4.Індуктивні і дедуктивні методи. Смороду характеризують його здатність розкривати логіку доказу досліджуваної тими - від часткового до загального чи від загального до частки.
При використанні індуктивного методові навчання педагог викладає факти, демонструє досвіди, наочні приладдя, організує виконання студентами вправ, поступово підводячи їх до узагальнень, визначенню зрозуміти, формулюванню законів і т.д.
Індуктивне вивчення тими особливо корисно в тихнув випадках, коли матеріал носити переважно фактичний чи характер зв'язаний з формуванням зрозуміти, зміст яких може статі ясним лише в ході індуктивних міркувань. Широко застосовні індуктивні методи при вивченні технічних пристроїв і виконанні практичних завдань. Індуктивним методом зважуються багато задач, особливо коли педагог вважає за необхідне самостійно підвести тихнув, яких навчають, до засвоєння якоїсь більш узагальненої формули.
Слабість індуктивних методів навчання полягає в тому, що смороду вимагають більшого години на вивчення нового матеріалу, чим дедуктивні. Смороду в меншій мері сприяють розвитку абстрактного мислення, тому що спираються на факти, досвіди й інші конкретні дані.
При використанні дедуктивного методові педагог спочатку повідомляє загальне положення, чи формулу закон, а лише потім поступово починає виводити окремі випадки в більш конкретні задачі; студенти сприймають загальні положення, формули, законі, а потім засвоюють наслідку, що випливають з них.
Дедуктивний метод сприяє більш швидкому проходженню навчального матеріалу, активніше розвиває абстрактне мислення. Застосування його особливе корисно при вивченні теоретичного матеріалу, при рішенні задач, що вимагають виявлення наслідків з деяких більш загальних положенні.
5.Репродуктивний і проблемно-пошуковий методи навчання.Репродутивный метод навчання дуже часто використовується тихнув випадках, коли зміст навчального матеріалу носити переважно інформативний характер, являє собою опис способів практичних дій, є дуже складним чи принципово новим для самостійного освоєння студентами.
Репродуктивний характер мислення припускає активне сприйняття і запам'ятовування інформації, що повідомляється педагогом і іншими джерелами. Застосування репродуктивних методів неможливо без використання словесних, наочних і практичних прийомів навчання, що є як би матеріальною основою цих методів.
При репродуктивній побудові зайняти педагог у готовому виді формує факти, докази, визначення зрозуміти, акцентує увагу на головному, котре необхідно засвоїти особливо міцно. На основі репродуктивного методу найчастіше здійснюється програмоване навчання.
У цілому ж репродуктивні методи навчання не дозволяють належною мірою розвивати мислення студентів і, особливо, самостійність, гнучкість мислення; формувати в них навички пошукової діяльності. При надмірному застосуванні ці методи ведуть до формалізації процесу засвоєння знань, а годиною і просто зубрінню.
Однакодним репродуктивним методом неможливо успішно розвивати такі якості особистості, як творчий підхід до справи, самостійність. Вусі це вимагає застосовувати поряд з ними ще і проблемно-пошуковий метод.
Дослідницький метод є дуже ефективним методом навчання, що спи-рається на самостійну роботові студентів при спрямовуючій ролі викладача. У цьому випадкові студенти беруть частка в процесі здобуття нових наукових знань або отримання нових експериментальних даних, утворення пристроїв, приладів тощо. У ході дослідження набуваються навички з підготовки наукових статей, звітних матеріалів й інших науково узагальнених праць, розвивається почуття нового, набуваються навички в проведенні винахідницької і раціоналізаторської роботи.
Дослідницький метод навчання застосовується в системі наукової роботи, а також у ході виконання курсових і дипломних робіт, підготовки рефератів, на семінарських заняттях, при вирішенні інших завдань навчального характерові. Цей метод ефективно використовується при активних формах навчання, дозволяє вдало поєднувати колективні форми з індивідуальним підходом.
6. Методи організації самостійної роботи. У тому випадку, якщо студент виконує свою діяльність без безпосереднього керівництва з бокові педагога, свідчать про ті, що в навчальному процесі застосовуються методи самостійної роботи. Використовуючи різноманітні види самостійної роботи, у студентів необхідно виробити деякі самі загальні прийоми її раціональної організації: уміння раціональне планувати цю роботові, чітко позначити систему задач майбутньої роботи, вичленувати серед них головні, уміло вибирати способи найбільш швидкого й ощадливого рішення поставлених задач, вести вмілий і оперативний самоконтроль за виконанням завдання, швидко вносити корективи в самостійну роботові, нарешті, уміння аналізувати загальні підсумки роботи, порівнювати ці результати з наміченими на початку її, виявляти заподій відхилень і намічати шляхові їхнього усунення в подальшій роботі.
Методи стимулюванні навчальної діяльності студентів у процесі навчання
У попередній главі вже розглядалася важливість проблеми мотивації в процесі навчання. Різноманітні дослідження структури діяльності людини незмінно підкреслюють необхідність у ній компонента мотивації. Як діяльність протікає більш ефективно і дасть якісні результати, якщо при цьому в особистості маються сильні, яскраві, глибокі мотиви, що викликають бажання діяти активно, з повною віддачею сил, переборювати неминучі утруднення, несприятливі умови до інші обставини, наполегливо просуваючи до наміченої мети. Вусі це має пер-моє відношення і до навчальної діяльності, що йде більш успішно, якщо в студентів сформоване позитивне відношення до навчання, якщо в них є пізнавальний інтерес, потреба в одержанні знань, умінь і навичок, якщо в них виховані почуття довге, відповідальності й інші мотиви навчання.
Основні види методів стимулювання. Як відзначалося вище, групу методів стимулювання і мотивації можна умовно підрозділити на дві підгрупи. Перша - методи формування пізнавальних інтересів у що навчаються. Друга - методи, переважно спрямовані на формування почуття боргу і відповідальності в навчанні. Охарактеризуємо кожну з цих підгруп методів стимулювання і мотивації навчання студентів.
1.Методи формування пізнавального інтересу. Спеціальні дослідження, присвячені проблемі формування пізнавального інтересу, показують, що інтерес у всіх його видах і на всіх етапах розвитку характеризується, принаймні, трьома обов'язковими моментами: 1) позитивною емоцією стосовно діяльності, 2) наявністю пізнавальної сторони цієї емоції, 3) наявністю безпосереднього мотивові, що йде від самої діяльності. Звідси випливає, що в процесі навчання важливо забезпечувати виникнення позитивні емоції стосовно навчальної діяльності, до її змісту, формам і методам здійснення. Емоційний стан завжди зв'язаний з переживанням щиросердечного хвилювання: відгуку, співчуття, радості, гніву, подиву. Саме тому до процесів уваги, запам'ятовування, осмислювання в такому стані підключаються глибокі внутрішні переживання особистості, що роблять ці процеси інтенсивно протікають і оттого більш ефективними в досягненні цілей.
Одним із прийомів, що входять у метод емоційного стимулювання навчання, можна назвати прийом створення на занятті ситуації цікавості - введення в навчальний процес цікавих прийомів, досвідів, парадоксальних фактів.
Для створення емоційних ситуацій у ході зайняти велике значення має художність, яскравість, емоційність мови педагога. Без усього цього мова педагога, звичайно, залишається інформативно корисної, але вона не реалізує належною мірою функцію стимулювання учбово-пізнавальної діяльності студентів.
Стимулююче вплив змісту навчання. Основним джерелом інтересу до самої навчальної діяльності є насамперед її зміст. Для того, щоб зміст зробив особливо сильне стимулююче вплив, воно повинно відповідати цілому рядові вимог, сформульованих у принципах навчання (науковість, зв'язок з життям, систематичність і послідовність, комплексне освітнє, що виховує і розвиваюче вплив і т.д.). Однак маються і деякі спеціальні прийоми, спрямовані на підвищення стимулюючого впливу змісту навчання. До них, у першу чергу, можна віднести створення ситуації новизни, актуальності, наближення змісту до найважливіших відкриттів у науці, техніку, до досягнень сучасної культури, мистецтва, літератури, до явищ суспільно-політичного внутрішнього і міжнародного життя.
Одним з діючих прийомів стимулювання інтересу до навчання є створення в навчальному процесі ситуацій успіху в студентів, що випробують визначені утруднення в навчанні. Відомо, що без переживання радості успіху неможливо по-справжньому розраховувати на подальші успіхи в подоланні навчальних утруднень. Від чому досвідчені педагоги так підбирають для студентів завдання, щоб ті з них, що мають потребу в стимулюванні, одержали б на відповідному етапі доступне для них завдання, а потім уже переходили б до виконання більш складних вправ.
2. Методи стимулювання боргу і відповідальності в навчанні. Мотиви боргу і відповідальності формуються на основі застосування цілої групи методів і прийомів: роз'яснення студентам суспільної й особистої значимості навчання, роз'яснення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого боргу як студентів, приучення їх до виконання вимог, заохочення їх за успішне, сумлінне виконання своїх обов'язків, оперативний контроль за виконанням вимог і в необхідних випадках указівки на недоліки, осудження, для того, щоб викликати більш відповідальне відношення до навчання.