Сьогодні ми з вами поговоримо про захоплення Гоголя Запорізькою Січчю, побутом і звичаями козаків. До цього уроку ви готувалися заздалегідь, мали випереджуючі завдання. Наш урок буде побудований на діалозі культур.
У класі сформовані ЛДГ. Тому спочатку надаємо слово історикам.
Перший історик. Українське козацтво — визначне явище в європейській історії. (Слово «козак» тюркського походження і означає «вільна людина»). Головна історична умова виникнення українського козацтва як суспільного стану і збройної сили — підневільне становище України під владою сусідніх держав Литви і Польщі, позбавлення її власної державності, соціальне гноблення, а також національні й релігійні утиски українського народу, який прагнув здобути волю і державну незалежність України.
Другий історик. Перші письмові згадки про українських козаків містять джерела кінця XV— початку XVIст. У 1989 р. виповнилось 500 років від першої згадки у «Хроніці» польського історика Мартина Бєльського про козаків на Поділлі (1489).
Третій історик. Виникнення низового козацтва пов'язане з утворенням Запорізької Січі і діяльністю українського князя Дмитра Вишневецького. Саме він об'єднав розпорошені козацькі ватаги і збудував на Дніпровому острові Хортиця (1552) твердиню-замок, в якому розташувалася козацька залога, розмістилися запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася Запорізька Січ - центральне укріплене поселення козаків, де перебувало також військове й адміністративне управління контрольованої козаками території. Цю ж саму назву вживали і на означення всієї території, яка ще називалася Запорозькими Вольностями.
Учитель. Опису Запорізької Січі та зображенню боротьби запорожців присвячено в повісті багато сторінок. Для того, щоб ви зрозуміли думку Гоголя про Січ, відчули його почуття, наші народознавці ознайомлять вас із побутом і звичаями козаків.
Перший народознавець.У 1572 р. король Сигізмунд IIАвгуст видав універсал про прийняття на державну військову службу 300 козаків, яких поіменно записували в спеціальний список — реєстр. Таких коз'аків назвали реєстровими.
Автор. Січ не любила утрудняти себе військовими вправами й гаяти час; юнацтво виховувалося й освідчувалося в ній самим досвідом, в самому розпалі битв, які через те майже не припинялись. А в перервах козакам нудно було братися за вивчення якої-небудь дисципліни, крім хіба стрільби в ціль та зрідка кінських перегонів і гонитви за звіром по степах і дугах; весь інший час ішов на гульбу — ознака широкого розмаху душевної болі.
Другий народознавець. Реєстровці дістали від уряду Речі Посполитої право на окремий суд, звільнялися від державних повинностей (крім військової), отримували земельні володіння і платню грішми, мали дозвіл займатися промислами і торгівлею. Реєстрова старшина отримувала значні маєтності. Офіційно реєстрове козацтво називалося Запорозьким Військом, якому формально підпорядковувалась і Запорозька Січ.
Автор. Уся Січ становила собою незвичайне явище. Це було якесь безперервне бенкетування, бал, що почався галасливо і згубив кінець свій. Дехто ремісникував, інші держали крамнички й торгували; але більша частина гуляла з ранку до вечора, якщо в кишенях бряжчала можливість і здобуте добро не перейшло ще в руки крамарів та шинкарів. Це загальне бенкетування мало в собі щось чарівниче. Воно не було якимсь збіговищем гультяїв, що напивалися з горя, а було просто якимсь шаленим розгуллям веселощів.
Третій народознавець. У запорожців похідний одяг був бідним. Але вдалі військові походи на турок, татар, давали змогу козакам одягатись у дорогі трофейні речі — шуби, жупани, саєтові (тонке англійське сукно) шаровари, шовкові сорочки, шапки-шлики, чоботи, чекмені. Тому домашній парадний одягу козаків був розкішним. Крім названих видів одягу, козаки носили сукняні юпки, схожі на турецькі куртки, короткі шкірянки. Одяг запорізького козацтва включав білу сорочку, шаровари, часто оздоблені широким золотим позументом уздовж бокових швів, пояс, черкеску, сукняний напівкунтуш, каптан, жупан, виготовлений з грубого сукна, хутряну шапку з чорних лисиць шапку із шликом, який закінчувався золотою китицею, чоботи.
Автор. Уся Січ молилася в одній церкві й готова була боронити її до останньої краплі крові, хоч і чути не хотіла про піст та здержливість.
Січ складалася з-понад шестидесяти куренів, що дуже схожі були на окремі незалежні республіки, а ще більше були схожі на школу й бурсу дітей, які живуть на всьому готовому. Ніхто ні про що не дбав й не тримав нічого при собі. Все було на руках у курінного отамана, що за це, звичайно, звався батьком. У нього були на руках гроші, одежа, весь харч, саламаха, каша і навіть паливо, йому віддавали гроші на схов.
Учитель. Запорізька Січ, славні сторінки історії запорізьких козаків викликали захоплення у багатьох митців. Слово нашим мистецтвознавцям.
Перший мистецтвознавець. «Наше Запоріжжя мене захоплює свободою, цим піднесенням рицарського духу... І ось ця купка звичайно обдарованих людей свого часу стає настільки сильною, що не тільки захищає Європу від східних хижаків, але й загрожує навіть їх сильній ході цивілізації і від душі глузує з їхньої східної пихатості», — так писав про Запоріжжя видатний художник І.Рєпін, який створенню картини «Запорожці» віддав 12 років життя. На картині показано, як козаки пишуть листа турецькому султанові.
Другий мистецтвознавець. Зверніть увагу на центральну фігуру картини. Це кошовий отаман Іван Сірко. У нього мужнє обличчя, проникливий погляд. Усе в його постаті свідчить про силу і відданість. Саме такий отаман міг розгулювати на козацьких «чайках» по Чорному морю і здійснювати сміливі походи в Крим. Та й вся невеличка група козаків на картині — люди мужні, з обвітреними в боях обличчями. Таким не страшний ворог. Вони впевнені в своїй правоті, силі, вірять у своїх, товаришів. Козак з піднятою рукою ніби запрошує вас придивитися пильніше і побачити дим вогнищ. Списи, голови козаків. Увесь величезний простір заповнений людьми, які збиралися для захисту рідної землі від небезпечних південних та західних сусідів. Хоробрі запорожці кинули все заради однієї мети — захисту батьківщини.
Третій мистецтвознавець. «Плугатар ламав свого плуга, броварі й пивовари кидали свої кадовби й розбивали бочки, ремісник і крамар слав до біса і ремесло і крамницю, бив горшки в хаті. І все, що тільки було, сідало на коня», - так читаємо у повісті Гоголя «Тарас Бульба». Схожі й типи козаків, створені письменником і художником.
Учитель. З великою силою тема Запорізької Січі звучить у поезіях нашого земляка, уродженця міста Кременець, відомого польського поета Юліуша Словацького. У своїй «Пісні відпливаючих» Словацький захоплюється козаками — вірними захисниками рідної землі, оспівує їхню велич і звитягу. Епіграфом до нашого уроку ми взяли слова Словацького:
«Кожен козак хай підійме із праху
Камінь і візьме з собою на Січ».
Ці рядки розкривають основний задум поезії — діти повинні продовжити справу батьків. Ідеали запорожців повинні бути дороговказом і для сучасників XXIстоліття.
А тепер давайте знову повернемося до сторінок повісті. Усі події «Тараса Бульби» розгортаються на тлі прекрасної української природи. Послухайте, як поетично описав Гоголь український степ.
(Прослуховування в грамзаписі опис степу вдень).
Бесіда:
1. З яким настроєм виїхали козаки з рідного хутора? Чому?
2. Як картина природи передає їх настрій?
3. Про що думали вершники?
4. Що змінило їхній настрій?
5. Які слова змушують нас не тільки бачити степ, а й чути його звуки, відчувати запахи?
6. Які образи переважають (зорові чи слухові) в описі степу ввечері і вночі? Як змінюється степ увечері?
7. Яка частина опису вас найбільше схвилювала?
(Виразне читання вчителем уривка «Увечері весь степ зовсім змінився...)
8. Як ви думаєте, чому опис степу посідає таке значне місце у творі? Чому Гоголь вводить його саме у IIрозділі, де описана дорога козаків з дому на Запоріжжя?
Підсумок уроку.
Учитель. Степ зв'язує два світи: домівку Бульби і Запорозьку Січ. Степ тут символічний образ батьківщини. Пейзаж у Гоголя —- вияв авторських ліричних почуттів, своєрідний емоційно-художній підтекст, що підкреслює співвідношення картин природи і долі героїв. Степ, ніби мати, прийняв їх у свої зелені обійми, і недарма над степом в'ється чайка.
У І розділі мати «зі слізьми, як степова чайка, вилася над своїми дітьми». Ідучи степом, Остап і Андрій ще заполонені думками про матір і вже сповнені надій про славне життя на Січі. І мати, і степ поетично зливаються в один образ — символ матері-вітчизни. Борючись з ворогами, Остап, Андрій і Тарас будуть захищати домівку і оцей широкий, прекрасний степ.
Герої не помирають, бо впевнені, що не загине їхня справа. Смерть, зображена в повісті Гоголя, освячена ореолом доблесті. Помираючи, козаки розуміють, що боротьба не закінчена, що смерть їх не марна, а потрібна для перемоги. В цій вірі — оптимізм повісті, її героїчний пафос, утвердження перемоги життя.
Домашнє завдання: вивчити напам'ять уривок «Степ ввечері»; написати твір-мініатюру: «Як я уявляю собі Запорізьку Січ».
1.4 Урок № 4. Тема. Порівняльна характеристика Остапа і Андрія
Мета уроку: навчити узагальнювати матеріал, вчити вмінню характеризувати героя твору, показати велич подвигу Тараса, розкрити трагедію батька, що втратив синів; виховувати громадянські почуття.