Розділ І.
Загальні положення
Глава 1. Основні положення
Стаття 1. Призначення Дитячого Кодексу України
Призначення Дитячого Кодексу України — захист прав і свобод дітей України.
Стаття 2. Визначення понять
1) Дитина — особа до досягнення нею повноліття;
2) малолітня дитина — дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;
3) неповнолітня дитина — дитина у віці від 14 до 18 років (2, 6).
Розділ ІІ. Основні права дитини в Україні.
Глава 1. Громадянські права.
Стаття 3. Право на життя, ім'я, прізвище, по батькові
1. Кожна людина має право на життя. Кожний має право захищати своє життя, здоров'я, життя і здоров’я інших людей від посягань
Право на життя є невід'ємним правом кожної людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя (1, 27; 32, 6).
2. Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органами опіки та піклування або судом (2, 146).
Фізична особа, яка досягла 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я. Фізична особа, яка досягла 14 років, має право змінити своє прізвище та ім'я за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає (6, 28).
3. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо батько і мати мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти своїй дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ (2, 148).
Уразі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.
Уразі зміни прізвища обома, батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою (2, 148).
4. По батькові дитини визначається за іменем батька.
По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визначено, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком. (2, 147).
У разі, якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини, яка досягла 14 років, змінюється за її згодою. (4, 149).
Стаття 4. Право на громадянство
Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онучка народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітня дитина, реєструються громадянами України. (12, 8 – 19).
Стаття 5. Право на повагу своєї гідності
Кожний має право на повагу його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому поводженню чи покаранню (1, 28).
Стаття 6. Право на особисту недоторканість. Право на гендерну рівність
Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований інакше як за вмотивованим рішенням суду (1, 33).
Кожна людина має право на гендерну рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків на рівні можливості для його реалізації (18, 1).
Стаття 7. Право на свободу пересування, вибір місця проживання
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом ( 1, 33).
1. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
2. Місце проживання фізичної особи у віці 10 – 14-ти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає.
3. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10-ти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає.
4. Фізична особа може мати кілька місць проживання (6, 26).
Стаття 8. Право на свободу світогляду, віросповідання
Кожний має право на свободу світогляду і віросповідання (1, 35).
Стаття 9. Право на участь у дитячих суспільних організаціях
Діти мають право вступати до будь-яких дитячих громадських організацій та створювати їх ( 1,36; 27, 15).
Стаття 10. Право на участь у самоврядуванні закладів освіти
Діти мають право на участь у роботі органів громадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу (3, 51).
Глава 2. Соціально-економічні права
Стаття 11. Право на працю
Кожний має право на працю (1, 43).
Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладанні трудового договору з неповнолітнім.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин, для осіб віком від 14 до 16 років – 24 години на тиждень.
Забороняється залучення до роботи в нічний час: вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3-х років; осіб, молодших 18 років.
Не допускається прийом на роботу осіб молодше 16 років.
За згодою одного з батьків можуть як виняток прийматися на роботу особи, які досягли 15 років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийом на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, ПТУ для виконання легкої парці, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків.
Забороняється також залучати осіб молодших 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (11, 190).
Вікові обмеження ваги вантажу для учнів 8 – 10 років – 2 кг; 11 – 13 років – 2,2 – 3 кг; 14 – 15 років – 5 кг (27).
50% заробітку за виробниче навчання і практику учнів ПТУ, які отримують стипендію і харчування за рахунок держави, можуть бути спрямовані на рахунок закладу освіти для зміцнення його матеріально-технічної бази (3, 53).
Звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи власника допускається лише за згодою міської ( районної) комісії у справах неповнолітніх ( 18, 198).
Стаття 12. Право на відпочинок
Кожний, хто працює, має право на відпочинок (1, 45).
Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку робіт ( 11, 66).
Стаття 13. Право на освіту
Кожний має право на освіту. Повна загальна освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, певної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних навчальних закладах (1, 53; 19, 2; 22, 2; 23, 9).
Стаття 14. Право на безпечні умови навчання
Ділянки під забудову шкіл повинні розташовуватися в зоні населеного пункту. Не допускається їх розміщення в санітарно-захисних зонах промислових підприємств та інших об’єктів, що є джерелами забруднення довкілля небезпечними викидами.
Ширина санітарно-захисної зони між межею шкільної ділянки та гаражами повинна бути не меншою за 50 м. Відстань від СТО, АЗС не може бути меншою ніж 50 м. (28).
Стаття 15. Право на безкоштовне регулярне підвезення до школи та зі школи
Для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 км від школи, забезпечується безкоштовне регулярне підвезення до школи та зі школи.
Стаття 16. Право на безкоштовний проїзд дитини дошкільного віку
Пасажир має право безкоштовно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкільного віку без надання йому окремого місця (19,41).
Стаття 17. Право на соціальний захист
Громадяни мають право на соціальний захист (1, 46).
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100% середньомісячного доходу жінки, але не менше 25% від розміру, встановленого законом прожиткового мінімуму.
Матерям, які мають дітей віком до 3-х років і водночас продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років призначається в повному розмірі.
Допомога призначається малозабезпеченим сім’ям з дітьми віком до 16 років (учнів – до 18 років), якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.
Прожитковий мінімум – вартісна величина набору продуктів харчування, а також мінімуму непродовольчих товарів та мінімального набору послуг для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (16, 9 – 19; 15).
Стаття 18. Право на достатній життєвий рівень
Кожний має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (1, 48).
Стаття 19. Право на охорону здоров’я, медичну допомогу, медичне страхування
Кожний має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Заклади охорони здоров’я разом з органами управління освітою забезпечують безоплатний медичний огляд учнів, моніторинг і корекцію стану здоров’я, проведення лікувально-профілактичних заходів (1, 49; 4, 22, ч. 2).
Стаття 20. Право на захист від інфекційних хвороб