Наукова новизна й теоретична значущість дослідження:
- уперше цілісно проаналізовано зміст та сутність громадянського виховання старшокласників у Великій Британії;
- систематизовано, узагальнено і обґрунтовано регіональні особливості громадянської освіти та виховання у Великій Британії;
- розкрито внесок видатних вітчизняних і зарубіжних вчених у розвиток громадянської освіти та виховання старшокласників;
- уточнено принципи, методи, форми і засоби громадянського виховання британських старшокласників;
- отримало подальший розвиток положення про громадянську культуру як інтегральну особистісну властивість та її співвідношення з основними аспектами загальної культури особистості;
- уведено в науковий обіг невідомі та маловідомі факти, джерела і документи, використано значну кількість іншомовних джерел, а також задіяно значний електронний ресурс – сайти Інтернету, на яких розміщено документи, акти, закони, програми;
- обґрунтовано можливості творчого застосування досвіду навчальних закладів Великої Британії у царині громадянської едукації старшокласників.
Практичне значення дослідження. Основні результати дослідження впроваджено у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка: на кафедрі комунікативних технологій (акт №550 від 26.04.2007 р.) та факультеті післядипломної освіти (акт № 625 від 21.05. 2007 р.); в Академії муніципального управління (м. Київ), на кафедрі психології та педагогіки (акт № 01-75 від 26.03.2007 р.); у Державному вищому навчальному закладі Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, на кафедрі загальної і соціальної педагогіки та управління освітою (акт № 187 від 29. 03. 2007 р.).
Теоретичні положення дослідження, фактичний матеріал і пропозиції, що стосуються організації громадянської освіти та виховання старшокласників, можуть бути використані: у процесі викладання історико-педагогічних дисциплін; під час написання курсових, дипломних і магістерських робіт; при підготовці навчальних підручників та посібників, а також у практичній роботі вчителів, вихователів, організаторів виховної роботи у різних типах навчальних і позашкільних закладів освіти.
Вірогідність результатів дослідження. Достовірність результатів та основних висновків дослідження забезпечується: методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень і використанням методів, адекватних з метою та завданнями педагогічного дослідження; ретроспективним аналізом різноманітних джерел: законодавчих документів, науково-педагогічних праць, періодичної преси, документального ресурсу Інтернет; впровадженням результатів дослідження у практику роботи вищих навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. У навчально-методичному посібнику „Громадянське виховання старшокласників”, опублікованому у співавторстві, автору належать параграфи 1.1, 1.2, 2.1, 3.2, 3.3, у робочому зошиті „Порівняльна педагогіка” відповідно теми 7, 8, 9, 10, 11, 12.
Апробація головних результатів дослідження. Положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (2004, 2005, 2006, 2007 р.) і були позитивно оцінені. Матеріали і результати дослідження апробовані також шляхом публікацій автора, виступів із доповідями, науковими повідомленнями на міжнародних науково-практичних конференціях „Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (4-а Міжнародна науково-практична конференція, м. Дрогобич, 2007), всеукраїнських науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми муніципального управління” (Київ, 2006), „Педагогічна і громадська діяльність Софії Русової в контексті сучасності” (Чернігів, 2006).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в 11 публікаціях, з них: 6 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 статті – у збірниках матеріалів конференцій та 2-х навчально-методичних посібниках.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (297 найменувань, з них 120 – іноземною мовою), 7 додатків на 30 сторінках. Основний текст дисертації становить 189 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні й теоретичні основи, методи, джерельну базу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, особистий науково-практичний внесок дисертанта, висновки про апробацію і впровадження результатів дослідження у практику.
У першому розділі – „Суспільно-історичне підґрунтя громадянського виховання у Великій Британії” – здійснено аналіз специфіки організації громадянського виховання та освіти в європейському педагогічному просторі, висвітлено погляди відомих педагогів на проблему громадянського виховання у зарубіжних країнах, обґрунтовано сутність, зміст та законодавче підґрунтя громадянського виховання у сучасній європейській освітній практиці, досліджено ґенезу ідеї громадянського виховання в історії англійської педагогічної думки.
У ході дослідження з’ясовано, що в умовах сьогодення європейська освіта спрямована на утвердження демократії та гуманізму. Такий підхід передбачає потребу формування таких рис особистості, як толерантність, активна громадянська позиція, пріоритет загальнолюдських цінностей, повага до закону, прагнення до соціальної гармонії тощо. У багатьох зарубіжних країнах відбулося реформування освітніх систем з метою оптимізації навчально-виховного процесу, підвищення кваліфікаційного рівня та фахової підготовки педагогів, забезпечення безперервності освітнього процесу і підготовки підростаючого покоління до життя у демократичній державі, формування компетенцій для побудови громадянського суспільства. Такі завдання є актуальними і для нинішньої України: задля становлення та утвердження громадянського суспільства слід подбати про становлення освіченої, відповідальної, вільної особистості.
У роботі досліджено сутність цінностей, понять, категорій громадянської освіти та виховання. Основними цінностями громадянської освіти вчені вважають: демократію, відповідальність, толерантність, повагу, рівність, громадянськість, суверенітет особи, повагу до приватної власності, самовідповідальність, правову свідомість, права, свободи і обов’язки людини, ставлення до праці. На основі проведеного дослідження визначено такі складові громадянської освіти: знання, уміння, компетенції, цінності й установки, які набуваються у процесі громадянознавчої освіти.
Громадянознавчу освіту та громадянське виховання старшокласників вчені-педагоги Великої Британії вважають однією із найважливіших передумов розвитку сучасного суспільства, основна мета якого – формування громадянськості як важливої і необхідної якості особистості. Громадянськість охоплює внутрішню свободу і повагу до державної влади, почуття самоповаги та культуру міжнаціонального спілкування.
У дисертаційному дослідженні відображено ряд документів та матеріалів світового, міжнародного, національного та регіонального рівнів, які висвітлюють основні положення щодо реалізації завдань громадянського виховання старшокласників (Всезагальна Декларація прав людини, „Рекомендації до виховання в дусі міжнародного взаєморозуміння, співробітництва, миру і виховання поваги до прав людини і основних свобод”, резолюція „Про вивчення прав людини” тощо).
У розділі з’ясовано, що проблема громадянського виховання у Великій Британії була актуальною протягом усього життя суспільства. Англійські вчені у різні періоди суспільного життя аналізували сутність, зміст, завдання громадянського виховання, ставили перед особистістю вимоги щодо служіння суспільству, а також формулювали завдання держави для забезпечення певних прав і свобод громадянина. Т. Гоббс, А. Коллінз, Д.Локк, Т. Мор, Д. Прістлі, Д. Толанд, Д. Г’юм, А. Сміт, А. Фергюсон та інші у своїх працях розглядали проблему свободи особистості, аналізували суспільні взаємовідносини, обґрунтовували роль освіти і навчання у житті особистості, розглядали поняття власності і необхідність його розуміння дітьми з раннього віку, тлумачили термін „соціальна справедливість”. Усі ці аспекти їхньої творчої спадщини склали теоретичне підґрунтя громадянського виховання.
На підставі аналізу наукових джерел стверджуємо, що у XVIII ст. погляди вчених на громадянське суспільство та виховання громадянина знову звертаються до концепції природних прав людини і суспільного договору. У процесі понад 200-літньої політичної боротьби в Англії потреба індивідуальної свободи стала провідним ідеалом, що втілювався у громадських традиціях та інститутах. Тому фактично всі англійські і шотландські теоретики так чи інакше визнавали роль і значення громадських традицій та звичаєвості в усьому, що стосувалося поширення свободи і досягнення соціальної стабільності. З середини XIX і аж до другої половини XX ст. зацікавленість громадянським суспільством, а з ним – становленням громадянина значно зменшилася. У цей період у багатьох європейських країнах спостерігається ототожнення держави з громадянським суспільством. У другій половині XX ст. зацікавленість громадянським суспільством знову зростає, що було спричинене поваленням комуністичних режимів та переходом багатьох країн до демократії. Вчені Великої Британії починають активно працювати над проблемою змісту, принципів, методів та форм громадянського виховання. Особлива увага приділяється такій категорії школярів, як старшокласники, оскільки саме у цьому віці простежується громадянська активність особистості: підлітки беруть участь у різноманітних організаціях та об’єднаннях, цікавляться політичними процесами тощо.