Підслухав гусака журавель і говорить йому:
-Який же ти, гусак, дурний птах! Ну, хіба можеш ти плавати, як щука; бігати як олень; чи літати як орел? Краще знати що-небудь одне, та гарно, чим все, та погано.
Після того, як прочитаєте текст, запропонуйте дитині скласти план розповіді, який складається з двох пунктів. Для дітей даного віку необхідна допомога дорослого. Розбирайте текст на дві частини(перша частина - те, говорить гусак, друга – те, що говорить журавель). Прочитайте ще раз першу частину і попросіть дитину придумати для неї назву(наприклад: „Хвалько”, „Дивовижний птах” і т. п.)
Потім ту ж саму дію виконайте з другою частиною. Придумані назви і будуть пунктами плану. Зверніть увагу на те щоб назви відображали головну думку кожної частини. Коли план буде складений, нехай дитина, використовуючи його, перекаже зміст розповіді.
В подальшому бажано використовувати поступово більші по об’єму тексту. Тоді і кількість пунктів плану, і об’єм інформації, яку необхідно запам’ятати також будуть поступово зростати. Після гри завжди звертайте увагу на лаконічність і ясність викладення кожного пункту плану.
Наведемо приклади розповідей, які ми використовували.
Два товариша
Шли по лісу два товариша, і вискочив на них ведмідь. Один кинувся тікати, заліз на дерево і заховався, а другий залишився на дорозі. Робити було йому нічого – він впав на землю і прикинувся мертвим.
Ведмідь підійшов до нього і почав нюхати: він і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що мертвий, і відійшов. Коли ведмідь пішов, перший зліз з дерева і сміється: „ Ну що, - говорить, - ведмідь тобі на вухо казав? „
„ А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці товаришів кидають.”
Невирішене питання
Жили на одному подвір’ї кіт, півник, собака і коза. Зберуться, буває, ввечері всі на крильці і почнуть розмовляти про свої справи. В одному лише не могли вони погодитись. А саме, що смачніше всього.
- Нема нічого краще молочка, - сказав кіт Васька.
- Що молочко, - сказав півник. – Ось якби овес чи крука – це було б краще.
- Дурниці ви, братці, говорите, - запевняв Шарик. – Якщо вже що добре, то це кісточка.
- Добре свіженького сіна пожувати, воно таке духмяне, - сказала коза. Так і не вирішили питання про те, що смачніше в світі.
Дві білки і лисиця
Дві білки знайшли горіх і посварилися між собою. „Він мій, - сказала перша білка, бо я його перша побачила.” – „Ні, він мій, - кричала друга. – Я його підняла.”
Почула цей спір лисиця. „Не сваріться, - сказала вона, - я помирю вас!” Стала між білками, розкусила горіх і сказала: „Ця половинка належить тому, хто бачив горіх, ця ж – тому, хто його підняв; а зерно – мені: за те, що я вас помирила.”
По цих словах передала білкам порожні скорлупи, зерно ж поклала собі в рот і втекла.
Вовк і кобила.
Жив – був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. „Лисичко, лисичко, я тебе з’їм”. – „Не їж мене, вовчику – братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок затанцюю”.
Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати лапками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу немає. „І нащо мені такі танці?” – подумав сіренький і поплентався далі.
Бачить - на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто: „Я тебе з’їм кобило!”
А та перелякалась, трясеться вся і відповідає: „Я не проти вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.” – „Чому?” – зацікавився вовк. „Ось на, почитай”. – сказала кобила і підняла ногу.
Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть. – так і посипалися іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: „Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..”
Пожежні собаки
Буває часто, що в містах під час пожеж залишаються в будинках діти і їх не можна витягти, тому що з переляку заховаються і мовчать, а від диму їх не роздивитися.
Для цього в Лондоні навчені собаки. Собаки ці живуть з пожежниками, і коли загоряється будинок, то пожежники посилають собак витягувати дітей. Одна така собака врятувала 12 дітей; її звали Боб.
Один раз загорівся будинок. Коли пожежники приїхали до будинку, до них підбігла жінка. Вона плакала і сказала, що в будинку залишилась дворічна дівчинка. Пожежники послали Боба. Боб побіг по східцях і зник в димі. Через 5 хвилин він вибіг з будинку, а в зубах за сорочку ніс дівчинку. Мати кинулась до доньки і плакала від радості, що вона жива. Пожежники пестили собаку і оглядали її – чи не обгоріла вона; але Боб знову рвався в будинок. Пожежники подумали, що в будинку ще є що-небудь живе, і пустили його. Собака побіг в будинок і скоро вибіг з чимось в зубах.
Коли люди роздивилися те, що він виніс, то всі розсміялись: він виніс велику ляльку.
„Вірші і небилиці”
Ігри, пов’язані із заучуванням віршів і небилиць, дозволяють розвивати у дітей словесно-логічну пам’ять, мнемічний спосіб „повторення”, вміння переводити словесну інформацію в образну форм, а також репродуктивну уяву.
Заучування віршів для багатьох дітей видається дуже нудною і тому важкою справою. Можна спробувати перетворити цей процес у гру або змагання, і ставлення дитини може відразу змінитися. Наприклад, можна пограти у таку гру: ви читаєте вірш на 4 рядки без останнього слова, а вона повинна здогадатися, яке це має бути слово.
Потім читаємо той самий вірш на чотири рядки ще раз, але вже без останніх двох слів, потім трьох слів і т. д. Слова, яких не вистачає, повинна називати дитина. Так поступово їй слід буде називати усі слова вірша, тобто фактично вивчити його на пам’ять.
Для того, щоб перетворити заучування віршів на змагання, необхідно як мінімум два учасника. Запропонуйте їм позмагатися, хто швидше вивчить вірш із 4 – 6 рядків. Причому швидкість буде вимірюватися не в хвилинах і секундах, а кількістю повторень. Так, ви читаєте вірш перший раз, даєте 1 – 2 хвилини на те, щоб кожний учасник повторив( подумки чи в голос) те, що запам’ятав. Після того читаєте його вдруге, втрете і т. д. Хто першим повторить в голос увесь вірш без єдиної помилки, той і виграє змагання.
Для різноманіття замість віршів можна використовувати веселі небилиці. З одного боку, їх важче запам’ятати, оскільки вони позбавлені звичайної логіки, а з другого – своєю фантастичністю, незвичайністю вони створюють таке емоційне тло, яке робить процес запам’ятовування ефективним.
Можна також попросити дитину намалювати те. Що про що говориться в вірші, обговорити намальоване.
Наведемо приклади віршів і небилиць, які ми використовували в роботі з дітьми.
До морозів ще далеко,
Ще у зелені весь ліс,
Та за море вже лелека
Тепле літечко поніс.
Ще по ярах біліє сніг
І спить озимина,
Та вже з гори струмок побіг –
До нас прийшла весна.
Ніби з кришталю намисто,
На квітки, гриби, на хвощ
З хмари сіється краплисто
Теплий, чистий, літній дощ.
Ходить котик тишком-нишком,
Упіймав сіреньку мишку
Сміло вгору хвіст підняв
І промовив гордо: „Няв”.
В маленького песика татко
Вартує вартує подвір’я і хатку.
Всю ніч йому син помагав
Як тато, вигукував: „Гав”.
Білий кіт
Стрибнув котик за ворота
А на вулиці-зима!
Білий сніг, і білий котик
І немов кота нема.
Лиш на кінчику хвоста
Видно пляму у кота.
Сонечко червоне,
Сонечко-жучок,
Полети з долоні
В небо до хмарок.
Відчини віконечко -
Хай всміхнеться сонечко
До усіх діток.
Переплутанка
От так диво-дивина –
Виріс ріг у кабана.
Льохи вбралися у пір’я,
Пси порили все подвір’я.
А лаписько в курнику
Заспівав: „Кукуріку!”
Лізуть горобці під квочку,
Щоб сховатись в холодочку.
А ягнята, мов коти,
Геть обсіли всі плоти.
Віл на яворі пасеться,
кіт у кошику несеться.
А індики на воді
плавають, мов лебеді.
А тепер скажіть мені –
Де тут правда, а де ні?
Анатолій Григору
Картина
В мене є така, картина –
Краща від усіх!
Не картина - дивина.
Над горою – низина.
Спіють яблука, малина
Зверху вали сніг.
На гілках сидять зайчата.
По ставку пливуть курчата.
Їжаки летять.
Світить сонце, сяють зорі.
Жолуді на осокорі
Гронами висять.
- От картина так
так картина!
Що малюнок,
той новина.
Хто ж її подарував?
- Це я сам намалював!
Платон Воронько.
„Мультфільм”
Використовуючи прийом зв’язування, можна запам’ятати слова, логічно не поєднані між собою. Завдання дитини – створити в уяві деякий ланцюжок подій, де кожний наступний образ, пов’язаний зі словом, мов би зв’язок з попереднім. Бажано, щоб утворилось оповідання чи маленька історія.
Дітям зачитують 10-12 слів і просять їх уявити собі образ, пов’язаний із кожним словом, поєднати їх в яскравий, фантастичний мультфільм.
Набори слів: олівець, окуляри, стіл, глечик, зірка, папуга, кран, верблюд, квітка, гора.
Потім дітей просять записати слова, які вони запам’ятали, на аркуші. Пропонують переказати свої „мультфільми”, порівняти результати відтворення, нехай діти поділяться досвідом одне з одним.
„Розфарбуй і розкажи”
Для проведення цієї гри необхідні яка-небудь розповідь про тварину чи птаха та їх контурне зображення.
Для прикладу наведемо розповідь про сверестіль.
„В густому лісі живе невеличка пташка сверестіль. У неї пір’ячко червонувато-коричневе, на голівці – рижуватий чубчик. Кінці крилець і хвостика жовтенькі, а під клювиком у сверитілі чорна плямка, наче краватка на шиї.
Коли з’являються пташата – малюки, мама годує їх комарами: зліпить комах в грудочку суне малюкам в дзьобики, щоб не пищали від голоду і сиділи тихо. Але пташенята проковтнуть їжу і знову просять їсти. Але ось прийде зима, зникнуть комарі, ягоди і сверестілі зберуться в зграйки, відлетять на південь в теплі краї. Але чому пташку назвали сверестіль? Справа в тому, що коли вона співає, здається, наче хтось грає на старовинній сопілці: сверестілі. Ось тому і назвали так пташку- «сверестіль».