План
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи процесу виховання учнівської молоді в Галичині на засадах християнської молоді (кінець ХІХ і початок ХХ ст.)
1.1 Провідні педагогічні ідеї християнської теорії морального виховання, обґрунтовані представниками греко-католицької Церкви
1.2 Історико-педагогічні аспекти діяльності українських чернечих нагромаджень
1.3 Основні напрями соціально-педагогічної роботи Українських Католицьких Союзів
Розділ ІІ. Практика морального виховання української молоді в освітньо-виховних закладах
2.1 Зміст процесу виховання української молоді в загальноосвітніх і фахових школах
2.2 Виховна функція змісту шкільних підручників
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Нові соціально-політичні умови, окрім економічних реформ, у нашій державі призвели до трансформації суспільної свідомості. Демократичні процеси створили відповідні можливості для національно-культурного відродження української нації, котре тісно пов’язане з її духовним оновленням. В останні роки стала помітною тенденція до більш активного зацікавлення громадянства релігійним життям, що призвело до збільшення кількості храмових споруд, відродження чернечих спільнот та ін. Релігійна сфера стала предметом особливої уваги під час підготовки світової громадськості до відзначення другого тисячоліття виникнення християнства як вагомого чинника становлення етичних цінностей європейської і світової цивілізації. Усі ці фактори і задекларована у Конституції України стаття про свободу совісті є «характерними ознаками процесу формування в суспільстві цивілізованого ставлення до релігії. Звернення до релігії, як скарбниці духовної культури людства й оберегу національної самобутності українського народу, в сучасних умовах переоцінки вартостей і трансформації ієрархії цінностей є логічним і закономірним явищем. Тільки адекватне, а не скептичне чи гіпертрофоване сприйняття релігії з одного боку та її відповідність нагальним соціально-культурним потребам з другого, забезпечить функціонування і розвиток, останньої як духовно збагачуючого чинника у всіх сферах суспільного життя. Особливого такту, виваженості, компетентності і толерантності вимагає-вирішення питання про визначення ролі, місця, механізмів дії релігії в освітньо-виховній сфері як середовищі формування нового покоління української нації.
Демократичні перетворення і зміни, що відбулися останніми роками у нашому суспільстві, спонукали і уможливили наукові дослідження, пов’язані з проблемою оцінки ролі та внеску греко-католицької Церкви в процес національно-культурного відродження українського населення Галичини і кін. ХІХ- поч. ХХ ст.
Дослідження цієї проблеми проводили як теологи, психологи, так і філософи, історики, політологи й педагоги. Всю науково-популярну літературу щодо теми дослідження можна умовно, поділити на кілька інформаційно-джерельних блоків:
фундаментальні першоджерела — праці представників духовенства розглядуваного періоду, в яких розроблено теоретико-методологічні засади християнського виховання (А.Шептицького, Й.Сліпого, М.Конрада та ін.);
діаспорні видання 60-90-х років, котрі правдиво відображали роль Церкви, однак не знаходились у широкому науковому обігу (А.Великого, М.Ваврика та ін.);
дослідження радянського періоду, у яких греко-католицьке духовенство безпідставно звинувачувалось у реакційній ролі та клерикалізмі, упереджено і кон’юнктурно висвітлювалась діяльність Церкви, фальсифікувалась її історія;
сучасні наукові дослідження, метою яких стало історично-правдиве, науково об’єктивне висвітлення усіх аспектів діяльності греко-католицького духовенства.
Для нас найбільший інтерес представляють наукові дослідження спеціалістів останньої групи.
Формування української освіти на різних землях у період кін. XVIII–ХХ ст. було проблемою вивчення таких дослідників, як М. Євтуха [16 а], В. Майбороди [39], В. Лугового [37 а]. Грунтовні дослідження становлення і розвитку українського, шкільництва та педагогічної думки Галичини провели Б.Ступарик (докторська дисертація), І. Курляк [34 а], С Лаба [35 а], М.Барна [1 а], А.Вихрущ [6 а], А.Колодний [26 а], В.Малахов [38 а]. У їх роботах детально вивчені вітчизняна педагогічна думка, розробка освітньої політики, становлення системи освіти, формування змісту й культурно-освітніх традицій українських навчальних закладів, роль товариств і передової громадськості у боротьбі за рідномовну школу, та окремі аспекти, пов’язані з участю Церкви у цих процесах.
Не зважаючи на наявність досить широкого спектру різносторонніх наукових праць, присвячених предмету вивчення, досі не було цілісного, дослідження, яке розглядало усі аспекти співпраці школи, Церкви і громадськості в плані морально-релігійного виховання-учнівської молоді. Це і зумовило вибір теми дипломної роботи.
Об’єкт дослідження – теорія і практика морального виховання учнівської молоді України на засадах християнського світогляду на території Галичини в кінці ХІХ на початку ХХ ст.).
Предмет дослідження – зміст, форми, методи та засоби морального виховання українських дітей і молоді у процесі – співпраці родини і школи, греко-католицької Церкви та громадських організацій релігійного спрямування на території Галичини, кін. XIX на початку ХХ ст.).
Мета дослідження; розкрити основні ідеї, зміст, форми, методи та засоби морально-релігійного виховання української молоді у процесі співпраці школи, греко-католицької Церкви й громадських організацій; висвітлити провідну роль духовенства у цьому процесі; вказати шляхи творчого використання позитивних надбань у сучасних умовах.
Завдання дослідження: 1) розкрити основні положення теорії морально релігійного виховання, розробленої представниками греко-католицької Церкви; періодизувати освітньо-виховну та опікунську діяльність українського духовенства; узагальнити практичний внесок представників греко-католицької Церкви; 2) проаналізувати форми, методи та засоби морально-релігійного виховання, що використовувались у практиці роботи сім’ї, освітньо-виховних закладів, утримуваних релігійними чинами, а також у процесі діяльності громадських організацій; 3) виділити прогресивні надбання, що можуть бути творчо використані в сучасних умовах співпраці родини школи, Церкви і громадськості.
Основні методи дослідження:
–теоретичний аналіз педагогічних фактів і явищ, а також змісту шкільної документації (навчальних планів, програм, підручників і посібників);
– статистичний аналіз даних про діяльність освітньо-виховних інституцій і громадських організацій;
– реферування та анотування друкованих першоджерел, (архівні документи) та періодика, брошури, і монографії, тощо).
– класифікація, узагальнення та систематизація досліджуваних матеріалів та отриманих даних;
– бібліографічний метод.
Етапи дослідження.
Перший етап (2006 р. – 2007 р.) - вивчалася історична, філософська та психолого-педагогічна література з проблеми дослідження; було визначено тему, об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження; вивчено структуру роботи та дослідницьку методику.
Проводилось детальне опрацювання літературних джерел та архівних матеріалів, формувався основний зміст роботи, апробовано результати.
2. Другий етап (2007р. – 2008р.) На цьому етапі зроблено висновки, підготовлено зміст дипломної роботи.
Практичне значення роботи полягає у визначенні та узагальненні позитивних надбань історико-педагогічного досвіду морального виховання учнівської молоді у сфері співпраці родини школи, Церкви і громадськості та в показі шляхів їх творчого використання в сучасних умовах. Матеріали дослідження можуть бути застосовані у процесі викладання спецкурсів «Теорія та методикаморального виховання учнівської молоді», «Християнська етика» тощо для студентів педагогічних відділень класичних та педагогічних університетів, педагогічних коледжів, училищ, для слухачів факультетів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, а також для підготовки катехитів і вчителів християнської етики. Крім того, результати дослідження можуть бути творчо використані для розв'язання окремих соціальних проблем та організації позаурочної та позашкільної виховної роботи у середніх школах, спрямованої на моральне виховання учнів.
Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (122 наіменування), додатків.
Розділ І. Теоретичні основи процесу виховання учнівської молоді в Галичині на засадах християнської молоді (кінець ХІХ і початок ХХ ст.)
1.1 Провідні педагогічні ідеї християнської теорії морального виховання, обґрунтовані представниками греко-католицької Церкви
Морально-релігійне виховання молодого покоління є одним із найбільш актуальних і складних питань. Воно потребує дуже серйозного теоретико-методологічного обґрунтування і надзвичайно виваженого, толерантного підходу до практичного вирішення. Теоретична розробка його мети і завдань, принципів, методів, змісту, а також форм і засобів їх практичної реалізації без урахування набутків вітчизняної педагогічної спадщини в цій сфері не буде повною і досконалою. Важливою передумовою творчого використання цього досвіду є його глибокий аналіз і якісно нове переосмислення у світлі сучасних проблем і потреб.
Оперуючи поняттям морального виховання, ми будемо виходити із визначення цієї категорії, розробленого С. Гончаренком, котрий вважає моральне виховання одним із найважливіших напрямів виховання, що полягає «в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології» [7, с.216]. Зрозуміло, що роль однієї із складових частин ідеології виконуватиме етика даного суспільства (марксистсько-ленінська, націонал-соціалістична, християнська та інші). Тому морально-релігійне виховання буде являти собою процес цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і формування поведінки людини відповідно до етичних норм релігії. Ми ж будемо опиратися на християнське віровчення, етичними нормами якого виступають Божі Заповіді й Святе Письмо.