Серед засобів фізичного виховання народні ігри посідають особливе місце. Народна гра — сукупність різноманітних рухових дій, які зумовлюють поведінку гравці о. Для вчителя — це важіль вкидання, для учнів — це діяльність найбільш цікава, емоційна, творча, а тому приємна.
Народні ігри прості й різноманітні. Багато з них мають окремі елементи спортивних ігор і є доброю підготовкою до них.
Характерною особливістю українських народних ігор не тільки багатство і різноманітність рухів, але і довільне застосування їх у різноманітних ігрових ситуаціях, що сприяє прояву ініціативи й творчої активності учнів.
Визначальною особливістю ігрової діяльності дітей в українських іграх є поєднання двох дуже важливих факторів: з одного боку, діти залучаються до практичної діяльності, розвиваються фізично, звикають самостійно діяти; з другого боку, вони одержують моральне й естетичне задоволення від цієї діяльності, поглиблюють знання про навколишнє середовище. Все це сприяє вихованню всебічно розвиненої особистості. Таким чином, народна гра — це один із колективних засобів виховання: вона спрямована на всебічну фізичну підготовленість, удосконалення функцій організму, виховання морально-вольових якостей, а також сприяє розвиткові творчих здібностей гравців.
Рівень пізнавальної активність є показником розвитку особистості. В.І. Лозова виділяє три рівні активності школяра: виконавська, реконструктивна і творча Г. І. Щукіна визначає творчу активність як "виший рівень, оскільки саме завдання ставиться школярем, а способи його виконання вибираються нові, нешаблонні, оригінальні".
Творча пізнавальна активність школярів — це така активність, яка передбачає внутрішнє прагнення до активної участі в навчальному процесі як пошук ним самостійних шляхів вирішення різних проблем.
Щоб цілеспрямовано розвивати в учнях творчу активність піл час вивчення народних ігор, необхідно насамперед чітко усвідомити основні риси творчої діяльності, які мають бути сформовані в учнів протягом усього періоду вивчення народних ігор у школі. Не питання найбільш детально розглянуте І. Я. Лернером, який виділяє такі процесуальні риси творчої діяльності:
1) самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;
2) передбачення нових проблем у знайомих, стандартних умовах;
3} передбачення нової можливої функції знайомого об'єкта;
4) передбачення структури об'єкта, що підлягає вивченню;
5) уміння бачити альтернативу вирішення проблеми, альтернативу підходу до пошуку;
6) уміння комбінувати відомі аспекти проблеми для конструювання нового способу її вирішення;
7) уміння створювати оригінальний спосіб за відомих інших.
Перелічені риси є тими основними елементами досвіду творчої діяльності, якими мають володіти школярі під час вивчення народних ігор. Оволодівши ними, учні одержують базу для подальшого розвитку. Реалізація творчих здібностей дитини під час участі у народних іграх робить її життя багатшим і змістовнішим, збагачує її ровесник в, колекгив, впливає на навчально-виховний процес. Творча активність школярів реалізується, як правило, не в створенні об'єктивно нового, а в створенні суб'єктивно нового, при фантазуванні, уявленні, усвідомленні причинних зв'язків і залежності різних явиш тощо.
Творча активність може виявлятися на різних рівнях: від перенесення набутих знань, умінь, досвіду в нову ситуацію до спроможності знайти новий варіант вирішення проблеми. Вона може виявлятися постійно або епізодично. При цьому слід широко враховувати творчу активність самих дітей. Учителю фізкультури даються необмежені можливості разом із дітьми винаходити, уточнювати і вводити нові правила гри.
У практиці проведення народних ігор буває так, що з окремих епізодів однієї три виникає можливість для створення кількох різних за характером ігор, а буває н так, що вдало об'єднавши елементи кількох відомих ігор, можна створити нову, самостійну і захоплюючу гру.
Такі можливості учитель повинен використовувати для збагачення педагогічної практики добором корисних і цікавих народних ігор, а також для розвитку творчої активності учнів [23,55].
Більш як 15 років тому в Шарівській ЗОШ Богодуніаського району Харківської області був введений третій урок фізкультури. Проводили його спочатку як спортивну годину груп подовженого дня, а потім — як факультатив.
Основним змістом цього уроку були українські народні ігри. Внаслідок попередньо пройденого опитування учнів школи було виявлена, що діти грають передусім у жмурки, латки, схованки, квачі. 95,3 % не знали, як грати в галку. 97,8 % — в цурки, 18.1 % респондентів не знали ні однієї української народної гри.
Учням дали завдання з'ясувати у людей старшого покоління, в які ігри вони грали в дитинстві, а потім провести ш ігри з товаришами на уроці.
Таким чином, закріплювались зв'язки між поколіннями, відроджувались національні традиції і культура, виховувалася повага до них.
Творчість, що при цьому виявлялась, надавала дітям особливої чарівності, оскільки творча думка формується в учневі тоді, коли по відношенню до знань він займає свою особисту життєву позицію.
Активне вираження: особистого ставлення до здобутих знань і є тин, що слід назвати розумом особистості, яка формується. Активність виражалась насамперед у тому, що дитина ставала діяльним, зацікавленим учасником процесу оволодіння знаннями [23,55].
Аналіз результатів цієї роботи показав, що, по-перше, зросли рухова активність дітей та показники їхньої рухової підготовленості, по-друге, посилився інтерес до уроків фізичної культури, по-третє, виявився позитивний вплив занять на стан здоров'я учта.
Було проведено архівне обстеження українських обрядів, і на сьогодні зібрано більш як 400 українських народних ігор та 70 лічилок.
Ігри упорядковані відповідно до вікових категорій по класах, за характером переважного виду діяльності (біг, єдиноборство, стрибки, метання, розвиток координаційних здібностей тощо), предметна (хороводи, пісні, танці, латки, схованки, жмурки, тихі ігри тощо), а також відповідно до фор" фізичного та естетичного виховання (перерви між уроками, спортивні години у трупах подовженого дня, екскурсії, походи, народні свята тощо).
Мистецтво управління полягає в здатності виконувати завдання системно, комплексно, з урахуванням усіх обставин. Результат управління залежить від рівня знань, професійної підготовки вчителя, його вміння прогнозувати, використовувати сучасні методики, нові технології, форми й методи. Виховання в старших підлітків інтересу до занять фізичною культурою є предметом особливої уваги як у теорії педагогіки, так і в методиці фізичного виховання.
Практика показує що навчання як процес засвоєння знаннь, навичок і умінні протікає успішно лише при досить високій пізнавальній активності дітей — прагненні до навчання, до оволодіння більш повними і глибокими знаннями. При навчанні школярів на уроках фізичної культури виховання пізнавальної активності має важливе значення.
Широкі можливості для підвищення в дітей інтересу до занять полягають, на наш погляд, в організації пізнавальної діяльності учнів та шляхом надання їм більшої самостійності, творчої ініціативи, шляхом ускладнення (у межах доступного) пізнавальних задач, що вимагають застосування набутих знанні і навичок в різних змінних умовах навчальної діяльності. Інший діючий засіб виховання пізнавальної активності — завдання по взаємоаналізу дій учнів. Найбільше реанальный спосіб організації навчальної діяльності учнів у даному випадку — змінний: одна зміна виконує завдання, інша не пасивно очікує черги, а спостерігає, учні, згадуючи відомості про біодинамічну структуру досліджуваних вправ, помічають помилки, допомагають усувати їх. Сприяють вихованню пізнавальної активності так звані пошукові ситуації. Учням називається учбово-пізнавальна задача яку вони повинні вирішувати самі, з частковою допомогою вчителя.
Втягнути дітей в навчальну роботу, активізувати їх дозволяє також застосування різноманітних методів і прийомів, серед яких не можна не виділити ігровий метод, як самий цілеспрямований, особливо в заняттях з дітьми молодшого шкільного віку. Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є запровадження в школі національних ігор, які у всі член були одним із основних засобів виховання молоді, насамперед фізичного. Проведення таких ігор у будь-яку пору року не потребує ні спортивних залів, ні спеціально обладнаних майданчиків. Народні ігри без додаткових матеріальних витрат дозволять перейти до трьох уроків фізичної культури на тиждень. Полегшують вони і вирішення проблеми недостатньої кількості вчителів для проведення цих уроків — традиції народних ігор завжди передавалися старшим поколінням молодшому. Це досить ефективний та діючий засіб активізації пізнавальної активності до зянять фізичною культурою.