Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків (стр. 44 из 71)

Система взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в учнів здорового способу життя повинна виховувати в кожної дитини ставлення до свого здоров'я як до особистісно-соціальної цінності.

Систему соціальних принципів моделювання інноваційної педагогічної системи ми використовували як комплекс теоретичних і методичних положень, які відображають базові закономірності розробки оптимальних технологічних моделей у цілісній структурі концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів формування у школярів здорового способу життя. Аналіз педагогічної практики і наукових досліджень у цій галузі [44; 84; 91; 323; 427] дозволив установити, що практично всі моделі формування здоров'я і здорового способу життя людини відмінні певною статичністю, оскільки їхнє зображення на площині є двомірним, тому автори [88; 89; 91; 103] змушені наголошувати на наявності міжокремими компонентами системи вертикальних та горизонтальних зв'язків, удаватися до схем. Водночас, вертикальні зв'язки вказують на наявність у системі різних рівнів, тобто ієрархії структурних параметрів системи. Способом регулювання відносин у середині ієрархії рівнів системи виступає управління, яке є новою властивістю педагогічних систем. Ідея тривимірності, що лежить в основі концептуальної моделі, яка нами розроблялася, підкреслює динамізм системи, наявність в останньої потенціалу розвитку, що проявляється в системних ефектах. Ознакою системних ефектів є виникнення в системи таких властивостей, як: адиктивність, інтегративність, інноваційність, відкритість.

Отже, на підставі визначення мети та завдань діяльності системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в учнів здорового способу життя, науково обґрунтованого соціально-психологічного портрета школяра в контексті здорового способу життя, діагностики рівня здоров'я та здорового способу життя учнів, а також з огляду на спеціальні методологічні принципи щодо трактування педагогічної системи інноваційного типу ми отримали можливість побудувати означену модель взаємодії соціальних інститутів у вигляді вербально-графічної структури та певної сукупності ієрархічно підпорядкованих її елементів (див. рис. 3.3.1; 3.3.2). У процесі розробки концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя в школярів загальноосвітніх закладів ми виходили з розуміння, що сучасна школа — відкрита соціально-педагогічна система, яка перебуває під постійним впливом економічних, політичних, культур-но-історичних сфер життя держави, регіону, області, території. У зв'язку з ним школа повинна об'єднати всі інші соціальні інститути на відповідній території з метою посилення її можливостей у створенні стабільних умов для розвитку індивідуальних здібностей, здоров'я й реалізації базових потреб учнів не тільки в спеціально організованому освітньому середовищі, а й у реальному житті.

Рис. 3.3.1. Інтегрована модель взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя в учнів загальноосвітньої школи

Рис. 3.3.2. Технологічна модель управління формування в учнів здорового способу життя

Моделюючи підсистему формування здорового способу життя учнів нарівні Райгородоцької загальноосвітньої школи I—III ступенів, ми керувалися тим, що кожний учитель-предметник повинен бути ще й учителем здоров'я та формування здорового способу життя, оскільки в широкому розумінні, — це учасники освітнього, оздоровчого, виховного процесу взаємодії в межах функціональних обов'язків і професійної компетентності (див. рис.3.3.2).

їх зусилля спрямовані на досягнення такої інтегральної мети, як цілісний розвиток особистості, досягнення учнями високою рівня освіченості й культури при збереженні та зміцненні здоров'я, валеологізація змісту і способу навчання, взаємин учнів, учителів, батьків, профілактика соціально залежних захворювань, виховання здорового способу життя.

У процесі розробки та реалізації означеної моделі ми вирішували низку актуальних завдань:

1.Усвідомлення вчителями, що від стану їх здоров'я, настрою залежить ставлення учнів до цієї проблеми. Це сприятиме результативності валеологічного навчання й виховання.

2.Створення системи заохочень, яка має стимулювати формування валеологічної свідомості учнів та вчителів.

3.Оволодіння навичками психологічного захисту від негативних соціальних впливів.

4.Прищеплення любові до природа, культури, людей і самого себе.

5.Формування у вчителів потреби змінити стереотипи щодо стосунків з учнями та процесу навчання відповідно до валеокультури.

6.Організація роботи, спрямованої на формування в учнів мотивації до піклування про своє здоров'я та відповідальності за його стан.

7.Вироблення навичок здорового способу життя, профілактика шкідливих звичок.

8.Формування активного способу життя.

9.Вивчення світового досвіду щодо поширення та пропаганди здорового способу життя.

10.Проведення валеологічної діагностики, профілактичної та корекційної робота.

11.Оптимізація методів і форм роботи з батьками з проблеми формування здорового способу життя в родині.

їх діяльність здійснювалася на основі загального концептуального підходу в межах певної змістовної моделі, що враховувала специфіку Райгородоцької школи, соціально-економічні, культурно-історичні особливості селища і впроваджувала систему взаємопов’язаних заходів, спрямованих на збереження й розвиток здоров'я учнів.

При такому підході обов'язковою умовою ефективності цієї технологічної моделі є інтеграція роботи служби здоров'я в діяльність спеціалістів освітньо-виховного процесу. Під інтеграцією ми розуміємо: стан стійкого взаємозв'язку і взаємопроникнення в діяльність окремих служб школи, а також педагогічного процесу. Провідною ознакою інтеграції була єдність цього процесу й результатів його здійснення.

Засобами інтеграції в моделі Райгородоцької школи сприяння здоров'ю учнів, а також її інтеграції в систему соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів були використані:

—рівень узгодження та синхронізації, які досягалися на основі обміну інформацією, необхідною для отримання інтегрального результату у формуванні здорового способу життя школярів;

—рівень взаємодії досягався через систематичність та неперервність діяльності, у якій суб'єкти взаємодії разом прогнозували, проектували, реалізували, піддавали об'єктивному аналізу результати своєї діяльності, здійснювали своєчасну й адекватну корекцію;

—рівень взаємопроникнення досягався на основі глибокої інтеграції функцій і зусиль спеціалістів школи та інших соціальних інститутів формування в учнів здорового способу життя, культури здоров'я в єдиному навчально-виховному, оздоровчому, мотиваційному та лікувально-реабілітаційному просторі селища Райгородок.

Така технологічна модель є не тільки ефективною в досягненні результату інтеграції. Вона постійно простежує стан здоров'я учасників освітнього процесу і факторів, що його визначають, дозволяє на основі свого, а не чужого досвіду вирішувати завдання управління, організовує цілеспрямовану педагогічну роботу з їх виконання. Ця модель надає можливості систематично зіставляти отримані результати з програмами роботи й у випадку серйозних відхилень знаходити та вносити адекватні корективи. У процесі розробки технологічної моделі школи сприяння здоров’ю учнів ми в її структуру заклали адаптаційні можливості, спрямовані на створення освітнього середовища, що забезпечить саморозвиток кожного учня. Таке середовище сприяло тому, аби учень зумів реалізувати себе як суб'єкт власного життя, діяльності, спілкування та самосвідомості з урахуванням своїх психолого-фізіологічних особливостей, здоров'я й навчальних можливостей (див. рис. 3.3.1).

Для досягнення цієї мети ми використовували ресурсний педагогічний підхід, який орієнтував спеціалістів школи та інших соціальних інститутів на реальні потреби, мотиви, можливості й бажання дитини. Його пріоритетність перед цільовим обумовлена там, що в нестабільних оточуючих умовах визначити досить конкретно бажаний і практично можливий стан школяра майже неможливо. Тому ми інтегрували зусилля спеціалістів не на стійкості, що задається учневі із зовнішньої траєкторії розвитку, а на стійкості доцільної спрямованості генезису. У зв'язку з цим положенням у структуру моделі включено таку форму інтеграції, як єдність зусиль спеціалістів різного профілю, їх тісний зв'язок з сім'єю, органами місцевого самоврядування, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, правоохоронними й дозвіллєвими закладами. Такий структурний компонент моделі максимально сприяв реалізації її координаційної функції. Особливе місце у структурі адаптивної моделі посідає орієнтаційно-мотиваційна функція, яка спрямована на забезпечення самовизначення учня в різних сферах життєдіяльності, допомагає дитині у виявленні та реалізації її індивідуальних можливостей. При цьому, насамперед, модель ураховує стан здоров'я учнів, дозволяє визначити оптимальний рівень впливу педагогічних, психологічних, фізичних, трудових, навчальних навантажень. Здійснення пропедевтичної функції розробленої моделі було пов'язано з оптимальним забезпеченням підтримки школярів у освітньому процесі. 3 позиції цілісної структури адаптивної технологічної моделі мова йде про оптимальний валеологічний супровід дитини під час навчання й оздоровлення, формування здорового способу життя [36; 60; 81; 108; 11О; 135].