Щоб запобігти помилкам на уроках малювання, виявилося важливим навчити дітей міркувати і порівнювати розміри, форму, знаходити подібність і відмінність між предметами і весь час задавати собі запитання: чи гарно це, чи правильно, а як можна зробити краще?
Вчитель, малюючи на дошці, пояснював послідовність роботи над малюнком, найчастіше залишаючи малюнок незавершеним. Весь предмет вчитель зображав лише тоді, коли треба пояснити помилки учнів, або пояснити зображення прямокутних предметів, коли малюємо їх в різних положеннях, бо в дітей при спостереженні різна точка зору.
Після перевірки розрахунків і виправлення помилок переходимо до передавання об'єму предмета. Зображати предмет починаємо з наскрізного малювання, що є одним із заходів запобігання помилкам і перевіряння їх, бо наскрізне малювання предмета допомагає визначити правильність зображення.
Моделі навіть у художніх школах звичайно установлює викладач. Крім обов'язкової умови — натуру повинно бути добре видно, вона повинна бути добре освітлена, треба при установлюванні натури з розрізнених предметів створити загальну групу. Шукаючи єдність групи, установлювані предмети то пересувають з місця на місце, то замінюють один предмет іншим. Форма і розміри предметів, з яких складатиметься натурна група, повинні доцільно і гарно поєднуватись одні з одними. Крім того, ставлячи натуру, завжди треба пов'язувати підбір предметів з метою і завданнями уроків.
Неабияке значення при установленні натури мають розміри моделей; треба уникати надто великої за величиною різниці між предметами.
Чим більший предмет, тим краще помітне перспективне скорочення, і навпаки, чим менший предмет, тим важче побачити його скорочення. Наприклад на чемодані, великій товстій книжці легко спостерігати уявне скорочення граней і ребер, які віддаляються від глядача вглиб, тоді як на маленькій коробочці ми майже не бачимо змін.
Хороший, вдумливо створений натюрморт забезпечує успіх в роботі, а тому ставитись до його створення треба серйозно і уважно і ніколи не складати групу наспіх, з випадкових предметів.
При малюванні групи предметів ставимо для класу дві однакові натурні групи, бо учні з окремих місць бачитимуть негарно, неправильно розставлені предмети: розташовані в один ряд, збиті докупи або розставлені далеко один від одного, бо загальний вигляд натюрморту залежить від точки зору. Перевіряючи, чи правильно складена група, визначаємо, чи є зв'язок між окремими предметами. Якщо заберемо з групи який-небудь предмет і єдність після цього не порушиться, значить група предметів підібрана погано — немає зв'язку між предметами.
Під час малювання групи предметів проводимо таку роботу.
1) Визначаємо загальний розмір всієї групи предметів.
2) Розраховувати починаємо з найбільшого і найближчого до нас предмета, визначаємо його висоту і ширину. При малюванні близьких за величиною предметів завжди починаємо з найближчих до нас.
3) Намічаємо інші предмети, порівнюючи їх розташування і розміри між собою (який предмет ближче до нас, який далі і на скільки).
Якщо малюємо кілька предметів, з яких маленькі установлені на великих, то починаємо із зображення найбільших предметів, які будуть основою для маленьких. Так, наприклад, площина стола, на ній книга, біля книги олівець, чорнильниця. Визначаємо пропорції і положення кришки стола, малюємо її, потім книгу, чорнильницю і олівець.
4)Перевіряємо побудову. Порівнюємо розташування і розміри предметів між собою. Порівнюємо по вертикалі і горизонталі.
5) Переходимо до наскрізного малювання групи предметів.
6) Перевіряємо помилки в передаванні форми предметів.
Дуже важливо під час малювання групи предметів весь час порівнювати їх між собою. Якщо дивитись на предмети ізольовано, помилки будуть неминучі. Як при малюванні одного предмета треба бачити його в цілому, а не окремі його частини, так і при малюванні групи предметів не можна розглядати предмети окремо один від одного.
Порівнюючи величину предметів, щоразу задаємо собі запитання: скільки разів висота, довжина, ширина одного предмета вкладеться в якому-небудь з розмірів іншого?
Щоб перевірити, наскільки правильно передана відстань між предметами, який предмет ближче до нас і який далі від нас, кладемо на площину стола біля предмета олівець. Можна покласти олівці біля двох предметів — найдальшого від нас і найближчого. Користуючись цим способом, кладемо олівця для порівняння там, де помітили помилку в передаванні відстані між предметами.
Не можна давати учням вказівки, як треба малювати, не пояснюючи, чому саме так. Не буде користі від зауважень: «це треба розташувати вище, а це нижче», «розмір предмета малий, а цей великий» і т. д. Помилки при малюванні групи предметів розбираємо так: малюємо яблуко біля тарілки і чашку, що стоїть в тарілці. Якщо учні малюють яблуко надто великим, можна покласти його в тарілку і запропонувати порівняти, наскільки тарілка більша за яблуко. Потім яблуко кладемо на чашку і порівнюємо, що більше з них.
Отже, організовуючи правильне проведення уроку, на якому чергуються спостереження натури, розраховування малюнка, перевірка малюнка і виправлення помилок, ми прищеплюємо дітям навички правильно і послідовно працювати над малюнком. Без пояснення причин помилок неможливо запобігти їх виникненню. Малювання буде усвідомленим тільки тоді, коли учні навчаться знаходити помилки в своїх роботах і користуватись допоміжними лініями для їх перевірки.
Передавання фактури матеріалу, з якого зроблено предмет, — завдання непосильне для учнів, але передавати основні тонові співвідношення вони спроможні і обов'язково повинні це робити. Щоб полегшити учням оволодіння тональними співвідношеннями, підбираємо такі предмети, які різко відрізняються один від одного за світлістю. Наприклад, чавунний предмет поруч з білим фарфоровим, а фон сірий. Малюючи їх, відшукуємо насамперед тональне співвідношення темного предмета і білого і порівнюємо їх з фоном. В межах від найтемнішого до найсвітлішого треба весь час заставляти учнів порівнювати, що темніше, що світліше, щоб запобігти можливим помилкам.
Тональні співвідношення допомагають правильно передавати об'єм предмета, простір, що оточує предмет. Малюючи одним тоном, можна переконатись у тому, яке велике значення має правильне передавання світлотіні в об'ємному малюнку, досить припустити помилку у відносній силі тону, і замість того, щоб бути об'ємним, предмет вийде роздробленим і плоским. Якщо тональність витримана, то об'єм буде переданий в «тоні» правильно. Перевіряючи малюнки разом з учнями, задаємо запитання: чи переданий об'єм предметів, чи не пласкі вони, чи можна визначити, з якого боку падає світло? Чи видно, що одні предмети стоять ближче, а інші далі від нас? Чи не здаються вони «приклеєними» до фону або один до одного? Чи передана відстань між ними?
Якщо об'єм всіх предметів передано одноманітно, підсилюємо тон на першому плані. Віддалені від нас предмети передаємо узагальнено, послаблюємо тіні і приглушуємо світло. Якщо при передаванні об'єму контурні лінії малюнка зберігаються, створюється враження, що між фоном і предметом нема простору. Спостерігаємо натуру і порівнюємо світлу частину предмета з фоном і, якщо бачимо, що фон дещо темніший, затушовуємо його, контурна лінія предмета «входить» у фон.
При передаванні об'єму олівцем треба наносити штрихи не безладно і не в різних напрямах, а рівномірно, близько один до одного. Штрихувати предмет можна починати з найтемнішого місця, поступово переходячи до світлого. Спочатку градації світлотіні наносимо злегка, а потім поступово посилюємо, весь час порівнюючи їх між собою. Щоб посилити слабкий тон, штрихуємо вдруге, натискувати олівець можна тільки при остаточному передаванні найтемнішого тону.
На предметах з блискучою поверхнею є дуже яскраві, певні за формою світлі плями або смуги, які називаються бліками. Предмети з такою поверхнею відбивають як пряме, так і відбите від інших предметів світло. Переходи від світла до тіней, від тіні до рефлексу у них не бувають поступовими, м'якими, як у предметів з матовою поверхнею, вони значно різкіше, більш яскраво виражені.
Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.
Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експериментальної методики формування навичок передачі форми зображуваних предметів на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі класах позитивно вплинули на формування умінь і навичок образотворчої діяльності в учнів експериментального класу.
Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої нами експериментальної методики формування навичок форми зображуваних предметів на уроках образотворчого мистецтва в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку умінь і навичок образотворчої діяльності, тобто ми отримали результати, які свідчать про ефективність застосовуваного напрямку роботи.