2. Успішність: 5 учнів мають оцінки 12 - 10 б. високий ррівень навчальних досягнень, 18 учнів навчаються на 12-7 б. достатній рівень навчальних досягнень, 7 з них на 9 - 1 б. середній та початковий рівень навчальних досягнень. Відмічається високий інтерес до навчально-виховного процесу, бажання досягти успіхів у навчанні має більшість учнів класу. Лише 2 учні планують вступити до професійно-технічних училищ, а всі інші - закінчити 11 класів та продовжити освіту у ВНЗ. Усі діти обдаровані та мають здібності в різноманітних мистецьких галузях, вони активно проявляють себе на уроках, бажають відповідати біля дошки, зі задоволенням приймають участь у громадській діяльності, творчих самодіяльних колективах.
3. Визначеність, цілісність, сила, твердість, лагідність, життєрадісність, працьовитість, самостійність, рішучість, сміливість, прямота, відвертість, щирість, скромність, спілкування з однолітками, вимогливість до себе та інших, ці та інші риси характеру учнів позитивно позначаються на їхній діяльності.
4. У всіх учнів емоційно-вольова сфера стійка. Діти доброзичливі, привітні, конфліктів у класі не помічено. Помічено, що моральні цінності учнів класу є найголовнiшим запоруками збереження незалежності, захитсту соцiальних інтересiв суспільства та виховання високоморальної духовно багатої особистості, над чим активно працює класний керівник на виховних годинах.
5. У школі налічується до 10 різноманітних гуртків та секцій. Кожен учень відвідує такі гуртки, деякі навіть не один. Таким чином, діти мають високий рівень естетичних почуттів та розвинуті пізнавальні, спортивні, мистецькі інтереси.
6. Учні даного класу мають гарну дисципліну, усі учні організовані, охайні не запізнюються на заняття.
7. Взаємини у колективі доброзичливі, дружні - це сприятлива атмосфера для повноцінного та якісного навчально-виховного процесу. Відмічені міжособистісні стосунки з 9 класом фізико-математичного профілю, мабуть через те, що в даному класі переважають учні чоловічої статі і мала кількість учениць. Шкільні вечори проходять майже завжди разом з учнями цього класу.
Виходячи з отриманих даних, ми дійшли до висновку, що з-поміж усіх учнів, які брали участь в експерименті, індивідуального підходу в організації виховної роботи потребують 2 дівчинки (Юлія Ш., Ватентина Б). Індивідуальний підхід в організації навчально-пізнавальної діяльності слід надати обдарованим і талановитим дітям (Анна О., Анна С), а також „важким" учням (Дмитру Г., Миколі Г)
Дане наукове дослідження проводилися у два етапи: теоретико-історичний аналіз проблеми індивідуального підходу до учнів, зокрема до їх різних категорій та експериментальне підтвердження можливостей та ефективності такого підходу.
Було з’ясовано, що педагог має визначити, знати, ураховувати індивідуальні особливості своїх учнів, їхній фізичний розвиток, темперамент характер, волю, мислення, почуття, інтереси, щоб спираючись на позитивне, усувати негативні і їхній діяльності і поведінці. Тільки за цієї умови можливе виховання цілісної, гармонійно розвиненої індивідуальності та повноцінної особистості.
З отриманих даних нашого дослідження можна зробити висновок, що переважна більшість учнів задоволена відношенням до них вчителів, їх допомогою у вирішенні проблем та конфліктів, їм подобається вчитись. Індивідуальний підхід до учнів є ефективним та дає доволі високі можливості у навчально-виховному процесі.
Тому використання індивідуалізації у педагогічній роботі є запорукою високої якості та ефективності процесу навчання та виховання у сучасних загальноосвітніх закладах. Дослідження допомогло висвітлити, з’ясувати та підтвердити можливості та ефективність індивідуального підходу до учнів загальноосвітніх шкіл.
Наведений матеріал та отримані дані дослідження дозволяють зробити висновок про індивідуальний підхід до учнів, як педагогічний принцип та визначають його значення для ефективності педагогічної роботи. Результати дослідження підтверджують необхідність застосування у навчальному процесі принципу індивідуалізації навчання та особливо індивідуального підходу до різних категорій учнів („важких” та обдарованих).
Експериментальне науково-педагогічне дослідження підтвердило можливості та високу ефективність реалізації індивідуального підходу до учнів в умовах загальноосвітніх шкіл.
Практичне значення одержаних результатів допоможе керівникам шкіл, вихователям в організації допомоги школярам для вирішення проблем з учнями різних вікових груп у навчально-виховному процесі. Дана робота може бути використана, як джерело детальної інформації про теоретичні основи впровадження сучасних освітніх технологій у класах з різною специфікою. Може застосовуватись під час батьківських лекторіїв та занять методичного кабінету.
1. Акимова Н.О., Козлова Т.Н. Индивидуальность учащегося и индивидуальний подход \ Знание, 1992. № 3.
2. Ангеловский К. Учителя и инновации. М., 1999. - 100 с.
3. Блонский П.П. Основы дидактики, М., 1955, с.189.
4. Блонский П.П. Трудные школьники. М., 1960.
5. Бодалев А.А. Личность и общение: Избр. психол, тр. - М.: Междунар. пес. акад., 1995. - 326 с.
6. Бударный А.А. Индивидуальный подход в обучении. "Советская педагогика” 1965,№ 7.
7. Выготский Л.С. Собр. Соч.: В 6 т. - М.: Педагогика, 1982. - Т.2. - С.6 - 361.
8. Галузинский В.М. Индивидуальний подход в воспитании учащихся. К.: Радянська школа, 1982. - 150 с.
9. Гельмонт А.М., Ривес С.М. Предупреждение неуспеваемости в школе.М., 1940.
10. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческих взаимоотношений. - К.: Политиздат Украины, 1989. - 189 с.
11. Дичківська І.М. Іноваційні педагогічні технології. - Львів: Новий світ -2000, 2005. -350 с.
12. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. - М.: Просвещение, 1987 - 205 с. .
13. Каган М.С. Мир общения. Проблема межсубъектных отношений. - М.: Политиздат, 1988. - 319 с.
14. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1987. - 189 с.
15. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности, как педагогическая проблема. М.: Педагогика, 1982. - 222 с.
16. Колеченко А.К. Енциклопедия педагогики.
17. Константинов Н.А., Медынский Е.Н., Шабаева М.Ф. История педагогики, М., 1966.
18. Королев Ф.Ф., Корнейчик Т.Д., Раикин Э.И. Очерки истории советской школы и педагогики, 1931. М., 1961, с.137.
19. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы
20. Монахов Н.И. Изучение эффективности воспитания. Теория и методика.
21. Мясников А.И. Проблеми повышения эффективности общего среднего образования.
22. Нісамчук А.С. Сучасні педагогічні технології.
23. Обозов Н.Н. Межличностные отношения, - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. - 150 с.
24. Общение и деятельность / Под ред.Г.М. Андреевой, Я. Яноушека. - Прага: Изд-во Карлова ун-та, 1981. - 238 с.
25. Педагогическая енциклопедия.М., 1965. Т.2., с. 201.
26. Рабунский Е.С. Индивидуальний подход в процессе обучения школьников.
27. Сборник руководящих материалов о школе. М., 1962, с.64.
28. Славина Л.С. Индивидуальный подход к неуспевающим и не дисциплинированным ученикам. М., 1958.
29. Унт. И.Е. Индивидуализация и дифференциация обучения. М.6 Педагогика, 1990. - 200 с.
30. Шацкий С.Т. Пед. соо., М., 1965, с.256.
31. Эфруси П.О. Школьная неуспеваемость и второгодничество. 1928.
Антипов Олександр.
Бойко Валентина
Власова Наталія
Вострецова Анастасія
Гладкий Дмитро
Городинський Сергій
Голуб Яна
Гордієнко Микола
Гребінник Альона
Гребіняк Олена
Григорова Ольга
Докукіна Ольга
Дніпровський Дмитро
Запорощенко Руслан
Калініченко Віталій
Кірілова Анна
Кудінов Микола
Москаленко Тетяна
Місяць Вікторія
Мінченко Вікторія
Муратова Олена
Небабіна Марина
Одуд Анна
Проценко Ігор
Сомко Анна
Третяк Олена
Шаповал Ірина
Швидун Юлія
Феоктістова Крістіна
Яценко Євген