Смекни!
smekni.com

Коммунікативна атака (стр. 1 из 3)

Комунікативна атака.

Поняття "комунікативна атака" в теорії і практиці педагогічного спілкування запропонував використовувати В.А.Кан-Калик.Концепція педагогічного спілкування, яку розро­бив учений, передбачає визначення етапів спілкування під час проведення уроку (читання лекції).

Характеристики "комунікативної атаки": вона передбачає завоювання ініціативи у спілкуванні й цілісну комунікативну пе­ревагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією.

Початко­вий етап спілкування педагога з аудиторією не завжди потребує проведення "комунікативної атаки".

Практика формування професійного спілкування сьогодні під­казує, що необхідно змінити підхід до даного феномена, розширити його трактування. "Комунікативна атака" може досліджуватись як комунікативне вміння педагога, яке, в свою чергу, виступає мето­дом установлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні. Водночас важливо підкреслити, що реалізація "комунікативноїата­ки"можлива лише тоді, коли у педагога сформовані професійні ко­мунікативнівміння вербального і невербального спілкування, ство­рення творчого самопочуття в спілкуванні, сприймання і розуміння людини людиною, орієнтування в ситуації спілкування, володіння професійно-педагогічною увагою, самопрезентації, використання системи "пристосувань".

Опис "комунікативної атаки" треба побудувати таким чином:

проаналізувати особливості конструювання змісту;

визначити стадії її проведення;

вичленити необхідні характеристики мовлення та невербального спілкування педагога;

врахувати деякі особливості самопочуття педагога на етапі її проведення.

Потрібно також вказати на необхідність звернення до педаго­гічної імпровізації, яка завжди супроводжує проведення "комуніка­тивної атаки".

Слід пам"ятати, що вибір засобів спілкування для побудови "комунікативної атаки" і порядок їх використання у кожному кон­кретному випадку зумовлюються рівнем підготовленості педагога до професійного спілкування, а саме: розвинутість професійного мис­лення, мовлення і багатство професійно-лексичного запасу; вміння оновлено сприймати відомий навчальний матеріал, визначати комуні­кативну структуру уроку (комунікації) , володіти технікою педаго­гічне доцільного переживання, а також своїм емоційним самопочут­тям на різних етапах спілкування; вміння орієнтуватись у часі та умовах спілкування.

Наукові праці педагогів та психологів, спеціаліс­тів у галузі ораторського мистецтва та театральної педагогіки дають матеріал, який дозволяє побудувати зміст "комунікативної атаки"

Так, доцільно прийняти положення, яке обгрунтоване знавця­ми публічного мовлення, звичайно, адаптуючи його до умов педа­гогічної діяльності. Сутність цього положення полягає в тому, що педагог повинен з самого початку спілкування з аудиторією привернути її увагу до себе, або, інакше кажучи,заволодіти її увагою. А звідси випливає висновок про те, що треба знай­ти шляхи, які дадуть змогу вирішити це питання.

Якщо одним із завдань "комунікативної атаки" є завоювання ініціативи у спілкуванні, то доречно в цьому випадку звернутись до рекомендацій В.А.Кан-Калика . Багаторічний досвід викла­дацької діяльності дав можливість ученому встановити перелік факторів, наявність яких забезпечує ініціативу педагога в спіл­куванні. До таких факторів належать:

чіткість організації початкового контакту з класом;

оперативність у переході від організаційних процедур до ділового спілкуванняї;

відсутність проміжних зон між організаційними і змістовни­ми аспектами початку взаємодії;

оперативність у досягненні соціально-психологічної єдності з класом;

введення особистісних аспектів у взаємодію з учнями;

переборення стереотипних і ситуативних негативних установок на окремих учнів;

організація цілісного контакту з усім класом;

забезпечення зовнішнього комунікативного вигляду вчителя (підтягнутість, зібраність, охайність);

скорочення педагогічних вимог, які щось забороняють, і роз­ширення позитивно-орієнтованих педагогічних вимог;

реалізація мовленнєвих і невербальних засобів взаємодії, активне включення міміки, м'кроміміки, "контакту очей" і т.п.;

"транслювання" в клас особистої прихильності до дітей;

розуміння ситуативної внутрішньої настроєності учнів і врахування її у спілкуванні, передача учням ць^го розуміння;

введення на початковому етапі взаємодії завдань і питань, які можуть мобілізувати аудиторію;

формулювання яскравих, приваблюючих цілей діяльності і погад шляхів їх досягненчя.

Більшість із зазначених факторів мають узагальнюючий характер і потребують певної конкретизації, хоча їх роль у спілкуванні заперечувати не можна. А із даного їх пе­реліку, засобами, які доцільно використати на початковому етапі "комунікативної атаки", можуть бути: введення завдань і питань, які мобілізують аудиторію; формулювання яскравих і приваблюючих цілей діяльності і показ шляхів їх досягнення. Можливий і інший шлях проведення початкового етапу "комунікативної атаки", де бу­дуть використовуватись короткий виклад якогось цікавого факту, історії, зіставлення різних точок зору з одного і того ж питання, що пропонується в роботах з ораторського мистецтва .

У деяких дослідженнях звертається увага на необ­хідність використання на початку спілкування з аудиторією так званої "початкової паузи". Психологічне призначення цієї паузи, як стверджують В.А.Кан-Калік, З.В.Савкова , з од­ного боку полягає в тому, що вона дозволяє аудиторії певним чи­ном звикнути до педагога (оцінити його зовнішній вигляд, виявити його бажання працювати з даними людьми і в даний час), з другого боку - правильне її використання дає можливість привернути увагу цієї аудиторії до педагога. Проте результати теоретичної розробки і апробації "комунікативної атаки" як методу формування комуніка­тивних умінь виявили цілковиту неможливість звернення в даному випадку до "початкової паузи".

"Комунікативна атака", як відомо передбачає проведення сво­єрідного комунікативного "натиску" педагога на аудиторію з момен­ту його появи, що зумовлюється необхідністю встановлення профе­сійно-педагогічного контакту в спілкуванні. Цей "натиск" виража­ється в спрямованості погляду педагога, мускульній мобілізованості, інтонаційній виразності мовлення. З огляду на сказане зрозу­міло, що "початкову паузу" ніяк не можна використовувати у "кому­нікативній атаці".

Необхідність визначення стадіальності проведення "комуніка­тивної атаки" зумовила звернення до робіт К.С.Станіславського та В.А.Кан-Калика. Як відомо, в розробленому видатним театральним педагогом ученні про сценічне спілкування визначені стадії цього процесу (орієнтування в умовах, що оточують, і вибір об"екта; підхід до об"єкта, привернення до себе його уваги; "зон­дування" душі об"єкта. передача своїх "бачень" об"екту за допомо­гою променевипускання; відгук об"екта і обмін променевипусканням їм з обох сторін). Спираючись на дані положення, В.А.Кан-Калик роз­різняє, як він пише , основні стадії педаго­гічного спілкування. Ці стадії спілкування, відповідно, можна визначити і в "комунікативній атаці". Виходячи зі сказаного, дамо коротку характеристику зазначених стадій.

Перша стадія спілкування в роботах В.Л.Кан-Калика називається "орієнтування в умовах спілкування" Як виз­начає дослідник, на цій стадії відбувається складний процес при­стосування загального стилю спілкування до його сьогоднішніх умов (тобто лекції, уроку і т.п.), що базується на таких важливих мо­ментах:

усвідомлення педагогом свого особистого стило спілкування з вихованцями;

відновлення в комунікативній пам"яті попередніх особливостей спілкування з даною аудиторією;

уточнення стилю спілкування в нових комунікативних умовах діяльності.

Якщо ж педагог вперше зустрічається з даною аудиторією, то реалізація вказаної стадії спілкування зумовлюеться ще й докомунікативною атмосферою, яка створюється на основі початкової ін­формації педагога про учнів і учнів про педагога .

Можна погодитись з цим аналізом першої стадії спілкування, але е всі підстави запропонувати і інший підхід до розуміння її суті. Цей підхід базується на дослідженнях О.О.Леонтьєва , який вводить поняття "орієнтування в ситуації спілкування".

Даний вид орієнтування, як пише О.О.Леонтьєв повинен включати три аспекти. По-перше, це орієнтування в просторових умовах спілкування і більше того в таких обставинах, які підда­ються зоровому та кінетичному сприйманню; по-друге, це орієнту­вання в часових умовах спілкування (насамперед, наявність чи відсутність дефіциту часу), і, по-третє, це орієнтування в так званій соціальній ситуації спілкування, тобто в актуальних соці­альних взаємовідносинах між тими, хто спілкується. Порівняння дпох точок зору на розуміння першої стадії спілкування впевнює в доцільності звернення до досліджень О.О.Леонтьєва, який глибше рсдкриоае її сутність.

Таким чином, перша стадія проведення "комунікативної атаки" буде визначатись як стадія орієнтування в ситуації спілкування, що включає три вказаник аспекти.

Друга стадія спілкування, як її називає В.А.Кан-Калик, - привернення до себе уваги об"єкта спілкування.

Третя стадія спілкування у К.С.Станіславського називається "зондуванням душі об'єкта". В.А.Кан-Калик підкреслює , що вказану стадію треба розглядати як своєрідний пошуковий етап, на якому відбувається коригування раніше продуманих прийомів спілкування.

Потрібно зрозуміти, що ця стадіямає своєрідний предстартовий характер, бо на ній педагог уточнює свої уявлення про си­туацію спілкування, про рівень готовності до нього аудиторії.