770 мільйонів європейців представлені у Раді Європи через національні уряди, парламенти своїх країн та органи місцевого й регіонального самоврядування, які мають представників у Комітеті Міністрів Ради Європи, у Парламентській Асамблеї Ради Європи та в Конгресі місцевої та регіональної влади Європи. Ці органи здійснюють консультації та розробляють рекомендації щодо життєво важливих питань для всіх країн - членів Ради Європи.
З 1 січня 2002 р. у ряді європейських країн, що входять до Європейського Союзу, увійшла в обіг єдина валюта - євро. І, можливо, незабаром громадяни європейських країн матимуть паспорт громадянина Європи.
Поглянувши на Феміду — богиню правосуддя у давньогрецькій міфології, - побачимо, що очі в неї зав'язані, в одній руці вона тримає терези, а в другій — меч. Так стародавні греки уявляли неупередженість (зав'язані очі), об'єктивність і зваженість рішень (терези) та покарання тих, хто порушує права (меч).
Правосуддя в нашій країні здійснюється на основі Конституції України та чинних законів. Воно є демократичним, об'єктивним і справедливим засобом вирішення різноманітних справ, що пов'язані з правами і свободами людини і громадянина.
Кожній людині в нашій країні гарантується право на оскарження в суді рішень або дій органів влади чи посадових осіб. Кожна людина має право на правову допомогу, яка у передбачених законом випадках надається безоплатно. Для забезпечення права на захист діє адвокатура - недержавне правозахисне об'єднання, покликане відстоювати і захищати права кожного. Основні закони визначає принцип, згідно з яким ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні накази або розпорядження, ніхто не може бути двічі притягненим до відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Презумпція (припущення) невинуватості - один із конституційних принципів правосуддя, згідно з яким особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено.
Законодавство України передбачає не тільки судовий захист прав, а й самозахист, тобто захист прав від порушень та посягань будь-якими засобами, які не заборонені законом. Кожна людина має право шукати захист у судових, правоохоронних органах. Крім того, людина має право на відшкодування збитків, яких їй завдали в результаті порушення її прав і матеріальних інтересів.
Законодавством нашої країни гарантоване право громадян на звернення до міжнародних судових органів з приводу захисту своїх прав, що були порушені, якщо вже використані всі можливості правового захисту в нашій країні.
Отже, у нашій країні створена досить ефективна система захисту прав людини правосуддям.
Права людини захищають не лише державні, а йнеурядові правозахисні організації. Вони здійснюють різні дії, спрямовані на захист прав людини, наприклад:
- контролюють державні органи та збирають відомості про порушення прав людини;
- готують звіти щодо порушень прав людини і доводять їх до відома засобів масової інформації, широких кіл громадськості, державних органів та міжнародних організацій;
- організовують різні масові заходи з метою привернути увагу громадськості до фактів порушення прав людини;
- беруть участь у міжнародних конференціях та нарадах з прав людини;
- здійснюють навчання з прав людини на різних рівнях системи освіти.
Цій же справі підпорядкована й діяльність правозахисних організацій, кількість яких збільшується. У світі однією з найвідоміших правозахисних організацій вважають МіжнароднуАмністію. У нашій країні функціонує Українська Асоціація Міжнародної Амністії. Пріоритетним напрямом її діяльності є скасування смертної кари в усьому світі. У Карному Кодексі України смертну кару замінено на довічне ув'язнення. У прийнятті цієї правової норми певну роль відіграли правозахисники. Українські правозахисники разом зі своїми колегами з інших країн ведуть боротьбу за: скасування катувань та інших жорстоких форм поводження з ув'язненими; за припинення страт без вироку суду; проти зникнення людей з вини владних структур; проти позбавлення волі не за карне діяння, а за образу думки (на жаль, такі факти ще мають місце у деяких країнах світу).
Міжнародне Товариство Прав Людини - міжнародна правозахисна організація - також має своє відділення у нашій країні. Одним з важливих напрямів діяльності цієї організації є проведення щорічних конкурсів творів-есе з прав людини, в яких беруть активну участь школярі і студенти не лише України, а й Росії, Білорусі та Молдови, тобто, всі, хто має бажання висловити власну думку щодо прав людини.
Охорона навколишнього середовища в Україні є мета діяльності екологічної правозахисної організації «Зелений світ». її учасники не лише фіксують факти порушення, а й прибирають сміття, озеленюють населені пункти - активно захищають довкілля.
Отже, у нашій країні створено систему захисту прав людини як на рівні держави, так і на рівні громадянського суспільства. Хоча діючий правозахисний механізм потребує вдосконалення.
Людина з моменту народження має права природного характеру і лише тому, що вона високоорганізована частина живої природи, наділена розумом і совістю. Ми не можемо говорити про те, що рослинний і тваринний світ володіє будь-якими правами і тим більше обов'язками перед людиною й суспільством. Однак важко собі уявити природу, яка оточує людину, у нормальному стані, якщо людина не буде додержуватись певних правил, обов'язків.
Упродовж тисячоліть вироблялися й правила (норми) взаємовідносин між людьми. їх називають нормами моралі. Вони слугують основою для правових норм. Норми моралі та норми права доповнюють одна одну.
На певному етапі розвитку суспільства з'явилася необхідність створити систему органів, в яких обранці народу вирішували б питання в інтересах усього народу.
З появою держави з'являються і норми права — система загальнообов'язкових правил поведінки в державі. Вони дістають закріплення у нормативно-правових актах, а їх виконаннязабезпечується державою. З цього моменту виникає ситуація, за якої, з одного боку, існують права людини, а з іншого - у держави теж є право, правила якого є обов'язковими для людей. Права людини і право тісно взаємопов'язані, але не тотожні. Суб'єктивні права - це права людини як міра можливої поведінки та реалізації потреб, якими людина наділена як індивід. Право держави - це об'єктивне право, тобто система загальнообов'язкових правил поведінки, що дозволені або встановлені державою й такі, що існують об'єктивно у державі незалежно від конкретної людини і громадянина.
На перший погляд, суб'єктивне право людини і об'єктивне право держави - поняття, що мало взаємодіють одне з одним. Але це не так. Наприклад, поняття правопорядку. Його можна розглядати як порядок у суспільстві та державі, що врегульований нормами права. Можна сказати, що правопорядок - порядок у суспільстві, встановлений на основі додержання прав людини. У демократичній і цивілізованій державі правопорядок - порядок у суспільстві та державі, що врегульований на основі рівноваги правових норм та прав людини.
Світ і людська цивілізація розвиваються. Сучасні засоби комунікації, нові інформаційні технології зближують країни, і водночас зростає взаємозалежність прав різних людей. Так, у 80-і рр. XX ст. з'явилося поняття колективних прав народів. До них належать: право на безпечну для людини екологію, право на світ без війн, право на невтручання в життя народів шляхом зовнішньої збройної агресії.
В Європі питаннями безпеки та співпраці на континенті займається Організація з безпеки та співпраці у Європі - ОБСЄ, а також ряд інших організацій Європейського співтовариства.
Таким чином, ми переконуємось у тому, що права людини взаємопов'язані з різноманітними нормами, яких необхідно дотримуватися для реалізації своїх прав, а це породжує обов'язки.
Обов'язок і відповідальність - поняття багатогранні. З морального погляду, обов'язок - це прийняття людиною моральних норм як її боргу перед суспільством. Таке розуміння обов'язку накладає на людину певну відповідальність, під якою ми розуміємо її готовність приймати рішення, здійснювати дії та нести за них відповідальність на основі своїх обов'язків.
Однак є обов'язки і відповідальність не тільки морального плану, а ще й юридичного, правового та ін. Юридичні обов'язки — це закріплені у правових нормах вимоги держави до поведінки людини на території держави. Невиконання обов'язків, які закріплені у правових нормах, як правило, тягне за собою юридичну відповідальність - передбачений нормами права обов'язок особи, що порушила правові норми.
Порушуючи правила користування благами природи, ми порушуємо не тільки закони природи, а й закони суспільства й держави. Порушуючи права інших членів нашої сім'ї, ми не виконуємо своїх обов'язків і це осуджується не лише нормами моралі, а й нормами права. Злочини - особливо тяжкі види правопорушень, і за їх скоєння ми відповідаємо перед своєю совістю і законом водночас.
Таким чином, права людини, суспільства та правові норми держави не тільки взаємопов'язані між собою, а й породжують взаємні обов'язки, що, у свою чергу, породжує взаємну відповідальність. Людина є частиною складної системи «природа — суспільство - держава - світ». Елементи цієї системи не лише взаємодіють, а й вступають у протиріччя один з одним. На прикладі конфлікту прав ми це розглянемо у наступному параграфі.
1.4 Права дитини
Діти також мають права. Їм необхідні права для життя, повноцінного фізичного та психічного розвитку, формування особистості. Кожна держава повинна проявити особливу турботу про дитину , яка проходить період формування особистості, пізнає саму себе і навколишній світ. Адже сьогоднішнім дітям, які становлять половину населення світу, належить продовжити справу встановлення справедливого соціального порядку на Землі.