Виявом засвоєння усіх цих відомостей має стати свідоме ставлення до власних усних і письмових висловлювань, прагнення уникати помилок, додержання етики мовлення – невід’ємної частини культури спілкування. Робота над досягненням цієї мети починається у процесі вивчення всіх тем і розділів програми.
Почнемо з розділу «Мова і мовлення». Цей розділ включає такі теми, як: «Мова – найважливіший засіб спілкування», «Усне мовлення», «Письмове мовлення», «Культура мовлення».
Аналізуючи першу тему «Мова – найважливіший засіб спілкування» то потрібно сказати, що ця тема налаштовує дітей на думку, що рідна мова – це диво. Вона дає можливість людині одночасно побувати в далекому минулому, у сьогоденні і заглянути в майбутнє.
Вчителеві варто запитати: «То для чого ж людям мова? З чого вона складається? Чи достатньо знати слова, щоб передати свої думки іншому?»
Учитель звертає увагу учнів на значення слова спілкуватися, пояснює його за допомогою синонімів: говорити, розмовляти, бесідувати, обмінюватись думками. Чому мова – найважливіший засіб спілкування? Які допоміжні засоби ви знаєте? (Жести, міміка, інтонація, сила голосу, сигнали, різні знаки тощо). Як сприймається розповідь людини, яка надмірно жестикулює або голосно викрикує?
Учитель має підвести учнів до висновку: словесна мова – найбагатша, найвиразніша, тому вона є найважливішим засобом людського спілкування.
Цьому допомагає і підручник, бо ряд вправ можна використати, які вміщені в ньому, до даної теми. Також є додатковий теоретичний матеріал, основні теоретичні відомості, які учні мають запам’ятати.
Особливу увагу треба звернути на такі теми, як: «Усне і писемне мовлення. Їх особливості». Усне мовлення має бути правильним, виразним, зрозумілим для всіх, хто його слухає. Свої думки люди найчастіше передають один одному в усній формі, тобто за допомогою усного мовлення. Усним мовленням добре володіє той, хто вміє передати словами і голосом свої думки й почуття. Під час усного мовлення люди використовують міміку, жести, різну силу голосу, питальну або окличну форму. Саме тому підручник для 3 класу, знайомлячи школярів з особливостями усного мовлення звертається до них із запитаннями:
«Як «нагороджується» голос?
Коли треба підвищувати силу голосу?
Як треба говорити в місцях спільного користування?
Яким повинне бути твоє мовлення?»
На відміну від усного, писемне мовлення – це усе написане або надруковане. У підручнику вміщені поради, як потрібно писати. Їх необхідно дітям запам’ятати і ними користуватись.
Окремо звертаємо увагу на тему «Культура мовлення». Мета такого уроку має звучати так: формувати уявлення про культуру мовлення і культуру спілкування. Прищеплювати навички мовного етикету. Виховувати в учнів увагу до мовного слова, повагу до людей і до самих себе. Реалізація такої мети, дасть змогу учителеві підвищити культурний рівень молодших школярів.
У доступній формі вчитель має розповісти учням, що культура мовлення – це уміння правильно говорити і писати, правильно вживати мовні засоби, відповідно до мети і умов спілкування. Культура мовлення – частина загальної культури людини. З того, як людина говорить, можна зробити висновок про рівень її духовного розвитку, про її внутрішню культуру. Розповідь учителя, необхідно закріпити роботою над текстом з підручника «Що таке культура мовлення?».
Досить вдало підібрана вправа 67. Вчитель провівши роботу на основі малюнків може закріпити її за допомогою вправи 72 та власних спостережень і досвіду учнів. Учні повинні засвоїти правила під час розмови, що треба, а що не можна.
Вчитель має запропонувати ряд інших завдань щодо даної теми для реалізації своєї мети.
У 3 класі учні продовжують практично засвоювати слова ввічливості під час розмов. Вчитель має учити дітей користуватись словами ввічливості, вчити правильно запитувати і відповідати під час діалогу. Щодо підручника, то вправи відповідають темі, вдало підібрані автором. Діти мають можливість пригадати, які слова ввічливості є в нашій мові. Вчитель проводить роботу за малюнками, які вміщені в підручнику, що дає можливість навчитись учням поводитись в різних ситуаціях. Вчителю доцільно буде поставити такі запитання учням: «Поясніть поведінку дітей, зображених на другому і четвертому малюнках. Чому вони піднялися? Чому замовкли і розступилися? Що вони цим виражають?»
Учитель підкреслює, що людина своєю ввічливістю виражає повагу не тільки до інших людей, а й до самого себе, до своєї людської гідності.
У розділі «Текст» вміщено теми, які ми відносимо до формування мовленнєвого етикету.
Тема «Етика мовлення. Закріплення навичок культури спілкування». Вчитель має поставити мету вчити дітей етики мовлення. Розвивати уміння будувати речення з «чарівними словами», вживати їх у власному мовленні. Виховувати культуру спілкування. Вчитель ще раз і ще раз нагадує дітям про те, як поводяться чемні, ввічливі люди; вчить звертатися до своїх товаришів, близьких знайомих, незнайомих людей.
Проаналізуючи вправу з підручника (а їх декілька на один мотив) можна дати такі запитання: «Як звернувся хлопчик до матері? Як ви звертаєтесь з проханням до кого-небудь? Які слова ви вживаєте при цьому? Які слова треба сказати у відповідь на чиюсь послугу?» Далі вчитель наводить приклади із різних ситуацій, в яких можуть опинитись учні.
Ситуація. Два третьокласники сидять у парку на лавочці і грають у шашки. Підходить незнайомий чоловік і запитує, як знайти певний будинок, вулицю чи магазин. Як повинні повестися діти? Що мають сказати у відповідь на привітання?
Вітаючись, будуть продовжувати гру чи припиняти її і піднімуться з місць і т. ін.?
Учитель може організувати дидактичну гру, наприклад «День народження». Серед учнів обираються «гості» і «господарі», які під час спілкування мають виявити уміння ввічливо звертатись один до одного і відповідати, вручати квіти і приймати їх, поводитись у чужому ломі і прощатись з господарями.
Гру варто підготувати заздалегідь, щоб поведінка учасників гри стала зразком для інших.
Робота над текстом вправи 106, після виконання за завданнями підручника вчитель спонукає учнів на відверту розмову, в якій кожен зміг би реально оцінити рівень своєї культури, виявити прагнення стати кращим. Учитель підкреслює, що культура поведінки нерозривно зв’язана з культурою мовлення. Добре вихована людина ніколи не образить іншу ні ділом, ні словом.
До вправи 107 варто поставити такі запитання як: «Що зображено на малюнку? Зверніть увагу, як поводяться діти. Чи можна без потреби голосно кричати в лісі, розпалювати вогнище, смітити?».
Проводячи роботу над вправами, які вміщені в підручнику, вчитель кожного разу має закріплювати навички культури спілкування молодших школярів.
Тема: «Написання листа про свої справи» несе в собі мету ознайомити учнів з одним із зразків ділового мовлення – листом. Виробляти практичні навички етики мовлення. Виховувати почуття товариськості, відчуття такту.
Вчитель повідомляє тему уроку.
- Сьогодні ви будете вчитися писати листи своїм близьким і знайомим про свої справи. Лист – дуже важлива форма спілкування. Тому писати його повинен уміти кожен.
Учитель на дошці записує: лист, конверт, поштова скринька, поштове відділення, до запитання, листоноша, адреса, адресувати, адресат, автор листа. Учні вчаться правильно вимовляти і записувати ці слова.
У підручнику подані зразки листів дітей. Один лист онука до бабусі, а інший подруги до подруги. Учням необхідно порівняти ці два листи. З допомогою вчителя знайти відмінне і спільне. Ми пропонуєм такий порядок роботи над листом:
1) читання листа;
2) бесіда щодо його змісту оформлення;
3) практичне засвоєння звертань («Так звертайся» з підручника);
4) самостійна робота за поданим зразком.
Виконання вправи 121 буде відбуватись за таким планом:
1) вибір адресата;
2) обдумування змісту листа;
3) складання плану листа і запис його на дошці;
4) обговорення кожного пункту плану;
5) запис тесту листа на дошці і в зошитах.
Для закріплення даної теми, вчитель дає учням написати лист і відіслати його.
Підручник знайомить учнів із правильним написанням оголошення, складанням письмових запрошень і привітань. Спочатку учні мають можливість прочитати вітання, яке надіслане учневі. Вчитель звертає увагу учнів, як треба звертатися, як висловити привітання, як підписати, поставити дату. Підручник «пропонує» учням скласти власні привітання.
Також учні можуть ознайомитись із зразком запрошення. Опрацьовують його. Вчитель пропонує скласти колективне запрошення.
Вправа 126 вчить молодших школярів правильно адресувати. Вчителеві варто провести словникову роботу: адреса і адрес.
Варто ще раз повторити, роблячи підсумок. Підручник для 3 класу цілком відповідає вимогам програми.
В 4 класі молодші школярі вдосконалюють усі знання і навички, які отримали в попередніх класах. Закріплюють етичні навички при складанні усних та письмових висловлювань, у ході ведення розмови (не втручатись у розмову інших, не виявляти у розмові свого поганого настрою, не говорити багато про себе, бути уважним до співрозмовника, доречно вживати слова ввічливості). Писати привітання, запрошення, замітку до газети, лист.
Приходячи до школи діти продовжують опановувати знання, пригадувати уже вивчене, вдосконалювати свої уміння і навички вести розмову, спілкуватись.
У розділі «Мова і мовлення. Текст», учні продовжують збагачуватись новими словами, репліками, вдосконалювати свої мовленнєві навички. Молодші школярі виконують ряд вправ, які вимагають розмірковувань з подальшими відповідями на запитання.