• Ти відчув симпатію до дівчини. Це пробуджується інстинкт продовження роду. Він уже тисячі років облагороджується людською культурою. Відтоді як людина піднялася над світом усього живого, її статевий інстинкт перестав бути сліпим бажанням. У ньому лише перша іскра для великого багаття людської любові.
• Поважай дівчину, бережи її честь, гідність, гордість, незалежність. Дівчина, що пробудила в тебе почуття симпатії, може стати твоєю дружиною, матір'ю твоїх дітей. Вона повторить тебе й себе в новому поколінні. Це і є безсмертя роду людського.
• Любов — це Не лише захоплене милування, втіха красою, створеною для тебе, а й нескінченне творення краси в коханій людині. Любов — це відповідальність. Перед тим як створювати сім'ю, перевір себе, чи готовий ти до цього: чи вмієш бути відданим, вірним людині; чи немає в тебе лінощів душі, егоїзму, безсердечності; чи вмієш володіти своїми бажаннями; чи готовий забезпечити сім'ю матеріально.
• Мати з немовлям на руках, мати біля колиски — те саме, що прикордонник на посту. Вона творить майбутнє, вона ж і захищає його. Вона творить велич нашої Батьківщини. Мільйони сімей—це мільйони найтонших корінців, що живлять вічне дерево, ім'я якому — Вітчизна. Ставши чоловіком, ти став громадянином двічі, бо створив сім'ю.
• Умій любити матір своїх дітей, дорожити її здоров'ям, красою, честю, оберігати її від хвороби, втоми, несправедливості. Хороший чоловік творить красу дружини своєю любов'ю. І ця любов, як сонячне тепло і світло, зібрані у квітці троянди, стає моральною красою твоїх дітей.
• Дівчино, будь мудрою і вимогливою в любові. Жіночність — найвищий вияв людської краси. Любов — палке почуття, але панувати над серцем має розум. Щасливою ти відчуватимеш себе лише тоді, коли будеш мудрою. Людина, якій чарка горілки дає більше радості, ніж ти, розмова з тобою, — не зможе зробити тебе щасливою. Коли в присутності юнака або навіть на саму думку про нього в тебе частіше заб'ється серце, коли тобі захочеться, щоб він дивився на тебе з подивом і захопленням, вважаючи єдиною у світі, — це означає, що в тобі прокинулася Жінка-Матір.
• Жінка — це могутня, ласкава і ніжна сила, що виховує справжнього чоловіка. Мужність жінки творить духовну шляхетність, красу, відданість, вірність чоловіка.
• Любов — це діти! Любов — це висока відповідальність! Любов — це висока людська культура. З того, як людина любить, можна зробити безпомилковий висновок, яка вона людина.
• Сімейне життя ніколи не буває й не може бути суцільним святом: у ньому більше тривог, хвилювань, турбот, ніж чистої радості. В сімейному житті треба зважати на думки, переконання, почуття, прагнення коханої людини. Оберігаючи свою гідність, треба вміти поступатися одне одному. З тої хвилини, як ви почули крик своєї дитини, почалася ваша складна й відповідальна громадянська діяльність — виховання людини.
• Велике зло — принижувати людську гідність, зраджувати найвище людське почуття — любов. Вірність обов'язку чоловіка, батька, матері, дружини—для дітей це школа людської відданості й вірності. Зрада в батьківстві, в материнстві, в подружжі — підлість, яку не можна прощати. Найвища педагогічна мудрість — це вміння бачити в маленьких дітях завтрашніх батьків та матерів.
• «Життя прожити — не ниву перейти», — говорить народна мудрість. У тому, яка людина в сімейному житті, виявляється її справжнє моральне обличчя. Від характеру взаємин у сім'ї залежить духовне багатство суспільства.
Батьки й матері, вчителі й вихователі, скористайтеся цими мудрими порадами видатного педагога. Поясніть своїм дітям та учням, що найчистіше почуття кохання не тимчасове й не хвилинне, а постійне й святе. Розкажіть їм про жіночу й чоловічу вірність у роки Другої світової війни, коли наречені і дружини чекали коханих довгими роками. Чимало жінок до останнього подиху залишилися вірними своїм любим, які загинули на війні. Поясніть своїм дітям та онукам примітивність і безглуздість слів популярної сьогодні пісеньки: «Вот такая вот зараза девушка моей мечты». Якщо дівчина юнацької мрії сьогодні «зараза», то ким вона буде, коли стане дружиною, коли з часом вік змінить привабливі риси обличчя та обриси її статури?
Дорогі батьки і вчителі, не гасіть у серцях своїх вихованців юнацьке кохання. Кажуть, воно швидкоплинне, але буває лише першим та останнім. Не позбавляйте своїх дітей щастя кохати та бути коханими. Виховуйте в них красу і чистоту почуттів, високу відповідальність одне за одного.
Хочеться звернутися до майбутніх батьків і нагадати, що, беручи шлюб, ви повинні не лише кохати одне одного, а й усвідомлювати відповідальність та обов'язок дбати про здоров'я своїх майбутніх дітей.
• Перед одруженням обов'язково проконсультуйтеся в лікарів на відповідність резусу крові, відсутність спадкової шизофренії, того, що може стати причиною народження дітей із психофізичними вадами.
• Запам'ятайте — зачаття має бути плановим, а не випадковим. Запліднення, здійснене навесні або на початку осені, дає найліпші результати. Спека чи мороз негативно впливають на майбутню дитину. Хвилини перед сходом сонця найпридатніші для таїнства зачаття: організм відпочив і набрався сил після міцного сну.
Красива сім'я любов'ю, міцна злагодою, багата — дітьми. І щасливим є дім, який повниться радісним дитячим багатоголоссям, де діти ростуть та виховуються у дружному гурті своїх братів і сестер.
Кожна сім'я в нашій країні перебуває під захистом держави. Піклування Комуністичної партії і Радянської держави про сім'ю дістає вияв у створенні та розвитку широкої мережі дитячих закладів, організації і вдосконаленні служби побуту та громадського харчування, виплаті допомоги в разі народження дитини, наданні допомоги і пільг багатодітним сім'ям, а також інших видів допомоги сім'ї.
І сім‘я, як надійний барометр, чуйно реагує на це піклування, виховуючи юне покоління достойними громадянами, патріотами своєї Батьківщини.
Материна, батькова наука... Як багато вона значить у житті! Прищепити дітям любов до праці, виростити колективістами, справжніми людьми, навчити цінувати ті блага, якими наділило їх суспільство, дбайливо ставитися до державної власності, примножувати народний добробут — це та сімейна наука, яка не забувається. Вона — на все життя. Виховуючи дітей, батьки роблять справу величезної державної ваги: вонизакладають у своїх дітях фундамент особистості, від надійності якого залежить міцність будови всього суспільства.
...Отчий дім. У спогадах ми часто повертаємося сюди. Адже це не просто домівка, де людина народжується, де проходить її дитинство, де мати і батько, сестри і брати. Отчий дім — уособлення доброго, чистого, світлого. Тут дитина вперше відкриває для себе красу світосприймання, яка найповніше проявляється у красі стосунків, починає усвідомлювати, що справжнє, людяне, прекрасне торжествує над нечесним, недостойним. Скільки отаких великих і малих істин пізнають діти в сімейному університеті життя! Вони впливають на формування характеру, світогляду, на утвердження особистості. Від того, як людина засвоїть їх, залежить, чи буде вона щасливою, чи зможе приносити щастя іншим.
І в тому пізнанні життєвих істин поряд з дітьми йдуть найдорожчі люди — батько, мати. Як часто вони виступають найбільшими авторитетами у з'ясуванні того чи іншого питання, розв'язанні проблем, що постають перед малечею або підлітками. З порогу отчого дому починається дорога у великий світ, де людину чекають серйозні випробування. Вийти з них переможцем — значить довести міцність підвалин, які заклали батьки в дитині, готуючи її до самостійного життя.
1.3 Сімейний обов'язок
Об'єктивна система «сім'я — суспільство» характеризується складними взаємозв'язками, і найперший з них — взаємні обов'язки сім'ї і суспільства. Поняття «обов'язок» відображає в нашій свідомості об'єктивну необхідність, виражену в моральних вимогах, що ставляться як до окремого індивіда, так і до групи людей. У класове антагоністичних формаціях, особливо в умовах монополістичного капіталізму, сім'я досить часто виконує функцію «психологічного сховища» від соціальної дійсності, хоча, звичайно, повністю сховатися від неї всередині сім'ї неможливо. Найчастіше соціальні хвороби уражають і сім'ю.
На противагу цьому при соціалізмі відносини в системі «сім'я — суспільство» не мають антагоністичного характеру. Соціалістичне суспільство всіма наявними у нього засобами підтримує і захищає сім'ю, а соціалістична сім'я, у свою чергу, «відчуває себе» часткою єдиного соціального організму. Інтереси суспільства радянська сім'я сприймає і засвоює як свої власні; ними вона керується, узгоджуючи зі своїми, властивими їй як малій соціальній групі.
Сім'я має певні моральні обов'язки перед суспільством, а також перед іншими сім'ями. Це — суспільні обов'язки, до яких належать безпосереднє відтворення населення, соціалізація молодого покоління, організація побуту і дозвілля своїх членів, забезпечення їх морального й естетичного задоволення життям та ін. Суспільні обов'язки сім'ї осмислюються людьми як виконання нею певних функцій, а з точки зору соціальної психології — як «програвання» відповідних ролей.
Є різні види обов'язків. Одні з них ширші за змістом, як-от обов'язок перед суспільством, інші вужчі, як, Наприклад, обов'язок перед сім'єю. Як моральна категорія, обов'язок має суспільну і особистісну значущість залежно від того, усвідомлюється він особою чи соціальною групою. Осмислений, усвідомлений обов'язок спонукає людину виконувати його добровільно, без примусу. Невиконання ж усвідомленого обов'язку постає перед внутрішнім судом людини, перед її совістю.
Обов'язок має велику орієнтуючу і регулюючу силу: він визначає в головних рисах поведінку людини у колі сім'ї, серед друзів і товаришів по роботі, щодо держави й суспільства.