учнівпишуть вірші,іноді ведутьщоденники.Наявністьширокого колалітературнихзнань, уміньі навичок даєзмогу глибшепроникати вособливостіхудожньогозображення.Учні старшихкласів здатніглибше сприйнятиписьменникаяк неповторнуособистість

Кожнастадія естетичногорозвитку учняякісно відрізняєтьсяодна від одної,має свої перевагиі свої обмеженіможливості.

Новіакценти сприйняттялітератури,зумовленіпсихофізичнимрозвиткомучнів, диктуютьі нові методичніпідходи до їївивчення. Такимчином, аналізхудожньоготвору повиненбудуватися,з одного боку,з урахуваннямособливостейсприйняттямистецтвадітьми певноговіку, їхніхпотреб, з другого– з урахуваннямперспективиформуванняособистості.Наприклад,увага до розвиткусюжету в молодшомушкільному віціповинна поєднуватисяз вихованняму школярівнавичок естетичногосприйняттяхудожніх явищ.Але навіть занаявності однихі тих самихприродних данихрівень естетичноївихованостічитача можебути різнийзалежно відхарактерувивчення літературнихтворів.

Естетичнийрозвиток учнівзумовлюєтьсяне лише віковимиможливостями.Учні одних ітих самих віковихкатегорій захарактероместетичногорозвитку здебільшогопомітно відрізняютьсяодні від однихнерівномірністюрозвитку, характеромвідтворюючоїуяви, асоціативногомислення, пам`яті,творчими здібностями,емоційноювразливістю,особливостямисприйманняхудожніх творіврізних жанрів,читацькимиінтересами.По-різному учнімилуютьсязаходом сонця,співом солов`я,першим проліском.В одних все цевикликає захоплення,в інших – повнубайдужість.Для одних художнійтвір – лишеджерело відповідноїінформації,для інших –засіб духовногоосвоєння дійсності,засіб самопізнання,естетичноїнасолоди чиспілкуванняз автором творуі його героями.Вони виявляютьне однаковийінтерес дохудожніх творівпевної тематики,жанру, стилю.Серед учнівє ті, для якихчитання сталодуховною потребою,а також дітибайдужі дохудожньоїлітератури.Закономірно,що один і тойже художнійтекст може неоднаково сприйматися.

Є.А.Пасічник,аналізуючидосвід вчителівукраїнськоїмови і літературипідсумовує,що істотнимнедолікомвикладаннямлітературив школі є неувагадо специфікимистецтва,природи образногоузагальнення.Спілкуванняучнів з художнімитворами далеконе завжди викликаєглибокі душевніпереживання.Багато вчителівпід час підготовкидо уроку щеспеціальноне ставлятьзавдання викликатиу дітей відповідніемоції, естетичніреакції, щопослаблює впливтворів на них.Звідси сенсорнанедовантаженістьучнів, надмірнийраціоналізм.Художні явищазасвоюютьсятак, як і логічніпоняття, в результатічого не викликаютьу дітей належногоінтересу. Прицьому використовуютьсятакі методивпливу; прийомироботи, якірозрахованіпереважно нарозумове навантаженнядітей. Недооцінюютьсяметоди і прийомироботи, щоґрунтуютьсяна сугестій,тобто психологічномунавіюванні.А в педагогічнійроботі ці методивпливу повиннівідіграватиособливу роль.

Недостатнєврахуванняспецифікипредмета породжуєсуперечністьміж характеромматеріалу іспособамидонесення йогодо свідомостідітей.

Якщопід час вивченняприродничихі математичнихдисциплінвключенняемоційної сферивсе ж таки єсупутнім елементом,то в художньомупізнанні емоціїповинні супроводжувативесь процес,вони невіддільнівід нього. Навітьтеоретичніпоняття, і тівимагаютьактивізаціїемоційнихпереживань.

Длятого, щоб формуватиособистістьучня, вчительповинен бутичутливим додушевного станусвоїх вихованців.Здатністьвчителя проникатиу внутрішнійсвіт людей,розуміти мотивиїхніх дій іповедінки -називаєтьсяв педагогіціперцептивно-рефлексивнимиздібностями.Без здатностідо рефлексивноговідображеннядушевного стануучнів, їхніхнастроїв, бажаньнеможливовпливати наних, забезпечуватиміцний контактз колективом,розвиватиучнівськуактивність.Все це вимагаєвисокого розвиткуемпатії, педагогічноїінтуїції, змінитактики в різнихжиттєвих ситуаціях,правильноїсамооцінкисвоїх дій, поведінки,почуття міриі такту. Педагогічнапраця вимагаєсвоєріднихконструкторськихумінь, що виражаютьсяв моделюванніпедагогічногопроцесу яктворчості."Урок, - стверджуєсучасна дидактика,- це педагогічнийтвір, неповторнийу своїй основі.Плануванняуроку - усвідомленийцілеспрямованийпрогноз". Томуперш ніж приступитидо нього, важливовідібрати тішляхи і методи,без яких неможливопередбачитидинамікунавчально-виховногопроцесу, формуватизагальну культуруучнів у відповідностіз метою виховання.

Проблемапрогнозуванняу навчальномупроцесі розглядаєтьсябагатьма вченими,зокрема В.О.Сластьоніним,І.П.Підласим,І.Ф.Ісаєвим,Є.Н.Шияновим.І.П.Підласийу своїй праці"Як підготуватиефективнийурок" підкреслює,що "прогнозування- це систематизованедослідженнямайбутніхрезультатів,оцінка кінцевихнаслідків задопомогоюнаукових методіві на основінаукових теорій".Враховуючиспецифікувивчення літературита завданняестетичноговиховання, слідзазначити, щоефект заняттябуде залежативід того, наскількивдаєтьсяспіввідноситимету і майбутнюмодель естетичноїреакції учнів.Під моделюваннямслід розумітистворення умов,за яких ученьв процесі навчаннявиконує комплексзавдань і вправ,спрямованихна підвищеннярівня естетичноїкультури, емоційнийрозвиток особистості.На уроках літературиучні повиннісперечатися,сумніватися,відстоюватисвої думки.Тільки такимшляхом можнавиховати особистістьз високим рівнеместетичноїкультури. Тутособливо потрібнаробота серця,образно-емоційнеосягненнямистецтва.Отже, сприйняттяцієї інформаціїповинно бутинерозривнопов`язане з їїцінніснимосмисленнямїї переживанням.А тому прогнозуванняй моделюванняестетичнихреакцій - важливезавдання урокулітератури."Педагогічнепрогнозуваннязазвичай визначаєтьсяяк процес отриманнявипереджувальноїінформаціїпро об`єкт, щоспираєтьсяна науковообґрунтованіположення йметоди". В процесіестетичноговихованняоб`єктом прицьому виступаютьестетичніреакції учнів.Методи прогнозування,якими повиненоволодітивчитель доситьрізноманітні:моделювання,висуваннягіпотез, уявнийексперимент.

В.О.Сластьонінрозрізняєпошукове йнормативнепрогнозування.Пошуковепрогнозуванняспрямованена визначеннямайбутніхестетичнихреакцій учнів,виходячи зурахуваннямайбутніхестетичнихреакцій учнів,виходячи зурахуваннялогіки їх розвиткуі впливу зовнішніхумов. Нормативнепрогнозуванняпов`язане зізнаходженнямоптимальнихшляхів досягненняпотрібногостану. Прогнозуванняв діяльностівчителя дозволяєпередбачитирезультатидіяльностідякуючи здатностідо цілепокладання.Мета педагогічноїдіяльностіпоза залежністювід складенихшляхів досягнення- це завждизмодельованийрезультат щене здійсненоїдіяльності,що постає всвідомостіяк проект реальнихкількіснихі якісних змінпедагогічногопроцесу, йогоокремих компонентів.

Якрезультатнауково обґрунтованогопрогнозуваннясинтезуєтьсязмістовнамотиваційнай операціональнасторони діяльностіпедагога ішколяра. Педагогформулює педагогічнезавдання спочаткудля себе і лишепотім включаєвихованціву їх вирішення.

Кваліфікованоздійсненепедагогомпрогнозуванняі цілепокладанняскладають базудля педагогічногопроектуванняосвітньогопроцесу, щоспираєтьсяна найближчірезервні можливостіособистостіі колективу,на їх емоційнийстан.

Усвоїх методичнихрозробкахЄ.А.Пасічникзвертає увагуна особливостіуроків українськоїлітературиі вивченнялітературнихтворів, вінпідкреслює,що почуття –це пусковиймеханізм ісприйняттятвору, і розвиткувідтворюючоїуяви, і творчогомислення, іволі. Дефіцитемоцій, сухийраціоналізмна уроках літературипороджує удітей душевнуглухоту, байдужістьдо мистецькихцінностей, аосновне – прицьому не можебути повнокровнимсам процесспілкуванняз митцем, бо нереалізуєтьсянайголовнішаз функцій мистецтва– формуванняцілісної, духовнобагатої особистості.А тому так важливо,щоб кожен уроклітературивідзначавсяне лише високимінтелектуальним,а й емоційнимфоном. Співпережиттяє необхідноюумовою повноцінногоспілкуванняз мистецтвом.Але аналізшкільної практикивказує на те,що досить частовчителі нехтуютьемоційнимзабарвленнямуроку, урокипроходятьмляво, діяльністьучнів на урокаходноманітна.

Причинитакого ставленняслід шукатив недооцінюваннінеобхідностіпоєднаннярепродуктивноїі пошуковоїдіяльностіучнів.

Усучасній школі,особливо устарших класах,міцно утвердилосьтаке вивченнялітератури,де основнийакцент робитьсяне стільки наформуванніособистісногоставлення доморально-естетичнихцінностей,скільки назапам`ятовуванніготових положень,висновків,фактів, історико-теоретичнихзнань. Подібнезнайомствоз художнімитворами збіднює

Морально-естетичнийвплив на учнів,гасить інтересдо мистецтва,бо при цьомунедостатньоформуютьсяздорові естетичніпотреби. Звичайно,дати учнямпевну сумузнань і фактівнеобхідно. Безних сам процесознайомленняз художнімитворами бувби неповноцінним.Однак набуттязнань – ненайголовнішамета вивченнялітератури.Перевантаженняучнів інформацієюприводить донегативнихнаслідків. Набагатьох урокахлітературище має місцесухий раціоналізм,надмірна логалізаціяпрочитаного.Наука про літературувитісняє самулітературу,живе спілкуванняз мистецтвом,бо в процесівивчення творунедостатньовключаєтьсяемоційна сфераучнів.

Безсумніву, ґрунтовнізнання виникаютьна базі максимальноїрозумовоїактивності,чого не можутьповністю забезпечитиінформаційніметоди навчання.А тому закономірно,що вони повиннібути доповненіметодами іформами роботипошуковогохарактеру:внаслідокстворенняпроблемнихситуацій ушколярів починаютьдіяти ті безумовнірефлекси, які,за свідченнямпсихологів,у звичайнійситуації перебуваютьу загальмованомустані. Але неслід зневажливоставитись ідо звичайногозапам`ятовуванняфактів. Протиставленняформ і методівроботи пошуковогота репродуктивногохарактеру неможе бутивиправданим.

По-перше,далеко не кожнаінформація,яку засвоюютьучні на уроках,вимагає пошуковихформ її осмислення.Прикладом можестати вивченнябіографійписьменників,історія написаннятворів.

Науроках літературинеобхідна іробота з підручником,і конспектуваннялітературно-критичнихпраць, і переказ,близький дотексту твору,складанняплану, відповідіна запитання,які вимагаютьрепродуктивногоспособу відтвореннянових знань.

По-друге,інформаційніметоди є економними,дійовими способамипередачі учнямнової інформації,тоді як пошуковіметоди вимагаютьвеликої затратичасу – у три-чотирирази більше,ніж пояснювально-ілюстративнийпідхід.

По-третє,загальновідомо,що без певноїсуми знаньконкретнихфактів, необхіднихучням як фундаментдля їх естетичногорозвитку, неможе бути ісамостійнихсуджень, глибокихроздумів, аотже, і належноїактивностіу учнів. Цетвердженнями знаходимов підручникуз педагогікипід редакцієюЮ.К.Бабанського.

Проблемністьможлива лишена базі знань,певних уміньі навичок, наякі учні моглиб спиратисяу процесі розв`язанняпоставленогозавдання. Думкапро те, що проблемністьу навчаннізабезпечуєгрунт дляінтелектуальнихемоцій висловлюєтьсяв працях такихвідомих педагогів,як КудрявцевТ.В., МатюшкінО.М., МахмутовМ.І.

Проблемністьу навчаннізабезпечуєгрунт дляінтелектуальнихемоцій. Відкриваючидля себе науковіістини, учнівідчуваютьрадість пізнання.Все це дужепотрібне. Протелітератураяк навчальнийпредмет маєі свою специфіку.Осмисленняхудожніх творіввимагає пильноїуваги як доінтелектуальноїсторони людськоїособистості,так і до розвиткуестетичноїкультури. Уцьому планіважлива рольналежить виразномучитанню таіншим видамнавчальноїдіяльностірепродуктивногохарактеру, яказовсім не ґрунтуєтьсяна проблемнійоснові. Більшістьметодистів,наприклад,вважають виразнечитання творівмузикою живогослова. Словоживе в звукахголосу, в цьомуйого природа.Чим частішезвучатиме науроці художнєслово, тим активнішеприлучатимутьсяучні до великихцінностей,духовної культури.І, навпаки, деперша зустрічз художнімтвором в ціломупідмінюєтьсярозмовою пронього, де аналізне опроміненийтими почуттями,які охоплюютьучнів від зустрічіз мистецтвом,там ніколи неможе бути стійкогоінтересу навітьдо найвизначнішихшедеврів.

Психологічніекспериментипідтверджують,що залежно відтого, як учнізнайомлятьсяз твором, - слухаютьвиразне йогочитання, чисамостійночитають, змінюєтьсявплив художньогослова на них.У першому випадкувони живутьу полоні тихпочуттів, яківикликанічитцем. Читецьне тільки знайомитьслухачів зтекстом, а й“нав`язує” їмсвою оцінкумистецькоготвору, своєрозуміннядійсності. Вдругому випадкувони самостійнороблять оцінкуподій. Емоційнийфактор тутвідіграє меншуроль. Умілопоєднуючи цідва шляхи оцінкитвору, вчительдобиваєтьсяуспіхів у повнішомусприйманніучнями літератури.На уроках можезвучати виразнечитання вчителя,учнів, а такожхудожнє читаннямайстрів сцени.Особливо важливезначення відводитьсяграмзаписам.Якщо учнямпропонуєтьсяпорівняннядвох грамзаписіву виконаннірізних майстрівмистецтва,вчителі створюютьпроблемнуситуацію, впроцесі якоїучні шляхомпошуку виявляютьсуть творчоїконцепціїавтора і роблятьвисновки проте, чи вдалосьїї передатиобом виконавцям.Виникає поєднаннярепродуктивноїі пошуковоїдіяльностіучнів.

Слідвідзначити,що проблемнийпідхід маєобмежені можливостіу формуванніпрактичнихнавичок учнів.Добиватисьтого, щоб коженурок був побудованийна проблемнійоснові, не варто.Інформативнівиди роботиз учнями відкриваютьширокий простірдля безпосередньоговиявленняживого словавчителя.

Такимчином, лишевдале, методичновиправданепоєднаннярепродуктивнихі пошуковихформ набуттянових знаньстворює сприятливуоснову дляуспішногонавчання учнів,глибокогоосмисленнянаукової інформації,підвищеннязагальногорівня культури.

Одниміз шляхів підвищенняефективностіроботи з естетичноговиховання євпровадженняу шкільну практикусистеми нетрадиційнихформ організаціїнавчально-виховногопроцесу.

Опрацювавшина сторінкахлітературишляхи і методиформуванняестетичноїкультури школярівми цілком закономірноприйшли донеобхідностівизначенняоптимальнихформ їх функціонування.

Нашуувагу привернулидослідження,що стосуютьсяпроблеми впровадженняв освітню діяльністьнетрадиційнихформ організаціїнавчальногопроцесу. Особливоважливим, зогляду на змісті завданняданої роботи,нам видалосяте, що авторитетнівчені наголошувалина ефективностівпровадженняу канву нестандартногоуроку методіві прийомівпоєднаннярепродуктивнихі пошуковихформ роботи,засобів емоційногорозкріпаченняшколярів.

Успішністьформуванняестетичноїкультури, яккінцевогорезультатуестетичноговихованнявимагає і дотриманняпевних педагогічнихумов.

Отже,логічним євисновок, щосистема нетрадиційнихпідходів доорганізаціїнавчально-пізнавальноїдіяльностіє оптимальноюформою комплексноговпровадженнясистеми шляхіві методів тапедагогічнихумов підвищенняефективностіестетичноговиховання.Сказане є, звісно,тільки теоретичнообґрунтованимприпущенням,яке треба перевіритиу ході експериментальногодослідження.


Висновкидо першогорозділу


Виходячиз аналізунауково-педагогічноїлітератури,можна зробититакі висновки:

  1. Проблема,якій присвяченаробота, маєдавню історію,але на сучасномуетапі наповнюєтьсяновим змістомі потребуєподальшогодослідження.

  2. Теоретичнимобґрунтуваннямпоняття “естетичнакультураособистості”присвяченіпраці філософівМ.С.Каган, А.А.Біляєва,А.В.Гулиги;психологівК.К.Платонова,В.К.Віслюнаса,В.А.Крутецького,П.В.Симонова,А.С.Никифоровата ін.; педагогівБ.Т.Ліхачова,В.О.Сластьоніна,І.Ф.Ісаєва,О.І.Міщенко,Є.М.Шляпова.

  3. Існуєбагато визначеньпоняття “естетичнакультураособистості”,а ми зупинимосьна такому:“Естетичнакультура особистості– це органічнаєдність розвиткуестетичноїсвідомостілюдини і їїздібностейдо естетичноїтворчості урізних видахжиттєдіяльності”.

  4. Структурнимикомпонентамиестетичноїкультури єестетичнасвідомістьта естетичніздібності дотворчості.

  5. Критеріямиестетичноїкультури є естетичнасвідомість(почуття красивого,потворного,трагічного,комічного;допитливість,радість відсвоєї діяльності;естетичнеставлення дооточуючогосвіту і т. ін.);естетичнийінтелект (потребау пізнанні,естетичнійнасолоді; естетичніпереконання;естетичнийідеал, фантазія;теоретичніконцепції,припущення);естетичніздібності(уміння бачити,чути, спостерігати,зіставляти,порівнювати,наявністьестетичнихнорм, образнемислення, уміннядавати естетичнуоцінку, воля,витримка, творчіздібності).

  6. За яскравістювираженостіпоказниківестетичноїкультури визначенотри рівнісформованостіестетичноїкультури: високий,достатній,низький.

  7. Естетичневиховання ішляхи йогоздійсненнявивчали такіпедагоги, якД.Ю.Кучерук,Л.Т.Левчук,М.Ю.Русина,Б.Т.Ліхачов,О.В.Гулига,М.В.Гончаренко,А.Б.Щербо, Д.М.Джола.Кінцеву метуестетичноговиховання вонивбачають увисокому рівнісформованостіестетичноїкультури особистостіучня. Вчений-педагогГ.П.Шевченкопідкреслює,що естетичневиховання слідрозглядатикомплексно,бо воно дужетісно пов`язанез моральним,трудовим, розумовим,фізичним вихованням.

  8. Особливийвплив літературияк частинимистецтвавивчають усвоїх роботахБ.П.Ліхачов,К.М.Казимирська,К.М.Гавриловець,А.В.Гулига.

  9. Аналізнаукової теорії,спрямованийна визначенняшляхів і методівпідвищенняестетичноговиховання,переконує утому, що вирішенняпроблеми потребуєзастосуванняактивних формі методів унавчально-виховномупроцесі.

  10. “Виховуватичерез навчання”– це оптимальнийшлях вирішенняпроблеми.

  11. Методичнірозробки зпроблем естетичноговиховання упроцесі вивченнялітературивизначаютьзавдання, щовирішують науроці українськоїлітератури;тут проголошуєтьсяпринципи йметоди їхреалізації;підкреслюється,що на урокахважливо, щобучні вчилисьаналізувати,співставляти,порівнювати.Естетичносприйнятилітературнийобраз – значитьсприйняти йогов усій повнотій багатогранності.

  12. Аналізпсихолого-педагогічноїлітературита методичнихпраць дає змогузробити висновокпро те, що успішністьформуванняестетичноїкультури, яккінцевогорезультатуестетичноговихованнявимагає:

  • гуманізаціїнавчально-виховногопроцесу;

  • врахуванняіндивідуальнихта віковихособливостейучнів;

  • прогнозуванняй моделюванняестетичноїреакції учнів;

  • поєднаннярепродуктивноїі пошуковоїдіяльностіучнів.


РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНАПЕРЕВІРКАЕФЕКТИВНОСТІПЕДАГОГІЧНИХУМОВ РОБОТИЗ ЕСТЕТИЧНОГОВИХОВАННЯШКОЛЯРІВ


2.1. Визначеннявихідного рівнясформованостіестетичноїкультури учнів


Навчальнийекспериментпроходив набазі середньоїшколи № м. КривогоРогу. У ньомубрали учні 10-хкласів (62 учні).

Проведеннюдослідно-експериментальноїроботи передувавконстатуючийексперимент.Мета констатуючогоексперименту:

  1. визначитивихідний рівеньестетичноїкультури учнів;

  2. встановитивплив характерунавчання наформуванняестетичноїкультури школярів;

  3. визначититипові труднощі,що виникаютьу вчителів-практиківу процесі формуванняестетичноїкультури учніві виявити, якчасто учителівикористовуютьнові методинавчання науроках українськоїлітератури.

Методичначастина експериментупередбачаєвикористаннятаких методівдослідження:

  • спостереження;

  • бесіда, інтерв`ю;

  • анкета;

  • контрольніроботи;

  • педагогічнийексперимент.

В процесіекспериментуперевірялосьприпущенняпро те, що естетичневихованняшколярів будеефективним,якщо при пошукушляхів і методіввихованняврахуватиіндивідуальній вікові особливостіучнів; гуманізуватинавчально-виховнийпроцес; поєднатирепродуктивну й пошуковудіяльністьучнів, прогнозуючий моделюючиестетичніреакції учнів.

Основнимикритеріями,за якими мивизначалирівень сформованостіестетичноїкультуристаршокласниківє: естетичнасвідомістьособистості;естетичнийінтелект таестетичніздібності.Яскравістьвираженостіокремих показників,що характеризуютьзазначені вищекритерії, вказуютьна рівні сформованостіестетичноїкультуристаршокласників.

З метою визначеннятруднощів, якізаважаютьвчителям середньоїшколи № у роботіпо формуваннюестетичноїкультури учнів,визначеннярівня оволодіннявчителямиметодикоювикористанняактивних методівнавчання науроках та розуміннявчителямипедагогічнихумов, що забезпечуютьефективністьестетичноговиховання учніву навчально-виховномупроцесі, булопроведенеінтерв`ю з учителями.

Вчителямбуло запропонованотакі запитання:

  1. які труднощівиникають увас у процесіестетичноговихованняучнів?

  2. які засобиестетичноговихованнячастіше всьогови використовуєтеу своїй роботі?

  3. які умови,на вашу думку,сприяють підвищеннюефективностіестетичноговиховання унавчально-виховномупроцесі?

  4. які новінетрадиційніформи і методинавчання і якчасто ви використовуєтеу роботі з учнями?

Аналіз одержанихрезультатіввказує на те,що більшістьвчителів (60%)використовуютьтрадиційні,стандартніформи і методинавчання івиховання; новіметоди використовує25% вчителів. Алечастота використаннядуже низька:приблизно одинраз у 3-4 місяці.10% вчителів постійновикористовуютьнові нестандартнийформи і методинавчання тавиховання зметою підвищенняефективностіестетичноговиховання науроках українськоїлітератури.

Серед умов,що сприяютьпідвищеннюрівня естетичноїкультури учнів,частіше всьогозгадуютьсяумови, переліченінижче. До нихналежать: врахуванняіндивідуальнихі віковихособливостейучнів; гуманізаціявідносин усистемі "вчитель-учень";поєднаннярепродуктивноїй пошуковоїдіяльностіучнів, прогнозуванняй моделюванняестетичноїреакції учнів.

Основнітруднощі уроботі по підвищеннюестетичноїкультури учнівбагато вчителів пов`язують знедостатньорозробленимметодичнимапаратом підручників(59%), перевантаженнямпрограм (68%). Учислі труднощівзазначаєтьсявідсутністьтехнічнихзасобів, методичноїлітератури.

Серед засобівпідвищеннярівня естетичноїкультури учнівувага вчителівздебільшогоакцентуваласьна бесіді, аналізітворів, постійномуконтролі знаньучнів; використанніактивних методівнавчання, хочасамі вонидотримуютьсятрадиційнихформ і методів,вважаючи, щона нові витрачаєтьсянадто багаточасу, а результатоднаковий.

З метоювизначенняестетичнихцінностейшколярів, їмбуло запропонованодати відповідьна запитанняанкети. змістякої запропонованоу "Практикуміз педагогіки"[37. - С.85].

Запитанняанкети:

  1. у чому вибачити головнепризначеннямистецтва унаш час?

  2. що вас більшевсього приваблюєу художніхтворах?

  3. ваш улюбленийхудожник,письменник,композитор.Чим вони вамдорогі?

  4. якщо б вамзапропонувалиу вільний часподивитисяцікавий спектакль,переглянутифільм, телепередачу,почитати цікавукнигу, відвідатифілармонію,художню виставку,чому б саме вивіддали перевагу?

  5. чи змоглиб ви взяти участьу шкільномуконкурсі збудь-якоговиду художньоїтворчості?

  6. які риси, звашої точкизору кращевсього характеризуютьестетичновиховану людину?

Аналіз результатіванкети показав,що зіткненняз мистецтвому 60% старшокласниківпросто поліпшуєнастрій; 30% незамислювалисьнад його призначенням,а 10% учнів вважають,що "краса врятуєсвіт". У художніхтворах 40% учнівцікавить захоплюючийсюжет, 40% взагаліне люблятьчитати, і тількиу 20% старшокласниківхудожні творивикликаютьпереживання,роздуми, емоції,сприяють формуваннюідеалу.

Відповідьна третє запитаннявказує на те,що улюблениххудожниківв учнів зовсімнемає, композиторів-класиківніхто не назвав,а сучасні улюбленікомпозиториназвані 65% учнів;у 5% є улюбленіпоети, а у 30% -письменникисучасногодетективу.

У вільнийчас старшокласникилюблять переглядатифільми й телепередачі(60%), читають лише15% учнів, а нічогоне бажаютьробити - 35%.

У шкільномуконкурсі художниківможуть взятиучасть 4% учнів;музикантів- 7%; літераторів- 5%; останні учнініяких талантіву собі не знаходять.

Щодо якостей,які характеризуютьестетичнувихованістьлюдини, учнівизначаютьтакі: обізнаністьу мистецтві,розумінняпрекрасного,наявністьестетичнихнорм і естетичногосмаку, уміннябачити, чутипрекрасне,давати йомуоцінку, творіздібності.

Учням хотілосяб розвиватив собі творчіздібності.Висновок з цихрезультатівможна зробититакий: естетичнийінтелект, естетичнасвідомістьна високомурівні у 12% старшокласників;у 40% - на достатньомурівні, а у 48% - нанизькому.

Наступниметапом експериментальноїроботи одназрізова контрольнаробота. Вонапроводиласьз метою перевіркирівня естетичнихздібностейучнів. Завданнябули поставленітаким чином,щоб учні моглипоказати естетичнізнання, своєуміння захоплюватиськрасою, засуджуватинепристойне,смішне, зле;зіставляти,порівнювати;робити теоретичніприпущення;фантазувати,образно мислити;красиво формулюватисвої думки.Були запропонованітакож творчізавдання зметою виявленняїх творчихздібностей.


Таблиця 2.1


Результатизрізової контрольноїроботи з

українськоїлітературисеред учнів10-х класів


Бали 1 б. 2 б. 3 б. 4 б. 5 б. 6 б. 7 б. 8 б. 9 б. 10 б. 11 б. 12 б.
Клас

10-А

(30 учнів)


-


2%


12%


10%


10%


25%


10%


12%


10%


16%


2%


1%

10-Б

(32 учні)


-


5%


11%


12%


10%


22%


10%


9%


12%


5%


4%


-


Якісно-кількіснийаналіз отриманихданих дозволяєговорити проте, що низькийі дуже низькийрівень естетичнихздібностейу 59% учнів 10-А класу й 60% учнів 10-Б класу;високий рівень- 9% 10-А класу і 9% 10-Бкласу. Низькийрівень естетичнихздібностейбільше, ніж уполовини учнівв обох класах,а високий лишеу 9% учнів. Цірезультатизасвідчуютьу більшостіробіт традиційнийпідхід до розкриттяпитань, у нихне простежуєтьсяоригінальності,своєрідності,творчості.Виконані завданнямають ознакиконстатації,прямого відбиттядійсності,"норм" красивогоі вимог життя.У більшостівипадків учніне висловлюютьвласних міркувань,а користуютьсяусталенимиу суспільствіпоглядами . Уписьмовихроботах невідчуваєтьсянаявностіестетичногоідеалу, яскравогоавторського"я", індивідуальностіавтора. Із цихробіт видно,що учні здебільшогоне можуть творчомислити, творчопідходити дорозв`язанняпоставленихзавдань, виявлятибажання дативласну естетичнуоцінку, зіставляти,аналізувати,порівнювати,робити своївисновки іузагальнювати.Привертає увагуі невміннякрасиво, використовуючиепітети і порівняння,висловлюватисвою думку. Всеце свідчитьпро низькийрівень сформованостіестетичноїкультури учнів.

З метою аргументаціїрезультатіванкетуваннята зрізовихконтрольнихробіт, проводилосяспостереження.У результатіспостереженнями виявили, щоу більшостівипадків учнінудьгують науроках, не виявляютьні цікавості,ні допитливості.На уроках переважаютьнегативніемоції: напругапід час опитування,байдужістьпід час сприйманнянового матеріалу.Причому, здебільшогоучителі непрогнозуютьестетичнуреакцію учнів,в їх поведінціпереважаєавторитаризм.Учні в основномутільки сприймаютьготові естетичніоцінки об`єктів,фактів і подій.Пошукових,проблемнихзавдань школярімайже не виконують.Відповідаютьна запитаннявчителя закритичнимматеріаломпідручника.Мова учнівбідна, не яскрава,вони не вміютьфантазувати,уявляти, красивовисловлюватисвою думку.

Комплексвикористанихметодик дослідження,аналіз результатівдіяльностіучнів дав змогувиявити рівніестетичноїкультури учнів.

Таблиця 2.2

Рівні естетичноїкультури учнів

Клас
10-А 10-Б
Рівень

високий
10% 10%
достатній 36% 35%
низький 54% 55%

Таким чином,низький рівеньсформованостіестетичноїкультури танедооцінюванняпедагогічнихумов її формуваннязумовили необхідністьпроведенняформуючогоексперименту.


    1. Програмадослідно-експериментальноїроботи попідвищенню ефективностіроботи з естетичноговихованняшколярів


Результатиконстатуючогоекспериментусвідчать проте, що необхіднацілеспрямованаробота по формуваннюв учнів естетичноїкультури упроцесі вивченняукраїнськоїлітератури.Це визначилорозробку програмиформуючогоексперименту.

Мета:формуванняестетичноїкультури учнівзасобами українськоїлітератури.

Завданняексперименту:

  • забезпечитиєдність теоріїі практики;

  • перевіритиумови формуванняестетичноїкультури учнівна урокахукраїнськоїлітератури;

  • встановитизалежністьрівня естетичноїкультури учніввід використаннядослідно-експериментальноїпрограми.

Експериментпроводивсяу 10-х класах. 10-Аклас - експериментальний,у ньому проводилисьуроки українськоїлітературиза розробленоюнами програмою.

Таблиця 2.3

Експериментальнапрограма поформуваннюестетичноїкультури учнівна уроках українськоїлітературиза темою

"Життя ітворчість ЛесіУкраїнки"


п/п

Темауроку Формиі методи роботи Показникиестетичноїкультури, щоформуються

Кіль-

кість

годин

1 ЛесяУкраїнка. Сторінкижиття і творчості Урок-вистава Почуттякрасивого,високого; почуттяпатріотизму,хвилювання;естетичнийідеал; воля,витримка 1
2 Людинау поезії ЛесіУкраїнки "Contraspem spero!" Урок-лекція Почуттяпатріотизму;потреба вудосконаленнісвіту, образнемислення, уміннядавати естетичнуоцінку 1
3

Патріотичнийпафос вірша"І все-такидо тебе думкалине…" Образ"слова-зброї"у поезії "слово,чому ти не твердаякриця?.."

Естетичнекредо ЛесіУкраїнки увірші "Як ялюблю оці годинипраці…"

Поезіяу прозі "Твоїлисти завждипахнуть зів`ялимитрояндами"

Проблем-нийсемінар Вміннябачити прекраснезлиття словаі музики, ніжностіі мужності;потреба упізнанні;хвилювання;краса взаємостосунків;віра, воля; уміннябачити, відчуватипрекрасне;образне мислення;уміння зіставляти,порівнювати,давати естетичнуоцінку 1
4 Єдністьлюдини і природиу поезії "Стоялая і слухалавесну" Урок-фантазія Почуттякраси, радості,хвилювання;розумінняпоетичногостилю й красимови; естетичнафантазія, уміннячути, зіставляти;образне мислення,уява 1
5 Темаслужіння поетанародові упоемі "Давняказка" Урок-елегія Почуттявисокого; почуттяпатріотизму;естетичнийі моральнийідеал; усвідомленняестетичногодосвіду; уміннядавати естетичнуоцінку; творчіздібності 1
6 Своєрідністьжанру і системиобразів у "Лісовійпісні". Картиниприроди удрамі-феєрії Урок-проблем-набесіда Почуттякрасивого іпотворного;розуміннякраси природи,людських почуттів;уміння спостерігати;формуванняестетичнихідеалів; умінняспостерігати;уміння даватиестетичнуоцінку; образнемислення 1
7 Драма-феєрія"Лісова пісня"як джерелодуховності,гімн красірідного Полісся Урок-елегія Естетичнауява, красалюдських почуттів,вольові якості;трагічне іпотворне;духовність,почуття красирідного слова 1
8 Проблеминаціональноїісторії у поемі"Бояриня" Урок-диспут Любовдо рідногонароду; патріотизм;естетичніпочуття; гуманність;розуміннякраси слова;усвідомленнясвого призначенняв житті; естетичнауява; вольовіякості 1
9 "Мріїзламане крило"(за творамиЛесі Українки) Театралі-зованийурок Відчуттякраси поетичногослова; красиприроди; любовдо рідної землі;чутливістьдо чужих переживань;естетичнанасолода відкрасивої музики;вольові якості;образне мислення;самовідданість;потреба вудосконаленнісвіту 1
10 Підсумковийурок за творчістюЛесі Українки Тесту-вання Умінняспостерігати,зіставляти,порівнювати,давати естетичнуоцінку; усвідомленняестетичногодосвіду поетеси;творчі здібності 1

Наводимоприклади розробленихнами уроківза темою "Життяі творчістьЛесі Українки"

Урок № 3

Тема:Лірика ЛесіУкраїнки

Формапроведення:проблемнийсемінар

Мета: ознайомитиучнів з поетикоюсимволізму;розширитизнання учнівпро жанри літератури,про поезіювзагалі; виробитивміння та навичкипорівняння,співставлення,узагальнення;розвивати вучнів образнемислення, вміннябачити злиттяслова і музики,ніжності імужності; виховуватипотребу у пізнанній емоційність,вольові якості.

Питаннясемінару.

  1. Яким чиномліричний циклЛесі Українки"Сім струн"пов`язаний змузикою?

  2. Які висловиу вірші "І все-такидо тебе думкалине…" є афористичними?Як вони вплетеніу тканину художньоготексту?

  3. Якіобрази вірша"Contra spem spero"є символічними?Як ви їх тлумачите?

  4. У чому особливістьобразу весниу ліричномуциклі "Мелодії"(звукове, зорове,символічне,емоційне,філософськейого наповнення)?

  5. Яку художнюроль відіграєгерой українськихнародних міфівПерелеснику вірші "Як ялюблю оці годинипраці…"?

  6. Чомулисти коханогопахли зів`ялимитрояндами (завіршем у прозі"Твої листизавжди пахнутьзів'ялимитрояндами")?


Поясненнядо кожногопитання.

  1. Ліричнийцикл "Сім струн"відкриваєпершу збіркуЛесі Українки"На крилахпісень". Ужеу назві книжкипіднесенопісню - чарівнезлиття словаз музикою. "Сімструн" - це сімвіршів, у заголовкукожного - нота,повторенапершим складомтексту. Жанрибільшостітворів пісенні:гімн, пісня,колискова,рондо, ноктюрн.Тільки вірш"Fa" написанийу чисто літературнійформі сонета.Завершуючитвір "Si", авторкавизначає якSettina, підкреслюючиособливу рольсемирядковоїстрофи, якасимволізуєсім нот у музиці,сім віршів уциклі, сім струн,що їх героїняторкає на кобзі.Українськанародна піснявпливає напоетику віршів.Пісня є однимз центральниххудожніх образівциклу: у вірші"Do" вона патріотично-урочиста,у "Re" - вільна,у "Mi" - ніжнаматеринська,у "Fa" - чарівна,химерна, у "Sol"- соловейкова,весняна, у "La"- лагідна, тривожна.Музика не тількипідноситься,а й буквальнолунає завдякибагатому художньомузвукопису:алітерація,асонанси поєднуютьсяз точними глибокимиприкінцевимиі внутрішніми римами. Стилістичніфігури-паралелізм,послідовнодотриманівіршові розміри- ямб, дактиль,амфібрахій,анапест - створюютьритмічну тавишукану мелодіюциклу "Сімструн".

  2. У вірші "Івсе-таки дотебе думкалине…" афористичними,тобто стисло,влучно, образновисловленими,є думки: "Соромсліз, що ллютьсявід безсилля";"Що сльози там,де навіть кровімало". Зазначимо,що афористичність- характернариса поетикиЛесі Українки.Твір "І все-такидо тебе думкалине…" починаєтьсямотивом ностальгії(поетеса черезхворобу довгоперебувалаза межами України),туга посилюєтьсяриторичнимзвертанням"Мій занапащений,нещасний краю"та метафорою"серце з туги,з жалю гине".Цей сумниймотив є виявомжіночого характерулірики ЛесіУкраїнки - ніжної,вразливої,загострено-емоційної.Контрастно,як вияв прометеїзму,мужності, звучитьперший афористичнийвираз: "Та соромсліз, що ллютьсявід безсилля".Після саркастичноїфрази пробездіяльний,сльозливийпатріотизмвірш завершуєдругий афоризм:"Що сльози там,де навіть кровімало". У ньомусльозам протиставленообраз крові,цей символмістить нежорстоке прагненняпомститисяворогам, аготовністьпролити власнукров за волюбатьківщини.

  3. Ми вже переконалисяу тому, що творчостіЛесі Українкипритаманнапоетика символізму.Вона присутняу вірші "Contra spemspero". Символ - цепоєднанняіманентногоз трансцендентним.Конкретний,сприйманийорганами чуттяобраз набуваєглибинного,багатозначного,абстрактногозмісту. Символічнимиу "Contra spem spero" є образи,поєднані упари за принципомконтрасту -осені і весни,сумного перелогуі барвистихквіток, льодовоїкори і гарячихсліз, важкогокаменя і веселоїпісні, темноїночі і провідноїзірки. Вонитлумачатьсябагатозначно,тому що кожнаконтрастнапара символіврозшифровуєтьсяі через творчудолю Лесі Українки,і водночасспівзвучнопевним переживаннямкожного читача,має загальнолюдськийзміст, свідчить,що вічним єзіткнення мріїз дійсністю.Наприклад,розглянеморядок "Я навбогім сумнімперелозі Будусіять барвистіквітки". ДляЛесі Українкиквітки на вбогімперелозі - цепоезія, якувона створюєна теренізанедбаної,гнаної культурирідного краю,а для вчителя-філолога- уроки красиі любові, якіпотрібно даватидітям всуперечатмосферімеркантильностіі жорстокості."Contra spem spero" - це незвичайнийтвір, це вірш-друг,він прийдезавжди на допомогуу скрутну хвилину,потрібно лишепрошепотіти:

Ні,я хочу крізьсльози сміятись,

Серед лихаспівати пісні,

Без надіїтаки сподіватись,

Жити хочу!Геть думи сумні!

(Леся Українка.Твори у 2 т. - К,1986. - т.1- С.92)

  1. Цикл "Мелодії",вміщений дозбірки "Думиі мрії", маємотиви, близькіюним читачам:увага до внутрішньогосвіту людини,боротьба почуттів,палка мрія прощастя приваблюютьдесятикласників.Образним утіленнямжурби і зневіриу віршах є ліричнагероїня. Лихіспогади, усвідомленнятрагізму сучасногостановищаб`ються у скроніхолодно ібезнадійно.Журливий мотивпосилюєтьсяобразами темноїночі, сліз, чорноїхмари, останньоїлебединоїпісні. Надіяж оживає уперсоніфікованомуобразі весни,виписаномуавторкою яскраво,із застосуваннямусієї палітрихудожніх засобів.Весна звучитьто дзвінко, топритишено-манливо:

Співалапісню дзвінку,голосну,

То зновтаємно-тихошепотіла.

(Леся Українка.Твори у 2 т. - К,1986. - т.1- С.86)

Звукописпередає цедивне двоголосся.Весна рухається:"Вона летілахутко, мов стокрила";міниться барвами:"замиготілолистячко зелене,посипалисьбілесенькіквітки". Цецариця, якійкориться природаі кожне людськесерце, яке "щеб`ється". Весна- це всевладнанадія на щастя,яка зникає алеобов`язковоповертаєтьсядо людини крізьбудь-яку зимовужуру.

  1. Білийвірш "Як я люблюоці годинипраці…" відкриваєзавісу надтаємницеютворчості. Мизаглядаємоу святая святихпоета - мистецькумайстерню,бачимо ліричнугероїню у моментнатхнення.Тайни творенняпрекрасногоне розгадатинікому й ніколи,тому поетесавдається доказкових образів.Старовиннийміф про Перелесника- красеня-парубка,який чарувавдівчину, спокушавїї, ставав таємнимкоханцем іщоночі, даруючищастя, спивавкров, - є паралеллюстанові поетесиу час мистецькоїтворчості: "Ілюбо так, і серцещастям б`ється,Думки цвітуть,мов золотіквітки… І хтосьнемов схиляєтьсядо мене, І промовляєчарівні слова…"(Леся Українка.Твори у 2 т. - К,1986. - т.1. - С.198).Ця праця є чарівноюі солодкою,проте важкоюі виснажливою:"А ранком бачуя в своїм свічадіБліде обличчяі блискучіочі…". Традиційнорозглядаючина уроках вірш"Слово, чомути не твердаякриця…" якпроголошеннягромадянськогообов`язку поета,звернімосяі до вірша "Якя люблю оцігодини праці…"з його цікавиммотивом народженняпоетичногослова і оригінальнимвикористаннямнародної міфології.

  2. Учнічасто маютьстереотипнеуявлення провірш – обов`язковоримований, зрядком, строфою,поетичнимрозміром. ЛірикаЛесі Українкирозширює їхрозумінняпоезії. Віршу прозі “Твоїлисти завждипахнуть зів'ялимитрояндами…” має такі ознакиліричної поезії,як емоційність,образність,своєріднийритм, звуковаорганізаціятексту. За жанромце лист-відповідь.Інтимна лірикаЛесі Українкисвоєрідна,навіть віддаленоніким не повторенау мотивах іобразах, ніколине друкованаза життя поетеси.Вона є виразомнайболючішої,найпрекраснішої,найшляхетнішоїчасточки жіночоїдуші. Стосункипоетеси ізСергієм Мержинським– це історіявзаємної приязні,товариськоїпідтримки,вірної дружби,душевногоєднання і …кохання безвідповіді,нездійсненихмрій, вічноїрозлуки, гіркоїсамотності.Це було щосьвище і сильнішеза щасливуземну любов.Тому і пахлилисти від любогодруга ліричноїгероїні віршазів'ялими трояндами.Вони дарувалитрояндну красущирості, взаєморозуміння,спільностіпрагнень ігармонії найтоншихдушевних порухів.“Тільки з тобоюя не сама, тількиз тобою я нена чужині”(Леся Українка.Твори у 2 т. - К,1986. - т.1. - С.201). Але писанівони були тонкою,тремтячоюрукою смертельнохворої людини,душа другаготуваласядо останньоїдороги, йогоочі, дзеркалодуші, - “се очіз іншої країни…”.Тому в`янулитроянди. Безстраху передсмертю, з віроюу вічне потойбічнежиття ліричнагероїня просить:“Візьми, візьмимене з собою;ми підемо тихопосеред цілоголісу мрій ізгубимось обоєпомалу вдалині.А на місці, деми були в житті,нехай трояндив`януть, в`янутьі пахнуть, яктвої любі листи,мій друже…”.

Домашнєзавдання: читатинапам`ять віршЛесі Українки“Стояла і слухалавесну…”.

Урок 8.

Тема: проблеминаціональноїісторії у поеміЛесі Українки“Бояриня”.

Формапроведення:диспут.

Мета: подати учнямнавчальнийматеріал пропоему “Бояриня”;розвивати уявуучнів, умінняаналізувати,аргументуватисвої відповіді;виховувативольові якості,поняття проетику, любовдо рідногонароду, гордістьза його історичнеминуле.

Обладнання:портретЛесі Українки,репродукціїкартин до твору“Бояриня”.

Хід уроку.

  1. Організаціяучнів на навчальнудіяльність.

  2. Оголошеннятеми і завданьуроку.

Записи надошці:

“Леся Українкабула якнайщільнішезв`язана зукраїнськимнаціональнимрухом. Він бувдля неї потрібне,як свіже повітрядля її хворихлегенів”.

МихайлоДрай-Хмара.

“Леся Українкапристраснопроголосилаправо і обов`язокжінки братиактивну участьу вирішеннідолі своєїнації”.

Роман Веретельник

  1. Слова ведучої.

“Бояриня”– драматичнапоема, що буластворена ЛесеюУкраїнкоюпротягом трьохднів весною1910 року в Єгипті,за тисячі кілометріввід рідноїземлі. Твір,який більшесімдесяти роківна друкувавсячерез своєвиразне національнеспрямування.Головну ідеюв ньому зновувтілює жінка.

Це єдинийтвір Лесі, створенийна матеріаліісторичноїминувшиниУкраїни. У ньомуі думка авторкипро українськібіди, і правдивіпсихологічнітипи українців,і глибокийпідтекст, зверненийдо своїх земляків.Саме він змушуєй нас замислитисянад власноюгромадськоюпозицією, спонукаєдо роздуміві про минуле,і про сучасне.

  1. Орієнтованийплан і хід диспуту.

Перелікосновних питань:

  1. Яку моральнуі суспільно-політичнуорієнтаціювинесла зісвоєї сім`їОксана?

  2. Чим зачарувавромантичнудівочу душуСтепан?

  3. Що найбільшегнітило Оксануна чужині і щовикликалонайбільшірозчарування?

  4. Як розумітипримирливеставленнягероїні донаближеннявласної смертіі водночаспереконаністьу необхідностіжити Степанові?

  5. Як сприймаєтьсяназва драматичноїпоеми?

  6. Узагальненняспостереженьі висновківу зв`язку з темоюдиспуту. Головнаідея твору.

Під керівництвомучителя учнізгадують потрібніепізоди, цитуютьдіалоги і роблятьузагальненнястосовно темидиспуту.

Орієнтованийплан відповідейучнів:

  1. Яку моральнуі суспільно-політичнуорієнтаціювинесла зісвоєї сім`їОксана?

а) Розуміннясвятостіпатріотичногообов`язку,необхідностіслужіння Україні(дівчина кажез гордістю: “Яперша братчицяв дівочім братстві”;готує передсмертю заповітне тільки родині,а й однодумцям– “братчикам,хто ще живийлишився”).

б) Право навласну думкупро політичнуборотьбу (засуджуючинаціональнийрозбрат, Оксаназвіряєтьсякоханому увнутрішніхтерзаннях:“Якби ти знав,як туга кровгнітить”).

в) Необхідністьу стосункахз людьми дотримуватисявзаємоповагиі щирості (це,зокрема проявляєтьсяі у бажанніприжитися дочужини і новоїродини: “І знаєш,якось я не дужебоюся тої чужини…Та ж віра тамоднакова, імову я начетрохи тямлю…”).

г) Відчуттявласної людськоїгідності ішануваннягідності інших(відмовляєтьсяпринести братовісвіжу страву,коли той зверхньо,різко наказав,а не попросив;згладжує йогоособисті випадипроти гостя,остерігаєтьсявразити докоромчоловіка, колисама вже перебуваєу критичномустані: “Се янедобра! Такнемов не знаю,що бідний мійголубонькостраждає завсіх найгірше…”).

  1. Чим зачарувавромантичнудівочу душуСтепан?

Найперше- своїми гуманнимиспособамидопомоги Україні:“І невже мушкеті шабля маютьбільше силита честі, ніжперо та щиреслово?”

Глибокозворушує ОксануСтепановатрепетна любовдо покинутоїне з власноїволі батьківщини.Він і на своюнаречену дивитьсяяк на своєріднийобраз рідногокраю. Свою справуробили, звичайно,освіченість,шляхетність,красномовство,поетичністьсвітосприйняттявихованцяКиївськоїАкадемії.

3. Що найбільшегнітило Оксануна чужині і щовикликалонайбільшірозчарування?

  • тягар домостроївськихприписів щодожиття жінки,крайнє обмеженняїї людськихправ, примітивізаціяжиттєдіяльностінавіть на побутовомурівні;

  • атмосферастраху, лицемірства,підлабузництвау середовищіцарської свити,з якою булопов`язане існуванняродини;

  • приреченістьСтепана накомпромісиз власною совістю,на постійнеприниженнясвоєї людськоїй національноїгідності зарадияк виживаннясім`ї, так імінімальноїзмоги допомагатиземлякам;

  • неможливістьбудь-якоїсамостійноїпатріотичноїдії з боку самоїОксани, а звідси– відмираннянаціональнихкоренів, гіркевідчуття власноїнепотрібностіУкраїні.

4. Як розумітипримирливеставленнягероїні донаближеннявласної смертіі водночаспереконаністьу необхідностіжити Степанові?

Найболючішихстражданьмолодій активнійжінці завдаєне так фізичнарозлука збатьківщиною,як беззмістовнепусте життя.У пам`яті спливаєобраз шаблі,заіржавілоїу піхвах, щовтратила своєпризначення.Все це означає,що героїня саманад собою вершитьсвоєріднийсуд, вважаєневільницькежиття позбавленесмислу й особливогоопору хворобівже не чинить.

Так глибоко,по-Лесиному,трактуєтьсятрадиційназ часів Антеяістина: джереломлюдської снагиє зв`язок з рідноюземлею, колиж його втрачено– сили залишаютьлюдину. Звідсистає зрозумілоюдумка Оксани,що існуванняСтепана, якийхоч і виразнодеградує, хитруючи,пристосовуючись,все ж має певнудоцільність:“…ти на світіпотрібніший,Тобі ще є проще й про когодбати. Борцемне вдався ти,та після боюПодоланимподати пільгузможеш, Як тине раз давав…”.

5. Як сприймаєтьсяназва драматичноїпоеми?

Зміст назвихудожньоготвору здебільшогорозкриваєтьсяпісля прочитання.Традиційнозі словом “бояриня”пов`язуєтьсяобраз розкішної,величної дами.Та замість неїв однойменнійп`єсі бачимобезправнужінку, її душуз`їдає туга завтраченоюволею, за ріднимкраєм. З вустсамої Оксаничується з гіркоюіронією: “Бояриня!Отака з менебо-я-ри-ня”.

6. Узагальненняспостереженьі висновківу зв`язку з темоюдиспуту. Головнаідея твору.

Розглянувшивищезазначеніпитання наоснові різнобічногоаналізу тексту,маємо змогу,як це й передбачалося,зробити певнийвисновок: хворобливийстан головноїгероїні зумовленийїї невільництвомяк жінки, яклюдини і якнаціональносвідомої особистості.Окремо слідакцентуватиувагу на ідейнійспорідненостіобразу Оксаниз іншими характернимидля Лесі Українкигероями, якіне уявляютьжиття без волі,не можуть житирабами. Це йпоет з “Давньоїказки”, і Мавказ “Лісовоїпісні”, і Антейз “Оргії”…

Незвичайнимбуде, зважаючина довготривалеіснуваннякласовоголітературознавчогоміху про елементарнупобутово-націоналістичнуоснову сюжету“Боярині”,наголоситина відсутностібудь-яких проявівзневаги доросіян як нації.Гнів поетесиспрямованийна ту Москву,що перетворювалаУкраїну у своюколонію, де“просвіткунікому не даютьмосковськіпосіпаки”.

Леся Українканіколи не дозволяласобі принижуватисядо примітивнихкрайнощів узображенніміжнаціональнихвзаємин, алеводночас їйбуло огиднимпідлабузницьке,запобігливедекларування“родинних”почуттів достаршого братаз боку компромісноналаштованихукраїнськихдіячів: “Сепонижає нас,що ми ліземобрататись, анас навіть незважають, щоми є на світі”.

Як бачимо,думки з приватноголиста поетесиорганічнонакладаютьсяна сюжетніперипетії“Боярині”, вяких висловленавідповіднаавторськапозиція.

Формулюємопровідну ідеюдрами: духовноповноцінне,здорове життялюдини неможливебез волі і безслужіння батьківщині.

Слова ведучої.

Ось звідкибере початокукраїнськаРуїна! І колишня,і сьогоднішня.З душ, у якихпосилиласябезвідповідальністьза долю свогонароду переднащадками,бажання купитисите життянавіть в обмінна власне сумлінняй національнугідність.

Мабуть, вивідчули, наскількиактуальноює драма у сучасномупрочитанні.Це привілейлише найкращих,найталановитішихкласичнихтворів – бутипотрібнимибагатьом поколіннямчитачів, кликатиїх до роздумівнад сучасністю,над власнимжиттям.

Давайте жспираючисьна вивчення,спробуємовідповістина запитання:“Як же требажити, щоб невідчуватисорому передбатьківщиною,перед ріднимнародом інащадками?”.

Учні висловлюютьсвої думки.

  1. Оцінюваннявідповідейучнів і мотиваціяоцінки.

  2. Домашнєзавдання.

За бажаннямпрочитати однуз драм (“Одержима”,“Кассандра”,“Дон Жуан”).

Підготуватисядо театралізованогоуроку за творамиЛесі Українки.

Урок 9.

Тема:“Мрії зламанекрило”.

За творамиЛесі Українки.

Формапроведення:театралізованийурок.

Мета: вчити учніввиразно читатипоетичні твори;розвиватиобразне мислення,уяву; виховуватиуміння отримуватиестетичнунасолоду відпрочитаннякрасивої поезії,чутливістьдо чужих переживань,потребу вудосконаленнісвіту.

Обладнання:магнітофон,музичні інструменти,рушники, квіти,портрет ЛесіУкраїнки.

Дійовіособи: ЛесяУкраїнка.

Мати.

Доля.

Муза.

Коханий.

Хід уроку.

(Звучитьукраїнськамелодія. ВиходитьЛеся із сімейнимальбомом, якийпритискає догрудей. Вонасідає білястолу і переглядаєфотокартка.Звучить фонограма).

Леся.

Мамо, іде вжезима,

Снігом травицювкриває,

В гаю пташоквже немає…

Мамо, чи кожнапташина

В вирій назиму літає?

Мати.

Ні, не кожна.

Онде, бачиш,пташина сивенька

Скаче швидкоотам біля хати,-

Ще зосталасьпташина маленька.

Леся.

Чому ж вонане втіка?

Нащо морозучека?

Мати.

Не боїтьсяморозу вона.

Жде, що зновуприлине весна.

Леся.

Нащо ж співає?Чудна!

Краще б шукалазерна!


Мати.

Спів пташині- потіха одна,-

Хоч голодна,співа веселенько,

Розважаєпташине серденько,

Жде, що зновуприлине весна.

Тішся, дитино,поки ще маленька,

Ти ж бо живешнавесні.

Ще твоя думалітає легенька,

Ще твої мріїясні.

(Леся відриваєпогляд відальбому).

Леся.

Знов веснаі знов надії

В серці хворіможивають.

Знов менеколишуть мрії,

Сни про щастянавівають.

Весно красна!Любі мрії!

Сни мої щасливі!

Я люблю вас,хоч і знаю,

Що ви всізрадливі…

(Звучитьфортепіанотихо і лагідно,мов пеститьїї своїми чарівнимизвуками).

Довго я нехотіла коритисьвесні,

Не хотілаїї вислухати,

Тії речілагідні, знадні,чарівні

Я бояласьдо серця приймати.

“Ні не кличмене, весно –казала я їй, -

Не чаруй іне ваб надаремне.

Що мені покрасі тій веселій,ясній?

В мене серцеі смутне, і темне”.

Та веснагомоніла…

(Муза виходитьіз засвіченоюсвічкою у руці.Ставить свічкуна стіл біляальбому. А світлоу цю мить згасає).

Муза.

Послухаймене!

Все коритьсяміцній моїйвладі:

Темний гайвже забув зимуваннясумне

І красує взеленім наряді.

Леся.Тихо думкашепоче…

Доля.Не вір тій весні!(Сміється).

Леся.

Та даремнавже та осторога,-

Вже прокинулисьмрії і співив мені…

Весно, Весно– твоя перемога!

(Звучитьмузика. Долязникає у розпачі.Муза підходитьдо Лесі).

Муза.

Сім струня торкаю, струнупо струні:

Нехай моїструни лунають.

Нехай моїспіви літають

По ріднійкоханій моїйстороні.

І може декобза найдеться,

Що гучно наструни озветься,

На струни,на співи моїнегучні.

(Муза повільновідходить закуліси, а Лесядивиться їйу слід).

І може заграєта кобза вільніше,

Ніж тихіїструни мої.

І вільніїгуки її –

Знайдутьпослуханняу світі пильніше.

І буде такобза гучна…

(Раптом починаєзвучати фортепіано,спочатку стиха,дедалі голоснішеі голосніше,а потім вжезовсім гучно.Леся хапаєтьсяруками за головуі затуляє вуха,щоб не чути цихрідних, алеважких теперзвуків).

Леся.

Мій давнійдруже! Мушу яз тобою

Розстатисянадовго… Жальмені!

З тобою звиклая журитисяжурбою,

Вповідуватидумки веселіі сумні.

То ж при тобі,мій друже давній,вірний,

Пройшло життядитяче моє.

Як сяду притобі я в часвечірній,

Багато спогадівтоді встає!

Чого я плакалатоді, чого ридала?

Тоді ж кругомтак веселобуло…

Ох, певнелихо серцемпочувала,

Що на мене,мов хмара грізнойшло!

Розстанемосьнадовго ми зтобою!

Зостанешсяти у самотінімій,

А я не матимуде дітися зжурбою…

Прощай жедавній, любийдруже мій!

(Леся, схилившиголову, зануриласьу спомини. Уцей час входитьДоля. Вона кружляєнад Лесею ісміється).


Доля.

Ніч темналюдей всіхпотомленихскрила

Під чорніширокі крила.

Погасливечірні огні,

Всіх владарканіч покорила.

Хто спить,хто не спить– покорисьтемній силі.

Леся.

Щасливий,хто сни маємилі!

Від мене сонмилий тіка…

Навколотемнота тяжка,

Навколо всеспить, як в могилі.

Чи тількитерни на шляхузнайду,

Чи стрінуможе де і шляхбарвистий?

Чи до метия твердо дійду,

Чи без порискінчу свійшлях барвистий.

Доля.Забудь тойсвіт! Міцнатвоя темниця.

Леся.

Ой! Де ж боти, воле, ти зоретаємна?

Чому ти незійдеш із неба?

Осяяти землюбезщаснуютреба!

Ти бачиш, яквсе в нас покриланіч темна?

Ти чуєш, якправду неправдакрізь боре?

Ой, горе!

Доля.Забудь тойсвіт! Міцнатвоя темниця!

Леся.

Коли ж семинеться, чизгинем бездолі?

Прокляттярукам, що спадаютьбез сили!

Навіщо родитисьі жити в могилі?

Як маємо житив ганебнійневолі,

Хай смертнатемнота намочі застеле!

Ой, леле!

Доля.Забудь тойсвіт! Міцнатвоя темниця!

(Доля задуваєсвічку і зникає,сміючись. Лесядеякий часзалишаєтьсяу темряві. Потімз`являєтьсяМуза).

Муза.

Якщо прийдежурба, то недумай,

Її рознесиу веселощахбучних,

За столом,де веселіїдрузі твої

П`ють, гуляютьпри покликахгучних

Ти не йди втихий дім, демузика бринить,

Де танцюютьвеселії пари,-

Там ще гіршесерденько тобізаболить,

Чоло вкриютьще тяжчії хмари.

Краще йдив темний гай,у зелений розмай,

Або в поле,де вітер гуляє,

На розвіллііз лихом собірозмовляй.

Може там йоговітром розмає.

Або піснюутни голосну,не смутну,

Щоб, мовляв,засміялосялихо.

Проженемтоді, певне,потвору страшну,

І на серденькузнов станетихо…

Леся.

Ні я хочукрізь сльозисміятись,

Серед лихаспівати пісні,

Без надіїтаки сподіватись,

Жити хочу!

Геть думисумні!

(Звучитьмузика. Лесяохоплює головуруками і схиляєтьсянад альбомом,поглинаючисьсвоїми думками.Вмикаєтьсясвітло. Виходитькоханий і, побачившиЛесю в розпачливомустані, стривоженодивиться нанеї. Але звертаєтьсявеселим голосом).

Коханий.Надобридень, тимоя голубко!

Леся. На добридень,мій коханийдруже.

Коханий. Що ж сьогодніснилось тобі,любко?

Леся. Сон приснивсята дивненькийдуже.

Коханий. Що ж за дивоснилося тобі,мила?

Леся. Мені снилисьбілії лелії…

Коханий.

Тішся, мила,лелія біла -

Квітка чистоїта любої надії.

Леся.

Мені снинлисьбілії лелії,

Що хиталисьв місячномусвітлі,

Мов гадаличарівнії мрії,

І пишалисьгордії, розквітлі.

Приступилая до квітівближче, -

Всі ліліїраптом затремтіли,

Почали хилитисьнижче, нижче,

Та й пожовкли,далі почорніли.

Коханий.

Дивний сонтвій, любко моягожа…

А мені червоніснились рожі.

Леся.

Тішся, милий,бо червонарожа, -

То коханняквітка та розкоші!

Коханий.

Мені снилося,чарівні рожі

Променілив промені златистім.

І були нарайські квітисхожі,

Запашнії,з листячкомбарвистим.

Приступивя до одної рожі,

Пригорнутьхотів я до серденька.

Зблідлираптом рожіпрехороші

І найкращароженька ясненька.

Та й умиласьдрібною росою

Та моя найкращарожа мила.

Мов підтятагострою косою,

Полягла менідо ніг змарніла.

Доля (З-за куліс говоритьу зал).

Засмутиласьпара молодая,

Зрозумітиснів своїх неможе… (Сміється).

(Леся пильнодивиться накоханого. Вінїї обіймає іпильно дивитьсяу вічі).


Коханий.

Що ти говориш,любко моя мила?

Се наче грімз ясного небавпав?

Чи я тебе нещиро покохав?

Ні! Певне тимене ніколине любила!

(Леся хитаєголовою).

Журливо тихитаєш головою

І кажеш: "Внас дорогирозійшлись!"

О ні, я вірю- знайдутьсяколись,

З`єднаємосьнавіки ми зтобою.

Мовчиш, мійдруже ясний,і зітхаєш…

Твоя душаза мною не жалкує,

А тількисерце враженесумує

І жаль тобі,що ти мене кохаєш.

Леся.

Не жаль мені,що я тебе кохаю.

Та в нас дорогирізно розійшлись.

Ні не кажи:"Ще зійдутьсяколись!"

Не зійдуться,мій друже, я тезнаю.

Моє кохання- то для тебезгуба:

Ти наче дубвисокий таміцний,

Я ж наче плющ,похилий тасмутний -

Плюща обіймигублять силудуба.

В країнусмутку вітерецьприлине

І принесемені розмови

Від мого дубалюбого в діброви,-

І спогадлюбих літ повікне згине.

(За цією розмовоюстежила Доля,стоячи поодаль.Після закінченнярозмови Доляпідходить доКоханого ікладе йому рукуна плече).

Доля.

Хвилинийдуть,

Пора у путь.

(Коханийобертаєтьсяі звертаєтьсядо Долі).

Коханий.

Я йду. (До Лесі)Тверда звага

Веде менев шлях,

У серці одвага,

Хоч сльозина очах…

Я все покидає:садочки рясні,

І темні діброви,і ниви ясні,

З собою несуя лиш рідніпісні.

Прощай, моялюба дружинасмутна!

Я, може, навікиіду в чужийкрай…

Прощай, - добримсловом менеспогадай!…

Бо літа неждуть,

Пора менів путь!

Доля.

Далека путь,

Хвилини неждуть.

(Доля задуваєсвічку і забираєКоханого ізсобою. Звучитьмузика. Лесякидається заним, але не встигає.Коханий зникає).

Леся.

Що я тепер,о Боже! Житьмені для чого?

Слаба, мовтіло, в котрімсерця вже нема,

Тінь марная, мене жаль –туга обійма,

Самої смертіпрагну, Більшевже нічого.

(Обертаєтьсядо залу).

Згадайте,друзі, - ви, котрімене любили,-

Що я без щастя– долі у життісьому

Нічого доброгозробити немаласили.

Кінця бажайтебезталаннюмоєму,

Бо вже колия тут недолідосить маю,

Хай буду ящаслива там,у іншім краю!

(Леся плаче,схиливши голову.Потім піднімавголову. Музиказатихає).

Леся.

Прилинь домене, чарівницемила,

І запалайзорею надімною,

Нехай на менепромінь твійвпаде,

Бо знов перемогламене ворожасила,

Знов подолала,я не маю сил добою.

(З`являєтьсяМуза у вінкуі з книжкою уруці).

Муза.

Ти, дівчино,життям розбита, грай!

Грай на оцих,людьми розбитихструнах.

Дей же такгармонії осягнеш,

Її ж було втвоїм життітак мало…

О, не вважай,що криком, а неспівом,

Акорди першізалунають.Грай! (Дає їйкнижку).

Адже й твоєжиття так починалось.

Де ж потімти взяла тініжні тони,

Що навітьзлих людей дотебе привертали?

Ти їх знайшлав своїм розбитімсерці.

Невже незнайдеш їх всвоїх розбитихструнах?

Грай!

Шарпни струнубезжалісно,потужно

І брязни внеї, наче напожежу

(Леся втомленопідіймає голову).

Леся.

Я знаю, так,се хворії примари,-

Не час менівмирати, є пора.

Та наляглина серце чорніхмари

Лихого передчуття:душа моя вмира!

Уста говорять:“Він навікизгинув”.

А серце каже:“Ні, він не покинув”!

Ти чуєш, якбринить струнаякась тремтяча?

Тремтить,бринить, немовсльоза гаряча,

Тут в глибиніі б`ється враззі мною:

“Я тут, я завждитут, я все з тобою!”

Чи сон менісклепить помалувії,

Покриє очівтомлені відмрії,

Та крізьважкі ворожіїсновиддя

Я чую голослюбого привиддя,

Бринитьтужливо з дивноюжурбою:

“Я тут, я завждитут, я все з тобою!”

Стій, серце,стій! Не бийсятак шалено,

Вгамуйся,думко, не літайтак буйно!

Не бий крильмив порожньомупросторі.

Ти, Музо винозора,не сліпи

Мене вогнемтвоїх очейбезсмертних!

Дай руку,притули менедо свого лона,

Тобі я віддалаусе, що мала.

Подай менівеликую пораду,

Скажи мені,порадниценадземна,

Куди меніподітись упросторі?

Муза.

Грай!

Грай на оцих,людьми розбитихструнах.

Грай!

(Звучитьмузика. Музаобходить Лесю,котра сидить,опустивши рукиі дивитьсякудись у далечінь).

Муза.

Сім струня торкаю , струнапо струні,

Нехай моїструни лунають,

Нехай моїспіви літають

По ріднійкоханій моїйстороні.

І, може, декобза знайдеться,

Що гучно наструни озветься,

На струни,на співи моїнегучні.

(Муза благословляєЛесю).

І, може, заграєта кобза вільніше,

Ніж тихіїструни мої.

І вільніїгуки її

Знайдутьпослуханняу світі пильніше:

І буде такобза – гучна…

(Леся піднімаєголову, нібизвертаючисьдо неба).

Леся.

О, знаю я, багатоще промчить

Злих хуртовиннад головоюв мене,

Багато щенадій із серцяоблетить,

Немов одвихру листячкозелене.

Не раз менеобгорне, мовтуман,

Страшногорозпачу отруєнедихання.

Не раз в душінаступитьперелом,

І очі глянутьу бездонну яму,

І вгледжуя в кохання надчолом

Строкатушапку блазняабо пляму.

Не раз мійголос дикозалуна,

Немов середбезлюдноїпустелі,

І я подумаю,що в світі всемана

І на землініде нема святині.

І, може, приведутьне раз проклятідні

Лихої смертігрізную примару,

І знову прийдеться,покинутій мені,

Не жити, анести життясвоє, мов кару.

Я знаю се іжду страшнихночей,

І жду, що середних вогонь тойзагориться,

Де жеврієзалізо длямечей,

Гартуєтьсяясна і твердакриця.

(З-за кулісивиглядає Доля).

Коли я крицеюзроблюсь натім вогні,

Скажіть тоді:нова людинанародилась;

А як зломлюсь,не плачте помені!

Пожалуйте,чому ранішене зломилась.

Доля. (Сміється,відчуваючисвою здобич).

Натура гине…

Останнійусміх яснийпосила.

Недавно щебула вона втурботі,

Жила і працеющасливою була,

Тепер останніїдарунки роздала

І тихо умира…Кінець її роботі!

(Звертаєтьсядо Лесі).

Пора у путь!

Хвилини неждуть!

Леся. Хто ти така?

Доля.

Чи ти менене знаєш?

Я поведу тебев далекий край,

Незнанийкрай, де тихітемні води

Спокійносплять, як мертві,тьмяні очі.

Спокійнотам: ні дерево,ні зілля

Не шелестить,не навіваємрій,

Зрадливихмрій, що не даютьзаснути.

Гострі блискавиці

Ламаютьсяоб скелі і неможуть

Пробитисяв твердиню снай спокою.

Тебе візьмуя… Ти туди належиш.

(ОбгортаєЛесю своїмпокривалом.Але Леся намагаєтьсявирватись зїї чіпких рук.Звучить музика.Вони борються).

Леся.

Ні! Я жива! Ябуду вічножити!

Я в серці маюте, що не вмирає!…

(Але Долявсе-таки перемагає.Свічка згасаєі встановлюєтьсятемрява. Надеякий часвстановлюєтьсятиша. Потімстиха починаєлунати музика.

Входить Музаіз запаленоюсвічкою, їїголова вкритачорною хусткою.Вона піднімаєсвічку надголовою і починаєзвучати фонограма):

Голос Лесі.

Хотіла б япіснею стати

У сюю хвилинуясну,

Щоб вільнопо світі літати,

Щоб вітеррозносив луну,

Щоб геть ажпід яснії зорі

Полинутиспівом дзвінким,

Упасти нахвилі прозорі,

Буяти надморем хибким.

Лунали б тодімої мрії

І щастя моєтаємне,

Ясніші, ніжзорі яснії,

Гучніші, ніжморе гучне.

(Стиха звучитьмузика, а потімраптом замовкаєі вмикаєтьсяяскраве світло).


    1. Результатидослідно-експериментальноїроботи попідвищеннюефективностіроботи з естетичноговихованнястаршокласників.


Завдання,що ставилисьу формуючомуекспериментівимагали своєчасноїоцінки результативностіїх рішення, щообумовилонеобхідністьпроведеннядіагностуючогоекспериментуу процесі реалізаціїпрограми дослідноїроботи і по їїзакінченні.

Мета діагностуючогоекспериментуполягала утому, щоб перевіритиефективністьсукупностіумов, створениху ході формуючогоекспериментудля підвищенняефективностіроботи з естетичноговихованняучнів.

Ефективністьрішення поставленихзавдань визначаласьза такими критеріями:

  • естетичнасвідомість;

  • естетичнийінтелект;

  • естетичніздібності.

Динамікапоказниківкожного звищезазначенихкритеріївдозволилизробити висновокпо їх сукупностіпро рівеньсформованостіестетичноїкультури учнів,що брали участьу дослідно-експериментальнійроботі. Виявленнязмін за данимикритеріямипередбачалоспівставленняцих рівнів зарезультатамиконстатуючогой формуючогоексперименту.

У кінці формуючогоекспериментуми провеликонтрольнетестуванняз метою визначеннярівня естетичнихздібностейучнів.

Зміст тестовихзавдань до теми“Життя і творчістьЛесі Українки”ми наводимо.Оскількирезультативністьзрізової контрольноїроботи на етапіконстатуючогоекспериментуперевіряласьрік тому при“5”-бальномуоцінюванніі за трьомарівнями, то йтестові завданнями давали трьохтипів: високого,достатньогой низького.

Запитанняі завданнятретього типу

  1. Розкрийтезміст вислову“Лиш боротись– значить жить…”(Іван Франко)на матеріаліподвижницькогожиття ЛесіУкраїнки.

  2. У чому, навашу думку,полягає творчийподвиг ЛесіУкраїнки?

  3. Соціально-політичніта естетичніпогляди поетеси.

  4. Леся Українкаі літературнийгурток “Плеяда”.

  5. Окреслітьтематику творчостіЛесі Українки.

  6. Патріотичнімотиви у творчостіЛесі Українки.

  7. Поетичнийобраз Україниу поезії ЛесіУкраїнки.

  8. Як трактуєЛеся Українкароль і призначенняпоета та поетичногослова.

  9. Чим близькавам інтимналірика ЛесіУкраїнки.

  10. Проблемаборотьби завільне, творче,духовно багатежиття у драмі“Лісова пісня”.

  11. Як розкриваєтьсяпроблема духовногоі матеріальногоу драмі-феєрії“Лісова пісня”?

  12. Дайте порівняльнухарактеристикуМавки і Лукаша.

  13. У чому трагедіяматері Лукашата Килини?

  14. Проблемащастя у драмі“Лісова пісня”.

  15. Ваші роздуминад останніммонологомМавки. Чим вонавам імпонує?

  16. Напишітьтвір-роздумна тему “Якбия був Лукашем…”

  17. Яке враженнясправила навас драматичнапоема “Бояриня”?

  18. Складітьтвір на тему“Перечитавшитвори ЛесіУкраїнки …”

  19. У чому красамистецькогослова поетеси?

  20. Чим співзвучнапоезія ЛесіУкраїнки нашійсучасності?

  21. Сценічнежиття творівЛесі Українки.

Запитанняі завданнядругого типу

  1. Назвітьжанрові різновидитворів ЛесіУкраїнки.

  2. Дайте рецензіюна одну з поетичнихзбірок поетеси.

  3. У чому своєрідністькомпозиціївірша “Досвітніогні”?

  4. Розкрийтеалегорії поезії“Досвітніогні”.

  5. Чим приваблюєвас поет з “Давньоїказки”?

  6. Які проблемипорушила ЛесяУкраїнка в“Лісовій пісні”?

  7. Як ви розумієтевизначенняжанру “Лісовоїпісні” якдрами-феєрії.

  8. Які творчіджерела “Лісовоїпісні”.

  9. Назвітьфольклорніобрази драми-феєрії.

  10. Як ви розумієтеслова Мавки:“Не зневажайдуші своєїцвіту…”

  11. Складітьплан порівняльноїхарактеристикиобразів Мавкиі Лукаша.

  12. Які засобитворення образіві прийоми їхтипізації визнаєте? Які зних є в “Лісовійпісні”?

  13. Хто ще зписьменниківі в яких творахпорушував туж тему, що й ЛесяУкраїнка удрамі “Каміннийгосподар”?

  14. Яка основнадумка драматичноїпоеми “Бояриня”?

  15. Висловітьсвоє враженняпро “Бояриню”Лесі Українки.

  16. Назвітьознаки драматичноїпоеми як літературногожанру.

  17. Розкрийтеідейний зміствірша “Написв руїні”.

  18. Прокоментуйтеслова ЛесіУкраїнки: “Слово,моя ти єдинаязброя, ми неповинні загинутьобоє…”

  19. Розкрийтетему та ідеюпоезії “Дим”.

  20. Як ви розумієтеслова “своїмжиттям до себедорівнятись”(“Лісова пісня”)?

  21. Що таке поезіяв прозі? Доберітьприклад з творчостіЛесі Українки.

  22. Які ознакибілого вірша?Назвіть твориЛесі Українки,написані цимрозміром.

  23. До якого видулірики належитьпоезія “Хотілая тебе, мов плющ,обняти”? Якіще поезії ЛесіУкраїнки цьоговиду ви знаєте?

  24. Щови знаєтепро елегію?Яка елегіяЛесі Українкивам добре відома?

  25. Визначтежанр твору іназвіть тропи,використанів уривку:

Талого снігуплаточки сивенькії,

дощик дрібненький,холодний вітрець,

проліскив рідній травицітоненькії

се була провесна,щастя вінець?

  1. Визначтевіршовий розмір:

Слово, мояти єдиная зброє,

Ми не повиннізагинуть обоє!

Може, в рукахневідомихбратів

Станеш тикращим мечемна катів.

“ Слово,моя ти єдинаязброє …”

  1. Визначтевіршовий розмір:

“Що болить?”– мене питали,

Але я непризнавалась–

Я була малоюгорда –

Щоб не плакать,я сміялась.

“Якдитиною бувало…”

  1. Визначтевіршовий розмір:

Проти діласоромного

Виступаєслово праве–

Ох, страшнеоте змагання,

Хоч воно іне криваве.

“Давняказка”.

Запитанняі завданняпершого типу

  1. Леся Українканародиласяу:

а) с. Колодяжному;

б) м. Звягелі;

в) м. Гура-Гумора.

  1. Справжнєім`я Лесі Українки:

а) МаріяОлександрівнаВілінська;

б) НаталіяІванівна Кобринська;

в) ЛарисаПетрівна Косач.

  1. Літературнийпсевдонімматері ЛесіУкраїнки:

а) Ганна Барвінок;

б) ОленаПчілка;

в) ДніпроваЧайка.

  1. Мати ЛесіУкраїнки походилаз роду:

а) Драгоманових;

б) Костомарових;

в) Косачів.

  1. Батько ЛесіУкраїнки був:

а) священиком;

б) юристом;

в) учителем.

  1. Лариса Косачздобувалаосвіту:

а) у Київськомууніверситеті;

б) у Петербурзі;

в) вдома.

  1. Перша літературнаспроба майбутньоїпоетеси:

а) “Надія”;

б) “Конвалія”;

в) “Любка”.

  1. Літературнеім`я ЛарисіКосач дали:

а) вона сама;

б) їїмати;

в) Іван Франко.

  1. Уперше поезіїЛесі Українкибули опублікованів журналі:

а) “Літературно-науковийвісник”;

б) “Життє іслово”;

в) “Зоря”.

  1. Як називалася,де й коли вийшлаперша поетичназбірка ЛесіУкраїнки:

а) “Подорождо моря”;

б)“На крилахпісень”;

в) “З вершині низин”;

а)у Львові;

б) Чернівцях;

в) Києві;

а) у 1884;

б) у 1891;

в)у 1893.

  1. Леся Українкабула членомгуртка:

а) “Плеяда”;

б) “Київськагромада”;

в) “Жіночагромада”.

  1. Розташуйтепоетичні збіркиЛесі Українкиу порядку їхвиходу у світі вкажіть рокипояви:

а) “Відгуки”; 1902

б) “На крилахпісень”; 1893

в) “Думи імрії”. 1899

  1. Який з переліченихнижче творівне друкувавсяза життя поетеси:

а) “Одержима”;

б) “Бояриня”;

в) “Давняказка” .

  1. “Веселийпан”, “Практичнийпан”, “Паннародовець”– сатиричнітвори ЛесіУкраїнки, написанідля журналу:

а) “Ріднийкрай”;

б) “Шершень”;

в) “Жизнь”.

  1. ЛесяУкраїнканаписаладев`ять ліро-епічнихпоем. Назвітьтри з них.

  2. Перший драматичнийтвір Лесі Українки:

а) “Блакитнатроянда”;

б) “Одержима”;

в) “Осінняказка”.

  1. Назвіть тривідомі вамдраматичніпоеми ЛесіУкраїнки.

  2. Цю поему ЛесяУкраїнка написалав Мінську білявмираючогоСергія Мержинськоговсього за кількагодин. Мовайде про:

а) “Кассандру”;

б)“Одержиму”;

в) “В катакомбах”.

  1. Біблійнітеми лягли воснову творівЛесі Українки:

а) “Оргія”;

б) “Одержима”;

в) “Кассандра”.

  1. Які три драматичніпоеми, за висловомМ.Рильського,становлять“діамантовийвінець” ЛесіУкраїнки:

а) “В катакомбах”;

б) “Одержима”;

в) “Оргія;”

г) “Осінняказка”;

д) “Лісовапісня”;

е) “Кассандра”;

є) “Каміннийгосподар”;

ж) “АдвокатМартіан”.

  1. ВершинадраматичноїмайстерностіЛесі Українки– твір:

а) “Одержима”;

б) “Лісовапісня”;

в) “Вкатакомбах”.

  1. “Біда навчить”,“Лелія”, “Метелик”– це:

а) ранні поетичнітвори ЛесіУкраїнки;

б) казкидля дітей;

в) байки.

  1. Цикл поезій“Сльози-перли”присвячений:

а) МихайловіДрагоманову;

б) ІвануФранкові;

в) МихайловіОбачному.

  1. В якому віршіЛеся Українкапише:

Вільні співи,гучні, голосні

В ріднім краюя чути бажаю,-

Чую крізьголосіннясумні!

Ох, невже втобі, рідниймій краю,

Тільки й чутивільні пісні–

У сні?

а) “Сторононькарідна! Коханиймій краю!”;

б) “Мій шлях”;

в) “Sol”з циклу “Сімструн”.

  1. Уславленнятворчого геніянароду звучитьв вірші

а) “Написв руїні”;

б) “Зоря поезії”;

в) “Contra spem spero”.

26.Мій давнійдруже! мушу яз тобою

Розстатисянадовго… Жальмені!

З тобою звиклая ділитисяжурбою,

Сповідуватьдумки веселіі сумні, -

це рядки зпоезії:

а) “Співець”;

б) “Татарочка”;

в) “Домого фортеп`яно”.

27. Оспівуваннякраси рідногокраю – темациклу:

а) “Ритми”;

б) “Подорождо моря”;

в) “Пісні проволю”.

  1. З якої поезіїслова:

Так! я будукрізь сльозисміятись,

Серед лихаспівати пісні,

Без надіїтаки сподіватись,

Буду жити!Геть думи сумні!

а) “Contraspem spero”;

б) “Скрізьплач, і стогін,і ридання…”;

в) “Слово,чому ти не твердаякриця”

  1. “Contra spem spero” українськоюмовою перекладається:

а) “завждите саме”;

б) “марево”

в) “безнадії сподіваюсь”.

  1. МихайловіДрагомановуприсвяченийцикл поезій:

а) “Сімструн”;

б) “Сльози-перли”;

в) “Пісні проволю”.

31. З якої поемислова:

До зброївсі! Чи ще живе

Міцна одвагаваша?

За волю згинутьми клялись,

А де ж присяганаша?

Хто волі щене відцуравсь,

Нехай ідедо бою!

Хто пам`ятавпро славу йчесть, -

До зброї!Хто за мною? –

а) “Самсон”;

б) “РобертБрюс, корольшотландський”;

в) “Давняказка”.

  1. Так, я вільний,маю бистрі

Вільнідуми-чарівниці,

Що для нихнема на світі

Ні застави,ні границі, -

Це слова зпоеми:

а) “РобертБрюс, корольшотландський”;

б) “Давняказка”;

в) “Самсон”.

33. У якому звіршів ЛесяУкраїнка пише:

Прокляттярукам, що спадаютьбез сили!

Навіщо родитисьі жити в могилі?

Як маєможити в ганебнійневолі,

Хай смертнатемнота намочі застеле!

а) “Сторононькарідна! коханиймій краю!”;

б) “До товаришів”;

в) “Напис вруїні”.

34. Заклик: “Хайгине цар” –звучить у:

а) поемі “РобертБрюс, корольшотландський”;

б) вірші“Напис в руїні”;

в) поемі “Давняказка”.

35. Жанр твору“Лісова пісня”:

а) поема;

б) драма-феєрія;

в) казка.

  1. Не зневажайдуші своєїцвіту,

бо з ньоговиросло коханнянаше!

Той цвіт відпапороті чарівніший–

Він скарбитворить, а невідкриває…

Ці словаадресовані:

а) Мавці;

б) Лукашеві;

в) Килині.

  1. “О, не журисяза тіло!” – такпочинаєтьсямонолог:

а) Лісовика;

б) Мавки;

в) Лукаша.

  1. Якзвали бояринюз однойменноїдраматичноїпоеми ЛесіУкраїнки:

а) Катерина;

б) Оксана;

в) Марія.

  1. У “Боярині”згадується:

а) Полтавськабитва;

б) битва підБерестечком;

в) ПереяславськаРада.

  1. Які гетьманиУкраїни згадуютьсяв “Боярині”:

а) Брюховецький;

б) Б.Хмельницький;

в) Дорошенко

г) Сомко;

д) Тетеря.

41. Поезія “Домого фортеп`яно”за жанром:

а) елегія;

б) послання;

в) медитація.

42. Для коговиду лірикиналежить вірш“Досвітніогні”:

а) громадсько-політичного;

б) пейзажного;

в) інтимного.

43. Хто не живпосеред бурі,

той ціни незнає сили,

той не знає,як людині

боротьбаі праця милі.

“Епілог”

Ця строфанаписана:

а) амфібрахієм;

б) ямбом;

в) хореєм.

44. Визначитивіршовий розмір:

Тішся, дитино,поки ще маленька,

Ти ж бо живешна весні,

Ще твоя думкалітає легенька,

Ще твої мріїясні, -

а) амфібрахій;

б) ямб;

в) хорей;

г) дактиль;

д) анапест

45. Та пісня,як море, і стогне,й рида,

І барвамиграє,

І скелі зриває,

Як чистапрозора вода.

Визначитихудожні засоби:

а) фразеологізми;

б) порівняння;

в) метафори;

г) епітети;

д) метонімії;

е) протиставлення.

46. Щовечора,як зіронька

До місяцясходить,

Молодаядівчинонька

В садочоквходить.

Тут використанозасіб:

а) протиставлення;

б) порівняння;

в) художньогопаралелізму.

47. Що характеризуєдраматичнупоему як жанр:

а) поєднаннядраматичного,епічного йліричногорозкриття теми;

б) широкийфон подій;

в) стислістьі лаконізм увикладі матеріалу;

г) глибокапсихологічністьконфлікту;

д) повчально-моралізаторськийхарактер;

е) смертьголовногогероя.

48. “Леся Українкане тільки одинз найбільших,але один їзнайоригінальнішихпоетів світу”,- сказав так:

а) І. Франко;

б) Д. Павличко;

в) М.Рильський.

49. “Від часуШевченкового“Поховайтета вставайте,кайдани порвіте”Україна не чулатакого сильного,гарячого тапоетичногослова, як з устсеї слабосилої,хворої дівчини”.Ці слова належать:

а) М. Коцюбинському;

б) І.Франкові;

в) О. Маковею.

50. “Її поезія– то огнистеоскарженнятого дикогогніту самоволі,під яким стогнеУкраїна”, - зазначавв одній із своїхлітературнихпраць:

а) М. Коцюбинський;

б) О. Маковей.

в). І.Франко.

51. “На свійвік це геніальнажінка… Ми говорилиз нею дуже довго,і в кожнім їїслові я бачиврозум та глибокерозумінняпоезії, освітита людськогожиття”, - писавпро зустрічз поетесою:

а) І. Франко;

б) М.Павлик;

в) С. Мержинський.

52. “На залізнийвівтар свогоубогого краювона поклалавсе, що мала:талант, і серце,і свої недовгідні”, - писалапро Лесю Українку:

а) ЛюдмилаСтарицька-Черняхівська;

б) ІзидораКосач-Борисова;

в) ОльгаКобилянська.

53. Нова добанад нами розцвітала,

Та слава Лесівічно з намибуде,

Як меч протинеправди іоблуди,

В борні заправду зброязолота, -

сказав в однійіз своїх поезій:

а) М.Рильський;

б) Д. Павличко;

в) В. Сосюра.

54. На основіпоезій “Стоялая і слухалавесну…”, “Дивлюсья на яснії зорі…”,“Хотіла б япіснею стати…”романси створив:

а) П. Майборода;

б) К.Стеценко;

в) В. Кирейко.

55. Літературнапремія іменіЛесі Українкиза кращі творидля дітей таюнацтва присуджуєтьсяв:

а) 1963;

б) 1972;

в) 1981.

56. За кордономпам`ятники ЛесіУкраїнці спорудженоу:

а) Вашингтоні(США);

б) Саксатуні(Канада);

в) Сурамі(Грузія);

г) Батумі(Грузія);

д) Брюсселі(Бельгія);

е) Торонто(Канада).

Результатитестуваннями об`єдналиу таблицю.

Таблиця 2.4

Результатитестуванняна етапі формуючогоексперименту


Рівень Високийрівень Достатнійрівень Низькийрівень
Клас

10-А

експериментальний

19% 43% 38%

10-Б

контрольний

9% 33% 58%

Кількіснийаналіз показниківдозволяє говоритипро те, що учні10-А класу значнокраще впоралисьз тестуванням.Кількістьучнів, що показаливисокий рівеньестетичнихздібностейу 10-А класі на10% більша, ніжу 10-Б; кількістьучнів з достатнімрівнем здібностейу 10-А класі тежна 10% більша, ніжу 10-Б класі, анизький рівеньздібностейу 10-А класі на205 нижчий, ніжу 10-Б.

Результатиконтрольноготестуваннясвідчать проте, що змінахарактерудіяльностіучнів на уроці,поєднаннярепродуктивнихі пошуковихметодів принесливагомі результати.Письмові відповідіта їх якіснийаналіз вказуєна те, що учні10-А класу навчилисьмислити самостійно,висловлюватисвої власніміркування;орієнтованіна свій естетичнийідеал. Моватворчих робітстала більшяскравою, образною,а естетичніоцінки і судженнявлучнішимиі аргументованими.Відчуваєтьсятакож усвідомленеставлення додобра і зла, докрасивого іпотворного.Виконаннязавдань третьоготипу показалорозвиненуфантазію іобразне мисленняучнів, їх творчіздібності йестетичніпотреби.

З проведеногоопитуваннями дізнались,що найвищуоцінку красі,як основі людськогожиття дають20% учнів, зіткненняз мистецтвомзацікавилой доторкнулосякращих струндуші у 7% старшокласників,а замислилисьнад призначенняммистецтва 10%.50% школярів, щохудожні творивикликаютьу них переживання,роздуми, потребудавати естетичнуоцінку явищамі подіям, викликаютьпотребу творитидобро, формуютьестетичнийсмак і моральніта естетичніідеали; 30% учніву літературнихтворах захоплюєбільш всьогосюжет і наявністьхоробрих, вольовихгероїв; 20% нелюблять читати.Любителівпоезії - 30%, детективу- 30%, а перевагутелебаченнювіддають 40% учнів.З задоволеннямберуть участьу літературознавчихвечорах, театралізованихсвятах 40% старшокласників;40% - беруть участьу них не завжди,а тільки у тих,які їм подобаються,або в яких їхзобов`язуєбрати участьвчитель, а 20% учнівзалишилисьбайдужими дозаходів естетичногохарактеру.

На основіцього опитуваннями зробиливисновок проте, що естетичнийінтелект, естетичнасвідомістьна високомурівні у 35% учнів;на достатньому- у 43%, а на низькомуу 22% старшокласників.Таким чином,у порівнянніз результатамиконстатуючогоекспериментувисокий рівеньестетичногоінтелекту йсвідомостіучнів у 10-А(експериментального)класу зріс на23%, достатній- на 3%, а низькийрівень знизивсяна 26%.

В ефективностізастосуваннясукупностізапропонованихпедагогічнихумов ми переконалисьі у результатіпроведеногоспостереження.

Аналіз відвіданихуроків дозволяєговорити проте, що учнямдуже подобаютьсянетрадиційніформи проведенняуроків і активніметоди навчання.Підвищивсяінтерес учнівдо виразногочитання, допитливість,активністьна уроці, вониз задоволеннямдискутують,відстоюючисвій естетичнийідеал, їхнямова сталазначно багатшою,у ній з`явилисьпорівняння,красиві поетичнівирази. На урокахпереважаютьпозитивніемоції, пануєатмосфераспівтворчостій співпраці,навіть учніз низьким рівнеместетичноїкультури прагнутьбрати участьв обговоренніцікавих естетичнихі моральнихпроблем, а уколективнійроботі на уроціпереважаєестетичнеставлення досправи, одиндо одного.

Застосуванняіндивідуальногопідходу доособистостіучня дало змогувиявити їм своїпотенціальніможливості,нахили і здібності,задовольнятисвої естетичніпотреби черезнадану їм вчителемсвободу виборузавдань. Школярамподобаютьсятеатралізованіуроки, де вониможуть виявитисвої естетичніздібності.

Беручи доуваги результатиформуючогоексперименту,ми можемо визначитирезультативністьекспериментальноїпрограми дослідження.

Таблиця 2.5

Порівняльнатаблиця рівнівсформованості

естетичноїкультури учнів


Класи Високийрівень Достатнійрівень Низькийрівень
конст. форм. конст. форм. конст. форм.

Експериментальний

10-А

9% 27% 32% 43% 59% 30%

Контрольний

10-Б

9% 9% 31% 33% 60% 58%

Порівнюючирезультатиконстатуючогоі формуючогоекспериментів,можна зробитивисновок проте, що майженіяких зміну контрольному10-Б класі невідбувалось:кількість учнівз високим рівнемсформованостіестетичноїкультури 9% - 9%; здостатнім - 31%- 33%; з низьким -60% - 58% (знищиласьна 2%).

Динамікуросту рівнясформованостіестетичноїкультури учнівми спостерігаємов експериментальному10-А класі. У ньомукількість учнівз високим рівнеместетичноїкультури зрослаз 9% до 27%, з достатнім- з 32% до 43%, а кількістьучнів з низькимрівнем естетичноїкультури знизиласьз 59% до 30%.

Таким чином,експериментальнапрограма буладосить результативною- значно зрісрівень естетичноїкультури учнів.

Цьому сприялокомплекснезастосуваннявизначенихраніше педагогічнихумов для підвищенняефективностіестетичноговиховання учніві перехід відтрадиційнихформ та методівнавчання доїх творчогоурізноманітненняз метою підвищенняестетичноїкультури учнів.


Висновкидо другогорозділу


Результати,одержані у ходіпроведеногодослідження,дозволяютьстверджувати,що низькийрівень естетичноїкультури, виявленийу ході констатуючогоекспериментупояснюєтьсянесформованістюпотреб в естетичномупізнанні, вестетичнійнасолоді, унесформованостіестетичногосмаку, естетичногоідеалу і фантазії,естетичногоставлення долюдей, почуттякрасивого іпотворного,у несформованостіемоційноїсфери, почуттяпатріотизму,уміння бачитикрасиве, спостерігати,зіставляти,порівнювати,давати естетичнуоцінку, відстоюватисвої естетичніпогляди йпереконання,у відсутностітворчих здібностей.

Було встановлено,що ефективнимшляхом підвищенняефективностіестетичноговихованняшколярів являєтьсявведення утехнологіюшкільногонавчальногопроцесу активнихформ і методів,груповогонавчання,проблемності,нетрадиційності.

Рівень естетичноїкультури учнівзначно підвищується,якщо у процесізанять вониусвідомлюютьзалежністьміж рівнеместетичноїкультури йрезультатаминавчальноїроботи.

Аналіз результатівдослідноїроботи свідчитьпро те, що у ходінавчальноїроботи, побудованоїна принципахгуманізаціїнавчально-виховногопроцесу з урахуванняміндивідуальнихі віковихособливостейучнів, коливчитель прогнозуєй моделює естетичнуреакцію учніву процесі організаціїй поєднанніїх репродуктивноїй пошуковоїдіяльностістворюютьсянеобхідніумови, що позитивновпливають настановленняестетичноїкультури учнів.

Було доведено,що ефективністьестетичноговихованнявизначаєтьсяхарактеромвідносин ушкільномуколективі:чіткість співпраці;зацікавленістьу справах іуспіхах кожногоучня; пріоритетестетичнихідеалів у всіхсправах; добріетичні стосунки;персональнавідповідальністьі вольові зусиллякожного заякісне виконаннянавчальнихзавдань складаютьоснову поведінкишколярів, важливоюхарактеристикоюякої являєтьсяестетичнакультура.

Динамікарівня естетичноїкультури упозитивнийбік обумовлюєтьсязмінами сутінавчальногопроцесу, йогоорганізаціїй технології,коли вчительі учні активній діяльні, астосунки будуютьсяна принципахспівтворчостій співробітництва,взаємної повагий естетизаціївсіх сторіншкільногожиття.

У ході проведеногодослідженнядоведена необхідністьорганізаціїнавчальноїпідготовкитаким чином,щоб естетичнеставлення довсього оточуючого,до навчанняпослідовнопроводиласьна всіх етапах,щоб естетичніпереконаннязакріплювалисьяк моральнасторона особистостішколяра.


СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ


  1. БерхинН.Б. Формированиепервоначальныххудожественныхзнаний //Педагогика.- 1993. - № 1. - С.16-19.

  2. Борев Ю.Б.Эстетика. - М.:Политиздат,1975. - 399 с.

  3. БугайкоТ.Ф., БугайкоФ.Ф. Навчанняі вихованнязасобами літератури.- К.: Радянськашкола, 1973. - 176 с.

  4. БутенкоВ.Г. Формированиеу старшеклассниковэстетическогоотношения кискусству//Советскаяпедагогика.- 1990. - № 5. - С.21-23.

  5. ВолошинаН.І. Естетичневихованняучнів у процесівивчення літератури.- К.: Радянськашкола, 1985. - 102 с.

  6. ГавриловецК.В., КазимирскаяИ.И. Нравственно-эстетическоевоспитаниешкольников:Книга для учителя.- Минск: Народнаасвета, 1988. - 128 с.

  7. ГончаренкоМ.В. Проблемиестетичноговиховання. -К.: Мистецтво,1976. - 224 с.

  8. ГришинВ.В.,Лушин П.В. Методикипсиходиагностикив учебно-воспитательномпроцессе. - М.:Знание, 1990. - 64 с.

  9. Гулыга А.В.Принципы эстетики.- М.: Политиздат,1987. - 286 с.

  10. Гулыга А.В.Что такое эстетика?:Книга для учащихся.- М.: Просвещение,1987. - 173 с.

  11. Изучениеличности школьникаучителем /Подред. З.И.Васильевой,Т.В.Ахоян и др.- М.: Педагогика,1991. - 136 с.

  12. Каган М.С.Эстетическаякультура советскогочеловека. - Л.:ЛТУ, 1976. - 126 с.

  13. КарпенчукС.Г. Теорія іметодика виховання:Навчальнийпосібник. - К.:Вища школа,1997. - 304 с.

  14. КиященкоН.И., ЛейзеровН.Л. Эстетическоетворчество.- М.: Знание, 1984. - 112с.

  15. КонИ.С.Психологияранней юности:Книга для учителя.- М.: Просвещение,1989. - 255 с.

  16. КондаковН.И. Логическийсловарь-справочник.- М.: Политиздат,1975. - 428 с.

  17. КондрашоваЛ.В. Гуманизацияучебно-воспитательногопроцесса школы:история, теория,поиски. - КривойРог: КГПИ, 1996. - 76 с.

  18. КондрашоваЛ.В. Методикаподготовкибудущего учителяк педагогическомувзаимодействиюс учащимися:Учебное пособие.- М.: Издательство"Прометей"МГПИ им. В.И.Ленина,1990. - 158 с.

  19. КривицкийН.Е. Школьникамоб эстетике.- М.: Просвещение,1979. - 168 с.

  20. КульчицкаяЕ.И. Родителямо воспитаниикультуры детей.- К.: Радянськашкола, 1980. - 126 с.

  21. КучеряваЗ. Торкнутисякраси //Українськамова і літературау школі. - 1995. - № 5-6.- С.23-25.

  22. Лихачов Б.Т.Педагогика.Курс лекций:Учебное пособиедля студентовпед. учебн.заведений ислушателейИПК и ФПК. - М.:Юрайт, 1999. - 464 с.

  23. ЛихачовБ.Т.Эстетика воспитания.- М.: Педагогика,1972.- 196 с.

  24. МазуркевичА.Р. Литературав школе: поискновой методики//Советскаяпедагогика.- 1991. - № 11. - С.10-12.

  25. Машенко Н.М.Слово, музыка,образ. - К.: Радянськашкола, 1982. - 96 с.

  26. Немов Р.С.Психология:Учебник длястудентоввысших педагогическихучебных заведений:В 3 кн. /Гуманит.изд. центр ВЛАДОС. - М., 2000. - Кн.3:Психодиагностика.Введение внаучное психологическоеисследование.- 640 с.

  27. НикифоровА.С. Эмоции ввашей жизни.- М.: СоветскаяРоссия, 1974. - 189 с.

  28. Общаяпсихология:Учебное пособиедля студентовпед. институтов/под ред. В.В.Богословскогои др. - М.: Просвещение,1981. - 383 с.

  29. ПасічникЄ.А. Методикавикладанняукраїнськоїлітературиу середніхнавчальнихзакладах: Навчальнийпосібник длястудентіввищих закладівосвіти. - К.: Ленвіт,2000. - 384 с.

  30. Педагогика:Учебное пособиедля студентовпедагогическихучебных заведений/В.А.Сластенин,И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко,Е.Н.Шиянов. - 3-еизд. - М.: Школа- Пресс, 200. - 512 с.

  31. Петрова Ю.Н.Динамикаэстетическогоразвития личностив процессе ееобщения с искусством//Искусство иэстетическоевоспитаниемолодежи. - М.:Наука, 1981. - С.137-166.

  32. ПідласийІ.П. Як підготуватиефективнийурок: Книгадля вчителя.- К.: Радянськашкола, 1989. - 204 с.

  33. ПлатоновК.К., ГолубевГ.Г. Психология:Учебное пособие.- М.: Высшая школа,1977. - 247 с.

  34. ПлатоновК.К. О системепсихологии.- М.: Мысль, 1972. - 235 с.

  35. ПодласыйИ.П. Педагогика.Новый курс:Учебник длястудентов пед.вузов: В 2 кн./Гуманит. изд.центр ВЛАДОС.- М., 1999. - Кн.2: Процессвоспитания.- 256 с.

  36. Пойя Д. Какрешать задачу.- М.: Учпедгиз,1961. - 186 с.

  37. Практикумпо педагогике/Под ред. З.И.Васильевой.- М.: Просвещение,1988. - 134 с.

  38. Психологияэмоций. Тексты/Под ред. В.К.Вилюнаса,Ю.Б.Гиппенрейтер.- М.: Изд-во Московскогоуниверситета,1984. - 228 с.

  39. Психология:Учебное пособиедля учащихсяпед. училищ/Под ред. В.А.Крутецкого.- М.: Просвещение,1977. - 301 с.

  40. РувинскийЛ.И. Нравственноевоспитаниеличности. - М.:Изд-во Московскогоуниверситета,1981. - 184 с.

  41. Симонов П.В.Теория эмоций//Психологияэмоций. - М.: МГУ,1984. - С.23-27.

  42. Словарь поэтике /Под ред.И.С.Кона. - М.:Политическаялитература,1981. - 430 с.

  43. СтепанишинВ. Нові підходидо викладанняукраїнськоїлітератури//Дивослово. -1995. - №1. - С.31-34.

  44. СухомлинскийВ.А. Рождениегражданина.- М.: Молодаягвардия, 1971. - 136 с.

  45. УкраїнецьС. Елементипсиходрамина уроках літератури//Дивослово. -1995. - № 5. - С.41-44.

  46. Философскийэнциклопедическийсловарь /Сост.С.С.Аверинцев,Э.А.Араб-Оглы,Л.Ф.Ильичов. -2-е изд. - М.: Советскаяэнциклопедия,1989. - 814 с.

  47. Фридман Л.М.,Пушкина Т.А.,КаплуновичИ.Я. Изучениеличности учащихсяи ученическихколлективов.- М.: Просвещение,1988. - 206 с.

  48. ЦимбалюкЛ.М.Формуванняособистісногоставленнястаршокласниківдо художньоготвору у процесівивчення українськоїлітературиу старших класах//Зб. науковихпраць. - К.: КДПІ.- 1990. - С.111-115

  49. ЧайковскаяВ.И. Оцелостностиэтико-эстетическоговоздействиялитературына молодежь//Искусство иэстетическоевоспитаниемолодежи. - М.:Наука, 1981. - С.122-137.

  50. Чепурко О.М.Естетичневихованняучнів під часбесід з позакласногочитання //Зб.наукових праць.- К.: КДПІ, 1990. - С.91-96.

  51. Шацкая В.Н.Общие вопросыэстетическоговоспитанияв школе. - М.: АПНРСФСР, 1955. - 181 с.

  52. ШевченкоГ.П. Эстетическоевоспитаниев школе. - К.: Радянськашкола, 1985. - 148 с.

  53. Шевчук Т.Тестові завданнядо теми "ТворчістьЛесі Українки"//Дивослово. -№ 8. - 1995. - С.37-39.

  54. Щербо А.Б.,Джола Д.Н. Красотавоспитываетчеловека. - К.:Радянськашкола, 1980. - 102 с.

  55. Эмоциональнаярегуляцияучебной деятельности/Под ред. ЧебыкинаА.Я. - М.: АН СССР,1988. - 241с.

  56. Эстетика:Словарь /Сост.А.А.Беляев идр. - М.: Политиздат,1989. - 447 с.

  57. Эстетическоевоспитаниешкольников/Под ред. А.И.Бурова.- М.: Педагогика,1984. - 164 с.

  58. Эстетическаякультура иэстетическоевоспитание:Книга для учителя/Под ред. ЛабковскойА.М.: Просвещение,1983. - 211 с.

  59. Эстетическоевоспитаниешкольной молодежи/Под ред. Б.Т.Лихачова.- М.: Педагогика,1981. - 306 с.

  60. Эстетическоевоспитаниешкольников:Вопросы теориии методики/Под ред. Паборидзе.- М.: Педагогика,1988. - 179 с.

  61. Якобсон П.М.Психологияхудожественноговоспитания.- М.: Искусство,1964. - 86 с.