Метод від (греч. meethodos - буквально: шлях до чого-небудь) означає спосіб діяльності, спрямованої на досягнення визначеної мети.
Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозалежної діяльності викладача і учнів, спрямованої на рішення задач навчання.
В історії дидактики існували різні підходи до класифікації методів навчання (Ю.К. Бабанский, В.П. Беспалко,Т.И. Ільїна, і ін.).
Користаючись методикою Ю.К. Бабанского, приведеної П.В. Стефаненко необхідно виділити три великі групи методів навчання:
1) методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності;
2) методи стимулювання і мотивації учбово-пізнавальної діяльності;
3) методи контролеві і самоконтролеві за ефективністю учбово-пізнавальної діяльності.
У кожній із трьох груп методів відбивається різний рівень педагогів і студентів. Організаторський вплив педагога поєднується отут зі здійсненням і самоорганізацією діяльності студентів. Стимулююче вплив педагога веде до розвитку мотивації навчання в студентів, тобто внутрішнього стимулювання навчання. Контролюючі дії сполучаються із самоконтролем. Кожна з основних груп методів, у свою чергу, підрозділяється на підгрупи з вхідними в них окремими методами.
Передбачувана класифікація методів навчання є комплексної тому, що вона враховує всі основні структурні елементи діяльності (її організацію, стимулювання і контроль). У ній представлені такі аспекти пізнавальної діяльності, як сприйняття, осмислення застосування, враховані всі основні вимоги, пропоновані до науки на сучасному етапі.
Класифікація методів навчання
Методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності
1. Дискриптивні методи.
2. Наочні і практичні методи.
3. Індуктивні і дедуктивні методи.
4. Репродуктивні і проблемно-пошукові методи.
5. Методи організації самостійної роботи студентів.
Методи мотивації і стимулювання навчальної діяльності.
1. Методи стимулювання і мотивації інтересу до навчання.
2. Методи стимулювання і мотивації боргу і відповідальне в навчанні.
Методи контролеві і самоконтролеві в навчанні
1. Методи усного контролеві і самоконтролеві.
2. Методи письмового контролеві і самоконтролеві.
3.Методи лабораторно-практичного контролеві і самоконтролеві.
Характеристика основних груп методів навчання
Методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності
1.Дискриптивные методи навчання.До даних методів навчання, пре-жде усього, відносяться методи усного викладу - лекція,бесіда,дискусія й ін. У процесі їх застосування викладач пояснює навчальний матеріал, а студенти активно його сприймають, засвоюють і осмислюють.
Лекція. Як один зі словесних методів навчання лекція припускає усне виклад навчального матеріалу, що відрізняється великою ємністю матеріалу, складністю логічних побудов, інтелектуальних образів, доказів і узагальнень.
У лекції використовуються різні прийоми усного викладу інформації: підтримка уваги протягом тривалого години, активізація мислення слухачів; прийоми, що забезпечують логічне запам'ятовування: переконання, аргументація, докази, класифікація, систематизація, узагальнення й ін.
Бесіда. У даній формі також як і в лекції активно використовується словесний метод викладу матеріалу. Однак на відміну від лекції бесседа припускає розгорнутий діалог педагога зі студентами, организуемый за допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять студентів до засвоєння ланцюжка факторів, нового чи поняття закономірності.
Бесіда також може включати усний виклад навчального матеріалу, типові «схованого діалогу» (М. Бахтин), у процесі якого використовує прийоми альтернативного міркування викладача (питання - відповідь), зверненого до студентів, до їх активного сприйняття й осмислення.
Умови ефективного використання різних форм організації біс-сиві - ретельне продумування планові, вибір найбільш раціональної послідовності розкриття тими, удалий підбор прикладів і ілюстрації, підтримання належного емоційного тонусові викладу.
Метод обговорення навчального матеріалу та діскусії застосовується як на планових заняттях і консультаціях під керівництвом викладачів, так і в навчальних відділеннях за ініціативи слухачів студентів (без участі викладачів). Обговорення навчального матеріалу часто проходити у формі дискусії при проведенні різних видів навчальних зайняти. Метод обговорення використовується на базі попередньої підготовки з дисципліни за конкретними питаннями. Обговорення в навчальному колективі дозволяє значно поглибити і систематизувати знання, в правильності розуміння тієї чи іншої проблеми, перевірити підставу висновків, до яких прийшли студенти та слухачі в ході вивчення конкретної тими. Метод обговорення розвиває в них уміння відстоювати свої подивися і переконання.
Дискусія також є однієї із сучасних форм організації семінарських зайняти, ціль якої виявити, логічно і критично осмислити різні крапки зору, наукові концепції і підходи до розглянутих питань. Організувати і підтримуючи дискусію, педагог користається прийомами постановки питань, (основних, додаткових, що наводять і ін.), обговорення відповідей і думок студентів, прийомами коригування відповідей і формулювання висновків.
Питання, що виникають у процесі дискусії повинні бути досить ємними для цілісного сприйняття. Зайве дроблення тими на питання руйнує логічну її цілісність, а занадто значні питання не створюють можливості її обговорення зі студентами. Педагог може використовувати допоміжні, навідні запитання, що дозволяють продовжити обговорення досліджуваної проблеми.
2.Наочні і практичні методи навчання.Серед наочних методів навчання необхідно назвати ілюстрацію і показ (демонстрацію).
Ілюстрація припускає показ студентам наочних приладдя: плакатів, карт, графіків, замальовок на дошці, картин та інше сприйманого матеріалу. У такий спосіб ілюстрація має важливе дидактичне значення, тому що з їм зв'язана можливість переключення форм сприйняття аудиторії й активізації їхнього інтересу студентів.
Показ демонстрація полягає в тому, ті викладач демонструє зразки техніки, озброєння, окремі пристрої, різноманітні наочні навчальні посібники, прилади, показує прийоми і дії. Важлива роль у цьому належить технічним засобам: кіно, телебаченню, імітаторам і тренажерам та ін. При використанні методові показові в студентів, складається наочний образ предмета, явища, процесу, що вивчається, формується конкретно уявлення про пристрої техніки, приладів їх функціонування. Даний метод є ефективним у роботі з прищеплення практичних навичок у різноманітних діях (коли використовується принцип навчання «роби як я»). При цьому сам викладач винний мати належну практичну підготовку, навички, доведені до автоматизмові. Метод показові (демонстрації) багато в чому сприяє активізації уваги, розумової пізнавальної діяльності студентів, підвищує ефективність використання навчального години.
Умови ефективного застосування наочності. Є кілька методичних розумів, виконання яких забезпечує успішне використання наглядних засобів навчання: 1) гарний огляд, що досягається шляхом застосування відповідних фарб при виготовленні піднімальних столиків, екранів підсвічування, рейтерів, покажчиків і ін.; 2) чітке виділення головного, основного при показі ілюстрацій, тому що смороду годиною містять і відволікаючі моменти; 3) детальне продумування пояснень (уставних, по ходу показові і заключних), необхідних для з'ясування сутності демонстраційних явищ, а також для узагальнення засвоєної навчальної інформації; 4) залучення самих студентів до перебування бажаної інформації в наглядному чи посібнику демонстраційному пристрої, постановка перед ними проблемних завдань наочного характерові.
Єдність методів викладу матеріалу усних і зорових методів викладу матеріалу випливає з того, що логічний шлях освоєння матеріалу припускає застосування в єдності живого споглядання, абстрактного мислення і практики.
3. Метод практичних робіт використовується в ході різного роді практик та стажування студентів. При використанні даного методові студенти набувають і удосконалюють різноманітні практичні навички, при цьому смороду наочно бачать і уявляють результати своєї праці.
Однак часто до них примикає собі форма вправ і задач. Звернемося до однієї з найбільш типових характеристик даної форми: Метод вправ складається з багаторазового свідомого повторення розумових і практичних дій в умовах послідовного ускладнення обставин з метою формування і закріплення навичок і вмінь. Відомо, що багаторазове виконання однієї і тієї ж дії не обов'язково удосконалює всі якості її кінцевого результатові. Наприклад, почерк людини, яка пише щодня, частіше за всі з годиною не поліпшується, хоча швидкість листа і підвищується. Щоб вправа була ефективною, вона винна задовольняти визначеним вимогам. Важлива роль належить усвідомленим діям, врахуванню розумів, у яких смороду здійснюються, об'єктивному врахуванню досягнених результатів, розумінню причин припущених помилок і баченню шляхів подолання ускладнень. Велике значення при вправах мають указівки викладача, супроводжувані наочним показом, а також самоконтроль студентів.
Методика проведення вправ з різних дисциплін різноманітна. Однак, є загальні умови, дотримання яких сприяє успішному ходу вправ. Це - активна і свідома частка студентів в обробці чи тихнув інших питань, систематичність і послідовність проведення вправ, їх різноманітність і поступове ускладнення, гнучкий контроль за виконанням, внесення духу змагання, максимальне наближення розумів виконання вправ до реальних обставин.
Практичні методи навчання охоплюють дуже широкий діапазон різних прийомів навчання: постановка завдання, планування його виконання, керування процесом виконання, оперативне стимулювання регулювання і контролеві, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, коригування навчання для повного досягнення мети.