Писанка, як одне з найбагатших джерел орнаментальних композицій, не випадково привертає до себе увагу художників-професіоналів. Досить згадати, що видатна українська художниця О. Кульчицька, відома і як графік, і як майстер декоративного мистецтва, звернувшись до писанкових орнаментальних композицій, створила чимало зразків килимів, а також розробила серію ескізів для книжкової графіки і різьблення по дереву.
Розділ ІІ. Методичні аспекти вивчення національно-мистецьких традицій у позакласній виховній роботі
2.1. Екскурсія як складова навчально-виховної роботи
Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчіх здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позакласний час, різновидом якої є екскурсія.
Екскурсія – складна форма навчально-виховної роботи (45-90 хв.). Під час екскурсії учні:
а) не тільки засвоюють нові знання, а й поглиблюють, розширюють наявні; здобувають уміння і навички їх застосування;
б) дає можливість для комплексного використання методів навчання;
в) збагачує знання і самого вчителя;
г) допомагає виявити практичну значимість знань;
д) сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки;
е) допомагає залучити учнів до простих досліджень;
є) є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.
Значення екскурсії:
а) знання здобуваються в природних умовах;
б) багатство ілюстрованого матеріалу для спостереження;
в) явища сприймаються в цілісності;
г) збирається багатий матеріал для подальшої роботи;
д) позитивно впливає на емоційну сферу учнів.
Типи екскурсій:
а) за відношенням до навчальної програми: програмні і позапрограмні;
б) за змістом: тематичні і комбіновані;
в) за часом проведення відносного матеріалу, який вивчається: вступні, поточні, заключні;
г) за відношенням до навчального предмету: ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні і т.п.
До організації і проведення екскурсій ставляться вимоги:
а) наявність у школі системи екскурсійної роботи і підготовка вчителя до екскурсійної роботи;
б) чітке визначення освітньої і виховної мети екскурсії;
в) вибір оптимального змісту екскурсії з урахованням рівня підготовки учнів;
г) правильний вибір екскурсійних об'єктів;
д) дотримання логіки пізнавального процесу;
е) оптимальний вибір методів і принципів навчання;
є) раціональне поєднання слова і наочності;
ж) мотивація пізнавальної діяльності учнів;
з) формування в учнів наукового світогляду, моральних та інших якостей;
й) формування в учнів загальноосвітніх і спеціальних вмінь і навичок у процесі застосування знань на практиці;
і) організаційна чіткість проведення екскурсії;
ї) дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки під час екскурсії.
Навчальні екскурсії мають визначену мету поглиблення та конкретизації знань і вмінь з різних предметів. Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, наукові лабораторії в НДІ, вищі навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні місця і пам'ятники тощо. Екскурсії плануються заздалегідь у межах урочного часу (екскурсії з виховною метою належать до позакласних заходів і проводяться в позаурочний час), їх проведення є визначеним у навчальній програмі. Учитель здійснює ретельну підготовку проведення навчальної екскурсії. Він заздалегідь ознайомлюється з об'єктом, домовляється з екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії. У класі ж він проводить таку підготовку:
1) пояснює учням мету і зміст екскурсії, дає характеристику об'єкта, зацікавлює ним;
2) подає план екскурсії (необхідно занотувати основні елементи екскурсії);
3) за потреби – накреслюється маршрут-схема (коли необхідно, щоб учні рухалися по складному плану, скажімо в лісі).
В процесі самої екскурсії (за потреби) вчитель, вибачившись перед екскурсоводом, подає саме ту інформацію про об'єкт, яка є необхідною, наприкінці в гурті учнів підбиває підсумки того, що було ними побачено, і повідомляє цифри і факти, які стануть у пригоді. У класі, на уроці, обов'язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії – усне опитування, використання даних у ході наступних уроків. У міру потреби наслідки екскурсії, коли її сфотографовано, з використанням виробничої або іншої інформації, оформлюються у вигляді стенда, плаката чи альбому.
2.2. Методика проведення екскурсій
Проведення екскурсій потребує тяжкого і серйозного підготування до неї, що часто виявляється складніше, ніж підготування до уроку або семінару. До її організації і проведення подаються визначені організаційні, дидактичні, виховні вимоги,як-от: наявність у школі системи екскурсійної роботи з централізованим плануванням і керівництвом; підготування вчителів до екскурсійної роботи; чітке визначення образотворчих і виховних задач екскурсії; вибір оптимального змісту відповідно до задач екскурсії, з урахуванням рівня підготування учнів, їх індивідуальних і вікових особливостей; правильний вибір екскурсійних об'єктів; дотримання логіки пізнавального процесу; систематичне створення проблемних ситуацій; оптимальний вибір адекватних методів і прийомів навчання і забезпечення їхнього цілеспрямованого застосування; раціональне сполучення слова і наочності, мотивація навчальної діяльності школярів, формування і розвиток у школярів пізнавальних інтересів, прагнення до самостійного пошуку; оптимальне сполучення колективних, групових і індивідуальних форм навчальної роботи; формування в учнів на основі досліджуваного матеріалу діалектико-матеріалістичного світогляду, моральних якостей, естетичних смаків, любові до природи; формування в учнях загальноосвітніх і спеціальних умінь і навичок у процесі застосування знань на практиці; організаційна чіткість проведення екскурсії; дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки на екскурсійних об'єктах.
Екскурсія залежить від старанності підготовки. Вчитель уважно вивчає екскурсійний об'єкт, з'ясовує його образотворчі і виховні можливості, визначає цілі і задачі, тип і структуру екскурсії, готує проблемні питання і завдання для учнів, встановлює основні і додаткові джерела інформації, вибирає оптимальне сполучення методів і прийомів навчання, складає план екскурсії, знайомиться на місці з екскурсійним об'єктом, намічає маршрут пересування, готує додаткові наочні приладдя (схеми, таблиці, фотографії) і необхідне устаткування (вимірювальний інструмент, блокноти, олівці, гербарні папки, фотоапарат, компас), проводить організаційну бесіду з учнями, під час якої повідомляє дату, місце, ціль і задачі екскурсії, роз'ясняє правила безпеки і поведінки на екскурсії, коротко характеризує екскурсійний об'єкт, радить, як і що дивитися, за чим спостерігати, як і що записувати і фотографувати, як пересуватися по маршруту. Вчитель розподіляє обов'язки серед всіх учнів; якщо потрібно за планом, поділяє їх на ланки, призначає ланкових і визначає завдання для кожної ланки; призначає відповідальних за наочні приладдя й устаткування, старших на маршруті; інструктує учнів про порядок опрацювання інформації і матеріалів, упорядкування письмових звітів, підведення результатів.
Екскурсія починається з того моменту, коли учні на чолі з учителем виходять із школи. Потрібно раціонально використовувати час пересування до екскурсійного об'єкта. Варто нагадати учням про ціль екскурсії, про завдання, що вони будуть виконувати, запропонувати декілька питань репродуктивного і проблемного характеру, емоційно настроїти їх на роботу.
На місці проведення екскурсія починається з вступної бесіди. На виробничій екскурсії розмова йде про особливості даного виробництва, про випускаєму ним продукцію, народногосподарське значення підприємства, про основні професії, успіхах колективу і передовиках. Вступна бесіда на природознавчій екскурсії проводиться на височині, галявині або узліссі лісу. Вчитель звертає увагу на загальний вид ландшафту, на особливості спостерігаємих природних явищ або об'єктів, на їхній взаємозв'язок. Після вступної бесіди учні приступають до виконання завдань або огляду екскурсійних об'єктів.
Вчитель дає установку на запам'ятовування характеристик екскурсійних об'єктів, на виконання завдань по замальовці, запису, уважному огляду, докладному аналізу, виділенню суттєвих сторін, відмінних рис об'єктів, на зіставлення, порівняння, узагальнення явищ.
Процес навчання на екскурсії в основному будується на сприйнятті екскурсійних об'єктів, їхньому поясненні і практичному вивченні. Тому принцип наочності грає провідну роль на екскурсії. Наприклад, під час екскурсії в краєзнавчий музей учитель розповідає про давні поселення на території даної місцевості, ілюструє свою розповідь демонстрацією наконечників стріл, глиняних посудин тієї епохи, карту-схему поховання знатного воїна. Пояснюючи учням на екскурсії в полі склад бульб картоплі, учитель за допомогою найпростішого хімічного аналізу (капає на зріз бульби декілька крапель води) виявляє у картоплі крохмаль. Вчитель повинен старанно продумувати і відбирати екскурсійні об'єкти, керувати спостереженням учнів, акцентувати їхню увагу на основних об'єктах і їхніх характеристиках, при необхідності використовувати додаткову наочність у виді фотографій, малюнків, графіків.