Його розробка передбачає:
- Визначення характеру інформації, яку необхідно одержати;
- Формулювання пропонованих запитань;
- Складання першого плану питань і його попередня перевірка шляхом пробного дослідження;
- Виправлення питань і остаточне їх редагування.
У сфері дослідження явищ психолого-педагогічної дійсності важливим є застосування методу тестування.
Тестування – метод виявлення певних якостей особистості й інтенсивності їхньої виразності за допомогою серії іспитів, тобто це спосіб психологічної діагностики, що використовує стандартизовані запитання і завдання ( тести), які мають визначену шкалу значень.
Тест – це стандартизований, обмежений за часом іспит. Він дає змогу з заздалегідь установленим ступенем імовірності визначити актуальний, наявний у людини на цей момент рівень знань, відносно стійкі особистісні властивості і зразки, стійкі риси поведінки. Тести дають можливість одержати якісні й кількісні оцінки вимірюваних характеристик.
Тестування допомагає досліднику вчасно виявляти особливості певних психолого-педагогічних ситуацій, ставити правильний діагноз під час їх виникнення і знаходити шляхи їхнього ефективного вирішення.
Тестування – невід`ємний фактор особистісного менеджменту, що припускає систематичне самопізнання і самооцінку дослідником своєї індивідуальної роботи з вироблення чи розвитку якостей, необхідних для науково-дослідної діяльності. Використання тестів допомагає досліднику:
- Об`єктивно оцінювати свої особистісні і ділові якості, стосунки з колегами, іншими людьми;
- Переборювати помилкові стереотипи сприйняття самого себе й інших людей;
- Коректувати поведінку в напрямку успішної реалізації цілей;
- Обгунтовано робити професійний вибір і реально визначати можливості свого професійного зростання.
Рейтинг – оцінка психолого-педагогічного явища, якогось елемента навчально-виховного процесу, людини тощо за допомогою компетентних суддів (експертів). Його іноді називають методом експертної оцінки.
Експеримент – науково-обгрунтований досвід; перевірка гіпотези; відтворення розробленої методики в нових умовах; метод пізнання, за допомогою якого в природних чи спеціально створених контрольованих і керованих умовах досліджується психолого-педагогічне явище, відшукується новий спосіб розв`язання педагогічного завдання, проблеми; метод дослідження, який припускає виділення істотних факторів, що впливають на результати педагогічної діяльності і що дає змогу їх варіювати з метою досягнення оптимальних результатів.
Експеримент – спеціально організована перевірка того чи іншого методу, прийому роботи для виявлення його психолого-педагогічної ефективності.
Педагогічний експеримент – дослідна діяльність з метою вивчення причинно-наслідкових зв’язків у педагогічних явищах, що припускає дослідне моделювання педагогічного явища й умов його перебігу; визначення результатів педагогічного впливу і цієї взаємодії.
Розрізняють експеримент природний (в умовах звичайного освітнього процесу) і лабораторний – створення спеціальних умов для перевірки. Найчастіше використовують природний експеримент. Він може бути тривалим чи короткочасним.
Теоретичні методи необхідні для визначення проблеми наукового психолого-педагогічного дослідження, формулювання гіпотез і оцінки зібраних фактів. Цей метод насамперед пов’язаний з вивченням наукової літератури.
З метою накопичення наукових фактів доцільно використовувати метод вивчення нормативних та інструктивно-методичних документів з досліджуваної проблеми, що озброює дослідника певними об’єктивними даними.
Робота з літературою припускає використання таких методів, як складання бібліографії – переліку джерел, відібраних для роботи з досліджуваної проблеми; реферування – стислий виклад основного змісту однієї чи декількох праць із загальної тематики; конспектування – ведення більш детальних записів, основу яких становить виділення головних ідей і положень публікації; анотування – короткий запис загального змісту книги чи статті; цитування – дослівний запис виражень, фактичних чи цифрових даних, що містяться в літературному джерелі.
До теоретичних методів дослідження належать історико-генетичний метод, метод моделювання, а також різні розумові процедури логічного мислення (аналіз, синтез, класифікація, типологізація, абстрагування, порівняння, узагальнення та ін.
Порівняння – зіставлення того, що вийшло, з цілями, що намічалися. Будь-яка оцінка є порівняння з ідеальним чи оптимальним. Але важливо зіставляти не тільки з тим, як має бути, а і з тим, як було раніше, що дає змогу побачити позитивні і негативні зрушення, тобто динаміку процесу. Порівняння як розумова процедура дуже продуктивна під час аналізу інформації про будь-яку людину, включеної в педагогічний процес: що кажуть про неї різні люди.
Класифікація – полягає в логічному розподілі фактів, даних, явищ тощо під час аналізу за якоюсь однією ознакою, притаманною для цієї групи.
Аналізуючи заходи, зібрані факти, роботу в цілому, дослідник використовує і узагальнення. Цей метод припускає логічний перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального, судження, знання, оцінки. Узагальнене судження, будучи більш глибоким відображенням дійсності, дає змогу проникнути в сутність заходів, явищ і, в такий спосіб, оцінити діяльність педагогів із принципових позицій. Проте узагальнення – це не підсумовування. Найчастіше узагальнення інформації під час аналізу доцільно сполучати з виділенням головного, істотного.
Абстрагування – процес мисленнєвого відволікання дослідника від будь-яких ознак чи якостей предмета, від самого предмета, щоб глибше вивчити його, ізолювати від інших предметів, ознак. Граничним випадком абстрагування є Ідеалізація, внаслідок якої створюється поняття про ідеалізований об’єкт.
Конкретизація – це логічна форма, протилежна до абстракції. Розумовий процес перетворення предмета з виокремлених раніше абстракцій. Під час конкретизації здійснюється збагачення понять новими ознаками, тому що вона спрямована на висвітлення розвитку предмета як цілісної системи. Конкретним тут називають єдність різноманітного, сполучення багатьох ознак, якостей предмета. Абстрактним, навпаки, називають однобічну, ізольовану від інших моментів ознаку предмета.
Теоретичний аналіз – це виділення і розгляд окремих сторін, ознак, особливостей, властивостей педагогічних явищ. Виявляємо в них загальне і особливе, встановлюємо загальний принцип чи правило. Аналіз супроводжується синтез, він допомагає проникнути в сутність досліджуваних психолого-педагогічних явищ.
Індуктивні і дедуктивні методи – це логічні методи узагальнення одержаних емпіричним шляхом даних. Індуктивний метод припускає рух думки дослідника від окремих суджень до загального висновку, дедуктивний – від загального судження до окремого висновку.
У пошуку оптимального рішення в експериментальній роботі корисні й такі процедури, як аналогія, інтегрування, систематизація та ін. Причому під час аналізу інформації жодна з названих аналітичних процедур не здійснюється в чистому вигляді, усі вони взаємопов’язані, взаємодіють одна з одною і виділенні нами за домінантною ознакою.
Моделювання. Широко застосовуваним у теоретичних дослідженнях є прийом порівняння та, особливо аналогія – специфічний вид порівняння, що дає змогу встановлювати подібність явищ. Аналогія дає підставу для висновків про еквівалентність у визначених відносинах одного об’єкта стосовно іншого. Тоді більш простий за структурою і доступний вивченню об’єкт стає моделлю більш складного об’єкта, іменованого прототипом (оригіналом). Відкривається можливість перенесення інформації з аналогії від моделі до прототипу. У цьому сутність одного зі специфічних методів теоретичного рівня – методу моделювання.
Ізоморфізм – відношення між об’єктами, що мають різний склад, але тотожну чи подібну структуру, коли кожному елементу одного об’єкта відповідає один елемент іншого.
Гомоморфізм – структурна подібність двох об’єктів, коли кожному елементу одного може відповідати група елементів іншого.
Ізофункціоналізм – подібність функцій чи дій об’єкту.
Модель - допоміжний об’єкт, обраний чи перетворений людиною в пізнавальних цілях, що дає нову інформацію про новий об’єкт. Моделювання в теоретичному дослідженні слугує також завданню конструювання нового, чого не має ще в практиці. Для цього створюються моделі-гіпотези, що розкривають механізми зв’язку між компонентами навчання, на підставі яких будуються рекомендації і висновки, що перевіряються емпірично. Перевірені моделі-гіпотези перетворюються в наукові теорії, багато в чому зберігаючи свій модельний характер.
Особливим видом моделювання, заснованого на ідеалізації, можна вважати уявний експеримент. На підставі теоретичних знань про об’єктивний світ і емпіричні дані створює ідеальні об’єкти, співвідносить їх у визначеній динамічній моделі, імітуючи думкою той рух і ті ситуації, що могли б мати місце в реальному експериментуванні. При цьому ідеальні об’єкти і моделі виявляють у «чистому» вигляді найбільш важливі для дослідника істотні зв’язки і відносини.
Математичні і статистичні методи – застосовуються для обробки одержаних даних методами опитування й експерименту, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами. Вони допомагають оцінити результати експерименту, підвищують надійність висновків, дають підстави для теоретичних узагальнень. Найбільш розповсюдженими з математичних методів є: реєстрація, ранжирування, шкалування. За допомогою статистичних методів визнаються середні величини одержаних показників: середнє арифметичне, медіана – показник середини ряду, дисперсія – ступінь розсіювання.