Методика формування навичок зображення форми у процесі графічної діяльності молодших школярів (стр. 7 из 12)

Визначають пропорції всіх частин моделі. Потім з'ясовують, з якого боку треба малювати древко прапорця. Після розгляду форми вчитель рекомендує учням повернути аркуш паперу горизонтально, оскільки форма прапорця витягнута із довжину. Він показує на дошці, як краще розмістити малюнок на аркуші (окреслює межі зображення). Цього треба вчити учнів з перших занять. Адже, намічаючи межі малюнка, учень вчиться уявляти весь малюнок на аркуші паперу, усвідомлює співвідношення ширини і висоти предмета, тобто, перш ніж малювати, мислено вивчає натуру. Учні малюють слідом за вчителем [69, 135].

Коли всі розфарбують свої малюнки, вчитель прибирає прямокутні прапорці і прикріплює прапорці трикутної форми. На аркуші, розташованому поряд, у такій же послідовності виконують малюнок прапорця трикутної форми. Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити дітей правильно користуватися олівцем. Олівець треба тримати далі від робочого кінця, вільно, не натискаючи.

Під час ознайомлення учнів з малюванням листя простої форми (липи, берези, осики), на цьому занятті треба навчити учнів зображати форму листя (липи, берези, осики), бачити і передавати багату гаму осіннього забарвлення, вдосконалити техніку роботи аквареллю (вливати один колір в другий) [32, 95].

Велику користь принесе проведена до заняття екскурсія в природу. Можна провести спостереження в шкільному саду, найближчому парку, лісі. Вчитель фіксує увагу учнів на тих змінах, які сталися у забарвленні листяної крони дерев, пропонує назбирати букети з сталого листя. Учні розглядають листя, називають відтінки кольорів, порівнюють різнобарвні листки між собою. Вчитель пропонує їм порівняти забарвлення опалого листя й того, яке ще на дереві. Усі повертаються в клас з букетами листя.

Перш ніж розпочати малювання, вчитель у короткій бесіді допомагає учням згадати, що вони бачили в природі. Потім ставить перед кожним картон з прикріпленим до нього листком. Усі уважно розглядають натуру, вивчають її будову, колір. Для порівняння вчитель демонструє близькі за формою листки (берези, осики, бузку) і пояснює їх спільні ознаки: пропорції, будову, колір.

Далі на великому аркуші паперу педагог намічає габарити моделі, пропорційне співвідношення розміру черешка і всього листка. Уточнює форму, проводячи у малюнку вісь. Після цього промальовує праву і ліву сторони моделі, причому зображення уважно порівнюють з натурою. Якщо в цілому форма передана правильно, переходять до деталізації: малюють зубчики по краях, проводять жилки, промальовують черешок. У такій же послідовності учні зображують листки, які стоять перед кожним.

Основне завдання вчителя па уроці — спрямовувати увагу учнів на особливості моделі, яка стоїть перед кожним. Слід нагадувати всім, що малюнок викопується під акварель, тому не можна натискати на олівець, проводити топкі, прозорі лінії, якнайрідше вживати гумку або й зовсім не використовувати її, щоб не зіпсувати поверхню паперу. Після того, як більшість учнів закінчить промальовувати форму листка олівцем, учитель демонструє кращі малюнки, а потім показує послідовність роботи аквареллю [24, 63].

Для зображення листя можна порекомендувати змішаний спосіб роботи аквареллю: спочатку прокласти основний колір натури по сухому (не в повну силу), а потім — інші відтінки, які прокладають по мокрому, вливаючи колір у колір. Учні, порівнюючи малюнок з натурою, працюють аквареллю. На закінчення уроку вчитель демонструє кращі роботи перед усім класом [11, 114].

Ознайомлюючи учнів з особливостями малювання метелика (рис.6), визначаємо мету цього заняття — розвиток в учнів уміння зображати симетричні форми. Обладнанням є колекція метеликів, кольоровий папір, гуаш і все необхідне для роботи фарбами. Треба також заздалегідь підготувати таблицю поетапного малювання метелика.

Урок можна почати з бесіди, під час якої вчитель пропонує учням пригадати, яких метеликів вони знають, які з них найбільше подобаються їм і чим саме — формою чи кольором. Демонструються види метеликів з колекції. Діти за допомогою вчителя встановлюють будову й забарвлення запропонованого для малювання метелика, величину його (розмах крил), довжину тулуба, розмір голови, великих і маленьких крил, кількість ніжок.

Рис. 6. Педагогічний малюнок метелика

Малюнок починають з композиції. Легкими штрихами намічають межі моделі, потім проводять осьову лінію і на ній відкладають розміри крил, голови, тіла метелика. Перевіривши пропорції всієї моделі І окремих частин, зображення промальовують детальніше [44, 57].

Послідовність побудови малюнка вчитель пояснює на плакаті. Після цього починають працювати. Гарний малюнок виходить, коли взяти кольоровий папір. У цьому випадку основним кольором покривають крила, а дрібніші частини моделі зафарбовують його відтінками.

Значні можливості для ознайомлення молодших школярів з формою дає малювання акваріума. Прозорість цього предмета дає можливість учням побачити всю його конструкцію і, отже, глибше усвідомити видимі в натурі перспективні зміни ліній і форм. Для повного обладнання уроку потрібні 2-3 моделі. Учитель з'ясовує, чи добре видно учням моделі, нагадує всім, що обрану точку зору на модель змінювати не можна до кінця роботи. Після цього разом з класом проводить спостереження натури, робить аналіз форми, конструктивної будови, просторового положення.

Акваріум встановлюють так, щоб один бік був у фронтальному положенні, а другий — у перспективному скороченні. Вивішують плакат, на якому зображено модель з трьох точок зору. Учні мають показати, який малюнок відповідає завданню цього уроку [40, 127].

Тепер слід з'ясувати, чи бачать учні, що передня стінка довша і вища, ніж бокова. При цьому не можна забувати, що зменшення тільки зорове, а насправді всі сторони моделі однакового розміру. Це пояснення вчитель підкріплює таблицями та наочними посібниками. Слід нагадати і про те, що паралельні лінії скорочених сторін моделі сходитимуться в одній точці. У передній стінці такого збігу ліній не буде, зате горизонтальні ребра бокової стінки, віддаляючись від глядача, неначе підніматимуться до лінії горизонту, де й зійдуться в одну точку.

Переконавшись, що учні добре усвідомили особливість свого завдання, вчитель пояснює хід роботи над малюнком. Спочатку визначають композиційне розміщення зображення на аркуші, потім намічають загальні обриси акваріума. Уточнюють розміри передньої стінки, а також видимої задньої і дна [26, 76].

На перших порах, зважаючи на складність перспективного малювання, можна дозволити учням застосовувати метод визначення розмірів візуванням. Слід пояснити учням, як це робиться.

Для цього беремо, наприклад, олівець і, тримаючи його у витягнутій руці, пересуваємо великий палець униз доти, поки нижня точка моделі не збіжиться з рівнем нігтя. Цей розмір ми відкладаємо на відповідному місці малюнка, а якщо відрізок замалий у масштабі, то відкладаємо його кілька разів. Так вимірюємо горизонтальні, і вертикальні деталі натури.

Хід роботи над малюнком акваріума вчитель пояснює поетапно, кожного разу прибираючи свій малюнок, щоб учні привчалися працювати самостійно. Значний ефект дають попередні спостереження перспективних явищ у натурі. При необхідності можна зробити навіть деякі замірювання, щоб наочно переконати учнів в умовності перспективних змін [17, 187].

Під час малювання іграшкового автобуса (рис.7) учні закріплюють свої навички у малюванні призматичних предметів. Учитель виставляє кращі малюнки куба, ящика, акваріума, вивішує таблицю послідовності малювання предметів призматичної форми.

Рис.7Педагогічний малюнок автобуса (фломастер)

Іграшкових автобусів (бажано прямокутної форми) потрібно стільки, щоб поставити на кожну парту. Учні розглядають натуру, діляться своїми спостереженнями — автобус розташований нижче лінії горизонту, видно дах, передню частину і довгу бічну стійку з рядом вікон. Учитель ставить поряд з моделлю паралелепіпед — тепер учні можуть одночасно бачити і натуру і її узагальнену форму. Основне, щоб усі зрозуміли, що автобус, куб, ящик, акваріум слід зображати в одній і тій же послідовності.

Після цього аналізують пропорції натури, визначають розмір характерних деталей: дверей, вікон, коліс тощо [22, 163].

У процесі пояснення послідовності виконання малюнка, можна викликати до дошки учня. Але показати, як малювати дах і колеса, вчитель повинен сам. Заштриховують малюнок за формою моделі, виявляючи світлотінню її об'ємність.

Мета заняття з малювання дитячого м'яча – навчити учнів передавати в малюнку розподіл світлотіні на поверхні предметів кулястої форми. Учитель приносить у клас м'ячі в такій кількості, щоб вистачило на кожну парту, круг з картону, а також таблицю послідовності малювання кулі.

Аналізуючи форму м'яча, вчитель звертає увагу насамперед на те, як розподіляється світлотінь на його поверхні. Учні визначають, де блік, світло, півтінь і тінь у моделі, з якого боку висвітлюється рефлекс [44, 51].

Щоб виразніше підкреслити відмінність між об'ємним кулястим предметом і плоским кругом, учитель демонструє картонний круг, форма якого змінюється залежно від положення в просторі. А куля, підкреслює вчитель, ніколи не змінюється. Учитель малює на дошці, пояснюючи кожний етап роботи. Коли приступає до виявлення світлотіні, нагадує учням, що штрихи слід наносити за формою натури. Тільки після того, як усі добре зрозуміють хід виконання малюнка, вчитель дозволяє приступити до роботи.

У кіпці уроку демонструються кращі малюнки. А роботи тих учнів, які зобразили кулю неправильно, слід всебічно проаналізувати, вказавши шляхи виправлення неточностей.