Смекни!
smekni.com

Методи навчання: їх класифікація і характеристика (стр. 3 из 3)

Методи контролю і самоконтролю в навчанні

1.Методи усного контролеві. Усний контроль При фронтальному опитуванні педагог підбирає серію логічно зв'язаних між собою питань і ставити їхній перед усією групою, викликаючи для короткої відповіді чи тихнув інших студентів.

2.Методи письмового контролеві. Ці методи припускають проведення письмових контрольних робіт, письмових заліків і ін. Контрольні роботи можуть бути як короткочасними, проведеними протягом 15-20 хв. так і всі академічне заняття.

У наступні роки всі частіше стали застосовувати письмові контрольні роботи програмованого типові. У такому випадку педагог складає перелік питань, пропонує для шкірного з них можливі варіанти відповідей, одні з яких більш повні і точні, інші менш повні і містять деякі неточності. Завдання студентів полягає в тім, щоб вибрати з рядові відповідей більш точний і більш повний.

У практику навчання поступово входять методи машинного контролеві за якістю засвоєння знань, що часто називають методом лабораторно-практичного контролеві. Програми для контролеві складаються, як правило, за методикою контрольних програмованих вправ. Відповіді набираються чи цифрами, чи формул. Машина дотримує високого ступеня об'єктивності контролеві, але не може врахувати психологічні особливості студента, не дозволяє вона перевірити і логічність, грамотність мови, своєчасно надати студентові допомогу при утрудненнях. Вусі це вимагає раціонального сполучення машинного і безмашинного контролеві за якістю підготовки студентів.

Методи самоконтролеві. Істотною особливістю сучасного етапові удосконалювання контролеві у вузі є всілякий розвиток у студентів навичок самоконтролеві за ступенем засвоєння навчального матеріалу, уміння самостійно знаходити допущені помилки, неточності, намічати способи усунення виявлених пробілів. Власне кажучи, мова йде про організацію самостійної роботи студентів, що охоплює різноманітні напрями діяльності, здійснюваної як за завданням викладачів, так і згідно з особистими планами. Це робота з книгою, конспектом лекцій, самостійного вивчення техніки та озброєння в лабораторіях. Лише в ході самостійної роботи студенти можуть придбати практичні навички і вміння розвивати пізнавальні здібності, пам'ять, самостійне мислення, організованість, виконавчі здібності, цілеспрямування, наполегливість у подоланні труднощів, вміння урівноважено працювати і, головешці, виробити навички й уміння з самоосвіти, самостійного «здобуття знань».

Метод самостійної роботи краще за інші забезпечує індивідуальне навчання, оскільки при його використанні вдається спрямувати пізнавальну діяльність на розвиток аналітичного мислення, творчих здібностей, утворюються сприятливі умови для повного врахування індивідуальних особливостей студентів. Збільшення ваги самостійної роботи в навчальному процесі залежить від матеріальних розумів. Це - забезпечення електронною обчислювального технікою, необхідним дисплейним годиною, розширення забезпечення (кількісного і якісного) навчального процесу сучасною науковою і навчально-методичною літературою.

Вибір оптимального сполучення методою навчання

При будь-якому виді навчальних зайняти можна застосовувати декілька методів навчання в різних поєднаннях. Так, у лекції, як у виді навчальних зайняти, справді, основним методом навчання є лекційний. Алі дуже часто на лекції застосовується і метод показові (демонстрації). Так саме на практичних заняттях поряд із методом вправ використовується лекційний метод, метод обговорення і метод показові. Використання конкретних методів навчання залежить від цільової установки і розумів проведення шкірного виду зайняти.

При виборі і сполученні методів навчання необхідно керуватися наступними критеріями:

1) відповідність методів принципам навчання:

2) відповідність ланцюгам і задачам навчання;

3) відповідність змісту даної тими;

4) відповідність навчальним можливостям студентів: віковим (фізичним, психічним); рівню підготовленості (освіченості і розвитку), особливостям колективу.

5) відповідність наявним умовам і відведеному;

6) відповідність можливостям самих педагогів. Ці можливості їхній попереднім досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовленості, особистісними якостями і професійними уміннями.


Література

1.Аркас Микола. Історія України – Русі. - К.: Вища шк., 2008.- 456 с.

2.Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа – Пресс, 2008. -448с.

3.Закон України <<Про внесення змін і доповнень до Законові Української РСР ”Про освіту”>>//Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства. - К.,1997.-Т.10.-С.168-192.

4.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. –ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.

5.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.