Смекни!
smekni.com

Аналіз ефективності використання основних засобів (стр. 4 из 10)

Витрати з лiквiдацiї, а також вартiсть одержаних матерiальних цiнностей вiд розбирання будинкiв, споруд, демонтажу машин й устаткування вiдображаються в актi про лiквiдацiю основних засобiв у спецiальному роздiлi „Розрахунок лiквiдацiї об’єкта”.

Для списання з балансу вартостi машин, устаткування, транспортних засобiв внаслiдок аварiй до акта про лiквiдацiю додається копiя акта про аварiю, складеного компетентними органами, в якому пояснюються причини i вказуються виннi особи.

Аналiтичний облiк є основною моделлю облiку основних засобiв, оскiльки у повсякденнiй роботi доводиться мати справу з окремими об’єктами щодо: оприбуткування, списання, перемiщення, реалiзацiї, а також нарахування амортизації, проведення капiтального i поточного ремонту тощо. Отже, необхiдно мати всi довiдковi данi про кожний об’єкт основних засобiв. Виходячи з цього й органiзовується аналiтичний облiк.

Аналітичний облік основних засобів ведеться окремо щодо кожного об'єкту.

В картках на багаторiчнi насадження вказуються такi данi, як порода дерев чи кущiв, площа (м2, га), мiсце розташування насаджень. В картках форма ОЗ-6 вiдображається капiтальний ремонт на основi акта форма ОЗ-2. Перемiщення машин, устаткування,iнструменту iнвентарю з одного місця експлуатацiї в iнше вiдображається в картках на основi акта форма ОЗ-1.

Для контролю за збереженням основних засобiв та органiзацiї облікового процесу кожному об’єкту присвоюють iнвентарний номер, незалежно вiд перебування його в експлуатацiї чи в запасi.

Iнвентарний номер об’єкту доцiльно присвоювати за шестизначним кодом, у якому першi три цифри означають групу основних засобiв, а наступнi - номер об’єкта. Наприклад, 103078 читається так: група основних засобiв 103 - „будинки”, 078 – примiщення складу готової продукцiї. Інвентарний номер повинен позначатися фарбою або прикрiпленням до об’єкта металевого жетона. Не мають iнвентарного номера лише земельнi дiлянки, багаторiчнi насадження, капiтальнi витрати на полiпшення земель. Якщо об’єкт складний, то iнвентарний номер позначається на всiх його вiдокремлених елементах.

Iнвентарнi номери основних засобiв залишаються незмiнними протягом усього строку експлуатацiї, а при їх вибуттi не повиннi присвоюватись iншим об’єктам, що надiйшли протягом даного часу (не менше 3-х рокiв).

Iнвентарнi номери обов’язково наводяться в первинних документах з облiку основних засобiв. На основi акта прийому основних засобiв (форма ОЗ-1) одразу ж вiдкривається iнвентарна картка, яка служить своєрiдним паспортом, де мiстяться данi про конкретний об’єкт, а також його iнвентарний номер.

Для будинкiв, споруд i передавальних пристроїв у бухгалтерiї вiдкриваються iнвентарнi картки облiку за форма ОЗ-6 в одному примiрнику на кожен об’єкт на основi акта прийому основних засобiв (форма ОЗ-1), технiчної та iншої документацiї, яка прикладена до акта.

В iнвентарнiй картцi вказується номер, назва об’єкта, його адреса, мiсце експлуатації, початкова вартiсть, норма амортизацiї, дата i номер наказу про введення в експлуатацiю, вiдмiтка про оприбуткування та про вибуття, бухгалтерськi записи про добудову, реконструкцiю, капiтальний ремонт, джерело придбання.

Для машин, устаткування, iнструменту, виробничого i господарського iнвентарю вiдкриваються iнвентарнi картки iз зазначенням назви i призначення об’єкта, найменування заводу, що випускає основнi засоби, паспорта, креслень, заводського номера, моделi, типу, марки, дати випуску. Також вказується початкова вартiсть, iнвентарний номер, норма амортизацiї, акт про введення в експлуатацiю (номер, дата) та iн.

У картках на тварин вказується рiк народження, масть, iм’я (назва), маса та iншi показники що характеризують тварину.

У тих випадках, коли надходять однотипнi предмети господарського iнвентарю, iнструментiв, верстатiв, якi мають однакове найменування, виробниче або господарське призначення, технiчну характеристику, однакову вартiсть i надiйшли одночасно в один вiддiл (дiльницю), може вiдкриватися iнвентарна картка групового облiку основних засобiв, але кожному з об’єктiв присвоюється окремий iнвентарний номер.

Заповненi iнвентарнi картки рееструються в описах iнвентарних карток (форма 03-7), що дас можливiсть контролювати х эбереження. Описи ведуться бухгалтерiею в одному примiрнику на кожну групу основних засобiв окремо. В описах iнвентарних карток вказується перiод, за який складено опис, назва об’єкта, номер карток, iнвентарний номер, вiдмiтка про вибуття. Описи зберiгаються в бухгалтерії.

Масив iнвентарних карток зберiгається в бухгалтерiї у спецiальнiй картотецi. Вона побудована таким чином, що картки групуються за галузевими класифiкацiйними групами основних засобiв (будiвництво, промисловiсть, сiльське господарство), а всерединi цих груп - за мiсцем експлуатацiї (знаходження) об’єктів (дiльницi, вiддiли, будiвельнi площадки), далi – за видами (будинки, споруди та iн.) з пiдроздiлом на виробничi i невиробничi.

У мiсцях експлуатацiї основних засобiв облiк ведеться в iнвентарних списках (форма ОЗ-9), в яких вказується мiсце експлуатацiї, назва класифікованої групи основних засобiв, номер iнвентарної картки, інвентарний номер, повна назва об’єкта, початкова вартість вибуття (номер i дата документа, причина).

Данi iнвентарного списку повиннi вiдповiдати даним записiв інвентарних карток. Дозволяється замiсть iнвентарних спискiв відкривати iнвентарнi картки. При цьому бухгалтерiя виписує інвентарні картки у двох примiрниках - один залишається в бухгалтерії, інший передається в мiсце експлуатацiї.

У картотецi в окремому роздiлi групуються картки на об’єкти, якi надiйшли, вибули або перемiщувалися всерединi органiзацiї протягом звiтного мiсяця, що необхiдно для коригування суми амортизацiйних вiдрахувань. В окрему групу видiляють засоби, які знаходятъся в запасi на консервацiї.

З метою одержання iнформацiї про наявнiсть i рух основних засобiв (за мiсяць, квартал, рiк) в розрiзi класифiкацiйних груп використовуються картки облiку руху основних засобiв (форма 03-8).

На пiдприємствах iз невеликою кiлькiстю об’єктів основних засобiв замiсть iнвентарних карток дозволяється вести iнвентарну книгу основних засобiв, в якiй вiдображається перелiк груп основних засобiв iз зазначенням iнвентарних номерiв i назв об’єктiв, мiсця їх знаходження.

1.3 Методи амортизації основних засобiв

Знос являє собою втрату основними засобами фiзичних якостей або технiко-економiчних властивостей i, внаслiдок цього, вартостi. Величина зносу залежить вiд виду основних засобiв, їх функцiоналъної ролi у виробничому процесi, строку й умов використання. В основному вiн визначається строком служби об’єктiв i зростає з термiном експлуатацiї. На величину зносу дiють такi фактори, як iнтенсивнiсть використання, агресивнiсть середовища, клiматичнi умови, правовi або iншi обмеження.

Розрiзняють два види зносу - фiзичний i моральний. До фiзичного вiдноситься втрата об’єктом вартостi при спрацюваннi окремих частин машин, устаткування, iнструменту й iнвентарю та iнших основних засобiв, у результатi чого об’єкт не може надалi використовуватися у виробництвi без ремонту.

Моральний знос буває двох видiв: перший - пов’язаний iз тим, що науково-технiчний прогрес веде до появи конструктивно бiльш досконалих i продуктивних машин й устаткування такої ж вартостi, як i машин застарiлих, малопродуктивних; другий вид обумовлений створенням дешевих та економiчних конструкцiй машин й устаткування, що робить експлуатацiю старих машин невигiдною

Варто вiдзначити те, що визначити реальний розмiр морального зносу надзвичайно складно. Його можна визначити лише в експертному порядку. Доцiльно обирати такi методи нарахування зносу, якi враховують тенденцiї науково-технiчного прогресу, щоби штучно не занижувати амортизацiю i цим не консервувати технiчну вiдсталiсть України через завищення строкiв експлуатацiї застарiлих об’єктiв.

Строки експлуатацiї устаткування становлять у середньому 16-18 рокiв для України, проти 10-12 - у США i 5-7 - в Японiї.

Амортизацiя є систематичним розподiлом первинної чи переоціненої вартостi необоротних активiв за мiнусом i лiквiдацiйної вартостi протягом строку корисного їх використання (амортизації). Знос є сумою, що нагромаджується з початку корисного використання необоротних активiв.

Знос i амортизацiя - взаємообумовленi категорiї облiку. Якщо знос показує, наскiльки змiнилась вартiсть основних засобiв у результаті їх участi у виробничому процесi, то амортизацiя - яка вартість включена у витрати з певний звiтний перiод. Сума зносу завжди визначається в сумi амортизацiйних вiдрахувань. Для визначення останьої використовуються рiзнi методи розрахункiв.

Розмiр амортизаційних вiдрахувань визначається в процентах до iнвентарної (балансової) вартостi окремих видів основних засобiв i називається нормою амортизацiйних відрахувань.

Амортизацiйнi вiдрахування - це вартiсне вираження зносу основних засобiв, яке включається в собiвартiсть продукцiї, виконаних робіт i послуг.

Сума амортизацiї за мiсяць визначається методом множення початкової вартостi об’єкта на мiсячну норму амортизацiї.

Перший метод нарахування амортизацiї називається прямолiнiйним. При цьому рiчні суми амортизацiї залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменьшується. Цей метод розраховується як різниця первісної та ліквідаційної вартості поділена на термін експлуатації.

Другий метод називається кумулятивним. Він визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта, а в знаменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожну дріб на вартість об’єкта, що амортизується, визначають загальну суму амортизації.