Малюючи, треба вміти порівнювати свій малюнок з натурою, продумувати послідовність роботи, логічно мислити, працювати свідомо. Несиметричні предмети (молоток, сокиру тощо), що складаються з окремих частин, зображувати значно складніше.
Складність малювання несиметричних предметів полягає в композиційному розміщенні їх на аркуші паперу та правильному визначенні основних пропорцій предмета. Сокира, наприклад, не має реальних прямих ліній для визначення основних пропорцій. Тому для побудови малюнка вводять уявні допоміжні прямі лінії, якими й намічають спочатку величину малюнка на аркуші паперу. Потім визначають величину металевої частини і ручки сокири. Після цього намічають тонкими лініями загальну форму обох частий сокири. Перевіривши за натурою зображення, промальовують форму предмета і передають його колір.
Цікавою і корисною натурою для малювання плоских предметів є форма метеликів, бабок та інших комах [32, 107].
Дуже важливо, щоб учні зацікавились предметом. При малюванні предмета квадратної форми пропонуємо учням принести хусточки, на уроці вийняти їх і розкласти. Обходячи клас, відбираємо кілька хусточок з каймою (але не з малюнком) і за ними аналізуємо форму. Користуючись методом порівняння, проводимо бесіду про відмінність і подібність в розташуванні і формі кайми на різних хусточках. Діти малюють хусточки з великим задоволенням. Ось один з простих прийомів, яким може користуватись вчитель для того, щоб викликати в учнів інтерес і привернути їх увагу при малюванні з натури.
Одночасний процес спостереження і малювання спочатку важкий. На запитання, як легше малювати, з натури чи за пам'яттю, більшість відповідає, що з натури малювати легше, а деякі кажуть, що малювати з натури важче, бо треба дотримувати точності.
Як тільки діти оволодіють технікою проведення ліній, вони всю увагу переносять на спостереження натури. Навчившись вільно зображати, учні заглиблюються в зоровий аналіз натури, в передавання форми, з цього моменту робота із спостереження і передавання натури йде краще [69, 133].
Перш ніж розпочати урок з малювання об'ємних предметів у перспективі, вчитель проводить невелику бесіду. В процесі цієї бесіди він демонструє репродукції з картин, в яких застосовано перспективне скорочення, показує таблиці і наочні посібники, щоб учні побачили явища спостережуваної перспективи і ґрунтовно засвоїли цей складний навчальний матеріал.
Ознайомивши учнів з предметом, який вони малюватимуть, переходимо до аналізу форми, що тісно зв'язано із спостереженням натури. Поки діти не звикли малювати з натури, ми помічаємо, що під час пояснення вчителя вони уважно слухають і спостерігають модель, але як тільки починають малювати, то намагаються відтворити модель за пам'яттю. Поступово привертаємо їхню увагу до натури, виробляємо вміння дивитись на предмет і малювати його [41, 164].
Малюючи, треба вміти порівнювати свій малюнок з натурою, обмірковувати послідовність роботи, логічно мислити, працювати свідомо. Всі ці процеси важкі для учнів. Щоб спостерігати натуру і зображати предмет на площині, учень повинен затратити багато праці і вольового напруження. Часто учень вибирає більш легший шлях і «допомагає» собі, заздалегідь вимірюючи довжину ліній. Зовні малюнки виходять хороші, правильні, але користі в цьому випадку не буде. Далі будуть такі роботи, коли буде неможливо виміряти, де малюнок будується «на око», і ті учні, які звикли користуватись механічними способами, почуватимуть себе безпорадними [47, 219].
Часто відстані бувають такі маленькі, що їх неможливо виміряти олівцем, долонею, і появляються на партах папірці для перевірки малюнка і навіть лінійки. Проти використання лінійок під час малювання виступають усі вчителі, але незрозуміло, яка різниця між вимірюванням олівцем і лінійкою? Обидва способи близькі, лише один точніший, але обидва є механічними, неусвідомленими, такими, які не тренують око.
Завдання вчителя полягає в тому, щоб з перших уроків при виконанні будь-якого завдання добиватись свідомого засвоєння учнями прийомів і правил зображення предметів [26, 125].
Щоб полегшити дітям сприймання форми предмета, вчитель під час пояснення повинен вміло демонструвати модель. Навчаючи бачити форму предмета, вчитель обводить предмет рукою — жест вчителя допомагає зоровому сприйманню форми. При вивченні предметів квадратної і круглої форми створюється поняття і про абстрактні геометричні форми, що має велике значення для дальшого навчання малювання.
Для учнів 1-2-х класів вибираємо найлегші для зображення предмети, для старших — поступово їх ускладнюємо. Підбираючи предмети за формою і кольором, треба враховувати техніку виконання (гуаш, акварель, кольорові олівці). В першому семестрі 1 класу роботи можна виконувати кольоровими олівцями і, отже, моделі для малювання треба підбирати так, щоб не треба було зафарбовувати одним кольором великі поверхні, бо зробити це олівцем важко. При виконанні перших завдань основну увагу звертаємо на передавання пропорцій предмета, вибираємо предмет з великою різницею у величині сторін [2, 151]. Натурою може бути класний журнал, обгорнутий в кольоровий папір, або конверт. Після журналу можна взяти два предмети: зошит і лінійку. Пропорції зошита визначити важче — різниця між розмірами ширини і висоти невелика.
Після аналізу форми діти переконуються в різних розмірах висоти і ширини предмета і порівняно легко передають його на малюнку. Велику різницю у співвідношенні розмірів лінійки і зошита учні сприймають легко. Крім правильного передавання пропорцій, учням пропонуємо розв'язати композиційну задачу – гарно розмістити на одному аркуші обидва малюнки [24, 62].
Щоб виробити в учнів навичку правильно і красиво розміщувати малюнок на" аркуші паперу, корисно дати завдання ще раз намалювати два предмети на одній сторінці. Вчитель весь час стежить, наскільки твердо учні засвоюють необхідні навички. Ніколи не слід поспішати переходити до наступного завдання, якщо не засвоєне попереднє. Міцність засвоєння залежить від того, наскільки діти усвідомили властивості предмета: будову форми, колір, його освітлення і розташування в просторі.
1.2 Особливості передачі форми та пропорцій предмета у процесі графічної діяльності
Предмет сприймання в образотворчому мистецтві — провідний у навчанні й вихованні учнів початкових класів. Через сприймання образів і форм предметів діти пізнають різноманітність навколишнього світу. Одночасно відбувається подальший розвиток їхніх відчуттів. Правильне опрацювання зображуваного предмета у плані сприймання й аналізу його форми сприяє єдності розумового й тактильного виховання учнів. А тому так важливо навчити дітей сприймати форму зображуваних предметів через активну образотворчу діяльність.
Шляхом створення умов для розвитку сприймання форми зображуваного предмета можна ефективно впливати на формування певних складових пізнавального розвитку дитини. Дехто з педагогів та батьків вважає, що достатньо забезпечити наявність різноманітних форм предметів, і діти самі навчаться відрізняти їх форму, помічати в них потворне і прекрасне. Така думка виникає внаслідок спостереження дорослими за реакцією дітей на незвичну форму знайомого предмета. Але це ще не усвідомлене сприймання форми, а радше емоційне здивування побаченим. Тому для тих, хто навчає і виховує дітей, важливо розрізняти пізнавальне та емоційне сприймання, мати уявлення про його психологічні особливості.
Пізнавальне сприймання – форма чуттєвого пізнання дійсності, під час якого відображаються та фіксуються суттєві якості предмета (об'єкта, явища), що спостерігається. У процесі сприймання відображаються, насамперед, ті властивості, що надають об'єкту значущості [14, 137].
Наприклад, семирічна дитина так розповідає про свої враження від спостереження за формою куба, яке організувала вчителька з пізнавальною метою: "Сьогодні ми роздивлялися куб. Кожна його грань – це квадрат, таких граней шість, вони білого кольору. На одній з граней блік". А ось враження цієї ж дитини після емоційно-естетичного сприймання цієї ж форми. Вона захоплено та радісно повідомляє: "Дивись, якийсь предмет… Він так красиво виблискує, такий гладенький…".
Наведені приклади яскраво ілюструють, що пізнавальне споглядання не викликає емоційного ставлення до предмета чи явища. Інше спостерігається під час естетичного сприймання: дитина не може втриматися від емоційної оцінки об'єкта, відповідно до власного бачення, потреб, інтересів, бажань. Пізнавальна оцінка висловлюється у формі словесного категоричного судження і не передбачає використання епітетів, метафор, порівнянь.
Отже, сприймання форми зображуваного предмета – складне психічне явище. Воно здійснюється завдяки перебігу як пізнавальних, так і емоційних процесів психіки людини. Вчені виділяють складові сприймання форми зображуваного предмета, які необхідно розвивати у дітей молодшого шкільного віку:
1. Пізнавальний компонент: спостережливість, що виявляється у здатності самостійно виділяти об’єкт сприймання серед інших; уміння висловити інформаційне судження про об’єкт та його істотні об’єктивні властивості.
2. Емоційний компонент: прояви радості, здивування, замилування, захоплення тощо, які зовні виявляються у міміці, рухах, жестах, висловлюваннях; прагнення привернути увагу іншої людини чи об'єкта, які справили враження; згадування про об'єкт через певний час [43, 14-15].