Нараховується по 1 балу за відповіді "так" на питання по позиціях 1-9 і за відповіді "ні" — по позиціях 10-12. Підраховується загальна сума балів.
Висновки
Чим більше набрана сума балів, тим більшою мірою в учня виражена спрямованість на оцінку.
Зіставлення балів за цією методикою й методикою " Спрямованість на придбання знань" показує перевагу тієї або іншої тенденції в даного учня: на знання або на оцінку.
Методика запропонована Є.П. Ільїним і Н.А.Курдюковою. [22, 56]
Інструкція
Дається ряд тверджень-запитань із парними відповідями. Із двох відповідей потрібно вибрати один і поруч із позицією питання написати букву (а або б), що відповідає обраній відповіді.
Текст опитувальника
1. Одержавши погану оцінку, ти, коли приходиш додому: а)відразу сідаєш за уроки, повторюючи й те, що погано відповів; б) сідаєш дивитися телевізор або грати на комп'ютері, думаючи, що уроку по цьому предмету буде ще через день.
2. Після одержання гарної оцінки ти: а) продовжуєш сумлінно готуватися до наступного уроку; б) не готуєшся ретельно, тому що знаєш, що однаково не запитають.
3. Чи буває, що ти залишаєшся незадоволений відповіддю, а не оцінкою: а) так; б) ні.
4. Що для тебе навчання: а) пізнання нового; б) обтяжне заняття.
5. Чи залежать твої оцінки від старанності підготовки до уроку: а) так; б) ні.
6. Чи аналізуєш ти після одержання низької оцінки, що ти зробив неправильно: а) так; б) ні.
7. Чи залежить твоє бажання готовити домашнє завдання від того, чи виставляють за нього оцінки: а) так; б) ні.
8. Чи легко ти втягуєшся в навчання після канікул: а) так; б) ні.
9. Чи жалієш ти, що не буває уроків через хворобу вчителя: а) так; б) ні.
10. Коли ти перейшовши в наступний клас, одержуєш нові підручники, тебе цікавить, про що в них йде мова: а) так; б) ні.
11. Що по-твоєму краще — навчатися або боліти: а) учитися; б) боліти.
12. Що для тебе важливіше — оцінки або знання: а) оцінки; б) знання.
Обробка результатів
За кожну відповідь у відповідності в ключем нараховується 1 бал.
Ключ до опитувальника
Про мотивацію на придбання знань свідчать відповіді "а" на питання 1-6, 8-11 і відповіді "б" на питання 7 і 12.
Висновки
Сума балів (від 0 до 12) свідчить про ступінь виразності мотивації на придбання знань.
В останні роки дослідження поведінки дітей молодших класів стають усе більше інтенсивними. Накопичено безліч матеріалів про роль емоцій у різних видах діяльності, у тому числі їх впливу на поведінку. Однак питання про те, чи є емоції організуючим або дезорганізуючим фактором поведінки, погіршує або поліпшує сприйняття, увагу, інтелектуальну діяльність не має однозначної відповіді.
Є численні спостереження, що свідчать про загострення чутливості й поліпшенні діяльності при емоційній напрузі в людини. У той же час ряд авторів указує на дезорганізуючу роль емоцій, на погіршення сприйняття, інтелектуальної діяльності, уваги, пам'яті. При вивченні впливу емоцій на діяльність необхідно враховувати знак емоційного стану (негативний або позитивний).
Метою емпіричного дослідження є вивчення впливу оцінки на емоційний стан учнів, та яким чином цей емоційний стан впливає на подальшу поведінку школяра.
У роботі передбачається, що
· «Оцінка» несе емоційне забарвлення, тобто впливає на емоційний стан учня, а отже на його поведінку;
· Під вплив емоційного порушення відбувається погіршення інтелектуальної діяльності; що веде до погіршення якості виконуваної діяльності, що проявляється в хаотичності мислення, нездатності зосередитися.
Для досягнення поставленої мети й перевірки гіпотези як респондентів були обрані учні 2-4 класів ЗОШ. У дослідженні брали участь 25 школярів.
У ході дослідження ставилися наступні завдання:
· Виявити зв'язок оцінки з емоційним станом учня, який в свою чергу впливає на подальшу поведінку учня;
· Виявити переважну мотивацію навчання (спрямованість на придбання знань або на одержання оцінки);
Для рішення поставлених цілей і завдань використовувався набір різних методик:
· Анкетування.
· Тест Люшера;
· Мотиваційні анкети.
Результати і їхнє обговорення
Отримані в ході експериментального дослідження дані показують, що в структурі мотивації в 55% опитаних учнів переважає спрямованість на одержання оцінки. (Див. Додаток) При цьому якість набутих знань, для них має менше значення. Це свідчить про те, що оцінка в житті молодшого школяра має важливе значення. Якщо розглядати дану спрямованість по паралелях, то виявляється наступна тенденція: спрямованість на придбання знань збільшується чим доросліше стає учень. Чим молодше учні, тим більше вони орієнтовані на одержання оцінки.
За допомогою тесту Люшера було виявлено, що 60% учнів відчувають емоційний дискомфорт, почуття тривоги перед контрольною роботою, чекаючи результатів з контрольних робіт — 80% учнів. 100% учнів відчувають різні емоційні переживання при одержанні оцінки за свою роботу.
При опитуванні 20% учнів відзначають, що незадовільна оцінка не викликає в них негативних емоцій. 20% опитаних учнів відзначають, що отримана ними оцінка, чи викликала вона радість або прикрість, не впливає на їхню роботу на наступних уроках. 60% опитаних учнів відзначають, що після одержання незадовільної оцінки (або оцінки нижче очікуваної) на наступних уроках відповідають гірше, навіть якщо добре знають навчальний матеріал, їм важко зосередитися. 20% учнів при одержанні позитивної оцінки (особливо якщо вона вище очікуваного результату) відчувають емоційне порушення, почуття радості, яке заважає їм зосередиться протягом навчального дня. (Див. Додаток)
Підводячи висновок, можна сказати що, на основі аналізу отриманих у ході дослідження даних можна зробити наступні висновки:
1. Для різних паралелей, учнів оцінка має важливе значення.
2. У структурі мотивації учнів спрямованість на одержання оцінки домінує.
3. «Оцінка» несе емоційне фарбування, тобто впливає на емоційний стан учнів, на їх поведінку під час наступних уроків;
4. Під впливом емоційного порушення може відбуватися погіршення інтелектуальної діяльності; що веде до погіршення якості виконуваної діяльності та проявляється в хаотичності мислення, нездатності зосередитися.
Учбово-пізнавальна діяльність школяра як соціальна й індивідуально значима по суті має подвійну стимуляцію: внутрішню, коли школяр одержує задоволення, здобуваючи нові знання й уміння, і зовнішню, коли його досягнення в пізнанні оцінюються вчителем. Оцінка з боку вчителя є провідним чинником, що стимулює навчальну діяльність і визначає самооцінку учня. Цe значення може підсилюватися настільки, що вона починає виступати як основний мотив пізнавальної діяльності.
І позитивні, і негативні емоції сильно впливають на поведінку дитини. Позитивна емоція, пов'язана з оцінюванням знань, стимулюватиме досягнення більш високих навчальних результатів, негативна ж може в одних випадках здійснювати дезорганізуючий вплив на діяльність, а в інших – активізувати її, тобто спонукати до усунення перешкод.
Існує пряма залежність між характером оцінних впливів педагога й самопочуттям дитини, її настроєм, продуктивністю її діяльності. Якщо оцінки (позитивні або негативні) протягом значного періоду повторюються, то природно повторюються й викликувані ними почуття. На тлі гарного емоційного стану, обумовленого переважно позитивними оцінками створюється сприятливий ґрунт для формування пізнавальних мотивів навчання, розвитку працьовитості.
Позитивні емоції є спочатку навчання головним стимулом для нових зусиль, заставляється основа працьовитості, "треба" перетворюється в "хочу". Інша картина спостерігається, якщо бере гору негативна оцінка, вона викликає почуття незадоволеності, неуспіху, невдачі, діти втрачають надію на успіх, до їх і без того слабких можливостей приєднується непевність у собі. Це гальмування навчальної діяльності дитини на шляху до знань. Діти, яких учитель увесь час засуджує й вичитує, прагнуть уникати контактів зі своїм наставником, намагаються привертати до себе якнайменше уваги, віддають перевагу пасивним формам роботи. Недальновидна тактика вчителя обертається повним виключенням дитини з навчальної роботи, формуванням боязкості, скритності, пасивності, підвищенням тривожності та зниженню самооцінки учня.
Психологами давно доведено, що успішно діє й досягає результатів людина, у якої сформована адекватна висока самооцінка своєї особистості й менш успішні в житті, як правило, люди з низькою самооцінкою. Думка педагога про дитину формує її самосприйняття. Кожний знижений бал зменшує в очах дитини її власну цінність. Не відокремлюючи себе від продукту своєї діяльності, дитина бачить стверджування в зниженій оцінці, що вона поганий. І отут включаються механізми психологічного захисту: якщо людина не успішна в одній області, то вона буде шукати успіху в іншій, іноді не найкращій (дворові компанії й т.д.). Від цієї захисної реакції на негативні оцінки дуже часто псується поведінка дитини. І, навпаки, при високих оцінках дитина відчуває себе здатною, улюбленою — тим самим формується висока самооцінка.