Гра “Якого роду?”
На магнітофонну плівку записані іменники різних родів. Включати запис. Учні у відповідь сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “с. р.”.
Гра - змагання “Наш рід”.
Учні поділяються на три групи: чоловічий, жіночий та середній. Учитель проказує іменники. Кожна група, плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає її роду.
За помилку одного з учнів група дістає зауваження. Виграє та група, яка матиме найменше зауважень.
Вправи на змінювання іменників за відмінками.
Гра “Наш відмінок”.
Учні поділяються на три групи: родовий, знахідний, місцевий або називний, давальний, орудний відмінки. Вчитель визначає іменники і проказує їх у реченнях. Кожна група плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає їхньому відмінку.
За помилку одного з гравців група дістає зауваження. Виграє та група, яка має найменше зауважень. Можна поділити дітей і на шість груп відмінків.
Гра “Якого відмінка”.
В учнів є картки з першими буквами назви відмінків. Добре, якщо ці картки різнокольорові. Вчитель називає різні відмінки закінчення іменників. Учні картками показують відмінок і називають відповідний іменник.
Якщо закінчення одинакові у двох або трьох відмінків, учасники показують картки з усіма відмінками.
Гра “Постав у потрібному відмінку”.
Окремі іменники в тексті учитель диктує у початковій формі, а учні пишуть їх залежно від зв’язку з іменними словами в реченні.
Наприклад: 1. Пішла луна (гай).
Червоніє за (гора) калина.
Учні пишуть слова гай і гора в орудному відмінку.
Гра “Відмінковий сполучник”.
Учитель називає іменник у називному відмінку і викликає учня, який повинен сказати іменник у родовому відмінку тієї ж відміни. Другий викликаний учень називає іменник цієї ж відміни у давальному відмінку і т.д. Виграє той, хто матиме найменше помилок.
Отже, вивчений іменник в початкових класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення роду граматичних категорій (роду, числа, відмінка), свідоме вживання різних граматичних форм в усному і пасивному мовленні школярів
Додаток Е
Лінгвістичні казки
Казка про Іменник
Це було дуже-дуже давно, коли люди жили ще в печерах, вчилися писати, утворювали нові букви для письма. Навколо них було багато різних речей, але от назв у цих предметів не було.
От і вирішили люди покликати за порадою старого мудреця, який жив неподалік. Коли мудрець прийшов до їхнього вогнища, вони попросили його назвати ці різні предмети, щоб можна було їх якось називати.
Став мудрець давати назви предметам, тобто ніби імена речам. Всі питали: що це?, показуючи на дерево, мудрець називав його назву. Що це? — стіл, що це? — вогонь, камінь, сокира; чи хто це? — дівча, слон, тигр, людина тощо.
От так цього мудреця стали називати Іменником, тобто той, що ім'я дає, а згодом і всі слова, які означали назву предмета, стали називати іменником і відповідати на питання: «Це хто? або що?»
І нині живе такий мудрець. Кожного дня він придумує назви предметам: телевізор, енциклопедія, ракета, комп'ютер і т. д.
В країні Морфології
В прекрасному царстві, де існує тільки милозвучність і чарівність між його жителями — словами, живе десять незвичайних принців. Усі вони живуть в мирі і злагоді між собою, а своїми стосунками збагачують царство, назва якого Морфологія.
Кожен принц має безліч своїх вірних і відданих слуг — слів, які постійно служать йому і підкоряються королеві цього царства — Морфології.
Королева любить своїх принців, але найбільше полюбляє вона найстаршого принца, ім'я якого «Іменник». Слуги цього принца — звичайні слова, які відповідають на два питання: хто? що? Досить крикнути принцові до слуги:
- Ви хто? — як у відповідь чує:
- Мама, вчитель, котик, дівчина, хлопець.
- Ви що? — чує:
- Земля, зима, будинок, сонце, вітер, небо.
Але слуги не ворогують між собою, хоч зовні різняться. Бо одні з них живуть, творять світ, обмінюються думками (це люди), вміють літати високо в небі (це птахи), плавати в водах морів і океанів (риби), бродить лісами в пошуках їжі (звірі, тварини), а інші слуги тільки підкоряються їм (це неістоти).
Казковий сон
Жила-була дівчинка Олеся. Веселою, жвавою, щирою росла вона і було в неї багато друзів.
Одного разу після тривалої хвороби сумною поверталася вона зі школи. Писали в цей день контрольну роботу.
Олеся не змогла знайти у тексті слова-назви предметів. Дівчинку не покидала думка: „Що ж це за такі слова-назви предметів? І що це за істоти і неістоти?" Довго не могла заснути Олеся. А коли заснула, то побачила дивний сон...
Летить вона у казковому літаку над рідним краєм. Яскраве сонечко усміхається їй, хмарки біленькі пропливають мимо, небо стелить їй шлях, а теплий вітерець підганяє літак.
Подивилась Олеся на їхні усміхнені обличчя і запитала: „ Як вас звати? Хто ви такі?" І дружно сонечко, небо, хмарки та вітерець назвали себе та ще й додали: „ Ми - назви предметів і відповідаємо на питання що?"
- А чи є у вас друзі? - запитала дівчинка.
- Все те, що ти бачиш на своєму шляху, - це наші друзі.
Летить Олеся над лісом і бачить в повітрі безліч співучих пташок, різних звірів на галявині і багато дітей, які милуються природою.
- А ви хто такі? - запитала дівчинка.
- Ми - назви істот, до яких ставлять питання „хто?" І живемо ми в дружбі з тими предметами, які відповідають на питання „що?". Але, на відміну від них, ми можемо ходити, бігати, розмовляти і навіть провести тебе до рідної домівки...
З цими словами Олеся прокинулась від чарівної мандрівки. Сіла, швиденько обдумала все і зрозуміла свій сон.
Напевно, все те, що оточує мене, - це предмети істоти і неістоти, які мають свої назви. До назв людей і тварин ставлять питання „хто?", а до назв інших предметів - „що?"
Усмішка засяяла на обличчі дівчинки, і з радістю Олеся побігла до школи.
Славні брати Відмінки
У славному царстві частин мови, у графстві Іменника служили семеро братів Відмінків. Брати жили дружно між собою і допомагали керувати графові Іменнику.
Називний відповідав за назву предметів, осіб. Щойно народженому жителю відразу давав назву. До всіх ставився з підозрою і весь час запитував: «Хто? Що?».
Родовий відмінок дбав про достаток. Він виявляв потреби великого господарства і тому постійно допитувався: «Кого? Чого? немає в царстві?»
Давальний відмінок мав велику повагу, бо він розподіляв їжу між мешканцями. З ранку до вечора чувся його голос: «Кому? Чому? що дати?».
Знахідний відповідав за порядок. Його гукали на допомогу, коли що-небудь або когось треба було знайти в царстві. З'явившись, Знахідний запитував: «Кого? Що? треба знайти».
Орудний керував графовим військом. Він трішки недочував й перепитував: «Ким? Чим? питаєте, керую?».
Місцевий відав транспортом. Він завжди достеменно знав. На кому? На чому? перевозять вантажі у царстві.
Кличний відмінок був особистим секретарем графа. Він викликав усіх, кого треба, до його величності Іменника.
Казка про братів Відмінків
До Іменника в гостину
Завітала вся родина.
Мов пелюстки у барвінку,
Розмістилися відмінки.
Місця вистачить усім,
А було їх рівно сім.
Перший брат був головний -
Звався гордо НАЗИВНИЙ.
ХТО і ЩО він завжди знав,
Предметів назви пам'ятав.
Другий братець РОДОВИЙ.
Був він дуже діловий.
Міг він навіть загордитись.
Не було з братів ні в кого
Лавки, шинку чи крамниці,
А у нього це було,
І кого лиш не було там -
Безліч різного народу:
Водія машини і пілота,
Вершника і пішохода.
Чого там тільки не було:
Цукерок, печива, пампушок,
Хліба, булок, паличок.
Всі ішли вони до КОГО
До відмінка РОДОВОГО.
То ж хіба не діловий
Був відмінок РОДОВИЙ.
Третій брат феноменальний
Ім'я щедре мав —
ДАВАЛЬНИЙ
Помогти завжди готовий,
Він нікому і ні в чому
Не відмовив.
Давав усім:
Шпаку, дрозду і синиці
І домашній всякій птиці,
Людям, звірам і рослинам
Все давав він без упину.
Всіх похвал найвищих гідний
Був четвертий брат
ЗНАХІДНИЙ
Виручав у біді будь-кого
І в нещасті будь-що.
Виручать спішить бігом
Братець всюдисущий.
Чи то зайчика в капкані,
Чи рибину на гачку -
Вдень, вночі чи на світанні
Він спішить на виручку.
Шлях життєвий дуже трудний
Вибрав п'ятий брат
ОРУДНИЙ.
КИМ лише не працював,
ЧИМ лише не мудрував:
Лікарем та інженером,
Продавцем і шофером,
Був солдатом, офіцером.
Футболістом і боксером.
У ворога б'є м'ячем,
Захищає край мечем.
Треба правити комбайном:
Він спішить туди негайно.
По дорозі, по кільцевій
Ходить шостий брат МІСЦЕВИЙ
В капелюсі, при валізі
Він лишається на місці.
Якщо ходить весь час по колу,
Не зрушиш з місця ти ніколи.
Він не їздить ні на кому,
Він не їздить ні на чому.
Мабуть, він не знає втоми.
Всі навколо на машинах.
На мотоциклах, поїздах
Лише він уперто топче
По своїх старих слідах.
Пропадає десь одвічно
Сьомий брат-відмінок КЛИЧНИЙ
Всі гукають, друже, брате!
Де ж це він, всі хочуть знати.
Всі кричать: «Друже, друже!»
Бачить хочуть його дуже.
Після цього по хвилині
Й він з'явився у хатині.
От зібрались всі: сім братів, відмінників сім.