Ліворукість як педагогічна проблема в початкових класах (стр. 3 из 4)

Надалі різке збільшення швидкості веде до спотворень, перестановок, пропусків букв, характерних вже для порушень слухо-лінгвістичних функцій. Насправді ж – це також пов’язано з різким скороченням паузи, необхідної для звуко-буквеного аналізу (до речі, в цьому і полягає негативний ефект безвідривного письма, що не дозволяє дитині відвернути увагу від письма на звуко-буквений аналіз).

Тривала пауза багато в чому пояснює, чому так поволі і так напружено пишуть лівші. От чому їх не можна квапити — адже їм потрібно усвідомлено визначити, «що і як»; от чому так важливо усвідомлено сформувати «образ дії» — зорово-руховий образ букви.

Зупинимося докладніше на тому, як сформувати усвідомлену дію. Існуюча методика навчання фактично є модифікацією так званого копіювального методу навчання, при якому основна увага приділяється «обведенню зразка», «за трафаретом». Безумовно, копіювання може використовуватися як один з елементів навчання, але на пізніших етапах і скоріше для вдосконалення почерку (якщо таке завдання необхідне), а не при формуванні навички. Це пояснюють спеціальні дослідження психологів і фізіологів, які довели, що при механічному копіюванні (обведенні) – дитина робить це неусвідомлено, – процес формування навику вимагає тривалішого часу, і як тільки ми позбавляємо учня трафарету (у тому або іншому вигляді), все доводиться починати спочатку.

Один з основних принципів існуючої методики — принцип «роби як я», при якому мало пояснюється, що і як потрібно робити, а діти поволі осягають, що таке рядок і обмежуючі його лінії, як необхідно розташувати букву на рядку, де її верх і низ, як співвідносяться її частини (деталі або елементи букви).

Самій дитині через її вікові психофізіологічні особливості навіть при нормальному ході розвитку не просто важко зрозуміти і описати словами всю послідовність своїх дій, тобто сформулювати самому алгоритм (програму) руху, але для більшості шести-семирічних дітей це практично неможливо.

Враховуючи особливості формування рухів при письмі, доцільно навчання починати не з цілих букв, а з пояснення того, що кожна буква складається з елементів, і ми фактично можемо «сконструювати», зібрати будь-яку букву з цих елементів. При цьому важливо, щоб один і той же елемент завжди виконувався однаково.

В українському письмі не так вже багато елементів. У рядкових буквах це:

прямий плавний елемент;

плавний елемент із закругленням внизу;

плавний елемент із закругленнями вгорі і внизу;

овали;

правий і лівий напівовали.

Є ще початковий елемент букв л, м, я; короткі петлі, що виходять вгору за рядок і вниз; крапки. Для розуміння принципу побудови букв досить основних елементів. Те ж саме відноситься і до заголовних букв: всі елементи повинні бути стандартизовані.

Основні елементи заголовних букв:

прямий плавний елемент;

плавний елемент із закругленням внизу управо й вліво;

плавний елемент із закругленням внизу і вгорі;

овали;

напівовали ліві і праві;

петлі і інші елементи.

Такий поелементний аналіз, на який варто витратити додатковий час, дозволяє дитині творчо, усвідомлено підійти до конструювання букви спочатку на прикладі друкованих, а потім вже писаних літер. Можна використовувати спеціальне лото з елементами букв, в кожній клітинці якого — частина букви, розділеної на елементи не тільки по вертикалі, але і по горизонталі. Лото допоможе швидко знайти загальні елементи в різних буквах і скласти букви з різних елементів. Подальша комп’ютеризація школи, ймовірно, дозволить використовувати для таких ігор комп’ютери. Здатність зрозуміти і розрізняти елементи букв, співвідношення частин; розуміння того, як розташовуються ці елементи на рядку, як, в якому поєднанні і послідовності їх необхідно розташувати — перший крок в навчанні.

Наступний крок — пояснення того, як виконується кожен рух при написанні основних елементів в буквах.

Ліворука дитина потребує спеціальної допомоги на початкових етапах навчання:

потрібно особливо зафіксувати увагу на право-лівобічній орієнтації штрихів, інакше можливе дзеркальне письмо;

особливу увагу слід приділити напряму письма: зліва направо;

необхідно дуже детально і уважно розібрати траєкторію рухів при письмі кожного елементу (букви);

разом з дитиною дуже детально розібрати алгоритм;

кілька разів виконати рух в сповільненому темпі;

попросити дитину «продиктувати» алгоритм дорослому, щоб малюк ще раз усвідомив, що і як робити;

виконати всі завдання в повільному темпі.

Для вивчення кожної букви можна використовувати картки. Прикладом такої картки може бути картка показана нижче (мал.2.)

Послідовність роботи з карткою може бути наступною:

порівняти писану і друковану букву;

виділити їх схожість і відмінність;

розібрати, з яких елементів складається писана буква;

детально розібрати правильну траєкторію руху при виконанні кожного елементу і цілої букви;

повторити інструкцію;

показати основні орієнтири правильного виконання руху;

“промальовування” дитиною букви, виконуючи кожен елемент;

виконання рухів по пунктирних лініях окремих елементів, коли дитина сама собі «диктує» алгоритм.

Мал.2.

Для ліворуких дітей правильний алгоритм – особливо важливий, оскільки вони більшою мірою використовують вербальний (мовний) компонент оцінки і контролю діяльності.

Для того, щоб процес освоєння самого руху теж був усвідомленим, необхідно звернути увагу на дуже важливий чинник — можливість оцінки якості самого руху. У найзагальнішому вигляді — це можливість визначити «правильно» — «неправильно» виконується рух. Як може зробити це дитина шести-семи років? У існуючій методиці велика роль відводиться кінестетичному контролю («м’язовому відчуттю»), і це пояснює широке використання копіювання [11;35].

Проте дані вікової фізіології свідчать про те, що в шести-семирічному віці, коли процес навчання найбільш інтенсивний, кінестетичний контроль ще не досконалий, і це також пояснюється віковими особливостями розвитку. Тому у визначенні «правильно» — «неправильно» основне значення має зір, зоровий контроль. І дуже важливо розібратися, які умови необхідні для того, щоб контроль був ефективним.

Крім того провідне значення, на наш погляд, має посилення елементу усвідомлення при навчанні. Ми вважаємо, що письмо, як і читання, обов’язково повинне і може бути сформовано тільки як самостійна свідома дія.

Відомий вітчизняний психолог Д.Б.Ельконін вважав, що на основі експериментальних досліджень вже давно встановлені певні генетичні зв’язки між дією і операціями, які показали, що жодна свідомо контрольована операція не може стати такою, не пройшовши процесу свого формування як особливої свідомої дії [9].

Наприклад, дитина списує з пропису слова, пише диктант, або працює над твором. У всіх випадках дитина пише. Але в першому випадку усвідомлена мета дії, його предмет — графічна конфігурація букв (а основні операції — зорове сприйняття, звірення, технічне здійснення рухів). У другому випадку мета — правильне написання слів, а правильна конфігурація букв — тільки операція. І в третьому випадку мета — виклад своїх думок, а орфографія і каліграфія виступають тільки як операції. Але не засвоївши операції, не можна здійснити (якісно) і дії, і діяльність. Необхідно підкреслити, що школярі спочатку, природно, не вміють самостійно формулювати навчальних завдань і виконувати дії по їх розв’язанню.

Необхідно підсилити елемент усвідомленості у виконанні рухів, навчити (і вчити цьому спеціально) бачити рядок, його середину, відчувати відстань, в думках виділяти для кожної букви її «клітинку» і розташовувати в ній букву.

При поясненні способу виконання букви необхідно особливо виділити точку початку руху. Добре допомагає дитині дробове пояснення ходу руху: «починаю... веду... доводжу до...» і т.п. Важливо, щоб в інструкції, яка використовується при поясненні, не було жодного незрозумілого слова. Краще не використовувати слова, які мають подвійний сенс. Інструкція повинна бути по можливості короткою і чіткою.

І ще один висновок потрібно зробити, ґрунтуючись на особливостях першого етапу формування навички письма: не можна форсувати темп, швидкість письма, вимагати від дитини писати швидше, ніж вона може.

Дослідження показали, що при алгоритмі «пиши швидше» протягом всього першого року навчання швидкість самого руху не збільшується, а лише скорочувався час мікропаузи, тобто той час, який необхідний для усвідомлення руху, закріплення його і власне формування навички. У семирічних дітей час виконання самого руху «прискорюється» лише з другого півріччя, а значить, весь букварний період, весь перший етап навчання при надмірній швидкості походить марно в цьому плані. Що при цьому відбувається? Дитина не встигає закріпити правильний спосіб виконання букви, і в результаті закріплюються «карлючки». Переробити невірну графічну навичку, як ми вже говорили, дуже важко, а в більшості випадків — практично неможливо.

Таким чином, на початкових етапах надмірне збільшення швидкості письма не сприятиме формуванню навички, а, навпаки, загальмовує її.

Ще раз звернемо увагу на послідовність навчання написанню букв:

пояснення того, як виконуються дії (написання букви), з яких елементів вона складається, як елементи зв’язані між собою, де починається рух, де закінчується, яка його траєкторія. Пояснення повинне підкріплюватися показом картинок, карток, виконанням елементів на дошці. Слід пам’ятати, що спосіб написання на дошці істотно відрізняється від способу написання ручкою в зошиті. Тому ефективніше показувати рухи при письмі фломастером, що дає чіткий і достатньо помітний штрих на розлініяному ватмані. В цьому випадку вчитель повинен обернутися до дитини спиною, а руку винести вправо, щоб написане було видно з-за голови;