Мета психологічної паузи – зосереджувати увагу слухачів на якомусь слові чи групі слів, надаючи їм особливого значення. Чимало існує різновидів психологічної паузи :
1.Пауза настороженості : робиться після слів ах; те; це; чш ; стій (ні кроку) і т. п :
Чш ! || Тихіше! || Заснуло тільки немовля.
2.Пауза роздумів :
Як і зовуть... || Дитя моє ! || Я була багата... || Не лай мене...
3.Пауза недомовленості:
Озирається і раз, і вдруге, і втретє –не має... ||
4.Пауза пригадування:
–Де я могла його бачити ?.. || - згадувала Оля.
5.Пауза напруження. Робиться у несподіваному місці, щобнапружити увагу слухачів, перед сприйманням слів, яким надається особливого значення: Раптом чує він: | хтось по саду летить, так навпростець і пробирається.
6.Пауза відшукуванні відповіді:
- Тепер яблуко твоє. Лізь і зривай !
- Ні, дідусю... || Нехай завтра.
7.Паузи емоційного підсилення :
-Олю ! || Олю !|| Не біжи туди! Зачекай!
8.Пауза стримування почуттєвих реакцій :
-Підлога буде чиста, доню... || А душа ?
Буває ще віршова пауза –це така зупинка, яку читець робить вкінці віршового рядка при перенесенні одного й того ж мовного такту в наступний рядок [54].
На відміну від прозового твору, поетичному творі властива ритмічність. Порушення такої його організації при читанні зробило б з вірша прозу. Щоб цього не трапилося, слід, зокрема в кінці кожного рядка, робити зупинку. Така віршова пауза не тільки запобігає порушенню формі вірша, а й підкреслює внутрішнє багатство твору, додає краси його звучанню. Читець зобов'язаний правильно розкрити й донести до слухачів авторські думки і почуття. Для цього слід дотримуватися як синтаксичних та логічних пауз, так і психологічних, котрі можна робити і в межах мовних тактів. Якщо ці паузи припадають на кінець рядка, то читцеві не має потреби й замислюватися над віршованою паузою – вона виливається в синтаксичну, логічну або психологічну. Наприклад:
Ой на дворі студенейко,
вітер снігом віє. ||
Когут хижу підмітає, |
курка муку сіє. ||
За віконцем зимонойка, |
вітер снігом віє, |
а курочка з когутиком |
в хаті крильця гріють. ||
(Дитяча пісенька)
Садок вишневий коло хати,Сім’я вечеря коло хати, |
хрущі над вишнями гудуть, |вечірня зіронька встає. ||
плугатарі з плугами йдуть, |Дочка вечерять подає, |
співають ідучи дівчата,|а мати хоче научати, |
а матері вечерять ждуть. ||так соловейко не дає. ||
Поклала мати коло хати |
маленьких діточок своїх; |
сама заснула коло них. |
Затихло все, тільки дівчата |
та соловейко не затих. ||
(Т. Шевченко)
Однак віршована пауза не завжди збігається з іншими. Буває, що думку мовного такту поет переносить з одного рядка в наступний. Наприклад:
Вчіться діти! Мудра книжка
скаже вам | чогось багато |
з того, що колись другими
і посіяно, й пожато.
(Я. Щоголів)
Хоч за змістом і за синтаксичною будовою пауза, здавалося б, у кінці віршового рядка не потрібна, але у таких випадках, ЇЇ обов'язково потрібно робити. А щоб вона не вийшла штучною, слід виправдати її внесенням психологічного осмислення, тобто перетворити на момент «красномовного мовчання». Тоді пауза посилить емоційність, допоможе підготувати слухача до сприймання наступних важливих слів, на які треба звернути особливу увагу, тощо... А можна при переносах думкипсихологічно забарвити й підкреслити останні слова рядка. Тоді паузастає майже непомітною. У наведеному прикладі такого психологічногозабарвлення й підкреслення потребує останнє слово другого рядка «багато». Тут потрібно робити психологічну осмислену віршову паузу вкінці кожного рядка. Але в кінці першого і третього вона збігається з логічною і тільки в кінці другого має, як вказувалося, самостійне значення:
Вчіться діти ! Мудра книжка
скаже вам | чогось багато|
з того, | що колись другими |
і посіяно, | й пожато.
Таким чином, віршову паузу не можна робити формально. Вона має бути осмисленою і змістовною. Для цього треба знаходити такі емоційно –образні нюанси змісту, які б дали змогу перетворити цю паузу в психологічну.
Виділяють ще фізіологічну паузу, яка допомагає передати фізичний стан персонажа: втому, задишку, переляк тощо. Синтаксично вона позначається трикрапкою чи дефісом :
̶Тс - с - с ! Не заважай, –таємниче прошепотів хлопчик.
̶Гм -м-м... Нічого не чую!
Фізіологічні паузи підказують нам графічні знаки. Така пауза практикується при перевтілюванні читця у дійову особу. При виконанні байки чи якихось інших творів така пауза буває просто необхідною. Треба тільки твердо при цьому пам'ятати, що, на відміну від психологічної, фізіологічною паузою виражається стан персонажів, а ні в якому разі не читця [ 56 ].
Вчителю знання про паузи необхідно для того, щоб навчити дітей правильно передавати задум втілений автором на папері і власні думки. Уже при читанні творів, уміщених в букварі, пояснюємо дітям, що на розділових знаках необхідно робити зупинки голосу – паузи. Пізніше, коли учні переходять до читанки, це поняття поширюється: паузиможуть бути малими (короткими), середніми й довгими(глибокими). Потрібно на прикладі показати, що короткі паузи слід робити між словами, де не має ніякого розділового знака, щоб виділити, підкреслити якесь слово або перепочити, набрати повітря в легені для читання дальшого тексту. Зупинки середньої тривалості робимо на комі, двокрапці, рисці; довгі – на крапці з комою, рисці з комою, знаках оклику та питаннях. Коротка пауза має тривати не довше того часу, який потрібен на вимовлення слова раз ; середня –слів раз, два; глибока –раз, два, три. Мала пауза позначається великою вертикальною рискою, середня - двома, велика –трьома. Ці початкові теоретичні відомості діти запам'ятають зі слів учителя і застосовуватимуть їх практично. Наводимо відповідний приклад, написавши його заздалегідь на дошці або виготовивши спеціальний плакат
Та найгучніший голос| у соловейка.. ||| Серед свіжого листя кущів| затаївся цей невтомний співець, || і чути його чистий голос| далеко–далеко... |||
Учитель сам спочатку прочитає цей текст так, щоб усі паузи проявилися з належною виразністю. Далі проводяться відповідні вправи на вироблення в учнів навички робити паузи ; потім використовують для цього різноманітні тексти нарисів та художніх творів [11].
Логічні наголоси є наступним компонентом засобів логіко – емоційної виразності читання. Логічним називається такий наголос, яким виділяються основні слова, за допомогою яких виражається зміст у складі всієї фрази.
Так, джерелом формування інформативно – змістовних вмінь є усвідомлення молодшими школярами того факту, що у кожному реченні є важливі для вираження думки слова, які треба виділяти більшою силою голосу, оскільки вони несуть нову інформацію про предмет мовлення : з'ясовують, що відбулося з предметом, який він є, чому саме. Тому застосування завдань на відшукування таких слів уреченнях тексту, виділення їх в усному мовленні логічним наголосомдопоможе вчителеві формувати у своїх вихованців уміння розуміти прочитане або сказане, чіткіше висловлювати власну думку. Постійне акцентування уваги на відпрацюванні інтонаційних умінь виділяти голосом важливі для розуміння думки слова допомагають школярам краще осмислити зміст висловлюваної думки, що сприяє надалі здатності виділяти в усному і писемному мовленні істотну інформацію та добирати для цього адекватні засоби вираження [4, 27].
Уже в першому класі даємо учням найпростіше поняття про головне (або найголовніше ) слово у реченні, яке виділяється логічним наголосом, для першого пояснення варто брати уривок з короткими реченнями, кожне з яких становить одну синтагму. Потрібно пояснити, що не всі слова в реченні мають однакове значення для висловлення думки: одні з них передають основний зміст її, інші допомагають повніше його зрозуміти. Ставимо перед учнями завдання визначити, які слова найважливіші у реченнях, спочатку допомагаючи їм. Звертаємо увагу школярів на те, що в більшості речень головні слова стоять перед крапкою. Чим це пояснити? Зупинка на крапці підкреслює важливість останнього слова. Однак у деяких реченнях найважливішими є слова, що стоять посередині. Подібна робота на двох –трьох заняттях підведе дітей до самостійних висновків: слово, яке має найбільше значення в реченні, під час читання вимовляється з більшою силою, з невеликим притиском. Готуючи текст до виразного читання, головні слова в реченні підкреслюємо однією рискою.
Таким чином, слова з логічним наголосом діти вигукують, а тому слід практикувати вправи на виділення цих слів відповідною вимовою.
Під час читання нарису « Січень», уявлення про головне слово в реченні дещо поширюємо : залежно від того, що ми хочемо підкреслити, найважливішим словом може бути майже кожне з тих, що є в реченні. Наприклад : Тепер січень усюди господар.( тепер, а не раніше);
Тепер січень усюди господар. ( січень, а не якийсь інший місяць);