Смекни!
smekni.com

Методика ознайомлення молодших школярів з правами та обов'язками громадянина України на уроках "Я і Україна. Громадянська освіта" (стр. 6 из 11)

Громадяни України зобов’язані піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей, не завдаючи шкоди здоров’ю інших громадян, проходити медичні огляди і робити щеплення.

Особа, віком від 15 до 18 років, щеплення проводиться за їх згодою (13, 10; 414, 12 – 15).

Стаття 21. Право на захист від трансляції програм або відео сюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей

Забороняється трансляція програм або відео сюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей і підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитись (реклама порнографії, наркотиків, психотропних засобів) (20, 6).

Стаття 22. Право на безпечне довкілля

Кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (1, 50).

Глава 3. Майнові права дітей в Україні

Стаття 23. Цивільна дієздатність фізичної особи

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (6, 30).

Стаття 24. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років

Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право:

- самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;

- здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом.

Малолітня дитина не несе відповідальність за завдану нею шкоду (6, 31).

Стаття 25. Неповна цивільна дієздатність цивільної особи у віці 14 – 18 років

1. Фізична особа у віці 14 – 18-ти років (неповнолітня дитина) має право:

- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

- самостійно здійснювати право на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом;

- бути учасником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я ( грошовими коштами на рахунок).

2. На вчинення неповнолітньої дитиною правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою батьків (6, 32).

Стаття 26. Відшкодування шкоди, завданої дитиною

Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.

1. Неповнолітня дитина відповідає за завдану нею шкоду.

2. У разі відсутності у неповнолітньої дитини майна ця шкода відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вени ( 6, 1179).

Стаття 27. Право на спадщину

Заповідач не може позбавити права на спадкування дітей, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (6, 1222).

Глава 4. Державний захист сім’ї і дитинства

Стаття 28. Права дітей неповнолітніх дітей

Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків (2, 16).

Стаття 29. Право на шлюб за віком

Шлюбний вік для жінки встановлюється у 17, а для чоловіка у 18 років (2, 22).

За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (2, 23).

Стаття 30. Право на подання заяви про реєстрацію шлюбу

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором (2, 28).

Стаття 31. Обов’язок молодого подружжя повідомляти про стан свого здоров’я

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомляти одна одну про стан свого здоров’я (2, 30).

Стаття 32. Реєстрація шлюбу

Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання заяви.

У разі вагітності, народження дитини шлюб реєструється у день подання заяви (2, 22 – 23).

Стаття 33. Право нареченої і нареченого отримати прізвище

Наречені мають право обирати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами (2, 35).

Стаття 34. Визнання недійсним шлюбу

Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка водночас перебуває в іншому шлюбі, між особами, які є родичами, з особою, яка визнана недієздатною (2, 39).

Стаття 35. Право чоловіка і дружини на поділ майна

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (2, 69).

Стаття 36. Право на отримання аліментів

Аліменти присуджуються за рішенням суду від дні подання позовної заяви. Аліменти не входять до складу загального місячного чи річного оподаткованого доходу (2, 79; 17, 4).

Стаття 37. Обов’язок забрати дитину з пологового будинку

Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов’язані забрати дитину з пологового будинку (2, 143).

Стаття 38. Право батьків залучати до виховання дитини інших осіб

Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам (2, 151).

Стаття 39. Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо) (2, 153).

Стаття 40. Обов’язки батьків з виховання дітей

Дитина має право на належне батьківське виховання (2, 152).

Ухилення батьків від виконання обов’язків із забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей карається штрафом (5, 184).

Стаття 41. Право суду постановити рішення про відібрання дитини від батьків

Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків, якщо перебування у них дитини становить небезпеку її життю, здоров’ю і моральному вихованню (2, 170).

Стаття 42. Право дитини на те, щоб бути вислуханою членами сім’ї

Дитини має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї (2, 171).

Стаття 43. Обов’язки дітей піклуватися про батьків

Діти зобов’язані піклуватися про батьків, виявляти про них турботу та надавати їм допомогу (2, 172).

Стаття 44. Обов’язок батьків утримувати дитину до її повноліття

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (2, 180).

Стаття 45. Право дитини давати згоду на усиновлення

Для усиновлення дитини потрібна її згода (2, 218).

Стаття 46. Право дитини на опіку та піклування

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною віком від 14 – 18 років.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (2, 243, ч. 3).

Стаття 47. Право дитини на патронат

За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.

На передачу дитини у сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити (2, 252 – 254).

Стаття 48. Право діда, баби, прадіда, прабаби на спілкування з онуками

Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми онуками, правнуками, брати участь у їх вихованні (2, 257).

Глава 5. Право на особливе правосуддя для неповнолітніх

Стаття 49. Право на захист прав, свобод і інтересів свобод дітей незалежним і неупередженим судом

Кожному гарантується право на оскарження в суді порушення прав і свобод людини.

Неповнолітні діти можуть особисто здійснювати свої цивільні процесуальні права і виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникли із відносин, в яких вони особисто беруть участь .

Попереднє затримання не застосовується щодо вагітних жінок, жінок старших 55 років та жінок, що мають дітей у віці до14 років, а також щодо осіб, які не досягли віку, з якого наступає кримінальна відповідальність (1, 55; 2, 152; 7, 29; 21, 2; 29, 41; 30, 6; 31, 3; 33, 8).

Стаття 50. Право на розгляд судових справ за місцем перебування дитини

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також діяльність чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної особи, розглядаються за місцем знаходження позивача (8, 19).

Стаття 51. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину виповнилося 16 років.

Особи, що скоїли злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вмисне вбивство, посягання на життя, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості середнє ушкодження, бандитизм, теракт, диверсію, захоплення заручників, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення транспортних засобів, хуліганство (9, 22).

Якщо встановлено, що особа у віці 11 – 14 років скоїла злочин, за скоєння якого Кримінальним кодексом України передбачено покарання у формі позбавлення волі строком понад 5 років, то слідчий виносить постанову з дозволу прокурора і за вмотивованим рішення суду про негайну ізоляцію і поміщення в прийомник для неповнолітніх на строк до 30 діб.

Щодо осіб віком до 11 років, що вчинили суспільно-небезпечні дії, слідчий виносить постанову про припинення справи, про що повідомляє прокурора та службу із справ неповнолітніх за місцем проживання (9, 22, 10, 7, 20, 271).

Особи молодше 16 років, якщо вони не є підсудні або свідками у справі, не допускаються до зали суду (10, 271).

Стаття 52. Право на захист від насильства в сім’ї

Члени сім’ї, які здійснили насильство в сім’ї, несуть карну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність згідно із законом (25, 10).