а) 17 вересня 1939 р.;
б) 23 вересня 1939 р.;
в) 28 вересня 1939 р.
5. Гітлер підписав план нападу на СРСР - директиву № 21 (план "Барбаросса"):
а) у грудні 1939 р.;
б) у грудні 1940 р.;
в) у березні 1941 р.
6. Нацистська Німеччина раптово напала на СРСР:
а) 1 вересня 1939 р.;
б) 22 червня 1940 р.;
в) 22 червня 1941 р,
7. Оборона Одеси тривала:
а) 45 днів;
б) 54 дні;
в) 73 дні.
8. Останнє місто, яке залишили радянські війська у серпні 1942 р.:
а) Свердловськ;
б) Маріуполь;
в) Суми.
9. У жовтні 1942 р. рейд на Правобережну Україну здійснили партизанські об'єднання:
а) О. Федорова;
б) С. Ковпака;
в) П. Строкача;
г) М. Наумова;
д) О. Сабурова.
10. Акт про відновлення Української держави було проголошено:
а) у Львові;
б) у Рівному;
в) у Луцьку;
г) у Києві.
11. Початок визволення України була перемога радянських військ у Сталінградській битві, що тривала:
а) з липня 1942 р. по лютий 1943 р.;
б) з січня по березень 1943 р.;
в) з лютого по квітень 1943 р.
12. Київ було визволено:
а) 7 жовтня 1943 р.;
б) 6 листопада 1943 р.;
в) 7 листопада 1943 р.;
г) 17 листопада 1943 р.
13. Київ було звільнено:
а) у квітні 1944 р.;
б) у травні 1944 р.;
в) у червні 1944 р.
14. Територія України була повністю звільнена від фашистських окупантів:
а) у серпні 1944 р.;
б) у жовтні 1944 р.;
в) у грудні 1944 р.
Учням даються завдання:
1. Нанести на контурну карту результати перерозподілу українських земель між державами - сусідами на початку 1941 р. Які позитивні і негативні наслідки мав цей перерозподіл ?
2.Заповнити таблицю: "
Початковий період радянсько-німецької війни"
| Назва битви | Хронологічні рамки | Співвідношення сил | Розвиток подій | Наслідки |
3. Чим відрізнялися погляди на шляхи здобуття Україною незалежності прихильників С. Банд ери і А. Мельника ?
4. Здатність до героїзму у людей виявляється по різному. Одна і та ж людина може, ризикуючи життям, кинутись у палаючий дім, але виявиться абсолютно нездатною до виконання щоденної монотонної роботи. Тобто є героїзм моменту. Є героїзм важких періодів у житті свого народу - наприклад друга світова війна. І є героїзм буденний, коли люди свідомо і цілком добровільно беруть на себе якусь важку справу, розуміючи, що в іншому місці жити і працювати було б значно легше і простіше. Що ж важче для людини: героїзм моменту, героїзм важких періодів чи героїзм буднів? Чи є критерій героїзму ?
В учнів виховується громадянська свідомість, гідність та честь в гармонійному поєднанні національних та загальнолюдських цінностей, утверджуються ідеали гуманізму, демократії, добра та справедливості. Розвивається творче мислення, формується власний погляд та критичне ставлення до інформації.
Вже з перших класів учням прищеплюють інтерес до героїчного минулого нашого народу. На уроках історії їх знайомлять з досягненнями нашої країни, вчать з повагою ставитись до героїв, які боролися за наше сьогоднішнє щасливе життя.
Затамувавши подих, учні слухали розповіді про героїзм в роки Великої Вітчизняної війни. Нерідко вони самі підбирали матеріал з окремих питань. У СШ с. Клекотини на уроки історії часто запрошують учасників Великої Вітчизняної війни. Школярі уважно вислуховують їх хвилюючу розповідь. На одному з уроків після короткої вступної бесіди на тему "Велика Вітчизняна війна " було продемонстровано учням документальний фільм, що відображав події воєнних років.
На заняттях по темі "Друга світова війна" педагог зміцнює в учнів любов до Вітчизни і готовність її захищати.
Курс вітчизняної історії дає багатющий матеріал для виховання в учнів почуття обов'язку перед українським народом, перед усім людством, почуття особистої відповідальності за те, що відбувається навколо.
Висвітлюючи історичні події, вчитель історії висловлює своє особисте ставлення до цих подій. Словам і вчинкам людей, розкриває не тільки політичні, ідейні, але й моральні мотиви вчинків. Щоб перевірити, як це впливає на старшокласників, їм було запропоновано дати письмові відповіді на запитання: "Що таке висока свідомість громадського обов'язку?".
Вивчення відповідей учнів дозволяє зробити висновок про те, що учні старших класів мають певні уявлення про громадський обов'язок, пов'язують його з ідеалами свого життя. Однак чимало школярів сприймають усе, що їм дає Батьківщина, як щось цілком звичне, недостатньо глибоко розуміючи, якими великими зусиллями людей завойовані ці блага. Багато учнів недостатньо усвідомлюють поняття обов'язку.
Підбираючи матеріал з історії для прищеплення учням старших класів високої свідомості громадського обов'язку, треба щоб цей матеріал відповідав певним вимогам.
Необхідно, щоб виховний матеріал природно випливав з основного змісту уроку. Працюючи над історичною та художньою літературою, над спогадами, листами видатних історичних діячів, вчителі підбирають такий матеріал, що дозволяє дати учням яскраве уявлення про події минулого. Водночас треба дбати про те, щоб використовувані відомості допомагали: а) розкрити суть або одну з ознак громадського обов'язку; б) показати різні його прояви; в) проникнути у внутрішній світ людей високого обов'язку.
Дуже важливою є також емоційна насиченість розповіді учителя. Учитель не може бути байдужим до того, про що розповідає. І його схвильованість передається учням.Необхідно також пов'язувати виклад навчального матеріалу з життям, з діяльністю учнівського колективу.
Отже, до найважливіших завдань формування національної самосвідомості учнів слід віднести:
– глибоке і свідоме засвоєння знань, які дають українознавчі дисципліни, і в першу чергу, історія України;
– опанування національних і загальнолюдських цінностей;
– формування позитивної самооцінки учнів, переконаності в тому, що людина – унікальна, неповторна особистість;
– досягнення національної самоідентифікації кожним учнем, усвідомлення приналежності його до українського народу;
– виховання любові до України, рідної землі, малої батьківщини, народу; толерантного ставлення до всіх народів, що проживають на території нашої країни;
– формування готовності до повсякденної роботи задля процвітання країни, зміцнення української держави та готовності до її захисту.
Висновки
Виховання національної самосвідомості - процес складний і тривалий. На його результат впливають різні фактори: соціальні, політичні, економічні, сімейні, власне виховання.
Нелегкий процес державного будівництва незалежної України зримо показав, що найпрогресивніші ідеї можуть повиснути в повітрі, якщо свідомість людей не готова до кардинальних змін, якщо не розбуджена національна самосвідомість, низький рівень громадянської культури мас.
Процес виховання юного громадянина має бути спрямований на розвиток особистості, таланту розумових, фізичних і духовних здібностей дитини в їх найповнішому обсязі. Пріоритетним напрямом цього процесу є розвиток національної самосвідомості, яка вбирає в себе:
- любов до Батьківщини, до історичного і самобутнього образу свого народу;
- віру в його духовну силу і покликання;
- волю до того, щоб народ посів почесне місце в цивілізованому світі;
- вміння осмислювати історії, культуру, мистецтво, цінності, мораль, звичаї, обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю, оволодіння рідною мовою, систему вчинків, які випливають із любові, віри, волі й осмислення, готовність свідомо служити інтересам Вітчизни.
Особлива роль у вихованні національної самосвідомості належить школі, яка має готувати школярів до суспільного життя, формувати в них національний світогляд, патріотичні почуття, активну громадянську позицію.
На розв'язання усіх цих завдань спрямований шкільний курс історії.
Головні завдання, які стоять перед учителем історії:
1. Створити чітку систему роботи, спрямовану на формування національної самосвідомості.
2. Виховувати активну самостійну особистість, свідомого громадянина України.
3. Формувати національну свідомість учнів.
4. Постійно систематизувати, інтегрувати набуті знання, виявляти їхні зв'язки з національною ідеєю.
5. Формувати віру як особливо важливий феномен національної самосвідомості, завдяки якій знання набувають практичної енергії й реалізації.
6. Формувати ідеї, почуття господаря рідного краю, творця власного життя, активного учасника доленосних подій історії рідного народу.
7. Стимулювати учнів постійно займатися самостійною науково-дослідницькою діяльністю з проблем історії, культури, духовності рідного народу.
Учитель повинен бути відданий ідеї української державності, він озброює учнів громадянськими знаннями, формує в них національну самосвідомість.
У школах приділяється увага формуванню в учнів національного характеру. Вічне правдо шукання, щедрість і довірливість, ласкавість і ніжність, порядність і доброзичливість, працьовитість і талановитість, глибокий ліризм і задушевність, щирість і глибока волелюбність - лише деякі типові риси українського характеру, які потрібно формувати в учнів.
Глибоке дослідження виховної мудрості минулих поколінь, творче відродження в сучасних умовах виховного потенціалу давньоукраїнської міфології, трипільської культури, козацької педагогіки, національної символіки та інших духовних традицій збагачують засоби і можливості впливу на підростаюче покоління, відкривають нові перспективи розвитку української педагогіки на даному етапі і в майбутньому.
Неабияке місце належить питанням виховання молоді і насамперед вихованню почуття патріотизму, його ідейно-політичних та морально-етичних засад як складових.
Питання виховання патріотизму, формування державної ідеології й національного світогляду у молоді України тісно пов'язані з сучасними державотворчими процесами. До них входять такі провідні ідейно-політичні чинники як ставлення до політики, до ідеї державності, до рідної землі, до актуальних питань спілкування людей, що живуть в Україні. Важливе місце у цьому процесі посідають морально-етичні засади - людяність і бережливе ставлення до близьких і рідних, повага до поглядів і переконань іншої людини, совість, честь, стремління робити добрі вчинки, ідеї свободи совісті, поваги й толерантності до національних і релігійних почуттів особистості.