Виявлений же негативний взаємозв'язок є характеристикою даного класу.
Особливо слід зазначити відсутність значимих взаємозв'язків фактора В (високий ступінь сформованості інтелектуальних функцій, великого обсягу знань) з навчальним статусом. Для пояснення даного факту, імовірно, потрібні додаткові психологічні дослідження.
Таким чином, проведений аналіз, по суті, дозволяє виявити психологічний особистісний портрет успішного учня в даному класі. Для аналізу основних видів комунікацій і виявлення їхньої специфіки в педагогічному репертуарі учителя, був використаний ряд методик.
За методикою соціально-комунікативної компетентності отримані наступні результати:
СКН (соціально-комунікативна незграбність) 8
НН (нетерплячість до невизначеності) 8
ДО (надмірне прагнення до конформності) 3
РСР (підвищене прагнення до статусного росту) 10
ИН (орієнтація на уникнення невдач) 5
ФН (фрустраційна нетолерантність) 15
Найбільше відхилення від середніх величин виявлено по показниках : ДО (надмірне прагнення до конформности),
ИН (орієнтація на уникнення невдач), ФН (фрустраційна нетолерантність).
Фрустраційна нетолерантність. Високе значення по даному показнику вказує на емоційний дискомфорт, фрустрированість у комунікативній сфері; при цьому проявляється недостатня здатність до прийняття соціально-комунікативних ситуацій.
Низьке значення по показнику ИН (орієнтація на уникнення невдач) свідчить про можливу тенденцію викладача у своїй музично-педагогічній діяльності орієнтуватися на постановку максимальних цілей, завдань у роботі і їхнє досягнення, а не на вибір якогось оптимального варіанта в роботі, що забезпечує невисокі результати, але в той же час дозволяє уникнути невдач.
Низьке значення по показнику ДО (надмірне прагнення до конформності) може свідчити про непіддатливість людини реальному або уявлюваному тиску групи, що проявляється в зміні його установок відповідно до початкової, що не розділялася їм позицією більшості.
Показники СКН (соціально-комунікативна незграбність), НН (нетерплячість до невизначеності), РСР (підвищене прагнення до статусного росту) - мають тенденцію до низької виразності.
Так, занижене значення показника НН (нетерплячість до невизначеності) свідчить про достатню терпимість до невизначеності, про певну творчість даного педагога, оскільки відчуття комфорту в діяльності властиво, скоріше, для творчих, ініціативних людей. Також низьке значення показника СКН (соціально-комунікативна незграбність) може означати соціально-комунікативну гармонійність, уміння піднести своя думка й вислухати чуже. А низьке значення показника РСР (підвищене прагнення до статусного росту) свідчить про те, що даний показник не є самоціллю в роботі, але й не відкидається повністю, що може також говорити про присутність творчості, ентузіазму, захопленості.
2.3 Обробка та аналіз результатів за методикою Фландерса
Також особливості педагогічних комунікацій вивчалися за методикою Фландерса. Використання даної методики дозволяє проаналізувати основні види педагогічних комунікацій (вербальний і невербальний).
Аналіз із використанням спостережень 3-х уроків музики, де було виділено 203 педагогічні комунікації, показав, що найбільше яскраво представлено: пункт 2 (схвалює дії учня, його поводження), пункт 4 (задає питання, засновані на своїх ідеях з метою одержати відповідь), пункт 8 (відповідь на обіг учителя. Воля висловлення власних ідей обмежена).
Середню виразність мають: пункт 3 ( розвиває ідеї, запропоновані учнем), пункт 5 (пояснення, розвиток власних ідей), пункт 9 (вираження власних ідей учня, питань, пропозицій. Вільний розвиток власних думок).
Фактично не представленими є пункт 1 (приймає відношення або тон і вираження емоцій учня й роз'ясняє своє відношення в незагрозливій манері), пункт 7 ( критичні зауваження на адресу учня директивного характеру, у підвищеному тоні, апеляція до авторитету учня), пункт 10 (мовчання або замішання взаємодіючих. Паузи, короткі періоди мовчання, характер комунікацій під час яких незрозумілий спостерігачеві).
Таким чином, найбільшу виразність має доброзичливість, активність, діалогічна взаємодія вчителя з дітьми; середню виразність має також активне, ініціативне спілкування на уроці музики; низьку виразність має конфліктне, у підвищеному тоні, пасивна взаємодія педагога з дітьми.
Тому, з вищесказаного видно, що характерним для даного педагога є доброзичливе, у той же час дуже активне, ініціативне, діалогічне спілкування із дітьми.
2.4 Зіставлення та узагальнення аналізу невербального поводження педагога й результатів методики Фландерса
1. За методикою Фландерса виділено 203 педагогічні комунікації, - аналіз невербального поводження також говорить про велику роль невербальних компонентів у взаємодії;
2. У методиці Фландерса яскраво представлені наступні характеристики:
- схвалює дії учня, його поводження на невербальному рівні це виражається: у схвальному погойдуванні головою, активних, але ненав'язливих дотиках, посмішці, схвальній інтонації, піднятих догори долонях;
- задає питання, засновані на своїх ідеях, з метою одержати відповідь; невербальне поводження підтверджує це, тому що питання задаються в доброзичливому тоні, часто ілюструючись жестами;
- відповідь на обіг учителя. Воля висловлення власних ідей обмежений. Поводження дітей багато невербальними компонентами: ілюстративна функція жестів, телодвижений і міміки (передача настрою, внутрішнього змісту музики, а також власні емоції). Педагогом і дітьми широко використається прийом емоційного співпереживання як засіб для більше глибокого усвідомлення музичного змісту.
Таким чином,результати порівняльного аналізу двох методик показали, що два основних види педагогічних комунікацій (вербальний і невербальний) існують разом, взаємопроникаючия й гармонійно доповнюючи один одного.
На заключному етапі дослідження:
1) Для проведення якісного аналізу відносин дітей до різних форм роботи, використовуваним на уроках музики (спів, слухання музики, руху під музику, гра на інструменті, вивчення нот, малювання й ін.),була проведена методика незакінчених пропозицій.
Учням пропонувалося закінчити кожне із трьох пропозицій. Аналіз результатів показав наступне:
1. Найбільше на уроках музики дітям подобається:
-співати (9 чол.)
-слухати музику (8 чол)
-малювати (3 чол)
-слухати розповіді (2 чол.)
-учити ноти (1 чол.)
-відповідати (1 чол.)
-некрасива музика (1 чол.)
-одержувати п'ятірки (1 чол.)
2. Іноді на уроках музики дітям не подобається:
-співати (6 чол.)
-малювати (4 чол.)
-відповідати (2 чол.)
-коли не запитують (2 чол.)
-писати в зошиті (1 чол.)
-слухати музику (1 чол.)
-грати (1чол.)
-учити інструменти (1 чол.)
-зауваження (1 чол.)
-писати ноти (1 чол.)
-коли не виходить (1 чол.)
-коли ми граємо героїв (1 чол.).
3. Дітям хотілося б на уроках музики:
-щоб нам розповідали історії (1 чол.)
-грати на інструменті (9 чол.)
-одержувати гарні оцінки (1 чол.)
-музичні пригоди (1 чол.)
-співати пісні (4 чол.)
-грати опери (1 чол.)
-сидіти на 1-й парті (1 чол.)
-більше малювати (1 чол.)
-слухати музику (2 чол.)
-розповідати (1 чол.)
-кружлятися й танцювати (1 чол.)
-вивчати ноти (1 чол.)
-проспівати свою улюблену пісню (1 чол.).
Таким чином, ми приходимо до висновку, щорезультати методики дають можливість глянути на уроки музики очами дітей і спробувати внести деякі зміни в наступній педагогічній роботі.
Найбільше часто згадуванішим є такий вид діяльності, як спів; так, подобається співати 9-ти учням, а не подобається - 6-ти. Звідси видно, що спів – досить спірний вид занять у плані подобається / не подобається; а тому що це – одна з найбільш важливих форм роботи на уроці, спробуємо співвіднести його з невербальним поводженням учителя для того, щоб спробувати знайти причину даному факту. Так, під час розучування й виконання пісень у даного педагога виявлений наступний поведінковий комплекс: збільшення дистанції спілкування (знаходження за інструментом), міміка стає яскравіше, виразніше, підвищення тону в голосі, збільшується жестикуляція, немає руху педагога по класі, інтенсивний візуальний контакт, використається посмішка. Така "різниця в смаку" стосовно співу може порозуміються особливостями невербального поводження вчителі, що каждый дитина, зрозуміло, сприймає по-своєму. Слухання музики – найменш спірний (подобається - 8 чол., не подобається - 1 чол.) вид діяльності, що також виявляється дуже важливим як засіб розвитку музикальності, уважності, емоційності. Малювання як вид діяльності, що розвиває образне мислення, сприйняття й емоційність на уроках музики, використається значно рідше, ніж, скажемо, спів і слухання музики, але також є спірним (подобається малювати - 3 чол., не подобається - 4 чол.).
Досить цікаві результати отримані за такою формою роботи, як відповіді дітей (подобається - 1 чол., не подобається - 2 чол.); тут виявляється якась невідповідність результатів даної методики й спостережень, де дуже добре видно, як діти навперебій тягнуть руки, "рвуться" відповідати. Можливо, це пояснюється особливостями віку (непостійність, мінливість) або невисокою актуальністю даного виду роботи.
Величезний інтерес представляє розділ даної методики "мені б хотілося", по-перше, що відкриває велике поле діяльності для педагога в плані пошуків нових форм роботи, а також уделения більшого часу відзначеним дітьми видам і формам роботи; так, наприклад, спів у цьому розділі відзначили 4 чоловік, гру на інструменті - 9 чоловік, а слухання музики - 2 чоловіки; якщо зрівняти ці дані з наведеними вище даними розділу "подобається", видно, що вони збігаються; по-друге, розділ дає можливість значно підняти рівень рейтингу уроків музики через використання тих видів діяльності, які діти самі ж і вибрали; такий підхід жадає від учителя зацікавленості, гнучкості, а також бажання зробити уроки музики більше цікавими.